Рішення

від 23.10.2019 по справі 916/650/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" жовтня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/650/18

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.,

Секретаря судових засідань Савченко А.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Цимар Є.А. на підставі ордеру;

Від відповідачів: не з`явились;

Від третіх осіб: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю „У.Т.ПАК", про виключення учасників з товариства, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) звернувся до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі по тексту - ОСОБА_3 ), ОСОБА_4 (далі по тексту - ОСОБА_4 ) про виключення відповідачів із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „У.Т.ПАК", які систематично не виконують або неналежним чином виконують обов`язки та перешкоджають своїми діями досягненню цілей товариства, та які не внесли (неповністю внесли) свої вклади до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства. Позовні вимоги обґрунтовані фактом систематичного невиконання відповідачами обов`язків учасників товариства, перешкоджанням своїми діями досягненню цілей товариства та не внесенням протягом року з дня державної реєстрації вкладів до статутного фонду.

Ухвалою від 24.04.2018р. судом було залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: товариство з обмеженою відповідальністю „У.Т.ПАК" (далі по тексту - ТОВ „У.Т.ПАК"), провадження у даній справі зупинено до отримання інформації про вручення ОСОБА_4 судових документів компетентним органом іноземної держави.

Ухвалою від 10.10.2018р. судом було поновлено провадження по даній справі, відкладено підготовче засідання, провадження у справі зупинено до отримання інформації про вручення ОСОБА_4 судових документів компетентним органом іноземної держави.

Ухвалою від 27.03.2019р. судом було поновлено провадження по даній справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.09.2019р. о 12:00 год., провадження у справі зупинено до отримання інформації про вручення ОСОБА_4 судових документів компетентним органом іноземної держави. Проте, у зв`язку з перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному з 25.09.2019р. по 27.09.2019р. включно провести засідання у визначену судом дату та час не вбачалося за можливе.

Варто зауважити, що запити про вручення ОСОБА_4 судових документів 06.06.2018р., 08.11.2018р., 13.05.2019р. були надіслані на адресу Міністерства юстиції Республіки Туреччина на підставі Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. Під час складання судових доручень судом було враховано адресу ОСОБА_4 як учасника (засновника) ТОВ „У.Т.ПАК", яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

09.11.2018р., 01.02.2019р. та 12.07.2019р. до господарського суду від Міністерства юстиції України надійшли скеровані Міністерством юстиції Республіки Туреччина доручення господарського суду про вручення судових документів. Зі змісту складених компетентним органом Міністерством юстиції Республіки Туреччина документів вбачається, що ухвали суду по даній справі не були вручені відповідачеві.

Ухвалою від 02.10.2019р. судом було поновлено провадження у справі, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.10.2019р. о 14:00 год.

При цьому, з огляду на вжиття судом належних заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи у строк, достатній для здійснення останнім захисту, а саме надсилання судом судових доручень на адресу Міністерства юстиції Республіки Туреччина, господарським судом було прийнято рішення повідомити ОСОБА_4 про дату розгляду справи по суті шляхом безпосереднього надсилання ухвали від 02.10.2019р. на адресу відповідача.

Відповідно до ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р. якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з`явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що: a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених у цій країні, особам, які перебувають на її території, b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту. Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови: a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією, b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців, c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави. Незважаючи на положення попередніх частин, суддя може в термінових випадках прийняти рішення про застосування будь-яких тимчасових чи охоронних заходів.

На підставі Закону України „Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000р. № 2052-III Україна приєдналася до Конвенції із наступним застереженням до ст. 15 Конвенції : якщо виконано всі умови, зазначені у частині другій статті 15 Конвенції, суддя незалежно від положень частини першої статті 15 Конвенції може винести рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку документів.

З огляду на викладене, враховуючи положення ч. 2 ст. 15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах від 15.11.1965р., приймаючи до уваги передання судом документів у спосіб, визначений Конвенцією, а також сплив більше шести місяців з дати направлення судових доручень та повернення до суду від компетентного органу Міністерства юстиції Республіки Туреччина документів, з яких вбачається, що ухвали суду по даній справі не були вручені відповідачеві, керуючись Законом України „Про приєднання України до Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах" від 19.10.2000р. № 2052-III, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для винесення рішення по даній справі.

ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ТОВ „У.Т.ПАК" не скористались наданим законом правом на участь своїх представників у даному судовому процесі. При цьому, суд зазначає, що відповідачі та третя особа були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Оскільки відповідачами не було надано суду відзиву на позов, а третьою особою не було надано письмових пояснень щодо позову, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

11.11.2014р. відбулись загальні збори засновників (учасників) ТОВ „У.Т.ПАК", за результатами проведення яких були прийняті рішення, оформлені протоколом №1, про створення ТОВ „У.Т.ПАК", визначення адреси його місця знаходження, формування статутного капіталу у розмірі 500 000,00 грн., що утворюється за рахунок вкладів засновників товариства; розмір часток у статутному капіталі розподіляється наступним чином: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить по 20% статутного капіталу, ОСОБА_4 належить 55 % статутного капіталу, а ОСОБА_3 - 5 % статутного капіталу. Загальними зборами було прийнято рішення, що статутний капіталі підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації товариства.

18.11.2014р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ТОВ „У.Т.ПАК".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1003853153 від 10.04.2018р. учасниками (засновниками) ТОВ „У.Т.ПАК" є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_7 .

Відповідно до п. п. 1.1, 5.6.1 Статуту ТОВ „У.Т.ПАК", затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства, оформленим протоколом №1 від 11.11.2014р., товариство утворено відповідно до ЦК України, ГК України, Закону України „Про господарській товариства" та інших нормативно-правових актів для здійснення підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. Для забезпечення діяльності товариства за рахунок внесків учасників товариства створюється статутний капітал у розмірі 500 000,00 грн.

Згідно з п. 7.1 Статуту ТОВ „У.Т.ПАК" вищим органом управління товариством є загальні збори учасників, які складаються з учасників або їх представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначатись на невизначений строк. Учасник має право у будь-який час замінити свого представника на загальних зборах учасників, повідомивши про це інших учасників.

Положеннями п. 7.5 Статуту ТОВ „У.Т.ПАК" передбачено, що загальні збори учасників товариства можуть приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. Питання про виключення учасника з товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Відповідно до п. 7.7 Статуту ТОВ „У.Т.ПАК" загальні збори учасників товариства вважаються правомочними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), які володіють 100% голосів.

08.04.2016р. ОСОБА_1 було повідомлено учасників (засновників) ТОВ „У.Т.ПАК" про проведення 10.05.2016р. загальних зборів учасників товариства, до порядку денного яких було включено питання про сплату вкладів до статутного капіталу, про виключення учасників із товариства, якими не було внесено своїх вкладів, та про перерозподіл часток між учасниками товариства. Варто зауважити, що докази надсилання даного повідомлення на адресу відповідачів в матеріалах справи відсутні.

10.05.2016р. ОСОБА_1 було складено протокол про те, що загальні збори учасників ТОВ „У.Т.ПАК" не відбулись у зв`язку з прибуттям лише одного учасника ( ОСОБА_1 ), якому належить 20 % статутного капіталу ТОВ „У.Т.ПАК".

10.04.2017р. директор ТОВ „У.Т.ПАК" Бондаренко Р. Є . звернувся до учасників (засновників) ТОВ „У.Т.ПАК" із повідомленням про проведення 22.05.2017р. позачергових загальних зборів учасників товариства, до порядку денного яких було включено питання про звільнення директора, призначення нового директора та проведення державної реєстрації змін відомостей про товариство.

22.05.2017р. ОСОБА_1 було складено протокол про те, що позачергові загальні збори учасників ТОВ „У.Т.ПАК" не відбулись, у зв`язку з прибуттям лише одного учасника ( ОСОБА_1 ), якому належить 20 % статутного капіталу ТОВ „У.Т.ПАК".

Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виключення останніх зі складу учасників товариства, позивачем було наголошено, що протягом року після проведення державної реєстрації ТОВ „У.Т.ПАК" лише позивачем було внесено 26 000,00 грн. до статутного капіталу, рештою учасників вказаний обов`язок взагалі не був виконаний. Наведене, за твердженням позивача, має наслідком неможливість скликання повноважних загальних зборів учасників товариства. При цьому, позивачем також було наголошено, що віднесення питання про виключення учасника зі складу товариства до виключної компетенції загальних зборів не є перешкодою для вирішення судом такого питання під час розгляду відповідного спору.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що спір у даній справі виник у зв`язку з невнесенням з боку відповідачів своїх вкладів до статутного капіталу ТОВ „У.Т.ПАК", що, за твердженням позивача, має наслідком неможливість скликання та проведення повноважних загальних зборів учасників товариства, що, відповідно, має наслідком недосягнення товариством своїх цілей.

Згідно зі ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Господарського кодексу України управління діяльністю господарського товариства здійснюють його органи та посадові особи, склад і порядок обрання (призначення) яких визначається залежно від виду товариства, а у визначених законом випадках - учасники товариства.

Положеннями ст. 97 ЦК України встановлено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст. 50 Закону України „Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року N 1576-XII (з наступними змінами та доповненнями; в редакції чинній на дату звернення позивача до суду, далі - Закон України „Про господарські товариства") товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 100 осіб. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов`язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Відповідно до ст. 64 Закону України „Про господарські товариства" учасника товариства з обмеженою відповідальністю, який систематично не виконує або неналежним чином виконує обов`язки, або перешкоджає своїми діями досягненню цілей товариства, може бути виключено з товариства на основі рішення, за яке проголосували учасники, що володіють у сукупності більш як 50 відсотками загальної кількості голосів учасників товариства. При цьому цей учасник (його представник) у голосуванні участі не бере.

Господарський суд зазначає, що виключення учасника з товариства є санкцією за невиконання корпоративних обов`язків перед товариством. На відміну від виходу з товариства, виключення має примусовий характер і не залежить від бажання учасника та можливе лише за наявності підстав, визначених законом та установчими документами.

Згідно з ч. 1 ст. 58 Закону України „Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена ст. 59 Закону України „Про господарські товариства", якій відповідала ст. 145 ЦК України, відповідно до положень якої до компетенції загальних зборів товариства належить, зокрема, вирішення питання про виключення учасника з товариства.

Як зазначалось вище по тексту рішення, п. 7.5 Статуту ТОВ „У.Т.ПАК" передбачено, що прийняття рішення з питання виключення учасника з товариства належить до виключеної компетенції загальних зборів учасників товариства.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку, що станом на момент виникненні спірних правовідносин та звернення позивача до суду із даним позовом рішення про виключення учасника з господарського товариства було віднесено законом до компетенції загальних зборів учасників цих товариств.

Варто зауважити, що виключення учасника з товариства за судовим рішенням є втручанням у господарську діяльність товариства, а тому суд не має права брати на себе функції органів управління товариством. При цьому, суд може перевірити обґрунтованість та законність прийнятого загальними зборами рішення про виключення учасника у разі подання останнім позову про визнання такого рішення недійсним.

Позиція господарського суду з даного питання відповідає рекомендаціям, викладеним в постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" (пункт 4.24) та постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" (пункт 29). Крім того, позиція суду з даного питання відповідає висновкам, наведеним у постанові Верховного Суду від 19.08.2018р. по справі № 916/34/18.

За таких обставин, господарський суд зазначає, що положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства та законодавства, чинного на момент звернення позивача до суду не передбачено права суду вирішувати питання про виключення учасників зі складу засновників (учасників) товариства.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17.06.2018р. набрав чинності Закон України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" від 06.02.2018р. № 2275-VIII яким визначено правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.

Відповідно до ст. 14 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" кожен учасник товариства повинен повністю внести свій вклад протягом шести місяців з дати державної реєстрації товариства, якщо інше не передбачено статутом. Відповідні положення можуть бути внесені до статуту, змінені або виключені з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь всі учасники товариства. Вартість вкладу кожного учасника товариства повинна бути не менше номінальної вартості його частки.

Положеннями ст. 100 ЦК України встановлено, що учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону. Учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом, може бути виключений з товариства.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" якщо учасник товариства не вніс вклад для погашення заборгованості протягом наданого додаткового строку, виконавчий орган товариства має скликати загальні збори учасників, які можуть прийняти рішення про виключення учасника товариства, який має заборгованість із внесення вкладу.

Статтею 30 Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" передбачено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства. До компетенції загальних зборів учасників належать: 1) визначення основних напрямів діяльності товариства; 2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту; 3) зміна розміру статутного капіталу товариства; 4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника; 5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом; 6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства; 7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства; 8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства; 9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності; 10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника; 11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період; 12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів; 13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства; 14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників. Питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Підсумовуючи вищенаведене, приймаючи до уваги приписи чинного законодавства та положення статуту ТОВ „У.Т.ПАК" відповідно до яких питання про виключення учасника зі складу товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів товариства, господарський суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених ОСОБА_1 позовних вимог про виключення відповідачів зі складу засновників (учасників) ТОВ „У.Т.ПАК".

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку всім доводам, наведеним позивачем в обґрунтування поданого позову.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищевикладене, суд доходить висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про виключення відповідачів із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю „У.Т.ПАК".

Судові витрати зі сплати судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: перекладом судових документів, покладаються на позивача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 11.11.2019р. 1

1Примітка: в судовому засіданні 23.10.2019р. судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено учасників судового процесу, що повний текст рішення буде складено 04.11.2019р., однак у зв`язку з перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному з 29.10.2019р. по 08.11.2019р. включно, повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст. 233 ГПК України - 11.11.2019р.

Суддя С.П. Желєзна