Постанова

від 24.12.2019 по справі 520/8576/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2019 р. Справа № 520/8576/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Патової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 (суддя Котеньов О.Г., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 08.11.19) по справі № 520/8576/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" (далі - ТОВ "Компанія "Харків-ПРОФ", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

-скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.08.2019 №00000901405.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 в задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. При цьому, апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків про відмову у задоволенні позовних вимог.

Головне управління ДФС у Харківській області (далі - відповідач) не надало відзив на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області (далі ГУ ДФС у Харківській області) проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ КОМПАНІЯ ХАРКІВ-ІІРОФ (код СДРПОУ 34757340) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства України по податку на прибуток за період з 01.01.2016 по 31.12.2016. по податку па додану вартість з період з 01.11.2016 по 31.12.2016 по взаємовідносинах з ПП РАЙТЕРС за період листопад - грудень 2016 року, за результатами якої складений акт № 2609/20-40-14-05-07/34757340 від 01.08.2019, за висновками якого перевіркою встановлено порушення ТОВ КОМПІАНІЯ ХАРКІВ-ІІРОФ , а саме пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI у редакції чинній з 01.01.2015 року. Пункт 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 Зобов`язання , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 року № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 року за X 85/4306. н. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153, що сталося внаслідок порушень, викладених у п. 3.1.1.1. акту перевірки.

Позивачем подано заперечення на акт перевірки (вх. від 03.08.2019), за результатами розгляду яких контролюючим органом листом №40043/10/20-40-14-05-11 від 13.08.2019 позивача повідомлено про залишення висновків акту № 2609/20-40-14-05-07/34757340 від 01.08.2019 без змін.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.08.2019 №00000901405.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням відповідача, оскаржив його в судовому порядку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що отримані кошти від ПП РАЙТЕРС , перерахування яких останніми не пов`язано з постачанням товарів та за відсутності даних у ТОВ КОМПАНІЯ ХАРКІВ-ПРОФ щодо їх повернення у майбутньому, кваліфікуються як актив, який слід враховувати у складі інших доходів відповідного звітного періоду, що не знайшло відображення у фінансовій звітності ТОВ "КОМПАНІЯ "ХАРКІВ-ПРОФ" та не враховано позивачем при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства з урахуванням встановлених в ході перевірки фактів порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Колегія суддів за результатами перегляду рішення суду першої інстанції зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1. п. 134.1. ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з пунктом 3 статті 8 Закону України від 16.07.1999р. № 996 "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (надалі - Закон України №996) визначено, відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.

У відповідності до п.2 ст.3 Закону №996, податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Статтею 9 Закону України № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п.2.4 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. №168/704, визначено, що:

- первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Судовим розглядом встановлено, що 25.11.2016 між позивачем (продавець) та ПП "РАЙТЕРС" (покупець ) укладено договір поставки № 25/11, згідно якого Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти товари в кількості, за ціною та на загальну суму, що визначаються згідно накладних або рахунків-фактур, які є невід`ємною частиною Договору.

Продавець бере на себе зобов`язання передати Покупцеві визначені в п. 1.1 цього Договору товари із сертифікатом якості (п.2.1).

Оплата товарів Покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця (п.3.1).

Операції від продажу товару за листопад, грудень 2016 року, за який ПП "РАЙТЕРС" (Покупець) розрахувався в повному обсязі, було відображено в податковій звітності ТОВ "Компанія "Харків-ПРОФ" за вказані періоди.

Так, згідно видаткових накладних №РН -0000058 від 30.11.2016 та № РН-0000059 від 06.12.2016 ТОВ "Компанія "Харків-ПРОФ" передало, а ПП "РАЙТЕРС" отримало товар на загальну вартість 700068,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 116678,03 грн.), за які покупець повністю розрахувався згідно платіжних доручень №31 та №32 від 06.12.2016, що було задекларовано позивачем у своїй податковій декларації з податку на прибуток за 2016 рік, а також у податкових деклараціях з ПДВ за листопад - грудень 2016 року.

Згідно п. 201 ст. 201 Податковго кодексу України платник податків зобовязаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотрианням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отримавши належним чином заповнену податкову накладну, платник податків має виконати вимоги п. 198.6 ст. 168 Податкового кодексу УКраїни.

Податкові накладні, отримані з ЄРПН, відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є для отримувача товарів/ послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Судовим розглядом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що за наслідками виконання договору купівлі-продажу складено і зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні. Жодна з податкових накладних за наслідками вищенаведеного договору зупинена не була.

Вищевказані документи оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є документами первинного обліку.

Таким чином, вказані докази підтверджують реальність господарської операції між позивачем та ПП "РАЙТЕРС".

Поряд з цим, як відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, що стали підставою для виставлення позивачу податкового повідомлення - рішення, ґрунтуються виключно на наведеній в акті перевірки інформації щодо кримінального провадження № 32017230000000045 від 03.08.2018 за фактом ухилення від сплати податків службовими особами визначених суб`єктів господарювання, що кваліфікується за ч.1 ст. 212 Кримінального кодексу України, керівником та засновником ПП "РАЙТЕРС" у період з грудня 2016 року значився гр. ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: Луганська область м. Стаханов.

Разом з цим, відповідно до ст. 83 Податкового кодексу України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Згідно зі ст. 368 КПК України питання, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення вирішується виключно судом під час ухвалення вироку.

Проте, відповідачем до матеріалів справи не додано копії вироку суду, з якого б вбачалося, що службових осіб ПП "РАЙТЕРС" визнано винними у вчиненні кримінального порушення за наслідками розгляду кримінального провадження № 32017230000000045.

Також безпідставним є посилання податкового органу на те, що ОСОБА_1 з початку проведення АТО з тимчасово окупованої території на територію України не в`їджав, що підтверджується інформацією міжрайонного оперативно - розшукового відділу "М.Д.Г.П. Харсон" ОРУАЧРЦУ, оскільки податковим органом не доведено, що з початку проведення АТО керівник ПП "РАЙТЕРС" знаходився на окупованій території.

На момент здійснення фінансово-господарської операції між позивачем та його контрагентом, визначеними в акті перевірки, - останні були зареєстровані в установленому законом порядку, є платниками ПДВ, відповідні відомості щодо них містилися в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій та установ, реєстрі платників ПДВ на сайті Державної фіскальної служби України.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю наведені у статті 62 цього Кодексу, за приписами пункту 62.1 якої податковий контроль здійснюється, зокрема, шляхом: інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань (пункти 74.1, 74.2 статті 74 ПК України).

Процес зіставлення даних податкової звітності з ПДВ у розрізі контрагентів є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань та податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці.

Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням та сплатою податків.

Відтак, наявна у контролюючого органу податкова інформація про контрагента позивача не є належним доказом безтоварності спірних господарських операцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок/надання послуг, як у дослідженому судом випадку, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 26.03.2019 року по справі №804/13206/13, від 02.04.2019 року по справі №804/1444/14, від 09.04.2019 року по справі №822/1602/13-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, висновки перевірки, які ґрунтуються лише на даних податкової інформації по спірним контрагентам, без проведення зустрічних звірок із реальним дослідженням первинної документації контрагентів, є безпідставними.

Колегія суддів приймає до уваги посилання відповідача про необхідність відображення позивачем отриманих коштів від ПП "РАЙТЕРС" в розмірі 700,1 000 грн (стор. 8-9 Акту) у складі інших доходів звітного періоду (код рядку 2240 Фінансового звіту СПД на 31.12.2016), проте зазначає, що контролюючий орган не позбавлений можливості коригування в сторону зменшення на відповідну суму чистого доходу від реалізації продукції (код рядка 2000 Фінансового звіту СПД на 31.12.2016), а тому зазначене не впливає на визначення загальної суми доходів від будь-якої діяльності (код рядка 01 Податкової декларації з податку на прибуток за 2016 рік) та не призводить до заниження податку на прибуток, оскільки код рядка 2280 "Разом доходи" складаються із загальної суми рядуів2000 Чистий доход від реалізації продукції (товарів, послуг), 2120 "Інші операційні доходи" та 2240 "Інші доходи".

Щодо твердження суду першої інстанції про відсутність у позивача документів які підтверджують транспортування ТМЦ, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно положень пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг.

Предметом судового розгляду у цій адміністративній справі є правомірність відображення платником податків податку на прибуток у 2016 році, отже до предмета доказування відносяться обставини, які доводять факт продажу саме товару, а не транспортно-експедиційних послуг.

З огляду на викладене, висновки податкового органу, з якими погодився суд першої інстанції щодо заниження ТОВ "Компанія "Харків-ПРОФ" податку на прибуток у 2016 році є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи контролюючого органу, покладені в основу висновків акта перевірки та оскаржуваних рішень, ґрунтуються лише на припущеннях та недоведених обставинах, не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні статті 77 КАС України , а тому не можуть свідчити про порушення позивачем податкового законодавства за результатом вчинення вищенаведеної операції.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 15.08.2019 №00000901405 є неправомірним, підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно ст. 317 КАС України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям постанови про задоволення позову ТОВ "Компанія "Харків-ПРОФ".

Оскільки за наслідками розгляду справи спір вирішено на користь позивача, колегія суддів стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 6, 7 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судом встановлено, що позивачем понесені витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду першої інстанції - 2362,50 грн. та апеляційної скарги - 3543,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 29 від 22.08.2019, № 10 від 14.11.2019 р. ( а.с. 4, 193).

Враховуючи, що за наслідками судового розгляду позов задоволено, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 5906,2 грн. (2362,50 +3543,70 ).

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" - задовольнити

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.11.2019 по справі № 520/8576/19 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 00000901405 від 15.08.2019.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Харків-ПРОФ"" витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 5906,20 грн. (п`ять тисяч дев`ятсот шість, 20 коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 03.01.19.