Ухвала

від 08.11.2019 по справі 0840/2687/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 листопада 2019 року

Київ

справа №0840/2687/18

адміністративне провадження №К/9901/30650/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №0840/2687/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвек-Запоріжжя до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Інвек-Запоріжжя звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України, в якому просило скасувати рішення відповідача-2 від 08.06.2018 №772003/42048867, яким відмовлено у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №9 від 15.05.2018 оформленої позивачем на суму 23586,00грн, (у т.ч. ПДВ 3931,00грн); зобов`язати відповідача-1 зареєструвати в ЄРПН податкову накладну №9 від 15.05.2018 (на суму 23586,00грн., (у т.ч. ПДВ 3931,00грн), яка складена позивачем датою її фактичного отримання ДФС України 31.05.2018.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2018 адміністративний позов задоволено.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2019 відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Запорізькій області про поновлення строку на апеляційне оскарження, визнав неповажними причини пропуску заявником строку на апеляційне оскарження та відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі №0840/2687/18.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДФС у Запорізькій області 01.11.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, податковий орган вказує на незаконність прийняття рішення суду апеляційної інстанції, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження. Податковий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставною для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги з подальшим відкриттям апеляційного провадження. Відповідач вважає недопустимим позбавлення його права на оскарження судового рішення з підстав неможливості своєчасної підготовки платіжного доручення про сплату судового збору.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області, судом з`ясовано наступні обставини.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 26.09.2018 (рішення суду у повному обсязі складено та підписано 05.10.2018) позовні вимоги задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 08.06.2018 №772003/42048867, яким відмовлено у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №9 від 15.05.2018, оформленої Товариством з обмеженою відповідальністю Інвек-Запоріжжя на суму 23586,00грн, (у т.ч. ПДВ 3931,00грн). Зобов`язав Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 15.05.2018 (на суму 23586,00грн., (у тому числі ПДВ 3931,00грн), яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю Інвек-Запоріжжя датою її фактичного отримання Державною фіскальною службою України - 31.05.2018. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, Головне управління ДФС у Запорізькій області оскаржило його у апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.11.2018 вказану апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено строк, терміном у десять днів з моменту отримання копії даної ухвали, протягом якого особа має право усунути виявлені судом недоліки апеляційної скарги.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.12.2018 відмовив Головному управлінню ДФС у Запорізькій області у задоволенні клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу, на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, повернув заявнику у зв`язку з невиконанням вимог ухвали від 29.11.2018, що стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.

Вдруге, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції 10.06.2019, проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.06.2019, на підставі пункту 3 частини четвертої статті 298 КАС України, апеляційну скаргу було повернуто заявнику (апеляційна скарга не підписана особою яка її подала).

Втретє, 12.07.2019, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального стоку на апеляційне оскарження, Головне управління ДФС у Запорізькій області звернулося до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2018

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 КАС України, у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження, а наведені відповідачем у клопотанні про поновлення такого строку підстави визнані судом неповажними; пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, у зв`язку з ненаданням документа про сплату судового збору. Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків, терміном у десять днів з дня вручення копії даної ухвали, протягом якого особа має право надати суду заяву про поновлення строку, із зазначенням інших поважних підстав для його поновлення та документ, який підтверджує сплату судового збору.

Суд апеляційної інстанції керувався тим, що відповідач у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин пропуску такого строку, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що звертаючись втретє з апеляційною скаргою, відповідачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження. Одночасно, суд звернув увагу, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду, з урахуванням спливу майже восьмимісячного терміну після отримання копії судового рішення до моменту подання апеляційної скарги втретє, не може бути поважною причиною пропуску процесуального строку.

На виконання вимог ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 30.07.2019 про залишення апеляційної скарги без руху відповідачем на адресу суду було скеровано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування поважності причин пропуску такого строку відповідач зазначив, що на момент подання апеляційної скарги раніше, Головне управління ДФС у Запорізькій області не мало можливості сплатити судовий збір у зв`язку з відсутністю належного бюджетного фінансування. При цьому, відповідач посилаючись на завантаженість юридичного відділу та систематичне звернення (починаючи з листопада 2018 року) до суду апеляційної інстанції з апеляційними скаргами, просить суд поновити пропущений строк та відкрити апеляційне провадження у даній справі, оскільки, на думку заявника, повернення апеляційної скарги не позбавляє особи права на повторне звернення до суду. Крім того, окремо наголосив на гарантоване йому Конституцією України право на апеляційне оскарження рішення суду.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03.10.2019 визнав наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, у зв`язку з чим відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України .

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 30.07.2019 надавав відповідачу достатній строк для усунення недоліків втретє поданої апеляційної скарги, зокрема, щодо надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з наведенням інших причин поважності підстав пропуску такого строку. Наведені податковим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд звернув увагу, що поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважив, що положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень, а також належного оформлення апеляційної скарги.

Також, апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що апелянт, як суб`єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації відповідачем права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Європейський суд з прав людини у пунктах 46, 47 рішення від 29.01.2016 у справі Устименко проти України зазначив, що одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатись перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами. Якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.

При цьому, судом також враховуються висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі Лелас проти Хорватії , відповідно до яких держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі Рисовський проти України Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу належного урядування , який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.

Таким чином, виходячи з принципу належного урядування , державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28.03.2006, заява №23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Недостатність бюджетних асигнувань може бути причиною, що ускладнює здійснення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, втім не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на оскарження судових рішень.

Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк. КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, Третій апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені апелянтом у заявленому клопотанні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження у даній справі, що свідчить про наявність умотивованих підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.09.2018.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, пунктом 2 частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Запорізькій області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №0840/2687/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інвек-Запоріжжя до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії .

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

............................

І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду