Постанова

від 26.11.2019 по справі 640/5596/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/5596/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Гайворонського В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року, суддя Аверкова В.В., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамат ЛТД" до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамат ЛТД" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 22.11.2018 року №997651/41793436 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 від 31.10.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №5 від 31.10.2018 року;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 25.01.2019 року №1059512/41793436 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 від 22.12.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №1 від 22.12.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підтвердження факту здійснення господарських операції, зазначених у податкових накладних, ТОВ "Адамат ЛТД" засобами електронного зв`язку надало контролюючому органу всі необхідні документи. На думку позивача, вказані обставини, виключають можливість відмови контролюючого органу у реєстрації спірних податкових накладних, а тому прийняті відповідачем рішення від 22.11.2018 року №997651/41793436 про відмову в реєстрації податкової накладної №5 та рішення від 25.01.2019 року №1059512/41793436 про відмову в реєстрації податкової накладної №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних на думку позивача є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамат ЛТД" за результатами здійснення господарських операцій сформовано та направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних, податкову накладну від 31.10.2018 року № 5.

Згідно з квитанцією від 15.11.2018 року реєстрація податкової накладної від 31.10.2018 року № 5 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із тим, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Разом з тим, контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою розблокування вказаної податкової накладної позивач за допомогою електронного документообігу подав відповідачу пояснення та низку підтверджуючих документів, щодо здійснення зазначеної в податковій накладній господарської операції, а саме: копію договору від 23.06.2018 року №ПР/Ш-18559/НЮ, копію специфікації №1 до договору від 23.06.2018 року №ПР/Ш-18559/НЮ, копію видаткової накладної №26 від 31.10.2018 року, копію договору від 20.06.2018 року №202/202, копію додаткової угоди від 06.09.2018 року №1 до Договору від 20.06.2018 року №202/202, копію додаткової угоди від 01.10.2018 року №2 до Договору від 20.06.2018 року №202/202, invoice №028 від 18.10.2018 року, копію платіжного доручення в іноземній валюті №6 від 05.09.2018 року, копію повідомлення swift від 07.09.2018 року, копію платіжного доручення в іноземній валюті №8 від 26.09.2018 року, копію повідомлення swift від 28.09.2018 року, копію платіжного доручення в іноземній валюті №9 від 27.09.2018 року, копію повідомлення swift від 02.10.2018 року, копію платіжного доручення в іноземній валюті №11 від 12.10.2018 року, копію повідомлення swift від 17.10.2018 року, копію акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.10.2018 року, копію листа повідомлення про прибуття вантажу від 19.10.2018 року, копію акта прийому-передачі виконаних послуг від 30.10.2018 року №327, копію митної декларації (форми МД-2) від 30.10.2018 року.

22.11.2018 року Комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві було прийнято рішення №997651/41793436 яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 31.10.2018 року №5 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У рішенні комісії вказано підставу відмови, "ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків.

28.11.2018 року до відділу документообігу відповідача, позивач подав скаргу на рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.11.2018 року №997651/41793436.

Згідно з квитанцією №1 від 28.11.2018 року (16:39) відповідач отримав вищевказану скаргу з копіями документів.

Проте, станом на дату звернення до суду з даним адміністративним позовом, інформація про результати розгляду вказаної скарги позивачу не надходила та в матеріалах адміністративної справи відсутня.

Разом з тим, 22.12.2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамат ЛТД", за результатами здійснення господарських операцій сформовано та направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних, податкову накладну від 22.12.2018 року №1.

Згідно з квитанцією від 14.01.2019 реєстрація податкової накладної від 22.12.2018 року №1 зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку із тим, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 "Критеріїв ризиковості платника податку". Разом з тим, контролюючим органом запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою розблокування вказаної податкової накладної позивач за допомогою електронного документообігу подав відповідачу пояснення та низку підтверджуючих документів, щодо здійснення зазначеної в податковій накладній господарської операції, а саме: копію договору про закупівлю від 23.10.2018 року №Дон/ЕЧ-2-18759/НЮ-В, копію специфікації №1 до договору про закупівлю від 23.10.2018 року №Дон/ЕЧ-2-18759/НЮ-В, копію листа структурного підрозділу "Волноваська дистанція електропостачання" регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 25.10.2018 року №10/592, копяю видаткової накладної №32 від 22.12.2018 року, копію товарно-транспортної накладної від 22.12.2018 року №Р32, копію декларації постачальника про відповідність (згідно з ISO/IEC 17050-1), копію видаткової накладної №66 від 22.12.2018 року, копію рахунку від 22.12.2018 року №18.

25.01.2018 року Комісією Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві було прийнято рішення №1059512/41793436 яким відмовлено у реєстрації податкової накладної від 22.12.2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У рішенні комісії вказано підставу відмови, "ненадання платником податку копій документів, а саме: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

31.01.2019 року до відділу документообігу відповідача, позивач подав скаргу на рішення Комісії Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.01.2018 року №1059512/41793436.

Згідно з квитанцією №2 від 31.01.2019 року (15:48) відповідач 1 отримав вищевказану скаргу з копіями документів.

Проте, станом на дату звернення до суду з даним адміністративним позовом, інформація про результати розгляду вказаної скарги позивачу не надходила та в матеріалах адміністративної справи відсутня.

Не погоджуючись з рішеннями відповідачів щодо відмови у реєстрації податкових накладних, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

За визначенням пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року №1246 (далі по тексту - Порядок №1246) податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

У відповідності до пункту 12 Порядку №1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 року); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з пунктом 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року №2245-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році", та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній / розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних / розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Вказаною Постановою Кабінету Міністрів України затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі по тексту - Порядок №117).

Відповідно до пунктів 5-7 Порядку №117, Податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

У разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Пунктом 12 Порядку №117 встановлено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Відповідно до пункту 13 Порядку №117, у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Критерії ризиковості платника податку затверджені листом Державної фіскальної служби України від 21.03.2018 року №959/99-99-07-18, згідно з підпунктом 1.6 пункту 1 яких комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс);

наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, податковий орган відмовляючи у реєстрації податкоих накладних від 31.10.2018 та від 22.12.2018 року №1 дійшов висновку про відповідність податкових накладних ТОВ "Адамат ЛТД" критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідачем не визначено будь-якої з підстав щодо встановлення ризиковості ТОВ "Адамат ЛТД" та не підтверджено належними доказами того, що позивач відповідає хоча б одному з критеріїв ризиковості.

Пунктами 18-21 Порядку №117 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів. Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС). Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН визначена Порядком №117 (додаток 2 до Порядку) та передбачає, що у разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано, повинні бути підкресленими, тобто конкретно вказані.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства, оскаржувані рішення відповідача містять лише загальне твердження про їх ненадання, без конкретизації (підкреслення) конкретного переліку документів, які на думку Комісії не надані.

З квитанції від 15.10.2018 року та квитанції від 14.01.2019 року вбачається, що Державна фіскальна слудба україни запропонувала позивачу надати пояснення та/або копії документів, "достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН" однак, не вказав конкретних документів, яких не вистачає.

У зв`язку з цим Товариством з обмеженою відповідальністю "Адамат ЛТД" направлено до Державної фіскальної служби України відповідні пояснення щодо реальності господарських операцій з контрагентами зазначених в податкових накладних.

Проте, рішеннями Комісії Головного управління Державної фіскальної служби України від 22.11.2018 року №997651/41793436 та від 25.01.2018 року №1059512/41793436 відмовлено у реєстрації податкових накладних від 31.10.2018 року №5 та від 22.12.2018 року №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що вказані рішеннями Комісії не містять відомостей про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішень про реєстрацію спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що рішення комісії ДФС повинно містити чітку підставу для відмови у реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або "надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування", або "надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування".

Проте, оскаржувані рішення не містять чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, а Комісією Державної фіскальної служби України лише проставлено відмітки навпроти процитованих підстав для відмови без підкреслення необхідних документів, як передбачено у бланку оскаржуваних рішень.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення комісії повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної, у даному випадку, або надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування , або надання платником податку копій документів, які не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування .

Разом з тим, як зазначено судом першої інстанції, первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, щодо реєстрації податкових накладних оформлені в рамках господарських відносин із контрагентом, та підтверджують факт реального виконання господарських зобов`язань.

На підтвердження реального виконання господарських операцій між позивачем та ПАТ "Укрзалізниця" в матеріалах справи наявні наступні докази: копія договору від 23.06.2018 року №ПР/Ш-18559/НЮ, копія Додатку №1 (Специфікація № 1) до договору від 23.06.2018 року №ПР/Ш-18559/НЮ, копія договору від 20.06.2018 року №202/202 з додатком №1 (специфікацією), копія додаткової угоди від 06.09.2018 року №1до Договору від 20.06.2018 року №202/202, копія додаткової угоди від 01.10.2018 року №2 до Договору від 20.06.2018 року №202/202, копія invoice №028 від 18.10.2018 року, копія платіжного доручення в іноземній валюті №6 від 05.09.2018 року з повідомленням swift від 07.09.2018 року, копія платіжного доручення в іноземній валюті №8 від 26.09.2018 з повідомленням swift від 28.09.2018 року, копія платіжного доручення в іноземній валюті №9 від 27.09.2018 року з повідомленням swift від 02.10.2018 року, копія платіжного доручення в іноземній валюті №11 від 12.10.2018 року з повідомленням swift від 17.10.2018 року, копія акта про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 30.10.2018 року, копія листа повідомлення про прибуття вантажу від 19.10.2018 року, копія акта прийому-передачі виконаних послуг від 30.10.2018 року № 327, копія митної декларації (форма МД-2) від 30.10.2018 року, копія видаткової накладної №26 від 31.10.2018 року, копія договору про закупівлю від 23.10.2018 року №Дон/ЕЧ-2- 18759/НЮ-В разом зі специфікацією №1, копія листа структурного підрозділу "Волноваська дистанція електропостачання" регіональна філія "Донецька залізниця" ПАТ "Українська залізниця" від 25.10.2018 року №10/592, копія видаткової накладної №32 від 22.12.2018 року, копія товарно-транспортної накладної від 22.12.2018 року №Р32, копія декларації постачальника про відповідність (згідно з ISO/IEC 17050-1), копія видаткової накладної №66 від 22.12.2018 року , копія рахунку від 22.12.2018 №18 року.

Щодо аналізу господарських операцій між позивачем та його контрагентом в даній справі суд не надає оцінку реальності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, оскільки платником податків надано всі необхідні документи, які засвідчують факт здійснення господарських операцій за податковими накладними від 31.10.2018 року № 5 та від 22.12.2018 року №1.

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачами не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваних рішень, тому наявні підстави для визнання протиправними та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації від 22.11.2018 року №997651/41793436 та від 25.01.2019 року №1059512/41793436.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні від 31.10.2018 року № 5 та від 22.12.2018 року №1, колегія суддів вважає, що зазначені вимоги є похідними. Оскільки рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправними та підлягають скасуванню, з метою відновлення порушеного права та ефективного захисту зазначені позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції суд визначив, що ... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2019 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.

Постанову виготовлено: 26 листопада 2019 року.