Ухвала

від 06.11.2019 по справі 640/5596/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

06 листопада 2019 року м. Київ № 640/5596/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши в порядку письмового провадження заяву в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД

до 1) Державної фіскальної служби України;

2) Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2018

№997651/41793436 та 25.01.2019 №1056512/41793436,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД (далі по тексту - позивач, ТОВ Адамат ЛТД ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач 1, ДФС України), Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач 2, ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування рішення від 22.11.2018 №997651/41793436 та 25.01.2019 №1056512/41793436.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 22.11.2018 №997651/41793436 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Визнано протиправними та скасовано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації від 25.01.2019 №1059512/41793436 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 22.12.2018 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №5 від 31.10.2018 складену Товариством з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання. Зобов`язано Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 22.12.2018 складену Товариством з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її фактичного подання. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні). Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України судові витрати за сплату судового збору в загальному розмірі 3 842,00 (три тисячі вісімсот сорок дві гривні)

До Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява, в якій він просить суд встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати відповідача 1 подати звіт про виконання судового рішення.

Суд ознайомившись із поданим клопотанням приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання постанови суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком.

Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovaki), №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення "Ліпісвіцька проти України" №11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах "Бурдов проти Росії" від 07 травня 2002 року, "Ромашов проти України" від 27 липня 2004 року, "Шаренок проти України" від 22 лютого 2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язувальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такої постанови суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Згідно зі статтею 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до приписів частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

З вищевикладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим для учасників справи. Це забезпечується, в першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження". Судовий контроль у формі зобов`язання подати звіт, також є формою забезпечення виконання судових рішень.

Згідно правової позиції викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд застосування адміністративними судами статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України" № 3 від 13 березня 2017 року вбачається, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.

Пленум Вищого адміністративного суду України наголосив, що вказаною статтею Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Разом з тим, станом на час розгляду вказаної заяви, з КП "ДСС" вбачається, що Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві подано апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про встановлення судового контролю за виконанням рішення.

Керуючись статтями 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Адамат ЛТД про встановлення судового контролю за рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року у порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та оскарженню не підлягає.

Суддя В.В. Аверкова