Постанова

від 31.10.2019 по справі 913/458/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 913/458/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г.

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.

за участю представників:

прокуратури: Томчук М. О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019

у складі колегії суддів: Хачатрян В. С. (головуючого), Гетьман Р. А., Россолов В. В.

у справі за позовом керівника Лисичанської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Північно-східного офісу Держаудитслужби, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

до 1. Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля",

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Девеленс"

про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору № 06-457 від 09.08.2018

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Керівник Лисичанської місцевої прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду Луганської області в інтересах держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України позовом до Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Девеленс" про:

- визнання недійсним рішення тендерного комітету Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Девеленс" переможцем процедури закупівлі, оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 27.07.2018;

- визнання недійсним договору № 06-457 від 09.08.2018, укладеного між Публічним акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девеленс" на підставі тендерних торгів, проведених через систему електронних закупівель на постачання товару за кодом Національного класифікатора ДК 021:2015:19510000-4-"Гумові вироби" по закупівлі: "Гумово-технічні вироби 132 найменування", на загальну суму 3 006 043,50 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що тендерним комітетом Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" порушено вимоги статей 3, 16, 30, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто прийнято рішення про обрання переможцем закупівлі за відсутності на те законних підстав, не прийнято рішення про відхилення пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Девеленс", як такої, що не відповідає вимогам тендерної документації і статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та не прийнято рішення про відміну торгів у зв`язку з відхиленням усіх пропозицій.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.11.2018 у справі № 913/458/18 позов задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним рішення тендерного комітету Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" про визначення Товариства з обмеженою відповідальністю "Девеленс" переможцем процедури закупівлі, оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 27.07.2018. Визнано недійсним договір № 06-457 від 09.08.2018, укладений між Публічним акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Девеленс" на підставі тендерних торгів, проведених через систему електронних закупівель на постачання товару за кодом Національного класифікатора ДК 021:2015:19510000-4-"Гумові вироби" по закупівлі: "Гумово-технічні вироби 132 найменування", на загальну суму 3 006 043,50 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" оскаржило його в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 913/458/18 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 27.11.2018 та залишено без розгляду позовну заяву керівника Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області у даній справі.

6. Постанову апеляційної інстанції мотивовано недоведеністю необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтованістю підстав звернення до суду від імені суб`єктів владних повноважень до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, з наданням необхідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції від 27.03.2019 заступник прокурора Харківської області звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою з вимогою її скасувати та справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/458/18 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Катеринчук Л. Й., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2019.

9. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 913/458/18 вищезазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали.

10. У зв`язку з відпусткою судді Катеринчук Л. Й. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/458/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Васьковського О. В., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2019.

11. Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області; датою проведення судового засідання визначено 01.08.2019.

12. У зв`язку з запланованою відпусткою судді Васьковського О. В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/458/18 визначено колегію суддів у складі: Банаська О. О. (головуючого), суддів - Катеринчук Л. Й., Пєскова В. Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.07.2019.

13. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2019 прийнято справу № 913/458/18 до провадження у новому складі судової колегії та вирішено здійснити розгляд касаційної скарги у встановлену раніше ухвалою від 12.07.2019 дату - 01.08.2019.

14. Ухвалою Верховного Суду від 01.08.2019 провадження у справі № 913/458/18 за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19).

15. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 задоволено клопотання заступника Генерального прокурора про поновлення касаційного провадження у справі № 913/458/18, поновлено касаційне провадження, датою проведення судового засідання визначено 31.10.2019.

16. У засідання суду касаційної інстанції 31.10.2019 з`явився прокурор, який надав пояснення у справі.

17. Інші учасники справи явку уповноважених представників не забезпечили, про час та дату судового засідання сповіщені належним чином. Оскільки, явка представників сторін не була визнана обов`язковою, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутністю повноважних представників інших учасників справи.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника

(заступника прокурора Харківської області)

18. В обґрунтування доводів касаційної скарги, скаржник, з поміж іншого, посилається на неправильне застосування апеляційним судом статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та зазначає, що за наявності порушень інтересів держави та підтвердженої бездіяльності уповноважених органів, у прокурора виникло не лише законне право, а й обов`язок звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним рішення тендерного комітету та договору закупівлі.

Доводи відповідача-1

(Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля")

19. Заперечуючи проти вимог касаційної скарги відповідач-1 посилається на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції винесена відповідно до діючого законодавства України та підлягає залишенню без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

23. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Частинами 1, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

25. Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

26. Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

27. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

28. Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

29. Так, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

30. Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

31. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131 1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

32. З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131 1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

33. Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

34. Ураховуючи зазначене, наявність інтересів держави повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом.

35. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 та від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18.

36. Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

37. Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

38. Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції зазначив, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, з наданням необхідних доказів, які б підтверджували наявність підстав, передбачених статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", тому висновок місцевого господарського суду про те, що позивачами, як органами, уповноваженими державою на здійснення повноважень у спірних правовідносинах, своєчасно не вживалися належні заходи щодо усунення порушень, з метою захисту економічних інтересів держави, є хибним, а розгляд справи по суті, за наслідком якого прийнято оскаржуване рішення - передчасним.

39. Водночас із наведених вище положень законодавства вбачається, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

40. "Неналежність" здійснення такого захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, охоплює досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача (аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 04.04.2019 № 914/882/17, від 22.10.2019 № 926/979/19).

41. Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

42. Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Сама по собі обставина не звернення позивача/позивачів з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору, не свідчить про неналежне виконання таким органом/органами своїх функцій із захисту інтересів держави.

43. При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.

44. У кожному такому випадку прокурор повинен навести, а суд перевірити причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду.

45. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві права" передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в обґрунтування наявності підстав для представництва в суді інтересів держави в особі Північно-східного офісу Держаудитслужби та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України прокурор посилався на те, що тендерним комітетом Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" порушено вимоги статей 3, 16, 30, 31 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто прийнято рішення про обрання переможцем закупівлі за відсутності на те законних підстав, не прийнято рішення про відхилення пропозиції Товариства з обмеженою відповідальністю "Девеленс", як такої, що не відповідає вимогам тендерної документації і статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" та не прийнято рішення про відміну торгів у зв`язку з відхиленням усіх пропозицій.

47. Також прокурор зазначив, що незважаючи на наявність необхідних повноважень, інструментів та інформації, які надають можливість своєчасно дослідити та встановити процедури закупівлі, що містять ознаки порушень законодавства у сфері публічних закупівель та/або свідчать про ймовірність допущення таких порушень, Держаудитслужбою заходів із спірних питань не вжито.

48. Отже, звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, як уповноваженим органом управління Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля", самостійно не вжито заходів щодо усунення порушень інтересів держави.

49. Відповідно до пункту 2 Рекомендації Rec (2012) 11 Комітету Міністрів Ради Європи державам-учасникам "Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції", прийнятої 19.09.2012 на 1151-му засіданні заступників міністрів, якщо національна правова система надає публічним обвинувачам певні обов`язки та повноваження поза системою кримінальної юстиції, їх місія полягає в тому, щоби представляти загальні або публічні інтереси, захищати права людини й основоположні свободи та забезпечувати верховенство права.

50. Європейський суд з прав людини звертав увагу на те, що сторонами цивільного провадження є позивач і відповідач. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великої кількості громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. mutatis mutandis рішення від 15 січня 2009 року у справі "Менчинська проти Росії" (Menchinskaya v. Russia), заява № 42454/02, пункт 35).

51. Між тим Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

52. Отже, з урахуванням вищевикладеного, у розумінні положень статей 73, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

53. Про необхідність обґрунтування прокурором підстав представництва у суді зазначено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц.

54. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 дійшла висновку, що сам факт незвернення до суду належного суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

55. Суд апеляційної інстанції не перевірив наведені прокурором причини, які, на його думку, перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду обмежившись при цьому немотивованим висновком про те, що прокурором не доведено необхідності захисту інтересів держави саме прокурором, а також не обґрунтовано підстави звернення до суду від імені суб`єктів владних повноважень, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження.

56. Таким чином, оскільки з`ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, а отже висновок суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду є передчасним.

Щодо суті касаційної скарги

57. Ураховуючи наведене вище Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність задоволення касаційної скарги.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

58 . Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

59. Згідно із частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

60 . За таких обставин Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

61 . Під час нового розгляду справи, апеляційному господарському суду слід взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об`єктивного встановлення обставин справи, прав і обов`язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні.

Судові витрати

62. У зв`язку зі скасуванням постанови апеляційного господарського суду і передачею справи на новий апеляційний розгляд, розподіл судових витрат у справі здійснює апеляційний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області задовольнити.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.03.2019 у справі № 913/458/18 скасувати.

3. Справу № 913/458/18 передати на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько Судді Л. Й. Катеринчук В. Г. Пєсков