Постанова

від 06.11.2019 по справі 480/434/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 р.Справа № 480/434/19

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Ральченка І.М. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Мороза М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс" на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми, повний текст складено 19.07.19 року по справі № 480/434/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс"

до Головного управління ДФС у Сумській області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Інтерагростандарт"

про визнання незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроекосервіс звернулося до Головного управління Державної фіскальної служби в Сумській області , 3- тя особа товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Інтерагросандарт з позовною заявою, в якій просить: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.01.2019 № 0000291402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 773247,50 грн. та № 0000281402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 601175 грн.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агроекосервіс" задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 29.01.2019 №0000291402 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 560098 грн. основного платежу та 140024,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій, в також від 29.01.2019 № 0000281402 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 434688,10 грн. основного платежу та 119079,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій. В задоволенні інших вимог відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агроекосервіс , не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову , подало апеляційну скаргу , вважає , що рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права і підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні інших позовних вимог, оскільки судом не дана об`єктивна оцінка всім фактичним обставинам, що мали значення при розгляді справи стосовно реальності господарських операцій між ТОВ Агроекосервіс та ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт , також судом не прийняті докази, на які посилався позивач та третя особа, та невірно трактовано покази свідків ОСОБА_1 , Смертюк ОСОБА_2 , чим суд допустив неповноту судового слідства. Суд помилково дійшов висновку під час судовою розгляду справи стосовно недоведеності позивачем реальності здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт щодо отримання товару зі складу в м.Буринь згідно видаткових накладних від 31.05.2018 АУГД0531-48, від 05.05.2018 ЖГД0505-18, від 04.05.2018 №ТД0504-26 наявні всі докази, що оспорювані господарські операції відбувались за тим змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, та підтверджені належними та допустимими доказами. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт стосовно отримання товару зі складу в м.Буринь згідно видаткових накладних від 31.05.2018 №ТД0531-48, від 05.05.2018 №ТД0505-18, від 04.05.2018 №ТД0504-26. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ з апеляційною скаргою, зміст якої відображає повноту викладених обстави справи та доказів, які свідчать про реальність здійснення господарських операцій у м. Буринь, та з фактом їх неналежного опрацювання Сумським окружним адміністративним судом повністю згодне, вимоги, викладені апелянтом, вважає цілком обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі. Просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу в повному обсязі задовольнити, скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог. Справу слухати за відсутності третьої особи ТОВ ТОРГОВИЙ ДІМ ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ .

Головне управління ДФС у Сумській області заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року залишити без змін а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони по справі повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 04.12.2018 по 22.12.2018 проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ «Агроекосервіс» податкового законодавства за період з 01.01.15 по 30.09.18, валютного законодавства за період з 01.01.15 по 30.09.18, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.15 по 30.09.18, за результатами якої складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Агроекосервіс» податкового законодавства за період з 01.01.15 по 30.09.18, валютного законодавства за період з 01.01.15 по 30.09.18, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.15 по 30.09.18 від 02.01.19 № 9/18-28-14-02/33078646/5.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.1 ст.135 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 480940 грн. в т.ч. за 3 квартали за 2018 року - 480940,0 грн., пп. а п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 618598 грн., ., в т.ч. за лютий 2018, у сумі 47250грн., за березень 2018 у сумі 35761,82грн., за квітень 2018 у сумі 51792,98грн., за травень 2018р. у сумі 286009,87грн., за червень 2018 р. у сумі 146533,25 грн., за вересень 2018р. у сумі 51250,0грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення- рішення від 29.01.2019 № 0000291402 (форма «Р» ), згідно з яким збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції на загальну суму 773 247, 50 грн. (618 598 грн. за основним платежем та 154 649,5 грн. за штрафними санкціями), а також від 29.01.2019 № 0000281402 (форма «Р» ), згідно з яким збільшено суму грошових зобов`язань за платежем податок на прибуток приватних підприємств та застосовано штрафні санкції на загальну суму 601 175 грн. (480 940 грн. за основним платежем та 120 235 грн. за штрафними санкціями).

Як вбачається із акту перевірки та розрахунку податкових повідомлень-рішень (а.с.171 т.3) податковим органом було збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із ТОВ ТД «Інтергагростандарт» щодо придбання товару, а саме аміачної селітри, карбаміду в період лютий - червень 2018, вересень 2018 р. також за даний період та спірні господарські операції було збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток.

Висновки податкового органу ґрунтуються на тому, що у постачальника товару ТОВ ТД «Інтергагростандарт» відсутні докази законного введення в обіг та реального задекларованого виробництва, яка доказує неможливість здійснення господарських операцій з ідентифікованим товаром (аміачна селітра, карбамід), відсутні сертифікати товару. Крім того, постачальник товару ТОВ ТД «Інтергагростандарт» проводило фінансово-господарські операції із суб`єктами господарювання, а саме ТОВ «Калетта» , ТОВ «Арнайс» для мінімізації податкових зобов`язань та ухилення від сплати товару. Таким чином, у ТОВ ТД «Інтергагростандарт» був відсутній товар для його реалізації позивачу ТОВ «Агроекосервіс» . Податковим органом у відзиві зазначається, що надані первинні документи ТОВ «Агроекосервіс» не опосередковуються з реальним рухом активів між ТОВ «Агроекосервіс» та ТОВ ТД «Інтергагростандарт» .

Задовольняючи позовні вимоги в частині спірних господарських операцій по взаємовідносинам між ТОВ «Агроекосервіс» та ТОВ ТД «Інтергагростандарт» щодо придбання товару зі складу у м.Сумах по вул. Промисловій,2 та скасовуючи податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області від 29.01.2019 №0000291402 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 560098 грн. основного платежу та 140024,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій та від 29.01.2019 № 0000281402 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 434688,10 грн. основного платежу та 119079,52 грн. штрафних (фінансових) санкцій, суд першої інстанції виходив з того , що в судовому засіданні було підтверджено правомірність формування позивачем податкового кредиту по господарській операції з ТОВ ТД «Інтергагростандарт» , відповідач в супереч ч. 2 ст.77 КАС України не довів правомірність прийнятих рішень в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, суд вважає висновки податкового органу про нереальність господарських операцій щодо придбання товару зі складу в м.Сумах неправомірними та необґрунтованими.

Відмовляючи в іншій частині позовних вимог , суд першої інстанції виходив з того , що позивачем не доведено реальність здійснення господарських операцій із контрагентом ТОВ ТД «Інтергагростандарт» щодо отримання товару зі складу в м.Буринь згідно видаткових накладних від 31.05.2018 №ТД0531-48 , від 05.05.2018 №ТД0505-18, від 04.05.2018 №ТД0504-26 .

Відповідно до ч. ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постанова суду першої інстанції переглядається в частині відмови у задоволенні позовних вимог , в іншій частині сторонами не оскаржується.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову , виходячи з наступного.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 67 та 68 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Згідно п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Платники податку на прибуток - виробники сільськогосподарської продукції, які обрали річний податковий (звітний) період відповідно до підпункту 137.4.1 пункту 137.4 статті 137 цього Кодексу, фінансовий результат до оподаткування за податковий (звітний) період обчислюють шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування за минулий звітний рік на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя такого року та збільшення на фінансовий результат до оподаткування за перше півріччя поточного звітного року, що визначені відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

Згідно вимог п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно вимог п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно із п. 201.1 ст. 201 кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 1 та 2 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Указане закріплено також у Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з пунктом 2.4 якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

Пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріали справи свідчать , що 23.01.2018 між ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт (Постачальник) та ТОВ Агроекосервіс (Покупець) було укладено Договір поставки №2018-2301/01 (далі по тексту - Договір).

В рамках Додаткової угоди №17 від 03.05.18 до Договору було здійснено поставку карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах в кількості 20,25 тон на суму 197 437,50 грн.

Вказані обставини підтверджуються Договором, Додатковою угодою, видатковими накладними №ТД 0504-26 від 04.05.18 (10,5 тон карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах на суму 102 375,00 грн.) та №ТД 0505-18 від 05.05.18 (9,75 тони карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах на суму 95 062,50 грн.).

Зазначений товар був реалізований кінцевому споживачу CВК АФ Семенівська (договір купівлі-продажу №1/14-03 від 14.03.18), що підтверджують видаткові накладні, виписані ТОВ Агроекосервіс №РН-113 від 04.05.18 (10,5 тон карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах на суму 103 950,00 грн.), №РН-115 від 05.05.18 (9,75 тон карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах на суму 96 525,00 грн.).

ТОВ Агроекосервіс отримало від CВК АФ Семенівська довіреність на отримання даного товару №56 від 27.04.18. Фізичне переміщення товару на адресу Покупця підтверджують товарно-транспортні накладні №1/04-05 від 04.05.18 та №1/05-05 від 05.05.18.

Всі операції по придбанню товару та його реалізації відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджують оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками субконто ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт , рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями субконто CВК АФ Семенівська та рахунку 281 Товари на складі за травень 2018. Розрахунки відбувалися на умовах передплати.

ТОВ Агроекосервіс отримало від ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт податкову накладну №37 від 04.05.18 на суму 197 437,50 грн. (в т.ч. 32 906,25 грн. ПДВ), зареєстровану в ЄРПН 29.05.18 та надало податкову накладну CВК АФ Семенівська №2 від 03.05.18 на суму 200 475,00 грн. (в т.ч. 33 412,50 грн. ПДВ), зареєстровану в ЄРПН 30.05.18.

В рамках Додаткової угоди №19 від 08.05.18 до Договору було здійснено поставку карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах в кількості 15,75 тон на суму 153 562,50 грн.

Вказані обставини підтверджуються Договором, Додатковою угодою, видатковою накладною №ТД 0531-48 від 31.05.18 (15,75 тон карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах на суму 153 562,50 грн.).

Зазначений товар був реалізований кінцевому споживачу CВК АФ Семенівська (договір купівлі-продажу №1/14-03 від 14.03.18), що підтверджує видаткова накладна, виписана ТОВ Агроекосервіс №РН-131 від 31.05.18 (15,75 тон карбаміду пріллірованого марка Б в біг-бегах на суму 155 925,00 грн.).

ТОВ Агроекосервіс отримало від CВК АФ Семенівська довіреність на отримання даного товару №83 від 31.05.18. Фізичне переміщення товару на адресу Покупця підтверджує товарно-транспортна накладна №1/31-05 від 31.05.18.

Всі операції по придбанню товару та його реалізації відображено в бухгалтерському обліку, що підтверджують оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками субконто ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт , рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями субконто CВК АФ Семенівська та рахунку 281 Товари на складі за травень 2018.

Розрахунки відбувались на умовах передплати. ТОВ Агроекосервіс отримало від ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт податкову накладну №30 від 08.05.18 на суму 200 562,48 грн. (в т.ч. 33 427,08 грн. ПДВ), зареєстровану в ЄРПН 31.05.18 та надало податкову накладну CВК АФ Семенівська №6 від 08.05.18 на суму 203 925,00 грн. (в т.ч. 33 987,50 грн. ПДВ), зареєстровану в ЄРПН 31.05.18.

Відповідачем та судом першої інстанції не ставиться під сумнів реалізація придбаної продукції кінцевому споживачу та її транспортування з м.Буринь до місцезнаходження СВК АФ Семенівська .

Колегією суддів встановлено, що умови договорів постачання вказаного товару на адресу ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт , а саме: базис поставки-самовивіз з м.Буринь, вул.Григорія Базими (колишня Червоноармійська), 5 (склад Постачальника), на тих же умовах відбувалась і реалізація кінцевому споживачу.

Постачальниками товару на адресу ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт , який в подальшому було частково реалізовано ТОВ Агроекосервіс , були:

-ТОВ Агроцентр Україна (Код ЄДРПОУ 41631378). Поставка товару здійснювалась на підставі Договору поставки №437-0129941 від 09.11.2017, Додатка №57 від 02.05.2018, в об`ємі 249,600 тони, оплату за який було здійснено за платіжним дорученням №1002 від 04.05.2018. Товар поставлено покупцю на умовах EXW м. Буринь, у відповідності з Видатковою накладною №578569 від 04.05.2018;

-ТОВ Агрохімтехнолоджі (Код ЄДРПОУ 41896055). Поставка товару здійснювалась на підставі Договору поставки №0000012 від 15.05.2018, Додатка №1 від 15.05.2018, в об`ємі 269,55 тони, оплату за який було здійснено за платіжним дорученням №2009 від 31.05.2018. Товар поставлено покупцю на умовах EXW м. Буринь, у відповідності з Видатковою накладною №210 від 31.05.2018. (Всі необхідні докази були надані суду першої інстанції та наявні в матеріалах справи).

Поставка товару здійснювалася наступним чином: Постачальник > ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт > ТОВ Агроекосервіс > СВК АФ Семенівська , всі поставки здійснювались самоввивозом з м.Буринь, вул.Базими, 5 зі склада первісного постачальника.

Тобто, поставка відбувалась на складі первісного постачальника, що не заборонено нормами Податкового кодексу України.

В матеріалах справи наявні всі належні та допустимі докази (договори, додатки до договорів, специфікації, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, дані первинного бухгалтерського обліку) , що свідчить про відображення таких господарські операції належним чином у бухгалтерському обліку та податковій звітності позивача.

Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування на податок на додану вартість.

Стосовно посилань апелянта на відсутність документів, що підтверджували б якість придбаної продукції ( сертифікатів відповідності, паспортів якості тощо), колегія суддів зауважує, що сама по собі відсутність окремих документів, так само, як і помилки у їх оформленні, не є безумовною підставою для твердження про безтоварність господарських операцій, якщо з інших даних буде встановлено, що такі операції мали реальний характер.

Право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту та обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів/послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, сум ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару /послуги.

За таких обставин, зважаючи на наявність у позивача належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної, первинних документів бухгалтерського обліку, підтвердження позивачем факту отримання послуг, його оприбуткування та використання у власній господарській діяльності, колегія суддів вважає доведеною реальність спірних господарських операцій з ОВ ТД «Інтергагростандарт» щодо отримання товару зі складу в м.Буринь згідно видаткових накладних від 31.05.2018 №ТД0531-48 , від 05.05.2018 №ТД0505-18, від 04.05.2018 №ТД0504-26 .

Посилання податкового органу на , те що контрагент позивача ТОВ Торговий дім Інтерагростандарт , який здійснював позивачу поставку товару, придбавав такий товар у ТОВ Агроцентр Україна і ТОВ Агрохімтехнолоджі , які згідно інформації податкового органу не могли здійснювати продаж такого товару , до увагу судом не приймаються, оскільки податковий кодекс України не ставить у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуги) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків - покупець товарів (послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Не виконання податкових обов`язків контрагентом платника податків не може бути безумовним свідченням недостовірності даних податкового обліку платника податків, якщо не встановлені обставини, які свідчать про сприяння останнім у такому невиконанні.

Факт неподання контрагентом податкової звітності чи відсутності певної інформації в податковій звітності товариства, зокрема щодо наявності найманих працівників, основних засобів тощо, сам по собі не може свідчити про відсутність факту здійснення ним господарської діяльності, а лише може бути підставою для висновку щодо допущення останнім порушення вимог законодавства при складанні податкової звітності.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №817/1422/13-а, що враховується судом згідно з вимогами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів при прийнятті рішення у даній справі приймає до уваги позицію Верховного суду, висловлену у постанові суду у справі № К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018, зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Також, норми Податкового кодексу України не пов`язують виникнення права на податковий кредит з особливостями оподаткування постачальників 2-го чи іншого ланцюга.

Діючим законодавством не передбачений і не визначений обов`язок підприємства встановлювати ланцюг суб`єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Колегія суддів не бере до уваги і доводи апелянта з посиланням на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 по справі №816/809/17, від 26.06.2018 по справі №826/3006/14 та 06.02.2018 у справі №821/589/17 , які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом при застосуванні таких норм права.

При цьому, слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України» , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом» .

Лише доведення податковим органом та встановлення судом в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому, такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних та допустимих доказах.

Наявні в справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом ТОВ ТД «Інтергагростандарт» щодо отримання товару зі складу в м.Буринь згідно видаткових накладних від 31.05.2018 №ТД0531-48 , від 05.05.2018 №ТД0505-18, від 04.05.2018 №ТД0504-26 взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад з метою проведення безтоварних операцій та отримання незаконної податкової вигоди.

Колегія суддів зазначає, відповідачем не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов`язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов`язань третіх осіб.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Також, суд зазначає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб`єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість та податку на прибуток. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника податків, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст. 61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб`єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим, за винятком встановлених ст. 228 Цивільного кодексу України та ст.ст. 207 і 208 Господарського кодексу України випадків свідомого укладення таким суб`єктом права нікчемного правочину з метою відображення певних первинних документів в податковому обліку без фактичного проведення господарських операцій.

Саме така правова позиція викладена Європейським Судом з прав людини (рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), а також Верховним Судом України (постанова від 09.09.2008 у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011 у справі за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень).

З огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є висновок, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Наведене узгоджується з практикою , викладеною в постанові Верховного Суду у справі № 816/809/17 від 27 березня 2018 року та Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10.

Здійснення платником податків навмисних збиткових фінансово-господарських операцій матеріалами справи не підтверджується. Фактичних даних, які б засвідчували наявність у платника податків наміру набути у спірних правовідносинах безпідставну податкову вигоду, суд в ході розгляду справи не виявив, адже добутими доказами підтверджується факт вибуття з власності суб`єкта права-платника податків коштів в оплату вартості придбаних товарів (робіт, послуг), факт юридичної непов»язаності сторін правочину, факт відсутності у сторін правочину спільних економічних інтересів, що в сукупності підтверджує звичайність умов ведення господарської діяльності.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку , що господарські операції позивача ТОВ ТД «Інтергагростандарт» щодо отримання товару зі складу в м.Буринь згідно видаткових накладних від 31.05.2018 №ТД0531-48 , від 05.05.2018 №ТД0505-18, від 04.05.2018 №ТД0504-26 мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача, а відтак позивачем правомірно віднесено суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням послуг до податкового кредиту та визначено податок на прибуток.

Колегія суддів вважає, що відповідач відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесених податкових повідомлень - рішень в частині, що оскаржуються , належним чином в суді не довів , у зв`язку з чим податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.01.2019 № 0000291402 (форма Р ) в частині збільшення суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 73125,0грн. (основного платежу 58500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 14625,0 грн.) та № 0000281402 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 47407,38 грн. ( основного платежу 46251,90 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1155,48 грн.) не відповідають вимогам чинного законодавства та підлягають скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд першої інстанції помилково не врахував показання свідків в підтвердження здійснення господарської операції з урахуванням структури проведення такої операції щодо придбання та подальшої реалізації (Постачальник > ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт > ТОВ Агроекосервіс > СВК АФ Семенівська ,) та з урахуванням визнання (підтвердження) реальності операцій саме ТОВ Торговий Дім Інтерагростандарт .

Наведене не враховано судом першої інстанції , тому постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову підлягає скасуванню відповідно положень ст. 317 КАС України з прийняттям в цій частині нової постанови про задоволення позовних вимог. В іншій частині постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316,317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 480/434/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позову.

В цій частині прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 29.01.2019 № 0000291402 (форма Р ) в частині збільшення суму грошових зобов`язань за платежем податок на додану вартість у розмірі 73125,0грн. (основного платежу 58500 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 14625,0 грн.) та № 0000281402 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на прибуток в сумі 47407,38 грн. ( основного платежу 46251,90 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 1155,48 грн.). .

В іншій частині рішення Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2019р. по справі № 480/434/19 залишити без змін.

.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) І.М. Ральченко Н.С. Бартош Повний текст постанови складено 08.11.2019 року