Рішення

від 23.10.2019 по справі 910/9420/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2019Справа № 910/9420/19

За позовомАкціонерного товариства "Вінницяобленерго" доДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" простягнення 707587,96 грн

Суддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників справи:

від позивачаВойткова А.Ю., довіреність №1-14-0541 від 21.10.2019; від відповідачане з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 707587,96 грн, з яких: 642241,95 грн основного боргу, 52702,41 грн пені, 7470,47 грн інфляційних втрат, 5173,13 грн 3% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 19.12.2018 в частині здійснення розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 відкрито провадження у справі №910/9420/19; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 21.08.2019; встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

21.08.2019 через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 02.10.2019.

01.10.2019 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду не прийнято та повернуто заявнику.

Також ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2019.

07.10.2019 та 21.10.2019 через загальний відділ діловодства суду Господарського суду міста Києва від позивача надійшли заяви про зменшення розміру позовних вимог до 65346,01 грн, у зв`язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу у розмірі 642241,95 грн 30.07.2019.

В судовому засіданні 23.10.2019 судом залишено без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі зменшити позовні вимоги до закінчення підготовчого провадження, а не під час розгляду справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 23.10.2019 заявлені позовні вимоги підтримав та повідомив суд про сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 642241,95 грн 30.07.2019.

Відповідач у судові засідання представників не направив, про причини їх неявки суд не повідомив. Про проведення судових засідань відповідач був повідомлений належним чином.

Згідно з ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2019 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.10.2019 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ

19.12.2018 між Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" (оператор системи, позивач) та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (постачальник, відповідач) на підставі заяви-приєднання укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (договір).

Відповідно до п.1.1 договору він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови передачі (розподілу) електричної енергії постачальнику для його споживачів як послуги оператора системи. Укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання постачальника до умов цього договору.

Згідно п.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), датою початку дії договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи розподілу заяви-приєднання.

Акціонерне товариство "Вінницяобленерго" отримало заяву - приєднання до договору від Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" 19.12.2018.

Пунктом 2.1 договору передбачено обов`язок оператора системи щодо забезпечення недискримінаційного доступу постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи.

На виконання п.2.2 договору постачальник здійснює оплату послуг з розподілу (передачі) згідно з умовами глави 3 договору та інші послуги оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до договору.

Пунктом 3.1 договору визначено, що ціна договору складає вартість послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів балансуючої групи постачальника.

Відповідно до п.3.2 договору постачальником здійснюється оплата послуг з розподілу (передачі) за сукупністю споживачів, яким згідно з договорами про постачання електричної енергії, розподіл (передачу) забезпечує постачальник.

Розрахунковим періодом для цілей цього договору є календарний місяць (п.3.3 договору).

Оплата послуг з розподілу (передачі) здійснюється постачальником у формі попередньої оплати (п.3.4 договору).

Згідно п.4.2 договору постачальник зобов`язаний виконувати умови цього договору та здійснювати оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у повному обсязі згідно з умовами глави 3 цього договору та інших платежів, необхідність яких випливає з умов цього договору.

Цей договір набирає чинності з дня приєднання постачальника до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший строк не зазначено в заяві-приєднання (п.9.1 договору).

Згідно п.6 додатку 1 до договору за підсумками розрахункового періоду до 10-00 8 - го числа місяця, що є наступним за розрахунковим місяцем, оператор системи розподілу надає, а постачальник узгоджує фактичні обсяги купівлі електричної енергії, сумарно та в розрізі споживачів. Оператор системи розподілу складає та надає на погодження постачальнику акт виконаних робіт з послуг з розподілу електричної енергії та акт виконаних робіт з додаткових (інформаційних) послуг.

Відповідно до п.7 додатку 1 до договору постачальник здійснює остаточний розрахунок з оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом п`яти банківських днів після отримання акту виконаних робіт. У випадку порушення термінів остаточного розрахунку оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2% від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

Як зазначає позивач у позовній заяві, 15.03.2019 Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" було направлено на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" рахунок №8090001942674 від 28.02.2019 за лютий 2019 року та акт №8090001942674 прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 28.02.2019 на суму 365580,00 грн, які отримані відповідачем 18.03.2019, а відповідний акт підписано останнім без зауважень та заперечень.

Крім того 11.04.2019 на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшли рахунок №8090002266875 від 31.03.2019 за березень 2019 року та акт №8090002266875 прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 31.03.2019 на суму 344764,90 грн. Відповідачем підписано даний акт без зауважень та заперечень.

Позивач вказує, що відповідачем було сплачено за надані позивачем у лютому-березні 2019 року послуги частково, на суму 68102,95 грн, внаслідок чого у Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" виникла заборгованість у розмірі 642241,95 грн.

Спір у справі виник внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо оплати наданих позивачем послуг у визначений договорами строк, внаслідок чого останній звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу, інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а провадження у справі №910/9420/19 в частині стягнення основної заборгованості підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами, з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Відповідно до частин 1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1, п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України визначає, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч.1, ч.4 ст.202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до підпункту 5 ч.1 ст.1 Закону України "Про ринок електричної енергії" балансуюча група - об`єднання учасників ринку, що створюється на підставі договору про створення балансуючої групи, у межах якого визначений договором учасник ринку, який входить до такого об`єднання, несе відповідальність за баланс електричної енергії всіх інших учасників ринку, що входять до такого об`єднання.

Пунктом 1.2.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 передбачено, що оператор системи, який здійснює розподіл (передачу) електричної енергії безпосередньо до електроустановок споживача, отримує плату за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії або від споживача, або від електропостачальника за вибором споживача (крім постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії"). Вибір споживача зазначається в договорі про постачання електричної енергії споживачу (обраній споживачем комерційній пропозиції). У разі постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг або "останньої надії" послугу з розподілу (передачі) електричної енергії для потреб споживачів, електроустановки яких приєднані на території діяльності відповідного оператора системи, оплачує відповідний електропостачальник за усією сукупністю зазначених споживачів, постачання яким здійснює постачальник універсальних послуг або "останньої надії". При цьому ціни на електричну енергію, що постачається споживачам постачальниками універсальних послуг та "останньої надії", включають, у тому числі, ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1023-р Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" на період з 01.01.2019 до 01.01.2021. Територія здійснення діяльності Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальника "останньої надії" - територія України, крім території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Відповідно до пункту 3.4.2 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником Правил ринку, Правил ринку НДН та ВДР, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання (припинення) договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених цими Правилами.

Згідно п.1.2.9 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312 постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", який розробляється постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".

Як вбачається з матеріалів справи, 19.12.2018 між Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" як оператором системи та Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" як постачальником на підставі заяви-приєднання укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (договір), відповідно до умов якого передбачено обов`язок оператора системи щодо забезпечення недискримінаційного доступу постачальника до мереж оператора системи з метою реалізації постачальником як суб`єктом роздрібного ринку своїх прав та виконання обов`язків та функцій постачальника електричної енергії по відношенню до споживачів, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території здійснення ліцензованої діяльності оператора системи та обов`язок постачальника здійснити оплату послуг з розподілу (передачі) та інших послуг оператора системи згідно з порядком розрахунків, який є додатком 1 до договору.

Як встановлено судом, на виконання умов укладеного між сторонами договору, 15.03.2019 Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" було направлено на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" рахунок №8090001942674 від 28.02.2019 за лютий 2019 року та акт №8090001942674 прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 28.02.2019 на суму 365580,00 грн, які отримані відповідачем 18.03.2019, а відповідний акт підписано останнім без зауважень та заперечень. Крім того 11.04.2019 на адресу Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" надійшли рахунок №8090002266875 від 31.03.2019 за березень 2019 року та акт №8090002266875 прийняття-здачі наданих послуг з розподілу електричної енергії від 31.03.2019 на суму 344764,90 грн. Відповідачем підписано даний акт без зауважень та заперечень.

Відповідно до п.7 додатку 1 до договору постачальник здійснює остаточний розрахунок з оператором системи розподілу за попередній розрахунковий період протягом п`яти банківських днів після отримання акту виконаних робіт.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що згідно п.7 додатку 1 до договору відповідач повинен був оплатити послуги з розподілу електроенергії за лютий місяць 2019 року у строк по 25.03.2019, а за послуги з розподілу електроенергії за березень місяць 2019 року у строк по 18.04.2019.

Однак станом на дату звернення позивача з відповідним позовом до Господарського суду міста Києва, в порушення умов укладеного між контрагентами правочину, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було сплачено лише 68102,95 грн.

Під час розгляду справи №910/9420/19, позивачем надано суду докази оплати відповідачем заборгованості за надані Акціонерним товариством "Вінницяобленерго" послуги з розподілу електроенергії за лютий місяць 2019 року та за березень місяць 2019 року на загальну суму 642241,95 грн, що підтверджується випискою банку з рахунку позивача за 30.07.2019, тобто суму основного боргу за договором електропостачальника про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 19.12.2018 року було сплачено відповідачем вже після звернення позивача з позовом до суду (15.07.2019 - підтверджується поштовим штемпелем на конверті про направлення позову до Господарського суду міста Києва).

Пунктом 2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів в розмірі 642241,95 грн після звернення позивача до суду з вказаним позовом, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі №910/9420/19 в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 642241,95 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами у вказаній частині.

Отже станом на дату вирішення спору у справі №910/9420/19 по суті, заборгованість перед позивачем за послуги з розподілу електроенергії за лютий-березень місяці 2019 року у відповідача відсутня.

При зверненні до суду з відповідним позовом позивач з просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5173,13 грн за період з 26.03.2019 по 01.07.2019 та 7470,47 грн інфляційних нарахувань за період з квітня по травень місяць 2019 року.

Пунктом 2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання по оплаті послуг, наданих позивачем у відповідний період, то вимоги Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" про стягнення з відповідача 3% річних є законними та обґрунтованими.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних за період прострочки відповідачем оплати за лютий та березень місяці 2019 року з урахуванням умов договору щодо строків оплати, дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, на суму 4493,04 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Як вже вказувалось судом, інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст.625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, а також постановою Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат за прострочення оплати відповідачем послуг з розподілу електроенергії за лютий, березень місяці 2019 року, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині, у зв`язку з чим стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати на суму 7470,47 грн.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню у розмірі 52702,41 грн за загальний період прострочки з 26.03.2019 по 01.07.2019.

Згідно з приписами ст.ст.216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до частин 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.7 додатку 1 до договору у випадку порушення термінів остаточного розрахунку оператор системи розподілу має право нарахувати пеню у розмірі 0,2 % від суми прострочення платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання постачальником своїх зобов`язань.

Суд, перевіривши розрахунок пені за загальний період прострочки з 26.03.2019 по 01.07.2019 вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, який є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", а провадження у справі №910/9420/19 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 642241,95 грн підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Згідно положень п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.74, 129, 231, 238 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі №910/9420/19 за позовом Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 642241,95 грн - закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (04080, м.Київ, вул.Кирилівська, будинок 85, ідентифікаційний код 19480600) на користь Акціонерного товариства "Вінницяобленерго" (21050, Вінницька обл., місто Вінниця, вул.Магістратська, будинок 2, ідентифікаційний код 00130694) пеню у розмірі 52702 (п`ятдесят дві тисячі сімсот дві) грн 41 коп., 7470 (сім тисяч чотириста сімдесят) грн 47 коп. інфляційних втрат, 3% річних у розмірі 4493 (чотири тисячі чотириста дев`яносто три) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 10603 (десять тисяч шістсот три) грн 62 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 11.11.2019

Суддя Ю.М. Смирнова