Рішення

від 06.11.2019 по справі 921/542/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 листопада 2019 року м. ТернопільСправа № 921/542/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

за участю секретаря судового засідання: Бурда З.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-В", вул. Живова, буд. 32, м. Тернопіль, 46008

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт", вул.Поліська, буд. 11, м. Тернопіль, 46020.

про: стягнення 145266,80 грн., з яких сума основного боргу в розмірі 127570,00 грн., інфляційні втрати в сумі 1472,54 грн., 3% річних за користування коштами від простроченої суми основного боргу в розмірі 1501,24 грн., пеня за період прострочення складає 14723,02 грн. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2179,02 грн.

за участю представників сторін:

-позивача: Мацьків Сергій Богданович, адвокат, довіреність №1 від 20.08.2019.

-відповідача: не з`явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима-В" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" про стягнення заборгованості 145266 грн. 80 коп., з яких сума основного боргу в розмірі 127570 грн. 00 коп., інфляційні втрати в сумі 1472 грн. 54 коп., 3% річних за користування коштами від простроченої суми основного боргу в розмірі 1501 грн. 24 коп., пеня за період прострочення складає 14723 грн. 02 коп. та витрат по сплаті судового збору в розмірі 2179 грн. 02 коп.

Підставою позову позивач визначає неналежне виконанням відповідачем умов договору про охорону об`єктів №Ф-5055 від 05.09.2018, а саме щодо оплати за надані послуги, у зв`язку з чим йому нараховано інфляційні втрати, 3% річних за користування коштами від простроченої суми основного боргу та пеня за період прострочення зобов`язання.

Ухвалою суду від 28.08.2019 позовну заяву №48 від 23.08.2019 (вх. №677 від 23.08.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-В" залишено без руху.

Ухвалою суду від 06.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 30.09.2019 на 10:30 год.

Ухвалою суду від 30.09.2019 відкладено підготовче засідання на 15.10.2019 на 09:15 год.

10.10.2019 від позивача через канцелярію суду надійшла Заява №58 від 10.10.2019 про виконання вимог ухвали від 30.09.2019, в якій позивач просить суд:

1. Долучити до матеріалів справи належним чином завірені копії Акту про зняття з охорони (належним чином завірену копію з повним текстом), у вірній редакції (з належною датою Договору №Ф-5055) та Акту №Ф-5055 від 31.03.2019 року (з чітким відтиском печатки відповідача);

2. Долучити до матеріалів справи належним чином завірену копію Додаткової угоди про розірвання договору №Ф-5055 від "03" вересня 2018 року №1 від 15.06.2019 року у вірній редакції (з належною датою Договору №Ф-5055);

3. Не брати до уваги надані у складі позовної заяви копії Додаткової угоди про розірвання договору №Ф-5055 від "03" вересня 2018 року №1 від 15.06.2019 року та Акту про зняття охорони від 15.06.2019 року, в яких невірно зазначено дату Договору №Ф-5055 (замість дати 03.09.2018 зазначена дата 05.09.2018 року).

Ухвалою суду від 15.10.2019 Заяву позивача №58 від 10.10.2019 про виконання вимог ухвали від 30.09.2019 задоволено, долучено до матеріалів справи №921/542/19 та прийнято до розгляду докази, які долучені до Заяви позивача №58 від 10.10.2019 про виконання вимог ухвали від 30.09.2019; закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.11.2019 на 12:00 год.

В судовому засіданні 06.11.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 145266,80 грн. підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази.

Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, причин неприбуття не повідомив.

Разом з тим, повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 15.10.2019) направленого на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та за якою згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005795043 станом на 30.09.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" внесене до ЄДРЮОФОП та ГФ, а саме: вул. Поліська, буд. 11, м. Тернопіль, 46020 і станом на сьогодні до суду не повернулось. Згідно із роздруківки з офіційного сайту "Укрпошта" об`єктом поштового зв`язку адресату відправлення (ухвала суду від 15.10.2019) не вручено під час доставки: інші причини.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень (ч. ч. 2-3 ст. 120 ГПК України).

У відповідності до ч. 11 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України інформації, місцезнаходженням юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" є: вул. Поліська, буд. 11, м. Тернопіль, 46020 (сформований судом витяг з ЄДРЮО ФОП та ГФ за №1005795043 від 30.09.2019 в матеріалах справи). Дана адреса відповідача вказана і позивачем у позовній заяві.

Суд вважає за доцільне зазначити, що усі процесуальні документи у даній справі були надіслані судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України та, відповідно, вказану позивачем у позові.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв`язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв`язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (ч. 6 ст. 242 ГПК України).

Станом на день проведення судового засідання 06.11.2019, поштове повідомлення, згідно якого на адресу відповідача надсилалась ухвала від 06.09.2019 про відкриття провадження у справі, повернуто на адресу суду органом поштового зв`язку "за закінченням терміну зберігання " та відбитком печатки відділення зв`язку із датою 09.10.2019.

Також, суд направляв відповідачу ухвалу від 30.09.2019, яка не вручена адресату під час доставки: інші причини, про що вбачається із роздруківки з офіційного сайту "Укрпошта" за №4602508600768.

Зважаючи на наведене вище, суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, однак своїм правом брати участь в судовому засіданні не скористався.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

03.09.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима-В" (Виконавець) з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" (Замовник) з іншої сторони, разом - Сторони, уклали Договір №Ф-5055 про охорону обєктів (далі - Договір), згідно п.1.1. якого Замовник передає, а Виконавець приймає під охорону об`єкти, зазначені в Дислокації-розрахунку (Додаток №1).

Охорона об`єкту здійснюється тільки у дні і години, вказані у Дислокації-розрахунку (Додаток №1) або згідно додаткових листів від Замовника, погоджених з Виконавцем не пізніше ніж за 24 години до внесення змін в години охорони об`єкта (п.1.2. Договору).

Згідно п. 2.1. Договору ціна Договору визначається сторонами на основі розрахунку-дислокації, що додається до Договору. В разі зміни норм витрат на здійснення охорони, у тому числі при проведенні державою індексації доходів населення, інших заходів, що викликають зміну витрат на утримання охорони, сума Договору змінюється на підставі наданого Виконавцем обґрунтованого розрахунку з оформленням відповідної Дислокації-розрахунку без переоформлення Договору.

Оплата за надані послуги здійснюється Замовником відповідно до виставленого Виконавцем рахунку суми, визначеної згідно Дислокації-розрахунку (Додаток №1) та погоджених заяв на додаткові години охорони, а також підписаного обома сторонами акту виконаних робіт, до 05 числа місяця, що йде за розрахунковим (п. 2.2. Договору).

В п. 2.3. Договору сторони узгодили, що у разі ненадходження від Замовника належної суми за надані Виконавцем послуги до 10 числа місяця, що йде за розрахунковим, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної в договорі за кожен день прострочки.

Виконавець згідно п.3.1. Договору зобов`язаний забезпечити збереження товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів Замовника, прийнятих під охорону, від розкрадання і не допускати проникнення сторонніх осіб на об`єкт, що охороняється.

Замовник згідно п.п. 4.1., 4.10. Договору відповідно, зобов`язаний створювати належні умови для забезпечення збереження товарно-матеріальних цінностей та сприяти Виконавцю при виконанні ним своїх завдань, а також удосконаленні організації охорони об`єкта; своєчасно здійснювати оплату по цьому договору.

При ненадходженні суми проплати згідно договору та виставленого рахунку до 15-го числа наступного місяця, Виконавець в односторонньому порядку може припинити виконання зобов`язань згідно даного договору з письмовим попередженням за три дні до зняття охорони з об`єкту (п. 7.1. Договору).

Цей Договір укладається строком на 1 рік і набуває чинності з дня його підписання (п. 8.1. Договору).

Згідно п. 8.2. Договору, якщо за 15 днів до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, Договір вважається продовженим на тих же умовах і на той же строк, і так само кожен наступний рік.

10 вересня 2018 року між сторонами підписано Акт про прийняття під охорону, згідно якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Максима-В" прийняло о 09:00 год. 10.09.2018 об`єкт, зазначений у Дислокації-розрахунку (Додаток №1 до Договору про охорону №Ф-5055 від 03.09.2018 року).

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України зобов`язання можуть виникати, зокрема, з договорів, інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта.

Згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

В Дислокації-розрахунку (Додаток №1 до Договору), яка вступає в дію з 5 вересня 2018 року, визначено вартість послуг з охорони в сумі 24820,00 грн.

З 01 січня 2019 року згідно нової Дислокації-розрахунку, яка підписана обома сторонами, збільшено місячну вартість послуг згідно Договору та визначено загальну суму щомісячної плати в сумі 27740 грн. 00 коп.

На виконання умов договору Виконавцем надано Замовнику послуги в повному обсязі на загальну суму 244404 грн. 00 коп., про що між сторонами складено, підписано та скріплено їх печатками Акти:

- Акт № Ф5055.09 від 30 вересня 2018 на суму 17374 грн. 00 коп,

- Акт № Ф5055.10 від 31 жовтня 2018 на суму 24820 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.11 від 30 листопада 2018 на суму 24820 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.12 від 31 грудня 2018 на суму 24820 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.01 від 31 січня 2019 на суму 27740 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.02 від 28 лютого 2019 на суму 27740 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.03 від 31 березня 2019 на суму 27740 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.04 від 30 квітня 2019 на суму 27740 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.05 від 31 травня 2019 на суму 27740 грн. 00 коп,

- Акт № Ф-5055.06 від 30 червня 2019 на суму 13870 грн. 00 коп.

Згідно банківської Довідки №56803-428 від 23.08.2019, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю "Максима-В" вбачається, що за період з 01.09.2018 по 22.08.2019 на його рахунок надходили кошти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" на загальну суму 116834 грн. 00 коп.

Таким чином заборгованість відповідача (Замовника) за надані згідно Договору №Ф-5055 від 03.09.2018 послуги з охорони складає 127570 грн. 00 коп .

15.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Максима-В" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт" укладено Додаткову угоду про розірвання Договору №Ф-5055 від 03 вересня 2018 року про охорону об`єктів №1, згідно п. 1 якої Сторони вирішили відповідно до п.7.1. Договору про охорону об`єктів №Ф-5055 від 03 вересня 2018 року розірвати його і зняти охорону з 24:00 год. 15 червня 2019 року.

Згідно п. 2 Додаткової угоди від 15.06.2019 на момент розірвання договору №Ф-5055 від 03.09.2018, тобто на 24:00 год. 15 червня 2019 року, Сторони фіксують наявність боргу Замовника перед Виконавцем за надані останнім Замовнику охоронні послуги в сумі 127570 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят) гривень.

У п. 3 Додаткової угоди від 15.06.2019 Сторони дійшли до згоди, що Замовник сплатить Виконавцю борг в сумі 127570 (сто двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн. до 01 липня 2019 року.

В разі невиконання Замовником вимог п.3 зазначеної додаткової угоди Виконавець залишає за собою право для вирішення питання сплати йому Замовником боргу в повному обсязі звернутися до суду, як це передбачено п. 8.4 Договору №Ф-5055 від 03.09.2018 та чинним законодавством України (п. 4 Додаткової угоди від 15.06.2019).

Також, 15.06.2019 між сторонами підписано Акт про зняття з охорони об`єкту, зазначеного в дислокації.

Також, позивачем на адресу відповідача направлялась 02.07.2019 претензія №1 від 02.07.2019 про стягнення заборгованості за Договором про охорону об`єктів №Ф-5055 від 03.09.2018 разом з актом звірки взаєморозрахунків, про що свідчать копії фіскального чеку та опису вкладення у цінний лист від 02.07.2019, які знаходяться в матеріалах справи. Із відстежень пересилання поштових відправлень з сайту ПАТ "Укрпошта" вбачається, що відповідач отримав зазначену претензію 18.07.2019, проте станом на день подання позовної заяви відповіді на претензію не надав.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Як визначено в ст. 978 Цивільного кодексу України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охоронну діяльність" суб`єкт охоронної діяльності надає послуги з охорони на підставі договору, укладеного із замовником у письмовій формі відповідно до законодавства.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Слід зазначити, що договір охорони є одним із видів договорів про надання послуг.

Як визначено в ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинно виконуватись належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

В силу приписів ч. 2 та ч. 3 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 907 Цивільного кодексу України передбачено право розірвання договору про надання послуг, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Частиною 2 статті 907 Цивільного кодексу України визначено, що порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору (ч. 7 ст. 180 ГК України).

Згідно частини 4 статті 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Строк дії договору та строк виконання зобов`язання за договором не є тотожними, а закінчення строку дії договору не є підставою припинення зобов`язань за договором. Тобто, зобов`язання, яке існувало на момент дії договору, однак лишилося невиконаним, підлягає виконанню незалежно від того, що термін дії договору закінчився. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/333/17.

Як зазначено вище, матеріали справи містять Акти здачі - приймання наданих послуг охорони за період з 10.09.2018 по 15.06.2019, які підписані відповідачем без будь-яких заперечень чи зауважень.

Зазначені Акти у відповідності до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами, які підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами і є підставою для бухгалтерського обліку.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б свідчили про погашення боргу в сумі 127570 грн. 00 коп., що виник внаслідок неналежного виконання ним умов Договору про охорону об`єктів, в зв`язку з чим вимога про стягнення з відповідача 127570 грн. 00 коп. є обґрунтованою, правомірною та підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно вимог ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

В ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В п. 2.3. Договору сторони узгодили, що у разі ненадходження від Замовника належної суми за надані Виконавцем послуги до 10 числа місяця, що йде за розрахунковим, Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, вказаної в договорі за кожен день прострочки.

На підставі наведених норм чинного законодавства та умов Договору позивачем по кожному окремому Акту здачі-приймання, за період з 11.12.2018 по 22.08.2019, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 14723,02 грн.

В п. 1.12 Постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", з наступними змінами і доповненнями (надалі Постанова №14), зазначено, що господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При цьому, в п. 1.9 зазначеної Постанови №14 роз`яснено судам, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов`язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов`язання вважається день, що передує цьому терміну. Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов`язання визначено "по" або "включно", то останнім днем виконання такого зобов`язання буде саме цей день.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

У постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16 зазначено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних".

Суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, згідно наведених вище Актів здачі-приймання, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені, згідно якого позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 14723 грн. 02 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) .

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, згідно наведених вище Актів здачі-приймання, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3 % річних, згідно якого правомірним та таким, що підлягає до задоволення є сума 3% річних в розмірі 1420 грн. 79 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) . Нарахування позивачем 3% річних в сумі 80 грн. 45 коп. є безпідставним.

Суд, з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, згідно наведених вище Актів здачі-приймання, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, провів перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат здійснений позивачем, та встановив, що він є арифметично невірним, оскільки позивачем при розрахунку інфляційних втрат не було враховано положення ст. 253 Цивільного кодексу України та те, що день сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних втрат .

Таким чином, з урахуванням вказаних вимог законодавства та заявленого позивачем періоду, відповідно до якого інфляційні втрати підлягають частковому задоволенню у розмірі 956 грн. 05 коп. (проведений судом перерахунок - в матеріалах справи) . Позивачем безпідставно нараховано інфляційні в сумі 516 грн. 49 коп.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищенаведене, до задоволення підлягають позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 127570 грн. 00 коп. - основного боргу, 956 грн. 05 коп. - інфляційних нарахувань, 1420 грн. 79 коп. - 3% річних, 14723 грн. 02 коп. - пені. В задоволенні позовних вимог про стягнення 516 грн. 49 коп. інфляційних нарахувань та 80 грн. 45 коп. - 3% річних суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 2170 грн. 06 коп.

Керуючись статями 13, 73, 74 76-79, 91, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волхонтет-Граніт", вул.Поліська, буд. 11, м. Тернопіль, 46020, ідентифікаційний код 14372372, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Максима-В", вул. Живова, буд. 32, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 34599921:

- 127570 грн. 00 коп. - основного боргу,

- 956 грн. 05 коп. - інфляційних нарахувань,

- 1420 грн. 79 коп. - 3% річних,

- 14723 грн. 02 коп. - пені,

- 2170 грн. 06 коп. - в повернення сплаченого судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення направити сторонам рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 11 листопада 2019 року.

Суддя С.О. Хома