Рішення

від 07.11.2019 по справі 755/955/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 листопада 2019 року № 755/955/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 доВідділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до Дніпровського районного суду м.Києва з позовом в якому просять :

- визнати неправомірною відмову відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в реєстрації за місцем проживання в садовому будинку АДРЕСА_1 ;

- зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Києва від 23.01.2019 адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до відділу з питань реєстрації місця проживання Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання неправомірною відмову у реєстрації місця проживання та зобов`язати вчинити певні дії, - передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Супровідним листом Дніпровського районного суду м.Києва від 11.02.2019 2-а/755/16, вх 4724 від 20.03.2019 дану позовну заяву передано до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 позовну заяву № 755/955/19 передано на розгляд судді Арсірію Р.О.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз`яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Арсірієм Р.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачі підтримують заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просять суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на відсутність у відповідача правових підстав для не здійснення реєстрації місця проживання позивачів в садовому будинку.

Відповідач правом подачі відзиву не скористався, хоча був повідомлений належним чином про розгляд позовної заяви (а.с. 99).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 звернулась до відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації з заявою від 25.01.2018 про реєстрацію місця проживання в якій просили зареєструвати їх місце проживання за адресою АДРЕСА_2 , а також з заявою про реєстрацію доньки ОСОБА_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації відмовив позивачам у реєстрації їх місця проживання за вказаною адресою з посиланням на пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру затверджених постановою Кабінету міністрів України від 02.03.2016 № 207, у зв`язку з тим, що садовий будинок не є житловим приміщенням, яке придатне для постійного проживання.

Не погоджуючись з правомірністю такої відмови, позивачі звернулись до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 КАС України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

У відповідності до частини 1 статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон № 1382-IV) передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання.

У силу вимог статті 3 Закону № 1382-IV реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Частиною 3 статті 6 Закону № 1382-IV передбачено, що для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг): письмову заяву; документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших, ніж передбачених цією статтею, документів.

Відповідно до статті 10 Закону № 1382-IV правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно пунктів 3, 8 Правил реєстрації місця проживання, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 року № 207 (далі - Правила № 207) реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Документи для здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи подаються до органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг) з урахуванням вимог Закону України «Про адміністративні послуги».

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано всі передбачені Законом № 1382-IV та Правилами № 207 документи, про що не заперечується сторонами.

У той же час, відповідно до статті 9-1 Закону № 1382-IV орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.

Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.

Вказані положення узгоджуються з нормами, які закріплені у пункті 11 Правил № 207.

Відмовляючи у реєстрації місця проживання, відповідач вказав на те, що заявниками надано недостовірні документи, а саме: об`єкт нерухомого майна не є житловим (а.с. 37, 41 зворот).

Однак, Закон № 1382-IV не містить посилань на поняття житлового фонду та не встановлює обмежень у реєстрації за адресою приміщення, яке не відноситься до житлового фонду.

Зокрема, у відповідності до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статтею 3 Закону № 1382-IV передбачено, що місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Згідно частини 1 статті 379 ЦК житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

У силу вимог частини першої статті 380 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК) житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання.

Статтями 4, 6 ЖК передбачено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд), а також квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян.

Між іншим садовий будинок не зазначений у переліку об`єктів, які не входять до житлового фонду.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що місцем проживання фізичної особи може бути житловий будинок, що придатний для постійного або тимчасового проживання,

Відповідно до частини першої статті 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

У статті 10 «Обмеження вільного вибору місця проживання» Закону № 1382-IV та у інших нормативних актах відсутні обмеження щодо проживання та реєстрації місця проживання у садовому будинку.

Право проживання особи у житлі та законодавче визначення поняття житла не пов`язане із цільовим (функціональним) призначенням відповідного житлового будинку. Для реєстрації місця проживання особи, у даному випадку, важливим є постійне або тимчасове проживання особи у житловому будинку.

Згідно листа № 11-116-512582 від 11.08.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «БОРВИХА» зазначило, що Товариств цим листом повідомляє, шо між ТОВ «БОРВИХА» та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу садового будинку з відкладальною умовою посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, ОСОБА_4 , 30.12.2016, зареєстрований в реєстрі за № 13402, нерухомого майна, а саме: садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , садовий будинок розташований на земельній ділянці, площею 0.0620 га, кадастровий номер: 8000000000:66:610:0021.

У зв`язку з вищевикладеного та цього листа - повідомлення ТОВ «БОРВИХА» надає дозвіл на реєстрацію у вищевказане нерухоме майно наступних фізичних осіб:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Згідно відомостей, які містяться в технічному паспорті садовий будинок, ділянка АДРЕСА_1 , садове товариство «Сілікатчик» складається з холів, гаража, підсобного приміщення, кухні, кімнат, мансарди, тобто садовий будинок позивача є придатним для експлуатації та проживання в ньому людей.

Обставини ж набуття позивачами права власності на будинок відповідачем не оскаржуються.

Інформація, зазначена у вказаних документах є достовірною та наявність власного тлумачення відповідачем щодо віднесення нерухомого майна до житлового фонду не може слугувати підставою для відмови в реєстрації місця проживання.

Згідно статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє певні дій чи утримується від їх вчинення.

Порушення хоча б одного із зазначених вище критеріїв є підставою для визнання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень протиправними.

Суд переконаний, що оскаржувана відмова та позиція відповідача у спірних правовідносинах вказаним критеріям не відповідає, є протиправною та дискримінаційною.

Згідно частини четвертої статті 245 КАС у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання чи обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка рішень органу влади повинна бути чіткою і зрозумілою, як і можливі наслідки таких дій. Особа не повинна відповідати за помилки, вчинені органом держави.

Беручи до уваги обставини даної справи, суд приходить до висновку, що з метою захисту порушених прав позивача належним та ефективним способом захисту у даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов`язання здійснити реєстрацію місця проживання: АДРЕСА_2 .

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду К/9901/18913/19

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, зважаючи, що відповідач не довів правомірність прийнятого ним рішення, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивачів є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в реєстрації за місцем проживання в садовому будинку АДРЕСА_1 .

3. Зобов`язати відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації зареєструвати ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у будинку № 20, розташованому за адресою : АДРЕСА_3 .

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ.

6. Стягнути на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДНІПРОВСЬКОЇ РАЙОННОЇ В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 )

ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: адреса: АДРЕСА_2 )

ДНІПРОВСЬКА РАЙОННА В МІСТІ КИЄВІ ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 37203257, адреса: бульвар Праці, 1/1, Київ, 02094).

Суддя Р.О. Арсірій