Постанова

від 11.11.2019 по справі 904/1102/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2019 року м. ОдесаСправа № 904/1102/19 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівБогатиря К.В. Будішевської Л.О., Мишкіної М.А. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 на рішення господарського суду Херсонської області від 22.07.2019 року (суддя суду першої інстанції: Нікітенко С.В.; час і місце оголошення рішення: 22.07.2019 о 10:40, м. Херсон, вул. Театральна, 18; Господарський суд Херсонської області, зал судового засідання № 3) у справі за позовом до про№ 904/1102/19 Комунального підприємства Павлоград-Світло Павлоградської міської ради Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №19 стягнення 15301,87грн. ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Павлоград-Світло Павлоградської міської ради звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 заборгованості у розмірі 15301,87 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 11559,99 грн., суми пені у розмірі 1641,83 грн., суми штрафу у розмірі 1155,99 грн., суми 3% річних у розмірі 136,82 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 807,24 грн.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 на користь Комунального підприємства Павлоград-Світло Павлоградської міської ради суму основного боргу у розмірі 11559,99 грн., суму пені у розмірі 1641,83 грн., суму штрафу у розмірі 1155,99 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 576,64 грн., суму 3% річних у розмірі 136,82 грн., суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1892,05 грн. та 1480,00 грн. судових витрат, понесених позивачем, у зв`язку з відрядженням для участі у судовому засіданні; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору № 0709/18-133х від 07.09.2019 щодо оплати за надані позивачем послуги за нанесення дорожньої розмітки, у відповідача утворилась заборгованість, яка складається з суми основного боргу, пені та штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

В рішенні суд зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 11 559,99грн., суми пені у розмірі 1 641,83грн., штрафу у розмірі 1 155,99грн., суми 3% річних у розмірі 136,82грн. є доведеними та обгрунтованими.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 807,24 грн., суд першої інстанції зазначив.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, вони склали 807,24 грн.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у тому, що позивачем не вірно визначений період розрахунку та середній індекс інфляції за вказані періоди.

Судом, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи Ліга (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р. Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ ) здійснений власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.10.2018р. по 31.01.2019р., на суму 11559,99 грн., та сума інфляційних втрат за розрахунком суду склала 576,64 грн.

Таким чином, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 576,64 грн. В іншій частині позовні вимоги про інфляційні втрати заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

22.08.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019, в якій скаржник просить визнати незаконним та скасувати рішення господарського суду Херсонської області по справі № 904/1102/19 від 22.07.2019 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Як на підставу викладених у скарзі вимог, апелянт посилається на порушення норм матеріального та процесуального права, а також розгляд справи без врахування фактів, що мають істотне значення для справи.

Апелянт зазначає, що робота за договором повинна бути оплачена після виконання робіт, однак в матеріалах справи відсутні докази виконання робіт за вказаним договором, що свідчить про відсутність факту виконаних робіт. Про вказане також свідчить і не підписаний жодною зі сторін акт виконаних робіт.

Апелянт звертає увагу, що Акт виконаних робіт не був підписаний відповідачем, оскільки в акті відсутній перелік виконаних робіт, немає посилання на виконаний об`єм робіт та посилання на договір, на виконання якого він підписується.

Також, апелянт вказує, що позивач самостійно без повідомлення іншої сторони (односторонньо) змінив предмет договору, змінив об`єм нанесення дорожньої розмітки з 733 метрів до 610 метрів, та самостійно змінив вартість вказаних послуг, при цьому збільшив вартість одного метра дорожньої розмітки з 24,92 грн. до 27,93грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019року у справі № 904/1102/19 залишено без руху; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору у розмірі 2 881,50грн. - протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 , що у разі невиконання вимог даної ухвали у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

06.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 надійшла заява про виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху з доданим до неї платіжним дорученням № 6 від 22.08.2019 про сплату судового збору у розмірі 2 881,50грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 904/1102/19 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 на рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019 у справі № 904/1102/19 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 27.09.2019; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 27.09.2019 подати до суду заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми, або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

25.09.2019 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, в якому заявник просить розгляд справи № 904/1102/19 провести в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. В обґрунтування клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 зазначає, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 про розгляд справи № 904/1102/19 в судовому засіданні з повідомленням сторін - відмовлено.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Як вбачається з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, копію ухвали суду від 11.09.2019 про відкриття апеляційного провадження Комунальне підприємство Павлоград-Світло Павлоградської міської ради отримало - 17.09.2019, Товариство з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона №19 отримало - 16.09.2019, тобто повідомлені належним чином про розгляд апеляційним гочподарським судом апеляційної скарги в письмовому провадженні без виклику сторін.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин :

У рішенні Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019, яке є предметом оскарження у даній справі, судом першої інстанції було встановлено наступне.

07 вересня 2018 року між Комунальним підприємством "Павлоград-Світло" Павлоградської міської ради (надалі - позивач або виконавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Пересувна механізована колона №19" (надалі - відповідач або замовник) був укладений договір № 0709/18-133х про надання послуг (надалі - договір), за умовами якого позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу послугу щодо нанесення дорожньої розмітки 1.1 протяжністю 353 м. та 1.14.1, 1.18, 1.30 протяжністю 380 м., в свою чергу останній за умовами договору зобов`язався оплатити зазначену послугу в порядку та на умовах визначених цим Договором.

Сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, визначили предмет договору, вартість робіт, порядок розрахунків, строки виконання робіт, порядок здачі-приймання послуг, відповідальність сторін та інші умови.

Строк дії договору становить - до 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунку до повного його виконання.

За умовами пункту 2.1. договору загальна вартість послуг визначається на підставі калькуляції, яка є невід`ємною частиною договору, і становить 18265,05 грн. без ПДВ. До матеріалів справи додано копію калькуляції для виконання робіт (а.с. 14).

Відповідно до п.2.2. договору замовник здійснює передоплату в розмірі 30% суми договору протягом 3-х банківських днів з моменту підписання даного договору у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця за вказаними реквізитами. Залишок 70% суми договору замовник сплачує протягом 14-ти банківських днів з моменту підписання даного договору.

За твердженням позивача, 07.09.2018р. відповідач здійснив передоплату в розмірі 5479,65 грн.

Позивач, звертаючись з даним позовом до суду вказує, що відповідач в порушення умов п.2.2. договору не здійснив оплату за надані послуги у розмірі 11599,99 грн.

Отже, у зв`язку із несплатою відповідачем 11599,99 грн. заборгованості за надані позивачем послуги щодо нанесення дорожньої розмітки, останній звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 15301,87 грн., яка складається з суми основного боргу в розмірі 11559,99 грн., суми пені у розмірі 1641,83 грн., суми штрафу у розмірі 1155,99 грн., суми 3% річних у розмірі 136,82 грн. та суми інфляційних втрат у розмірі 807,24 грн.

Норми права, які підлягають застосуванню :

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір № 0709/18-1/133х від 07 вересня 2018 року за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною першою статті 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника - достроково.

Вирішуючи даний спір, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ч.1 ст. 628 ЦК України вбачається, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, з урахуванням приписів п.2.2. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснити повний розрахунок з позивачем за виконані роботи до 27 вересня 2018р. включно, чого виконано ним не було.

Доказів погашення заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 11559,99 грн., відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, Господарський суд Херсонської області дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 11559,99 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 1641,83 грн., штрафу у розмірі 1155,99 грн., інфляційних втрат у розмірі 807,24 грн. та 3 % річних у розмірі 136,82 грн., то судом першої інстанції було встановлено наступне :

За умовами п. 4.2. договору за порушення строків виконання зобов`язання щодо оплати за виконанні роботи, в частині своєчасності оплати кінцевого розрахунку у розмірі 70%, встановлені в п. 2.2. цього договору, з замовника стягується пеня у розмірі 1 відсотка вартості робіт за кожний день прострочення оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. За прострочення кінцевого розрахунку у розмірі 70% понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми несвоєчасної оплати.

У відповідності до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми пені, вона склала 1641,83 грн. (а.с. 25).

Суд, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") перевірив здійснений позивачем розрахунок пені, у зв`язку з чим вважає його вірним та погоджується з вказаним розрахунком.

Доказів сплати суми пені у розмірі 1641,83 грн. відповідачем суду не надано.

Таким чином, за висновком господарського суду та враховуючи те, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1155,9 9грн. штрафу у розмірі десяти відсотків від суми несвоєчасної оплати.

Судом встановлено, що згідно умов п.4.2. договору за прострочення кінцевого розрахунку у розмірі 70% понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі десяти відсотків від суми несвоєчасної оплати.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків штрафу у розмірі 10 % від суми заборгованості, розрахунки позивача в даній частині є вірними.

За висновком суду першої інстанції з врахуванням того, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, тому позовні вимоги в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню повністю, тобто у розмірі 1155,99 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 807,24 грн., то суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць; розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція); у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов`язання.

Згідно здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат, вони склали 807,24 грн. (а.с. 26).

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, виявив наявність помилок у даному розрахунку, які виразились у тому, що позивачем не вірно визначений період розрахунку та середній індекс інфляції за вказані періоди.

Судом, за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга" (з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ") здійснений власний розрахунок інфляційних втрат за період з 01.10.2018р. по 31.01.2019р., на суму 11559,99 грн. Розрахунок має наступний вигляд:

Період заборгованості - 01.10.2018 - 31.01.2019

Сума боргу (грн.) - 11559.99

Сукупний індекс інфляції за період - 1.050

Інфляційне збільшення суми боргу - 576.64

Сума боргу з врахуванням індексу інфляції - 12136.63

Таким чином, сума інфляційних втрат складає 576,64 грн.

Доказів сплати суми інфляційних втрат у розмірі 576,64 грн., відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд першої інстанції з врахуванням того, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання за договором, дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми інфляційних втрат у розмірі 576,64 грн. підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги заявлені безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення 3% річних, то за висновком господарського суду оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, за розрахунком позивача, перевіреним судом, підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 136,82 грн.

Що стосується доводів апелянта, які покладені в основу апеляційної скарги :

1) Апелянт наголошує, що робота за договором повинна бути оплачена після виконання робіт, однак в матеріалах справи відсутні докази виконання робіт за вказаним договором, що свідчить про відсутність факту виконаних робіт. Про вказане також свідчить і не підписаний жодною зі сторін акт виконаних робіт. Акт виконаних робіт не був підписаний відповідачем, оскільки в акті відсутній перелік виконаних робіт, немає посилання на виконаний об`єм робіт та посилання на договір, на виконання якого він підписується.

2) Також, апелянт вказує, що позивач самостійно без повідомлення іншої сторони (односторонньо) змінив предмет договору, змінив об`єм нанесення дорожньої розмітки з 733 метрів до 610 метрів, та самостійно змінив вартість вказаних послуг, при цьому збільшив вартість одного метра дорожньої розмітки з 24,92 грн. до 27,93грн.

З цього приводу колегія суддів дослідила матеріали даної справи та встановила наступне.

Матеріали справи містять завірені належним чином копії Договору № 0709/18-1/133х про надання послуг від 07.09.2018 та Калькуляції для виконання робіт по нанесенню дорожньої розмітки на паркувальному майданчику будівельного супермаркету 33 метра , розташований по вулиці Горького м. Павлограда Дніпропетровської області. Вказані документи містять підписи уповноважених осіб та їх укладання сторони не заперечують.

Вказаний Договір як правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції є договором підрядних робіт, тому усі правовідносини між сторонами цього договору врегульовані як умовами договору, так і відповідними нормами цивільного законодавства, що стосується виконання підрядних робіт.

Згідно п. 3.4 Договору виконання послуг оформляється двостороннім актом приймання-передачі виконаних послуг, який підписується обома сторонами. Підписаний акт виконаних робіт засвідчує те, що в замовника не має претензій до виконавця та роботи виконані з дотриманням всіх вимог. Пункт 3.2 Договору встановлює строк виконання послуги - 5 календарних днів з моменту здійснення замовником передоплати за послуги.

Дійсно матеріали справи містять Акт № ОУ-0000054 здачі-прийняття робіт (надання послуг) про те, що виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) - нанесення дорожньої розмітки, загальна вартість робіт (послуг) 17 039,64 грн. Сторони претензій одна до одної не мають. Дата складання Акту - 13 вересня 2018р. Але вказаний Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містить підписів жодної із сторін Договору.

Як вбачається із тексту претензії № 164 від 16.11.18 за підписом директора позивача, 13.09.2018 підприємство позивача нанесло дорожню розмітку на паркувальному майданчику Будівельного гіпермаркету 33 квадратних метри та направило на електронну адресу відповідача два екземпляри Акту виконаних робіт. До вказаної претензії позивач повторно додав Акт виконаних робіт у 2-х екземплярах. Претензія із Актами була відправлена поштою 16.11.2018 та отримана відповідачем 20.11.2018, що підтверджено наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 17-18).

Відповідач на претензію № 164 від 16.11.18 надав відповідь листом вих. № 23/1 від 23.11.2018 (а.с. 19), де не заперечує отримання Актів виконаних робіт, не заперечує фактичне виконання робіт позивачем ані за кількістю, ані за якістю, будь-яких зауважень з питання виконаних робіт замовник виконавцю станом на 23.11.2018 не заявляв . Суть відповіді на претензію полягає у не згоді відповідача із запропонованими позивачем до розгляду Додатковою угодою та калькуляцією до основного Договору, запропоновано позивачу відкоригувати додаткову угоду та калькуляцію, а саме щодо вартості роботи за 1 метр нанесення розмітки.

Таким чином обставини справи є такими, що існує основний Договір між сторонами на підрядні роботи, який є укладеним та підтверджений калькуляцією до цього Договору. З цього питання сторони не спорять. Сторони при укладанні Договору в первісній редакції добровільно на власний розсуд передбачили обов`язок замовника оплатити виконавцю залишок 70% від суми договору протягом 14 банківських днів з моменту підписання даного Договору , останнім днем строку оплати є 27.09.2018, на що обґрунтовано посилається позивач у позовній заяві. Строк оплати за цим Договором не пов`язаний із строком виконання робіт, оскільки сторони договору не передбачили такі умови. Що стосується заперечень відповідача про завищену позивачем вартість наданих послуг, то у зв`язку із відсутністю доказів про укладення додаткової угоди до Договору із новими умовами щодо його виконання, сторонам слід виконувати зобов`язання на умовах первісної редакції Договору. Вказаною редакцією була досягнута домовленість між сторонами про загальну вартість послуг на суму 18 265,05грн. Позивач у претензії (з додатком Акту виконаних робіт) вказує на вартість фактично виконаних робіт у сумі 17 039,64грн. Вказана сума не перевищує загальну суму виконання робіт на умовах Договору в первісній редакції. Як стверджує позивач та не спростовує відповідач, на виконання умов Договору була внесена передоплата на суму 5 479,65грн. Фактично надані послуги залишилися не сплачені на суму 11 559,99грн. (17 039,64грн. (загальна вартість наданих послуг за договором) - 5 479,65грн. (отримана передоплата).

Відповідач фактично визнає умови укладеного Договору в первісній редакції, тому він повинен за цими умовами прийняти виконані роботи та їх оплатити у встановлений строк, або заявити про їх недоліки або неналежне виконання. Вказане питання повністю відрегульоване положеннями статті 853 частини 1 ЦК України, якою передбачено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі .

Колегія суддів дійшла висновку, що роботи за Договором були виконані, Акти від 13.09.2018 здачі-прийняття робіт (надання послуг) направлялися виконавцем для підписання замовнику, що підтверджено матеріалами справи, але останній їх не підписав без негайного повідомлення виконавцю виявлених недоліків або допущених у роботі відступів від умов Договору (в тому числі з приводу кількості метрів нанесення розмітки, калькуляції вартості послуг та інше). Таким чином згідно приписів ч. 1 ст. 853 ЦК України відповідач в подальшому втратив право посилатися на будь-які недоліки або відступи в роботі від умов Договору.

З врахуванням викладеного усі доводи відповідача (апелянта по справі) судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані.

У зв`язку із настанням передбаченого умовами Договору строку оплати наданих послуг, відсутністю доказів такої оплати та виникненням для відповідача прострочення виконання грошових зобов`язань за Договором, колегія суддів повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними у рішенні по справі, в тому числі з питань розподілу між сторонами судових витрат.

Стаття 277 ГПК України встановлює підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

1. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Вищевказаних підстав для скасування оскарженого судового рішення або його зміни колегією суддів при перегляді даної справи в апеляційному порядку встановлено не було.

За вказаних обставин оскаржене рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.

Керуючись статтями 269-270, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пересувна механізована колона № 19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 22.07.2019року по справі № 904/1102/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.11.2019.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: Л.О. Будішевська

М.А. Мишкіна