Постанова

від 06.11.2019 по справі 909/431/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. Справа №909/431/19

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Кравчук Н.М.

Мирутенка О.Л.

секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія за вих. № 43 від 15.08.2019

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 (повний текст рішення складено 29.07.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Фанда О.М.)

у справі № 909/431/19

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд , м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія , м.Івано-Франківськ

про стягнення заборгованості в сумі 145 056,56 грн., з них: 17 776,70 грн. - пеня, 87 148,40 грн. - штраф, 31 855,69 грн. - інфляційні, 8 275,31 грн. - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання.

за участю представників:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТзОВ Галицька аграрна компанія про стягнення заборгованості в сумі 145 056,56 грн., з них: 17 776,70 грн. - пеня, 87 148,40 грн. - штраф, 31 855,69 грн. - інфляційні, 8 275,31 грн. - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №06042 від 06.04.2016, зокрема. в частині зобов`язання щодо сплати 30% вартості товару.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 у справі № 909/431/19 позов ТзОВ Украгрохімтрейд задоволено частково. Суд виніс рішення, яким стягнув з ТзОВ Галицька аграрна компанія на користь ТзОВ Украгрохімтрейд 144 992,30 грн., з них: 17735,39 грн. - пеня, 87 125,45 грн. - штраф, 31 855,69 грн. - інфляційні, 8 275,31 грн. - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання та 2 174,87 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач порушив умови договору в частині оплати вартості наданих позивачем послуг.

Не погоджуючись з даним рішенням ТзОВ Галицька аграрна компанія подало апеляційну скаргу за вих. № 43 від 15.08.2019, в якій просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. А саме скаржник стверджує, що відповідачем не укладався договір поставки № 06042 від 06.04.2019, оскільки останній підписаний директором товариства без погодження загальними зборами товариства.

Крім цього, апелянт зазначає, що твердження позивача, що ним належно виконані умови договору поставки не відповідають матеріалам справи, адже у специфікації № 1 до договору поставки № 06042 від 06.04.2016 визначено строк поставки до 29.04.2016, а згідно видаткової накладеної № 276 від 30.04.2016 товар на суму 942 082,99 грн. поставлено - 30.04.2016.

Також, апелянт вказує на те,що відповідач виконав взяті на себе зобов`язання, згідно договору, а тому позивач не вправі нараховувати будь-які господарські санкції.

Позивачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу № 12-09/19-в від 12.09.2019, в якому просить рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновки місцевого господарського суду не спростовує.

Сторони не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час, місце, дату розгляду справи були належним чином повідомлені.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.04.2016 між ТзОВ Украгрохімтрейд (постачальник) та ТзОВ Галицька аграрна компанія (покупець) укладено договір поставки № 06042. Згідно умов якого у терміни, визначені договором та/або додатками до нього, постачальник зобов`язався передати у власність покупця насіння, засоби захисту рослин, добрива, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором і додатками до нього (пункт 1.1 договору).

Відповідно до пункту 3.2 договору сторони можуть погодити інший порядок розрахунків за поставлений товар в окремих додатках до цього договору.

Пізніше, 21.04.2016 між сторонами укладено специфікацію № 1 (додаток № 1) до договору поставки від 06.04.2016 № 06042, в якій сторони обумовили найменування, асортимент, ціну, вартість продукції та умови оплати, а також передбачили, наступне: строк передачі товару покупцю не пізніше 29.04.2016; оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: 30 % від загальної вартості товару до 25.04.2016, що станом на 16.02.2016 складає 435 742,01 грн та 70 % від загальної вартості товару до 10.10.2016, що становить 1 016 731,35 грн.

Відповідно до пункту 11.2 договору поставки від 06.04.2016 № 06042 зазначений договір набуває чинності з моменту підписання представниками обох сторін та діє до повних розрахунків.

На підставі договору поставки від 06.04.2016 № 06042 позивач виставив рахунок від 22.04.2016 № 271 на суму 1 452 473,35 грн.

На виконання умов договору та специфікації № 1 ТзОВ Украгрохімтрейд поставило, а ТзОВ Галицька аграрна компанія прийняло товар, а саме: 30.04.2016 на загальну суму 942 082,99 грн., що підтверджується видатковою накладною від 30.04.2016 № 276, яка підписана керівниками юридичних осіб сторін договору без зауважень та засвідчена печатками юридичних осіб; 17.05.2016 на загальну суму 510 390,36 грн., що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2016 № 289, яка підписана керівниками юридичних осіб сторін договору без зауважень та засвідчена печатками юридичних осіб.

Покупець платіжними дорученнями від 01.06.2016 № 340, від 03.06.2016 № 341 та від 10.06.2016 № 342 сплатив відповідно до виставленого позивачем рахунка від 22.04.2016 № 271 кошти в сумі 435 742 грн. Крім цього, покупець сплатив 1 016 731,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.08.2016 № 138. При здійсненні перерахунку грошових коштів відповідач у графі призначення платежу зазначив оплата за насіння соняшника згідно рахунка № 271 від 22.04.2016 . Відповідач на підставі цих платіжних доручень сплатив сумарно 1 452 473,35 грн відповідно до виставленого рахунку від 22.04.2016 № 271.

Звертаючись із позовом позивач вважав, що відповідач порушив умови договору щодо оплати у строк до 25.04.2016 - 30% від загальної вартості товару, що складає 435 742,01 грн.

У зв`язку із чим позивачем було нараховано відповідачу 17 776,70 грн. - пені (за період з 26.04.2016 по 13.06.2016), 87 148,40 грн. - штраф, 31 855,69 грн. - інфляційні (за період червень 2016 по березень 2019), 8 275,31 грн. - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання (за період з 01.05.2016 по 13.06.2016).

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного .

Твердження апелянта про те, що відповідачем не укладався договір поставки № 06042 від 06.04.2019 спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач вже звертався до Господарського суду Івано-Франківської області із позовом до ТзОВ Галицька аграрна компанія про стягнення заборгованості у сумі 288 992,63 грн. за невиконання умов договору поставки № 06042 від 06.04.2016, з яких: 127 022,82 грн - основний борг ; 81 874,22 грн - пеня (за період з 01.06.2016 по 10.10.2018); 25 404,56 грн - штраф; 56 691,03 грн - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання (за період з 01.06.2016 по 10.10.2018).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 у справі № 909/1141/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 та постановою Верховного Суду від 15.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

В рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 у справі № 909/1141/18 встановлено, що відповідач виконав грошові зобов`язання за умовами договору поставки, а відтак, відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій за період з 01.06.2016 по 10.10.2018.

У даній справі позивач стверджує, що відповідач порушив умови договору щодо строку оплати 30% від загальної вартості товару, що складає 435 742,01 грн., так як зазначену суму покупець мав оплатити до 25.04.2016, що передбачено специфікацією № 1. А згідно платіжних доручень від 01.06.2016 № 340, від 03.06.2016 № 341 та від 10.06.2016 № 342 відповідач сплатив відповідно до виставленого позивачем рахунку від 22.04.2016 № 271 кошти в сумі 435 742,01 грн. Водночас, судом встановлено, що у даній справі позивач просить стягнути з відповідача 17 776,70 грн. - пеню (за період з 26.04.2016 по 13.06.2016), 87 148,40 грн. - штраф, 31 855,69 грн. - інфляційні (за період червень 2016 по березень 2019), 8 275,31 грн. - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання (за період з 01.05.2016 по 13.06.2016).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що питання відповідальності відповідача щодо порушення строку оплати 30% від загальної вартості товару, що складає 435 742,01 грн. до 25.04.2016 досліджувалось під час вирішення справи № 909/1141/18 та встановлено, що у позивача немає підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення умов договору поставки. На зазначене суд першої інстанції не звернув уваги.

Так, як вбачається із тексту постанови Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 909/1141/18 позивач просив стягнути з відповідача основний борг та штрафні санкції посилався на те, що відповідач здійснив оплату в розмірі 30 % в порушення строків, передбачених специфікацією № 1 до договору поставки від 06.04.2016, а саме не провів цю оплату до 25.04.2016, що стало підставою для нарахування позивачем штрафних санкцій (за інший період ніж у даній справі).

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 17 776,70 грн. - пені, 87 148,40 грн. - штрафу, 31 855,69 грн. - інфляційних, 8 275,31 грн. - 20 % річних від суми простроченого зобов`язання.

Таким чином рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 у справі № 909/431/19 слід скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові ТзОВ Украгрохімтрейд відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати за розгляд справи слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія за вих. № 43 від 15.08.2019 задоволити.

2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.07.2019 у справі № 909/431/19 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Украгрохімтрейд (03143, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 154Д, код ЄДРПОУ 39668245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Галицька аграрна компанія (76010, Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахорона, 23, код ЄДРПОУ 38712660) 3 262,33 грн. судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя Скрипчук О.С.

Суддя Кравчук Н.М.

Суддя Мирутенко О.Л.