Постанова

від 11.11.2019 по справі 917/958/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2019 р. Справа № 917/958/19

Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого (доповідача): судді:Стойка О.В. Істоміна О.А., Попков Д.О. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

на рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2019 року у справі№917/958/19 (суддя Безрук Т.М.) за позовом до проАкціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" м.Київ Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№69)" м.Кременчук, Полтавська область стягнення 79 913, 81 грн.

В С Т А Н ОВ И В:

У червні 2019 року до господарського суду звернулось Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі -Позивач) до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №69" м.Кременчук, Полтавська область (далі -Відповідач) про стягнення грошових коштів, з яких: пеня в розмірі 58754,47 грн., 3% річних в розмірі 6107,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 15051,91 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06.09.2019р. позовні вимоги задоволені частково: з Відповідача на користь Позивача стягнуто пеню в розмірі 29377,24 грн., 3% річних в розмірі 6107,43 грн., інфляційні втрати в розмірі 15051,91грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн. В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у сумі 29377,24 грн. та прийняти нове, яким вимоги в цій частині задовольнити. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, оскільки зменшуючи розмір пені, судом першої інстанції не враховано майнових інтересів Позивача, не надано оцінки майновому статусу сторін та не обґрунтовано підстави для такого зменшення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2019р. у справі № 917/958/19 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ на рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2019 та встановлено строк учасникам справи для надання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи. Вказаною ухвалою також повідомлено учасників справи про розгляд апеляційної скарги без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) на підставі ч.10 ст.270 цього Кодексу, оскільки ціна позову в означеній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Інших клопотань від учасників справи не надходило.

За таких обставин, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без виклику учасників справи.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення господарського суду підлягає скасуванню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

- укладення 15.12.2015 між сторонами Договору постачання природного газу № 3310/16-БО-24, відповідно до умов п.1.1 якого Позивач зобов`язався поставити Відповідачу у 2016році природний газ, а Відповідач - оплатити його на умовах цього Договору;

- укладання між сторонами Додаткових угод №1 від 31.12.2015р., № 2 від 29.01.2016р. та №3 від 22.02.2016р. до Договору постачання природного газу № 3310/16-БО-24 від 15.12.2015р. про внесення змін до деяких розділів Договору;

- підписання сторонами актів прийому-передачі природного газу протягом січня-березня 2016року на загальну суму 323318,01грн.;

- оплати Відповідачем вартості поставленого природного газу з порушенням строків, встановлених Договором.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині своєчасного внесення оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого Позивачем за період прострочення лютий - листопад 2016року на суму заборгованості нараховано пеню в розмірі 58754,47грн., 3% річних в розмірі 6107,43 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 051,91грн.

У відзиві, наданому у суді першої інстанції Відповідач повідомляв про сплату заборгованості у повному обсязі та просив зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з мотивів доведеності факту порушення Відповідачем строків оплати за поставлений природний газ, що є підставою для стягнення суми пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також господарський суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 % до 29 377,24 грн., взявши до уваги статус та фінансовий стан обох сторін, ступінь виконання зобов`язання Відповідачем.

Оскаржуючи зазначене рішення, Позивач зазначає про необґрунтоване зменшення судом першої інстанції розміру пені на 50 %. Наведене Позивач вважає підставою для скасування рішення суду. В іншій частині рішення господарського суду не оскаржується, підстави, покладені у висновки суду, сторонами не заперечуються.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з вимог позовної заяви, Позивачем на підставі п. 7.2. Договору заявлено до стягнення суму пені в розмірі 58754,47 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2016р. по 17.11.2016р. (нарахування здійснено за кожним актом окремо), а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 6 107,43 грн. та інфляційні втрати в розмірі 15 051,91грн. за той же період.

Встановлено, що 30.11.2016 набрав чинності Закон "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (далі - Закон №1730), яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.

Відповідно до приписів статті 1 Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Згідно зі статтею 2 Закону дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Водночас частиною третьою статті 7 Закону, якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Частина 3 статті 7 Закону є нормою прямої дії і застосування цієї норми не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання.

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджується, що одним із видів діяльності Відповідача є, зокрема, постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря. Як вбачається зі змісту п. 1.2. Договору, порушення якого з боку Відповідача заявлено у якості підстави позову, газ Відповідачу поставлявся виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Крім того, зі змісту наданих Позивачем актів приймання - передачі природного газу на підтвердження факту поставки газу вбачається, що спірний газ приймався Відповідачем виключно з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

Отже, з наданих Позивачем доказів вбачається, що, зокрема, Відповідач у спірний період - 2016рік, отримав газ з метою виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам, а відтак - він мав ознаки теплогенеруючої організації, відповідно до ст. 1 Закону України "Про теплопостачання".

Таким чином, наведені положення Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" поширюються на спірні правовідносини сторін.

Зазначені обставини прямо вбачаються з наданих Позивачем доказів, проте вони не оспорювались та не спростовувались сторонами протягом розгляду справи в суді першої інстанції, однак мотивування з приводу застосування або незастосування зазначеного Закону до спірних відносин в рішенні суду першої інстанції відсутнє.

Вбачається, що Відповідач остаточно погасив заборгованість перед Позивачем за природний газ 18.11.2016р., що підтверджується бухгалтерською випискою з балансового рахунку сальдо по підприємству та випискою по операціях з 01.01.2016 - 31.07.2018р., випискою з банківського рахунку Відповідача (а.с.31-35) та розрахунком заборгованості (а.с.14-16), у зв`язку з чим Позивачем нараховано та заявлено до стягнення: суму пені у розмірі 58 754,47 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2016 по 24.10.2016, суму 3% річних у розмірі 6 107,43 грн. за загальний період прострочення з 16.02.2016р по 18.11.2016р. та суму інфляційних втрат у розмірі 15051,91грн. за загальний період прострочення з березня 2016року по жовтень 2016року.

Досліджуючи наданий розрахунок розміру позовних вимог та відповідних нарахувань, судова колегія вважає його таким, що не відповідає приписам Закону №1730, оскільки Позивачем здійснено нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості, яка була остаточно погашена до набрання чинності наведеним Законом, отже спірні суми не підлягають стягненню в силу прямої вказівки Закону.

Проте, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції помилково не застосував положення Закону №1730 до спірних правовідносин, не врахувавши положення ч. 3 ст. 7 наведеного Закону, якою встановлено заборону на нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат на погашену заборгованість, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне вийти за межі апеляційної скарги на підставі ч. 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, оскільки встановлено неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо доводів апеляційної скарги Позивача стосовно зменшення розміру пені, то колегія суддів вважає, що підстави до її задоволення - відсутні, оскільки за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ не підлягає задоволенню, але рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2019р. про часткове задоволення позовних вимог підлягає скасуванню на підставі ч. 1 п. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України через неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи та через порушення норм матеріального права, по справі слід прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати про стягнення судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають віднесенню на Позивача.

Керуючись ст.ст. 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 06.09.2019 у справі № 917/958/19 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного підприємства "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України №69" м.Кременчук, Полтавська область про стягнення 79 913, 81 грн. - відмовити у повному обсязі.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді першої та апеляційної інстанції покласти на Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови підписано 11.11.2019.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков