Постанова

від 30.10.2019 по справі 916/139/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/139/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

за участю секретаря судового засідання : Громак В.О.

за участю представників: ТОВ "Ороборос" - адвоката Павел О.Ю., кредитора ОСОБА_1 - адвоката Новицькою Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019

у справі № 916/139/18

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ороборос"

про банкрутство,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.02.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ороборос", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника та призначено розпорядника майна боржника.

У березні 2018 ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про визнання грошових вимог до боржника на загальну суму 21 043 227,48 грн. та просив включити ці грошові вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ороборос".

Також до суду першої інстанції звернувся ОСОБА_2 із заявою про визнання грошових вимог до боржника- ТОВ "Ороборос" у розмірі 49 600 000 грн., які просив віднести до 4 черги та 3 524 грн. - до 1 черги задоволення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (попереднього засідання) від 15.01.2019 у справі № 916/139/18 (суддя Лепеха Г.А.) затверджено реєстр вимог кредиторів боржника- ТОВ "Ороборос" , зокрема, визнано вимоги ОСОБА_1 до боржника на загальну суму 13 682 618,95 грн. ( 3 524 грн.- перша черга, 7 186 377,13 грн.- четверта черга, 6 496 241,82 грн. - шоста черга), а у задоволенні грошових вимог у сумі 7 360 608,53 грн. відмовлено. Визнано кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника у сумі 49 600 000 грн. - четверта черга та 3 524 грн. судового збору - перша черга.

Предметом апеляційного перегляду були кредиторські вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до боржника.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 916/139/18 (судді : Богатир К.В., Бєляновський В.В., Поліщук Л.В.) ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 щодо визнання кредиторських вимог ОСОБА_1 . скасовано, в цій частині прийнято нове рішення про відмову у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_3 ) на загальну суму 21 043 227,48 грн.; ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.01.2019 в частині визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 скасовано, прийняти в цій частині нове рішення, про відмову у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника на загальну суму 49 600 000 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 916/139/18 скасувати, а судові витрати стягнути з ОСОБА_1

Не погоджуючись з оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, скаржник посилається на порушення судом положень ст. ст.11, 1046 ЦК України, оскільки апеляційним судом, на думку скаржника, безпідставно не враховано те, що у тексті договорів позики є посилання, зокрема на те, що сума позики передана була позичальнику.

Також, у своїй касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначає про те, що апеляційним судом не було враховано того, що розбіжності в заявлених вимогах та у правочинах щодо суб`єктивного складу учасників, ним були усуненні, шляхом виправлення помилки, по аналогії із вимогами ст. 243 ГПК України та ст. 269 ЦПК України, а тому, на думку скаржника, правочини відповідають всім фактичним обставинам справи, що виникли між сторонами 13.07.2017, проте апеляційним судом зазначеного не враховано при перевірці його грошових вимог до боржника.

Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно прийнято до розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду попереднього засідання від 15.01.2019, оскільки, на його думку, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не є сторонами у даній справі про банкрутство ТОВ "Ороборос".

У відзивах боржник -ТОВ "Ороборос" та ОСОБА_1 просять оскаржувану постанову апеляційного суду залишити без змін, як таку, що прийнята з урахуванням всіх обставин справи та вимог чинного законодавства, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 19.07.2019, що підтверджується витягом із протоколу, для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 у справі № 916/139/18 визначено колегію суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Жукова С.В., Білоуса В.В. та ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у справі № 916/139/18, справу призначено до розгляду на 30.10.2019 на 10:00 год.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представника боржника та представника ОСОБА_1 , перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, доводи відзивів на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, ухвала суду першої інстанції, якою частково визнанні кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника та в повному обсязі визнанні кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника, мотивована тим, що зазначені грошові вимоги є обґрунтованими та підтвердженні належними доказами.

Суд апеляційної інстанції відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_3 ) до боржника - ТОВ "Ороборос" у розмірі 21 043 227,48 грн. виходив з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 13.02.2018 ухвалою Господарського суду Одеської області відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ороборос".

У березні 2018, ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою від 14.03.2018 про визнання кредиторських вимог до боржника на загальну суму 21 043 227,48 грн., які обґрунтовані наступним.

Між ПАТ "Банк Національний Кредит" (банк) та ТОВ "Ороборос" (позичальник) було укладено генеральний договір про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013, а також між цими сторонами 10.12.2013, в рамках зазначеного генерального договору, укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1.

На виконання зазначених вище кредитних договорів, 10.12.2013 ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ороборос" укладено іпотечний договір № 04-870/1-1, за умовами якого ТОВ "Ороборос" передає в іпотеку у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань ТОВ "Ороборос" перед Банком, що передбачені генеральним та кредитним договорами:

- виробничі та невиробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з складських приміщень А , а, а1, а2, загальною площею 8 848,6кв.м., складу та підвалу, Б, Б1, загальною площею 5 924,9кв.м.;

- земельну ділянку, кадастровий номер: 5123755200:02:002:0014, площею 0,7769 га, що розташована за адресою : АДРЕСА_1 .

Так, на виконанням зазначених вище кредитних договорів, ПАТ "Банк Національний Кредит" перерахувало ТОВ "Ороборос" кредитні кошти на суму 6 999 800 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2016 у справі № 916/2139/15, яке набрало законної сили, було стягнуто солідарно з ТОВ "Ороборос" та ПП "ДІВА КО" на користь ПАТ "Банк Національний Кредит" 6 999 800 грн. заборгованість за кредитом; 186 577,13 грн. заборгованість за процентами; 57 623,83 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів; 1 218 995,44 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; 5 575,09 грн. - 3 % річних від простроченої суми процентів; 94 926,85 грн. - 3 % річних від простроченої суми кредиту; 111 534,25 грн. - індекс інфляції за час прострочки по сплаті процентів; 2 557 586,36 грн. - індекс інфляції за час прострочки по кредиту; 350 000 грн. - штраф за прострочку кредиту; 2 100 000 грн. - штраф за прострочку процентів.

Проте, 08.06.2015 в ПАТ "Банк Національний Кредит" було введено тимчасову адміністрацію, а з 31.08.2018 - розпочато ліквідацію банківської установи.

В подальшому, 20.12.2017 ОСОБА_1 взяв участь та став переможцем в електронних торгах з продажу права вимоги за кредитним договором № 05.1-239/2013/2-1, укладеним між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ороборос".

Внаслідок зазначеного вище, 16.01.2018 між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого банк відступає шляхом продажу новому кредитору - ОСОБА_1 права вимоги Банку до позичальника та поручителів, зазначених у додатку № 1 до цього договору, а саме за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 (укладеним в рамках виконання генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року), та укладеним з метою забезпечення виконання зобов`язань за ним договором поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013, договором поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013 та договором поруки № 04-869/1-4 від 10.12.2013, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них.

Пунктом 2.2. договору відступлення права вимоги передбачено, що за цим договором новий кредитор в день укладення цього договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, набуває наступні права кредитора за основними договорами: право вимоги належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами щодо сплати боржниками грошових коштів у сумах, вказаних у додатку № 1 до цього договору та визначених на момент набуття новим кредитором права вимоги, включаючи право вимагати сплати нарахованих і не сплачених на момент набуття права вимоги процентів, штрафних санкцій, неустойок у розмірах, вказаних у Додатку № 1 до цього договору.

Права кредитора за основними договорами переходять до нового кредитора відповідно до цього Договору у обсязі та на умовах, які існують на момент відступлення права вимоги. До нового кредитора не переходять права на нарахування процентів за користування боржниками кредитними коштами та права на здійснення договірного списання коштів з рахунку/рахунків боржників, що надані банку відповідно до умов основних договорів.

Згідно додаткову № 1 до договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 16.01.2018, до нового кредитора - ОСОБА_1 перейшли права вимоги за такими договорами: - договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013, укладеного між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ороборос", за яким загальна суму заборгованість боржника перед банком складає 21 043 227,48 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 6 999 800 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 64 164,83 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами - 4 324 149,57 грн.; пеня - 9 655 113,08грн.), згідно довідки № 06.2-10/109 від 16.01.2018; - договором поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013, укладеним між ПАТ "Банк Національний Кредит", ТОВ "Ороборос", та ПП ДІВА КО ; - договором поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013, укладений між ПАТ "Банк Національний Кредит", ТОВ "Ороборос",та ОСОБА_6 .

Також, між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ороборос" було укладено нотаріальний договір від 16.01.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013, за яким банк відступає шляхом продажу новому кредитору - ОСОБА_1 належні банку, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах визначених цим договором, права вимоги банку - ПАТ "Банк Національний Кредит" до іпотекодавця - ТОВ "Ороборос", за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013, укладеним між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ороборос".

За вказаним вище договором іпотеки, ТОВ "Ороборос"- іпотекодавець передає, а банк приймає в іпотеку у якості забезпечення виконання всіх зобов`язань ТОВ "Ороборос" за генеральним договором про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 та договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013, а саме -виробничі та невиробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з складських приміщень А, а, а1, а2, загальною площею 8848,6кв.м., складу та підвалу, Б, Б1, загальною площею 5924,9кв.м.; -земельну ділянку, кадастровий номер: 5123755200:02:002:0014, площею 0,7769 га, за адресою : АДРЕСА_1 , разом з усіма поліпшеннями, що можуть бути зроблені іпотекодавцем або третіми особами в період чинності цього договору.

Вартість предмета іпотеки на момент укладення цього до говору є вартість предмета іпотеки, а саме: вартість виробничих та невиробничих будівель - 18 185 792 грн., вартість земельної ділянки - 1 577 185 грн., зазначене узгоджено сторонами договору.

Таким чином, з урахуванням вище зазначеного, ОСОБА_1 просив суд визнати його грошові вимоги до боржника у загальному розмірі 21 043 227,48 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Ороборос".

За ч. 1 ст. 52 ГПК України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено апеляційним господарським судом, ПАТ "Банк Національний Кредит", як первісний кредитор, не здійснив передачу ОСОБА_1 , як новому кредитору, підтверджуючих документів щодо боргу на загальну суму 21 043 227,48 грн., оскільки ця сума заборгованості підтверджена лише довідкою Банку № 06.2-10/109 від 16.01.2018 про заборгованість боржника- ТОВ "Ороборос" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що рішенням Господарського суду Одеської області від 15.01.2016 у справі № 916/2139/15 стягнуто з ТОВ "Ороборос" на користь ПАТ "Банк Національний Кредит" загальну суму боргу за кредитними зобов`язаннями на суму 13 682 618,95 грн.

За таких обставин, враховуючи вище встановлене суд першої інстанції, з яким в цій частині погодився і апеляційний господарський суд дійшли висновку про наявність підстав для відмови у визнанні кредиторських вимог ОСОБА_1 на суму 7 360 608,53 грн. (21 043 227,48грн. - 13 682 618,95грн.) у зв`язку з недоведеністю, оскільки при укладенні договорів відступлення права вимоги ПАТ "Банк Національний Кредит", в порушення вимог ч. 1 ст. 517 ЦК України, не передало новому кредитору- ОСОБА_1 відповідні документи (розрахунки процентів та пені на суму основного боргу за конкретний період) на підтвердження всієї суми боргу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 14.01.2019 до Господарського суду Одеської області звернувся ОСОБА_3 із заявою про заміну кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Ороборос", в якій просив замінити кредитора у справі № 916/139/18 про банкрутство ОСОБА_1 на ОСОБА_3

Заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 (первісний кредитор) та ОСОБА_3 (новий кредитор) укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 05.04.2018, за яким кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні йому права вимоги до боржників (позичальника та поручителів) за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013, укладеного між ПАТ "Банк Національний Кредит" та ТОВ "Ороборос", за яким загальна суму заборгованість боржника перед банком складає 21 043 227,48 грн. (заборгованість за тілом кредиту - 6 999 800 грн.; заборгованість за нарахованими процентами - 64 164,83 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими в строк процентами - 4 324 149,57 грн.; пеня - 9 655 113,08грн.), згідно довідки № 06.2-10/109 від 16.01.2018; - договором поруки № 04-867/1-4 від 10.12.2013, укладеним між ПАТ "Банк Національний Кредит", ТОВ "Ороборос", та ПП ДІВА КО ; - договором поруки № 04-868/1-4 від 10.12.2013, укладений між ПАТ "Банк Національний Кредит", ТОВ "Ороборос",та ОСОБА_6 .

Згідно п. 2.1. договору від 05.04.2018, сторони домовились, що відступлення кредитором - ОСОБА_1 новому кредитору - ОСОБА_3 прав вимоги за Іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013 року, що був укладений в забезпечення виконання зобов`язань за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 року та був посвідчений нотаріально, відбувається за окремим договором, який укладається між сторонами одночасно із укладенням цього договору та підлягає нотаріальному посвідченню.

Так, апеляційним судом встановлено, що фактично з 05.04.2018 саме ОСОБА_3 набув права вимоги до боржника- ТОВ "Ороборос" за договором про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013 від 10.12.2013.

Проте, судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд у попередньому засіданні затверджуючи реєстр вимог кредиторів боржника, не врахував заяву ОСОБА_3 та не розглянув цю заяву у відповідності до вимог ГПК України, а тому апеляційний суд встановив, що судом першої інстанції безпідставно визнано частково кредиторські вимоги ОСОБА_1 до боржника - ТОВ "Ороборос", так як на час винесення ували попереднього засідання від 15.01.2019, ОСОБА_1 відступлене право вимоги до боржника - ТОВ "Ороборос", саме ОСОБА_3 .

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним господарський судом, станом з 17.10.2018 ОСОБА_3 став власником майна боржника - ТОВ "Ороборос" на підставі заяви до договору від 05.04.2018 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги за іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013, це підтверджується згідно інформаційної довідки № 156512709 від 15.02.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Також, як встановлено апеляційним судом, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 156512709 від 15.02.2019, підтверджується факт набуття ОСОБА_3 права власності на об`єкт нерухомого майна : виробничі та невиробничі будівлі за адресою : АДРЕСА_1 , які складаються з складських приміщень А , а, а1, а2, загальною площею 8 848,6кв.м., складу та підвалу, Б, Б1, загальною площею 5924,9кв.м.; а також на земельну ділянку, кадастровий номер: 5123755200:02:002:0014, площею 0,7769га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору ( ч.5 ст. 3 Закону України "Про іпотеку").

Згідно ст. 7 Закону України "Про іпотеку" передбачено право іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

За ст. 17 Закону України "Про іпотеку", іпотека припиняється у разі: набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ч. ч. 1, 3, 4 ст. 36 Закону України "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Статтею 37 Закону України "Про іпотеку", передбачено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Шлях позасудового врегулювання, визначений в ст. 36 Закону України Про іпотеку , вважається завершеним після проведення реєстрації права власності як юридичного факту. Названим вище Законом чітко визначаються умови можливості проведення позасудового врегулювання і його наслідки: це - визначення такого шляху в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя, наявність заборгованості боржника, яка зумовлює відповідне право на застосування такого шляху.

Таким чином, Законом встановлено спосіб задоволення вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі, зокрема, відповідного застереження в іпотечному договорі. Цей спосіб реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу. Після набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, якою забезпечено згідно іпотечного договору усі існуючі борги позичальника, вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що п. 2.4.3. іпотечного договору № 04-870/1-1 від 10.12.2013, іпотекодержатель має право у разі невиконання або неналежного виконання генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 (з усіма додатками, змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені у майбутньому), договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 (з усіма додатками, змінами та доповненнями до цього договору, як укладеними, так і тими, що будуть укладені у майбутньому), а також з підстав, встановлених ст. 12 Закону України Про іпотеку , задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов`язанням, шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору з урахуванням вимог чинного законодавства України.

Згідно п. 2.4.4. Іпотечного договору № 04-870/1-1 від 10.12.2013, Іпотекодержатель має право за рахунок Предмета Іпотеки (або коштів, отриманих від реалізації Предмету Іпотеки) задовольнити в повному обсязі вимоги за Основним Зобов`язанням, в розмірі, що визначається на момент їх фактичного задоволення, зокрема вимоги, що випливають з генерального договору про здійснення кредитування № 05.1-238ю/2013/2-1 від 10.12.2013 (з урахуванням всіх змін), договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-239ю/2013/2-1 від 10.12.2013 (з урахуванням всіх змін), включаючи проценти, комісії та інші платежі, неустойку, пеню, витрати, пов`язані з пред`явленням вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання, збереження та страхування предмета іпотеки, а також інші збитки, завдані порушенням основного зобов`язання, в тому числі умов цього договору та інші витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до чинного законодавства (зокрема ст. 7 Закону України Про іпотеку ).

При цьому, апеляційний суд встановив та як видно із матеріалів справи, право Іпотеки припиняється виконанням забезпечених Іпотекою зобов`язань, а також в інших випадках, передбачених ст. 17 Закону України "Про іпотеку" (п. 3.2. Іпотечного договору № 04-870/1-1 від 10.12.2013).

Крім того, як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 17.10.2018 ОСОБА_3 , в порядку встановленим Законом України "Про іпотеку" та враховуючи умови зазначеного договору іпотеки, звернув стягнення на предмети іпотеки за Іпотечним договором № 04-870/1-1 від 10.12.2013, в позасудовому порядку, шляхом визнання права власності на нього, з внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відтак, з урахуванням вище встановленого та зазначених положень Закону України "Про іпотеку", апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання грошових вимог ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_3 ) до боржника, оскільки на час затвердження судом реєстру вимог кредиторів боржника, ОСОБА_1 своє право вимоги до боржника - ТОВ "Ороборос" за зазначеними договорами кредиту, поруки, іпотеки, було відступлене ОСОБА_3 , згідно укладеного між ними договору 05.04.2018, при цьому кредиторські вимоги належним чином підтвердженні лише на суму 13 682 618,95 грн., враховуючи судове рішення від 15.01.2016 у справі № 916/2139/15, тоді як вартість предметів іпотеки за умовами договорів іпотеки складає у загальному розмірі 19 762 977 грн. та перевищує суму непогашених зобов`язань боржника перед кредитором за вищевказаним кредитним договором, а в подальшому і на час розгляду цих кредиторських вимог кредитор ОСОБА_3 (іпотекодержатель) повністю задовольнив свої грошові вимоги до боржника - ТОВ "Ороборос" шляхом визнання права власності на предмети іпотеки, зазначене підтверджується належними та достовірними доказами.

Як також вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у березні 2018 до Господарського суду Одеської області звернувся ОСОБА_2 із заявою про визнання кредиторських вимог до боржника -ТОВ "Ороборос" в розмірі 49 600 000 грн., які просив віднести до четвертої черги задоволення та 3 524 грн. судового збору, перша черга задоволення.

Зазначена заява ОСОБА_2 з грошовими вимогами до боржника , яка обгрунтована тим, що між ним - ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_8 (позичальник) укладено договір позики від 13.07.2017, за умовами якого, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 15 500 000 грн., а позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк (п. п. 1.1., 2.1 договору).

Пунктом 2.2. зазначеного договору передбачено, що позичальник зобов`язаний сплачувати проценти в розмірі 120 % річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики.

За п. 3.1. та п. 3.3. цього договору визначено, що позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами договору позики. Вищевказаним договором сторони підтверджують взаємні розрахунки, зазначених в п.2.1., в касу позичальника та зазначають, що позика вважається переданою з моменту підписання договору.

Після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. цього договору, позичальник зобов`язується протягом 3 календарних днів повернути позикодавцеві позику. Позика повертається в готівковій формі або шляхом безготівкових розрахунків через установи банків на рахунок позикодавця, про який останній повідомляє позичальника у письмовій формі не пізніше ніж за 3 (трьох) календарних днів до закінчення строку дії договору ( п.5.1., п. 5.2. Договору).

Згідно п. 6.1. договору позики, при простроченні повернення позики (її частини) та/або процентів за користування коштами позичальник зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 10 (десять)% від суми отриманої позики.

Надалі, в забезпечення виконання обов`язків ОСОБА_8 (боржник) між ОСОБА_2 (кредитор) та ТОВ "Ороборос" (поручитель) укладено договір поруки від 13.07.2017, за яким поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язків боржника ОСОБА_8 перед кредитором за договором позики від 13.07.2017, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 у розмірі 15 500 000 грн. з виплатою 120 (сто двадцять) % річних.

Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у разі порушення боржником обов`язків за договором позики поручитель відповідає перед кредитором солідарно з боржником, виключно у тому разі, якщо боржник не задовольнить у повному обсязі або частково письмової вимоги кредитора відповідно до п. 3.1. цього договору.

Пунктом 3.1. цього договору поруки передбачено, що у разі несплати боржником суми боргу в строки, передбачені договором позики, кредитор звертається з письмовою вимогою до боржника про повернення суми боргу за кредитним договором.

У своїй заяві про визнання кредиторських вимог до ТОВ "Ороборос" , кредитор ОСОБА_2 зазначає про наявність боргу за договором позики від 13.07.2017 на загальну суму 24 800 000 грн., із яких :- 15 500 000 грн. - сума позики; - 7 750 000 грн. - проценти за користування позикою;- 1 550 000 грн. - штраф за порушення зобов`язання, який до цього часу не погашений.

Крім того, 13.07.2017 між ОСОБА_9 (позикодавець) та ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір позики, за умовами якого позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі 15 500 000 грн. , а Позичальник зобов`язується повернути позику у визначений цим договором строк та зобов`язаний сплачувати проценти в розмірі 120 % річних від суми позики (або її частини, з урахуванням пп. 2.3. Договору) до дня фактичного повернення позики (п. п. 1.1., 2.1., 2.2. цього договору).

Згідно п. 3.1. та п. 3.3. договору позики, позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цього договору. Вищевказаним договором сторони підтверджують взаємні розрахунки, зазначених в п.2.1., в касу позичальника та зазначають, що позика вважається переданою з моменту підписання договору.

Строк позики розпочинається з моменту набрання чинності цим Договором і становить 5 (п`ять) календарних місяців ( п. 4.1. договору позики).

За з п.5.1., п. 5.2. зазначеного договору позики, після закінчення строку, визначеного в п. 4.1. договору, позичальник зобов`язується протягом 3 (трьох) календарних днів повернути позикодавцеві позику. Позика повертається в готівковій формі або шляхом безготівкових розрахунків через установи банків на рахунок позикодавця, про який останній повідомляє позичальника у письмовій формі не пізніше ніж за 3 (трьох) календарних днів до закінчення строку дії договору.

Пунктом 6.1. договору позики передбачено, що при простроченні повернення позики (її частини) та/або процентів за користування коштами позичальник зобов`язаний додатково сплатити штраф у розмірі 10 % від суми отриманої позики.

Між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено додатковий договір від14.07.2017 до договору позики, в якому зазначено - в текст договору позики від 13.07.2017 внесені зміни щодо статусу сторін в договорі, який невірно назначений при складанні тексту Договору: сторони визнають, що ОСОБА_2 - є кредитором в зобов`язанні, ОСОБА_9 - є боржником за основним зобов`язанням.

За договором поруки від 13.07.2017, укладеним між ОСОБА_2 (кредитор) та ТОВ "Ороборос" (поручитель) укладено договір поруки, поручитель поручається перед кредитором за виконання обов`язків ОСОБА_9 (боржник) перед кредитором за договором позики від 13.07.2017, укладеним між кредитором та боржником у розмірі 15 500 000 грн. з виплатою 120 % річних.

Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що у разі порушення боржником обов`язків за договором позики поручитель відповідає перед кредитором солідарно з боржником, виключно у тому разі, якщо боржник не задовольнить у повному обсязі або частково письмової вимоги кредитора відповідно до п. 3.1. цього Договору.

За п. 3.1. цього договору поруки, у разі несплати боржником суми боргу в строки, передбачені договором позики, кредитор звертається з письмовою вимогою до боржника про повернення суми боргу за кредитним договором.

Надалі, 14.07.2017 між ОСОБА_9 , ОСОБА_2 та ТОВ "Ороборос" укладено додатковий договір до договору поруки, в якому зазначено, що в текст договору поруки від 13.07.2017 внесені зміни щодо статусу сторін в договорі, який був невірно визначений при складенні тексту договору, а саме, сторони визнають, що ОСОБА_2 - є кредитором в зобов`язанні, а ОСОБА_9 - є боржником за основним зобов`язанням.

Так, ОСОБА_2 в заяві про визнання кредиторських вимог, станом на час звернення , зазначив, що заборгованість за договором позики від 13.07.2017 не погашена та становить 24 800 000 грн., із яких : 15 500 000 грн. - сума позики; 7 750 000 грн. - проценти за користування позикою; 1 550 000 грн. - штраф за порушення зобов`язання.

При цьому, в заяві з грошовими вимогами до боржника, ОСОБА_2 посилається на звернення до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою щодо стягнення солідарно з ОСОБА_9 та ТОВ "Ороборос" суми боргу, і як він стверджує, за вказаною позовною заявою відкрито провадження у справі № 522/961/18.

Отже, з урахуванням зазначеного вище, у своїй заяві ОСОБА_2 просить визнати та включити його кредиторські вимоги до боржника ТОВ "Ороборос" на загальну суму 49 600 000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості (п. 2 ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Ця особливість реальних договорів зазначена в частині другій статті 640 ЦК України, за якою якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Стаття 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Так, сторонами договору позики є позикодавець та позичальник. При цьому позикодавцем може виступати лише власник відповідних грошових коштів. Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що саме передається позичальникові за договором. Право власності на готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної передачі йому таких коштів позикодавцем.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, ОСОБА_2 свої вимоги до боржника - ТОВ "Ороборос" обґрунтовував неналежним виконанням зобов`язань за договором позики від 13.07.2017 (позикодавець - ОСОБА_2 , позичальник - ОСОБА_8 ), за договором позики від 13.07.2017 (позикодавець - ОСОБА_9 , позичальник - ОСОБА_2 ) та договорами поруки від 13.07.2017 ( ОСОБА_9 - боржник, ОСОБА_2 -кредитор та ТОВ "Ороборос"- поручитель), ( ОСОБА_8 -боржник, ОСОБА_2 -кредитор та ТОВ "Ороборос"- поручитель) щодо неповернення суми позики, сплати процентів за користування позикою та штрафу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що за вказаними договорами позики від 13.07.2017, розмір позики становить 15 500 000 грн., а пунктами 3.1., 3.3. договорів визначено, що позикодавець передає позику позичальникові в день підписання сторонами цих договорів, при цьому вищевказаним договорами сторони підтверджують взаємні розрахунки, зазначених в п. 2.1., в касу позичальника та зазначають, що позика вважається переданою з моменту підписання договорів.

Так, врахувавши умови зазначених договорів позики від 13.07.2017 про те, що передача грошей (позики) передається в касу позичальника, апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутній приходно - касовий ордер про прийняття грошей касиром, іншого належними доказами не доведено, при цьому апеляційний суд дослідив та надав оцінку зазначеним пунктам договорів позики та не прийняв, як належний доказ, на підтвердження передачі ОСОБА_2 обумовлених сум позики іншим особам як позичальникам.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено апеляційним господарським судом, згідно ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03.12.2018 у справі № 522/961/18, що міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, позивачем у цій справі є ОСОБА_9 , а відповідачами ОСОБА_2 та ТОВ "Ороборос", предмет спору - про стягнення грошових коштів.

Таким чином, з урахуванням вище зазначеного судом апеляційної інстанції встановлено, незважаючи на посилання ОСОБА_2 на укладення додаткових договорів до договорів позики та поруки від 13.07.2017 щодо внесення змін до статусу сторін цих угод, позикодавцем за даними угодами є ОСОБА_9 , а позичальником - ОСОБА_2 ..

Крім того, апеляційним судом встановлено та як вбачається із матеріалів справи, боржник- ТОВ "Ороборос" звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство, зазначав про наявний у нього борг саме перед ОСОБА_9 , який виник на підставі договору поруки від 13.07.2017.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції встановлено відсутність належних та достовірних доказів на підтвердження передачі ОСОБА_2 , як позикодавцем, на виконання умов договорів позики від 13.07.2017, суми позики у загальну розмірі 31 000 000 грн. іншим особам як позичальникам.

З огляду на наведене вище та враховуючи положення ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" щодо обов`язковості надання до заяви з кредиторськими вимогами документів, які підтверджують грошові вимоги до боржника, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника - ТОВ "Ороборос" в розмірі 49 600 000 грн., а саме суми позики, нарахованих процентів за користування та штрафів , внаслідок чого відхилив його грошові вимоги до боржника в повному обсязі.

Провадження по справі про банкрутство ТОВ "Ороборос" здійснюється за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", заява кредитора має містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім`я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім`я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); розмір вимог кредитора до боржника з окремим зазначенням суми неустойки (штрафу, пені); виклад обставин, які підтверджують вимоги до боржника, та їх обґрунтування; відомості про наявність заставного майна боржника, яке є забезпеченням вимог; перелік документів, які додаються до заяви.

За ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що до заяви в обов`язковому порядку додаються докази сплати судового збору, докази надсилання копії заяви боржнику і розпоряднику майна, а також документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника.

Відтак, з урахуванням встановленого судом апеляційної інстанції та враховуючи положення Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", касаційний господарський суд погоджується з висновком апеляційного господарського суду, що заявлені грошові вимоги ОСОБА_1 (правонаступник ОСОБА_3 ) до боржника - ТОВ "Ороборос" не підлягають визнанню в повному обсязі, оскільки на час затвердження судом реєстру вимог кредиторів боржника у попередньому засіданні зазначені грошові вимоги були фактично погашенні, що підтверджується належними доказами та не оспорюється і самим кредитором у касаційному порядку, а також погоджується з висновком апеляційного суду , що грошові вимоги ОСОБА_2 до боржника ТОВ "Ороборос" на загальну суму 49 600 000 грн. підлягають відхиленню у зв`язку з тим, що заявником не надано належних та достовірних доказів на підтвердження заявлених ним грошових вимог у відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", і зворотного ним не доведено.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків апеляційного суду, які викладені в оскаржуваній постанові і не можуть бути підставами для її скасування, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм чинного законодавства.

Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, з урахуванням вище викладеного, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 916/139/18 постановлена у відповідності до фактичних обставин, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваної постанови апеляційного суду не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладаються на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 314, 315, 317 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2019 у справі № 916/139/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Ткаченко Н.Г.

Судді Білоуса В.В.

Жуков С.В.