Рішення

від 05.11.2019 по справі 520/8576/19

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

05 листопада 2019 р. справа № 520/8576/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Котеньова О.Г., за участі секретаря судового засідання Блудової А.І.,

представника позивача - Ковкіна О.В,

представника відповідача - Саблукова Д.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" (вул. Людмили Гурченко, буд. 6, м. Харків, 61080, код ЄДРПОУ 34757340) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.08.2019 №00000901405.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки Акту за № 2609/20-40-14-05-07/34757340 від 01.08.2019 про заниження ТОВ Компанія Харків-ПРОФ податку на прибуток за 2016 рік у сумі 126000 грн, на підставі яких було винесене оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є документально та законодавчо необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, суперечать фактичним обставинам та чинному законодавству України. Позивач вказує, що за перевіряємий період усі фінансово-господарські операції, які здійснювались між ТОВ КОМПАНІЯ ХАРКІВ-ПРОФ та ПП РАЙТЕРС , з яким укладено Договір купівлі-продажу № 25/11 від 25.11.2016, позивачем було належним чином враховані при обрахуванні та сплаті податку па прибуток підприємств за листопад, грудень 2016 року, що підтверджується відповідними документами.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому вказано, що оскаржуване рішення винесено ним з підстав, у порядку та у спосіб, визначені законом, на виконання владної управлінської функції за результатами перевірки позивача.

У відповіді на відзив та у письмових поясненнях позивачем надано пояснення та докази щодо бухгалтерського обліку господарської операції з ПП РАЙТЕРС .

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві, та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області (далі ГУ ДФС у Харківській області) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ КОМПАНІЯ ХАРКІВ-ІІРОФ (код СДРПОУ 34757340) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. по податку па додану вартість з період з 01.11.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ПП РАЙТЕРС за період листопад - грудень 2016 року, за результатами якої складений акт № 2609/20-40-14-05-07/34757340 від 01.08.2019, за висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ КОМПІАНІЯ ХАРКІВ-ІІРОФ , а саме пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI у редакції чинній з 01.01.2015 року. Пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за X 85/4306. н. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, що сталося внаслідок порушень, викладених у п. 3.1.1.1. акту перевірки.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки (вх. від 03.08.2019), за результатами розгляду яких контролюючим органом листом №40043/10/20-40-14-05-11 від 13.08.2019 позивача повідомлено про залишення висновків акту № 2609/20-40-14-05-07/34757340 від 01.08.2019 без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №00000901405, доказів адміністративного оскарження якого до суду не надано.

Судом встановлено, що згідно з умовами Договору купівлі-продажу № 25/11 від 25.11.2016, укладеного між ТОВ КОМПАНІЯ ХАРКІВ-ПРОФ (Продавець) та ПП РАЙТЕРС (Покупець), Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товари в кількості, за ціною та на загальну суму, що визначаються згідно накладних або рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною Договору.

Продавець бере на себе зобов`язання передати Покупцеві визначені в п. 1.1 цього Договору товари із сертифікатом якості (п.2.1).

Оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця (п.3.1).

На підтвердження реальності здійснення господарської операції позивачем надано до перевірки та до суду копії видаткових накладних № РН-0000058 від 30.11.2016 та № РН-0000059 від 06.12.2016 на поставку товарів на загальну вартість 700068,18 грн, а також копії платіжних доручень № 31 та № 32 від 06.12.2016.

Зазначену суму прибутку позивачем відображено у відповідній податковій декларації.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує наступні приписи норм чинного законодавства.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Судом встановлено, що умовами договору передбачено передати покупцю товари із сертифікатом якості.

Позивачем на запит суду надано Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 31.03.2016, 23.04.2013, 05.11.2013, 19.10.2015, 25.02.2015, 30.06.2016, 31.01.2014 з відповідними додатками переліків парфумерно-косметичної продукції.

При цьому встановлено, що у переліках парфумерно-косметичної продукції відсутні найменування товару, відвантаженого за видатковими накладними № РН-0000058 від 30.11.2016 та № РН-0000059 від 06.12.2016, а саме найменування "Тотал Різалтс".

Окрім того, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу щодо того, що вищевказані видаткові накладні складені з порушенням вимог п.2 ст. 9 Первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність" та п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, а саме не зазначено ПІБ та посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильність її оформлення з боку Покупця. Тобто, неможливо ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доказів або пояснень щодо транспортування вищевказаного товару позивачем до суду не надано.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про те, що отримані кошти від ПП РАЙТЕРС , перерахування яких останніми не пов`язано з постачанням товарів та за відсутності даних у ТОВ КОМПАНІЯ ХАРКІВ-ПРОФ щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТОВ "КОМПАНІЯ "ХАРКІВ-ПРОФ" та не враховано при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Відповідно до п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04, 10 лютого 2010 року) Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

З огляду на зазначене наведені позивачем аргументи щодо наявності складських приміщень не спростовують вищенаведених висновків суду саме за конкретною господарською операцією.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах не знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом.

У межах спірних правовідносин позивачем не наведено достатніх аргументів та не надано до суду доказів, що свідчили б про необґрунтованість висновків контролюючого органу, викладених у акті перевірки, у той час як відповідачем мотивовано підстави прийняття ним оскаржуваних рішень.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 5-10, 19, 77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" (вул. Людмили Гурченко, буд. 6, м. Харків, 61080, код ЄДРПОУ 34757340) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності редакцією Кодексу адміністративного судочинства України від 15.12.2017.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 08 листопада 2019 року.

Суддя О.Г. Котеньов