Рішення
від 07.11.2019 по справі 340/2072/19
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року м. Кропивницький справа № 340/2072/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Триірта" (25031, Кіровоградська область, м.Кропивницький, вул. Волкова, 13-г, код ЄДРПОУ - 42193309) до таГоловного управління ДФС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25005, код ЄДРПОУ - 39393501) Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ - 39232197) провизнання протиправними та скасування рішень суб`єкта владних повноважень, а також, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триірта" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

1) визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

- №1234141/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2019 року;

- №1234140/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 22.07.2019 року;

- №1234136/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 23.07.2019 року;

- №1236411/42193309 від 26.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 24.07.2019 року;

- №1236412/42193309 від 26.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 25.07.2019 року;

- №1238389/42193309 від 29.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 26.07.2019 року;

- №1241472/42193309 від 31.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 29.07.2019 року.

2) зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, складенні Товариством з обмеженою відповідальністю "Триірта" податкові накладні днем фактичного їх подання:

- №1 від 19.07.2019 року;

- №2 від 22.07.2019 року;

- №3 від 23.07.2019 року;

- №4 від 24.07.2019 року;

- №5 від 25.07.2019 року;

- №6 від 26.07.2019 року;

- №7 від 29.07.2019 року.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Критерії ризиковості платника податку затверджено без дотримання регуляторних процедур, вони не зареєстровані у Міністерстві юстиції України, а відтак вважаються такими, що не набрали чинності і не можуть бути застосовані, отже, дії суб`єкта владних повноважень щодо зупинення та відмови в реєстрації податкових накладних є протиправними.

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву в якому він заперечує проти позову у повному обсязі, вважає його не обґрунтованим в зв`язку з тим, що позивачем до контролюючого органу не було подано первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, тощо. За таких умов, рішення комісії Головного управління ДФС у Кіровоградській області про відмову у реєстрації податкових накладних є правомірними (т.2, а.с.111).

ІІІ. Заяв (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 20.08.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Додаткових заяв чи клопотань до суду подано не було.

Враховуючи вимоги статті 262 КАС України судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

V. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані сторонами документи, з`ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів, судом встановлені відповідні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Триірта" з 06.06.2018 року зареєстроване як юридична особа та перебуває на податковому обліку (т.1, а.с.13-14).

Для ведення господарської діяльності ТОВ "Триірта" укладено договір оренди приміщення від 06.06.2018 року №17 та договори суборенди нежитлового приміщення від 03.01.2018 року №030119, від 01.07.2018 року №ТІ-011118 (т.2, а.с.85-95).

10.07.2019 року між ТОВ "Триірта" - Постачальник та ТОВ "Скаварс" - Покупець укладено договір поставки №АР-10-2019 (т.1, а.с.111-112).

Виконання умов договору поставки підтверджується долученими до матеріалів справи копіями видаткових накладних, актів пройому-передачі товару та платіжних доручень (т.1, а.с.113-133).

Реалізований ТОВ "Скаварс" товар в свою чергу придбаний позивачем у нерезидентів згідно контрактів купівлі-продажу. Згідно умов контрактів, транспортування товару до митниці Одеси здійснювалося за рахунок нерезидентів (т.1, а.с.134-248).

Транспортування товару до митного оформлення здійснювалось на підставі укладеного з ТОВ "Роуд Лоджистік" договору експедирування від 01.10.2018 року №01/10/2018 (т.2, а.с.13-26).

Проведення митного оформлення здійснювалося на підставі договору від 26.11.2018 року №Ю724 укладеного з ПАТ "Київське автотранспортне підприємство 13054" (т.2, а.с.27-41).

Транспортування товару з митного посту на склад позивача здійснено на підставі договору експедирування з ТОВ Конструктсервіс від 01.11.2018 року №ДГ-11-2018 (т.2, а.с.42-84).

ТОВ "Триірта" під час виконання поставки №АР-10-2019 від 10.07.2019 року виписало ТОВ "Скаварс" податкові накладні:

- від 19.07.2019 року №1 на загальну суму 3509975,14 грн., в т.ч. ПДВ 584995,86 грн. (т.1, а.с.67-68);

- від 22.07.2019 року №2 на загальну суму 3542822,59 грн., в т.ч. ПДВ 590470,43 грн. (т.1, а.с.70-71);

- від 23.07.2019 року №3 на загальну суму 3579736,32 грн., в т.ч. ПДВ 596622,72 грн. (т.1, а.с.73-74);

- від 24.07.2019 року №4 на загальну суму 3660230,88 грн., в т.ч. ПДВ 610038,48 грн. (т.1, а.с.76-77);

- від 25.07.2019 року №5 на загальну суму 3563467,30 грн., в т.ч. ПДВ 593911,22 грн. (т.1, а.с.79-80);

- від 26.07.2019 року №6 на загальну суму 3585442,51 грн., в т.ч. ПДВ 597573,75 грн. (т.1, а.с.82-84);

- від 29.07.2019 року №7 на загальну суму 2007729,89 грн., в т.ч. ПДВ 334621,65 грн. (т.1, а.с.86-87).

З метою реєстрації в ЄРПН Товариством засобами телекомунікаційного зв`язку через Автоматизовану систему Єдине вікно подання електронних документів подано до ДФС України вищенаведені податкові накладні.

В квитанціях зазначено, що документ доставлено до ДФС, документ прийнято, реєстрація зупинена відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК в ЄРПН зупинена. ПН/РК відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН (т.1, а.с.69, 72, 75, 78, 81, 85, 88).

Позивачем з метою усунення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних №1-7 на адресу ДФС України засобами телекомунікаційного зв`язку направлено пояснення та копії документів для прийняття рішення ДФС України про реєстрацію податкових накладних №1-7, що підтверджується Квитанціями №1 та №2 (т.1, а.с.89-95; т.2, а.с.132-136).

Однак, рішеннями комісії ГУ ДФС у Кіровоградській області:

- №1234141/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2019 року;

- №1234140/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 22.07.2019 року;

- №1234136/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 23.07.2019 року;

- №1236411/42193309 від 26.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 24.07.2019 року;

- №1236412/42193309 від 26.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 25.07.2019 року;

- №1238389/42193309 від 29.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 26.07.2019 року;

- №1241472/42193309 від 31.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 29.07.2019 року (т.1, а.с.96-110).

Зі змісту рішень судом встановлено, що у реєстрації податкових накладних в ЄРПН відмовлено з підстав ненадання платником податку копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури, інвойси, акти приймання -передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузеві специфікації, накладні.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВРта вона набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржуване рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36 , від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", підлягає застосуванню судами, як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об`єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб`єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

При цьому, прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

В той же час, відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 204), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200 1.3 і 200 1.9 статті 200 1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Відповідно до приписів п. 201.16 статі 201 ПК України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117 (далі - Порядок № 117), податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

При цьому, відповідно до змісту п. 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Зі змісту наявних у справі належним чином засвідчених копій Квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних, вбачається, що контролюючим органом сформовано висновок про відповідність поданих позивачем на реєстрацію податкових накладних критеріям ризиковості платника податку, визначених пп.1.6 п. 1 "Критерії ризиковості платника податку" (далі - Критерії № 959).

Слід зазначити, що відповідно до пп.1.6 п.1 Критеріїв №959, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Ризиковість платника податку може бути встановлено у разі виконання хоча б одного з критеріїв, визначених у пунктах 1.1 - 1.5 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

В даному випадку, на переконання суду, контролюючим органом грубо порушено не тільки принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, а і норми п. 13 Порядку №117, оскільки ним не зазначено у Квитанціях конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що фіскальним органом у квитанціях зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку, визначених пп. 1.6 п. 1 Критеріїв №959.

Натомість, як принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, так і п. 13 Порядку №117 вимагає від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.

У той же час, відповідачем не надано доказів, з яких можливо встановити обставини через, які контролюючий орган дійшов висновку про відповідність податкових накладних критеріям ризиковості платника податку і не довів правомірності зупинення реєстрації зазначеної накладної.

Таким чином, суд дійшов висновку, що фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції чітко вказати не тільки на конкретний вид критерію, який встановлений пп. 1.6 п. 1 Критеріїв №959, а і посилання на відповідне рішення, відповідно до якого позивача внесено до переліку ризикових платників.

Крім того, відповідачем також не надано суду а ні самого протоколу засідання Комісії, а ні переліку платників податків, щодо яких виявлено ознаки ризиковості, а ні матеріалів, на підставі яких позивача віднесено до такого переліку.

При цьому, пунктами 6 та 7 Порядку №117 визначено, що у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється. У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

З аналізу змісту вказаних норм вбачається, що підставами для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Отже, положення зазначених пунктів Порядку №117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Разом з тим, реєстрація поданих позивачем податкових накладних зупинена, як зазначено в Квитанціях, через те, що "ПН/РК відповідає вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Тобто, відповідачем застосовано критерії ризиковості платника податку до податкової накладної, а не до платника податку - позивача, що свідчить про те, що контролюючим органом реєстрацію податкових накладних зупинено з підстав, які не передбачені законодавством - Порядком № 117.

У той же час, згідно з п.п.14, 15 Порядку №117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством. Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Як встановлено судом, позивачем, у спосіб, визначений Порядком №117, направлено контролюючому органу пояснення та копії документів по господарським операціям реєстрація накладних по яким зупинена.

Поряд з цим, форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку).

Форма такого рішення передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення містять в собі лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які, на думку Комісії, не надані.

Отже, такі рішення суб`єкта владних повноважень не містять чіткої підстави для не прийняття, що свідчить про їх необґрунтованість.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що факт зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН не спростовує а ні обставин здійснення платником податків господарської операції, а ні обставин наявності дати виникнення саме першої події (придбання товарів/послуг або отримання коштів), що підтверджується тільки первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.

Зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З аналізу норм КАС України можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду, у випадку визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За вказаних обставин, в контексті наведених норм, суд вважає, що для прийняття рішення про реєстрацію зазначених податкових накладних виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення у даному випадку не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Так, Європейський суд з прав людини у п. 50 рішення від 13 січня 2011 року (остаточне) по справі "Чуйкіна проти України" (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

В даному випадку, задоволення позовних вимог про зобов`язання ДФС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні подані позивачем є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Кіровоградського окружного адміністративного суду, відповідачами не доведено правомірність винесення оскаржуваних рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Триірта" підлягає задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

26.09.2019 року представником позивача подано до суду заяву про відшкодування судових витрат, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн. (т.2, а.с.138-139).

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано до суду в копіях: договір про надання юридичних послуг №25 від 08.08.2019 року, акт надання послуг №72 від 08.08.2019 року та рахунок на оплату №70 від 14.08.2019 року (т.2, а.с.140-144).

Розглянувши заяву представника позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ст.30 цього Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним судом у постанові від 05.09.2019 року по справі №826/841/17 .

Згідно ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до акту надання послуг вбачається, що виконавцем були виконані роботи (надані послуги): робота з матеріалами справи, формування попередньої позиці, аналіз та збирання доказової бази, підготовка (складання) та подання позовної заяви до суду; Кількість - 1; Одиниця - грн.; Ціна - 10000,00.

Проте, суд не бере зазначене посилання до уваги, оскільки позивачем до матеріалів справи не надано обґрунтованого розрахунку надання послуг.

Жодного судового засідання проведено не було.

Доказів на підтвердження фактичного отримання юридичною компанією коштів в сумі 10000,00 грн. суду не надано.

Зважаючи на вказане та недостатність безспірних доказів, які б підтверджували понесені позивачем витрати на оплату правничої допомоги, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги щодо їх стягнення на користь позивача.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01) , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду із цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 13447,00 грн. (т.1, а.с.3).

З огляду на задоволення позову та враховуючи приписи частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача судового збору, сплаченого за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Триірта" (25031, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Волкова, 13-г, код ЄДРПОУ - 42193309) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м.Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 39393501) та Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ - 39232197) про визнання протиправними та скасування рішень, а також, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС у Кіровоградській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації:

- №1234141/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №1 від 19.07.2019 року;

- №1234140/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №2 від 22.07.2019 року;

- №1234136/42193309 від 24.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №3 від 23.07.2019 року;

- №1236411/42193309 від 26.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №4 від 24.07.2019 року;

- №1236412/42193309 від 26.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №5 від 25.07.2019 року;

- №1238389/42193309 від 29.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №6 від 26.07.2019 року;

- №1241472/42193309 від 31.07.2019 року відмовлено у реєстрації податкової накладної №7 від 29.07.2019 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, складенні Товариством з обмеженою відповідальністю "Триірта" податкові накладні днем фактичного їх подання:

- №1 від 19.07.2019 року;

- №2 від 22.07.2019 року;

- №3 від 23.07.2019 року;

- №4 від 24.07.2019 року;

- №5 від 25.07.2019 року;

- №6 від 26.07.2019 року;

- №7 від 29.07.2019 року.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триірта" (25031, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Волкова, 13-г, код ЄДРПОУ - 42193309) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6723,50 грн. (шість тисяч сімсот двадцять три гривні 50 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Кіровоградській області (вул. Велика Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 39393501).

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Триірта" (25031, Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Волкова, 13-г, код ЄДРПОУ - 42193309) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 6723,50 грн. (шість тисяч сімсот двадцять три гривні 50 коп.), за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ - 39232197).

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук

Дата ухвалення рішення07.11.2019
Оприлюднено11.11.2019

Судовий реєстр по справі —340/2072/19

Ухвала від 30.09.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Чередниченко В.Є.

Ухвала від 24.09.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Мельник В.В.

Ухвала від 13.08.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 06.03.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Ухвала від 20.01.2020

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Панченко О.М.

Ухвала від 21.12.2019

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Панченко О.М.

Рішення від 07.11.2019

Адміністративне

Кіровоградський окружний адміністративний суд

Р.В. Жук

Ухвала від 20.08.2019

Адміністративне

Кіровоградський окружний адміністративний суд

Р.В. Жук

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні