Рішення

від 08.11.2019 по справі 320/1450/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року № 320/1450/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Івар-Груп до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Івар-Груп до Головного управління ДФС у Київській області, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми В3 від 05.12.2018 №0232005005, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні з ПДВ за вересень 2018 року в розмірі 55 455, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом було порушено порядок проведення перевірки, у зв`язку з тим, що питання своєчасності сплати податкового зобов`язання не є об`єктом камеральної перевірки, оскільки камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Крім того, Товариство не порушувало вимог Податкового кодексу України при здійсненні господарських операцій з ПП ЯРА . Всі операції з придбання позивачем у ПП ЯРА товару відносяться до об`єкта оподаткування ПДВ. А згідно положень статті 198 ПК України позивач має повне право на включення сум ПДВ, сплачених на користь цього контрагента у складі вартості придбаного товару, до складу свого податкового кредиту за вересень 2018 року, оскільки ці витрати мають належне документальне та фактичне підтвердження, що жодним чином не заперечується відповідачем в акті перевірки.

З урахуванням викладеного вважає, що рішення контролюючого органу суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

16 квітня 2019 року від представника відповідача через службу діловодства суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджує, що контролюючим органом відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76, пункту 200.10 статті 200 ПК України проведено камеральну перевірку достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на р/р платника у банку або рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за вересень 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.10.2018 № 9228833169), за результатами якої встановлено порушення позивачем вимог пунктів 200.4, 200.7 статті 200 ПК України. Так, в таблиці 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх і звітних (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України додатку № 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) за вересень 2018 року не вірно відображено звітний (податковий) період, у якому виникла сума від`ємного значення. Допущення ТОВ Івар-Груп методологічних помилок при заповненні податкових декларацій з ПДВ призвело до того, що сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування не підлягає бюджетному відшкодуванню.

03.05.2019 від представника відповідача через службу діловодства суду надійшли заперечення на відповідь на відзив позивача, в якому відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Стверджував, що здійснивши аналіз діяльності основних постачальників ПП ЯРА , у якого позивач придбав товарно-матеріальні цінності та прослідкувавши рух ТМЦ, встановлено, що реалізовані товари ТОВ Івар-Груп ТМЦ, придбані від підприємства з ознаками ризику ТОВ СМК ДіректСістем , по якому 30.08.2017 управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємства; фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 191 КК України. Особи діючи навмисно, повторно, не маючи наміру здійснювати діяльність підприємств, на території адміністративно-територіальної одиниці Київської, Одеської областей та м. Києва за схемою створили (придбали) ряд інших підприємств (юридичних осіб), а також використовуючи реквізити підконтрольних суб`єктів господарської діяльності з стійкими ознаками фіктивності , в тому числі ризику ТОВ СМК Дірект-Сістем .

15 травня 2019 року від представників позивача та відповідача надійшли заяви про закриття підготовчого провадження та продовження розгляду справи по суті в цей самий день.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Івар-Груп зареєстроване в якості юридичної особи 01.07.2015 (номер запису: 1 353 102 0000 007403) за адресою: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, Шосе Сквирське, буд. 194, кімната 508, що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 39867355 станом на час прийняття рішення.

Як платник податків та інших обов`язкових платежів позивач взятий на облік 01.07.2015 за № 102715090951; як платник єдиного внеску взятий на облік 01.07.2015 за № 10000000423829.

Відповідно до Витягу з реєстру платників податків на додану вартість № 1610274500574, позивач з 12.02.2016 зареєстрований платником ПДВ (а.с. 22).

Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 31.09 Виробництво інших меблів, Код КВЕД 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям, Код КВЕД 46.64 Оптова торгівля офісними меблями, Код КВЕД 47.59 Роздрібна торгівля меблями, освітлювальним приладдям та іншими товарами для дому в спеціалізованих магазинах, Код КВЕД 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

З матеріалів справи встановлено, що 20.11.2018 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку ТОВ Івар-Груп , за результатами якої складено акт № 3408/10-36-50-05/39867355 від 20.11.2018 Про результати камеральної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Івар-Груп з питань достовірності нарахувань сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету за вересень 2018 року .

Камеральною перевіркою встановлено порушення ТОВ Івар-Груп пунктів 200.1, 200.4, 200.7 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) в частині достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджет за вересень 2018 року та відмовлено у наданні у бюджетному відшкодуванні в сумі 55 455, 00 грн. (а.с. 36-40).

В обґрунтування правомірності таких висновків податковий орган в акті перевірки зазначив, що аналізом відображення показників даних податкової звітності з податку на додану вартість з додатками за вересень 2018 року від 19.10.2018 № 9228833169 встановлено, що ТОВ Івар-Груп в декларації з податку на додану вартість за вересень 2018 року від 19.10.2018 № 9228833169 задекларовано рядок 19 від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у сумі ПДВ 59641 грн. У рядку 20.2 (підлягає бюджетному відшкодуванню) задекларовано від`ємне значення у сумі 55 455, 00 грн. У рядку 20.2.1 задекларовано від`ємне значення, яке заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок у банку у сумі 55 455, 00 грн.

В таблиці 2 Розшифровка суми податку, фактично сплаченої у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України додатку № 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування (ДЗ) за вересень 2018 року (від 19.10.2018 № 9228833186) не вірно відображено звітний (податковий) період, у якому виникла сума від`ємного значення.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ Івар-Груп в графі № 3 таблиці № 2 додатка № 3 Розрахунок суми бюджетного відшкодування до податкової декларації за вересень 2018 року від 19.10.2018 № 9228833186 не вірно відображено звітний (податковий) період, у якому виникла сума від`ємного значення, камеральною перевіркою встановлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у розмірі 55455, 00 грн.

При проведені аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ Івар-Груп впродовж вересня 2018 року сформовано податковий кредит, а саме придбання товарно-матеріальних цінностей (Дюбель розпірний б/м 8х45, бортик потайний, болт оцинкований 10х60, гровер D6, гайка оцинкована М6, гвинт з шайбою 6х10 цинку, гайка з фланцем зубчастаМ10) у ПП ЯРА .

За результатами аналізу діяльності основних постачальників ПП ЯРА та прослідкувавши рух ТМЦ, встановлено, що реалізовані ТОВ Івар-Груп ТМЦ, придбані від підприємства з ознаками ризику ТОВ СМК ДіректСістем , по якому 30.08.2017 управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за фактом вчинення за попередньою змовою групою осіб фіктивного підприємства, фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації доходів, підроблення групою осіб документів по створенню (придбанню) ряду суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб), з метою прикриття незаконної діяльності, за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 191 КК України.

Так, особи діючи навмисно, повторно, не маючи наміру здійснювати діяльність підприємств, на території адміністративно-територіальної одиниці Київської, Одеської областей та м. Києва за схемою створили (придбали) ряд інших підприємств (юридичних осіб), а також використовуючи реквізити підконтрольних суб`єктів господарської діяльності з стійкими ознаками фіктивності , в тому числі ризику ТОВ СМК Дірект-Сістем .

Таким чином, вбачається неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій задекларованих у податковій декларації з ПДВ з додатками за вересень 2018 року в частині вказаних постачальників по ланцюгу постачання.

Зазначене порушення виявлено та доведено Оперативним управлінням ГУ ДФС у Київській області, проведенням перевірочних оперативних заходів, яким надано довідку щодо ризиків заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ та/або формування від`ємного значення податку від 20.11.2018 № 2773/10-36-21-13, в якій встановлено включення до бюджетного відшкодування сум по операціям сформованих від підприємства з ознаками ризику по ланцюгу постачання.

На підставі вказаного висновку, викладеного в акті перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 05.12.2018 № 0232005005 про відмову у бюджетному відшкодуванні ПДВ на суму 55455, 00 грн. (а.с. 41).

Позивач, не погоджуючись із спірним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням Державної Фіскальної Служби України від 14.02.2019 № 7356/6/99-93-11-04-02-25 залишено без змін податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 05.12.2018 № 0232005005, а скаргу позивача без задоволення (а.с. 42-43).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальною невиїзною позаплановою електронною перевіркою за заявою платника податків (далі - електронна перевірка) вважається перевірка, що проводиться на підставі заяви, поданої платником податків з незначним ступенем ризику, визначеним відповідно до пункту 77.2 статті 77 цього Кодексу, до контролюючого органу, в якому він перебуває на податковому обліку. Заява подається за 10 календарних днів до очікуваного початку проведення електронної перевірки, але не раніше офіційного повідомлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, про запровадження проведення такої перевірки для відповідних платників податків: які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності; суб`єктів господарювання мікро-, малого; середнього підприємництва; інших платників податків. Форма заяви, порядок її подання, прийняття рішення про проведення електронної перевірки встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

В силу вимог пункту 76.1 статті 76 ПК України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.3 статті 76 ПК України передбачено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання.

Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України).

Отже, враховуючи вищевказані положення закону камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених пунктом 75.1 статті 75 ПК України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності, одержаних від платника.

При цьому, будь-якого окремого рішення для проведення даного виду перевірки не вимагається, оскільки подання платником податків податкової звітної документації автоматично виступає юридичним фактом для перевірки її достовірності. Наведене свідчить про обов`язковий характер камеральної перевірки, яка проводиться у випадку подання платником звітних документів до контролюючого органу.

А відтак, камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об`єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Разом з тим, зважаючи на вимоги наведених норм права, чинних на час виникнення спірних правовідносин, вбачається відсутність у відповідача повноважень під час проведення камеральної перевірки досліджувати своєчасність сплати податкових зобов`язань, правомірність суми бюджетного відшкодування з ПДВ за перевірений період, товарності господарських операцій платника податків з його контрагентами оскільки камеральною перевіркою охоплюються лише показники податкової звітності, у зв`язку з чим перевірка будь-яких інших відомостей перебуває поза межами даної перевірки.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 ПК України.

У даному випадку, відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначеної суми податкового (грошового) зобов`язання та товарності господарських операцій платника податків з його контрагентами, зазначаючи про неможливість реального здійснення платником податків господарських операцій задекларованих у податковій декларації з ПДВ з додатками за вересень 2018 року в частині постачальників з ознаками ризику по ланцюгу постачання, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення не є правомірним.

Таким чином, висновки контролюючого органу щодо завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ за перевірений період, зроблені на підставі акту камеральної перевірки не є достатніми підставами для застосування до ТОВ Івар-Груп відповідних санкцій, оскільки належними доказами завищення податкового кредиту з ПДВ, які впливають на розмір від`ємного значення ПДВ та суму бюджетного відшкодування, можуть бути лише висновки, викладені в акті документальної перевірки після дослідження всіх реальних обставин справи, фінансової, податкової звітності та первинних документів.

Посилання податкового органу на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання та товарності господарських операцій платника податків з його контрагентами в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України, що свідчить про незаконність перевірки та відсутність її правових наслідків.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 22.05.2018 у справі № 826/5165/17 (К/9901/34999/18), від 13.06.2018 у справі №826/623/13-а (К/9901/453/18), від 06 березня 2019 року права №809/911/17 (№К/9901/47725/18), які в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для виконання.

Більш того, з матеріалів справи слідує, що 16.02.2016 між ТОВ Івар-Груп та ПП ЯРА укладено договір № Я-0000009 від 16.02.2016, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується відвантажити кріпильні вироби (далі - продукцію) згідно поданих заявок, а покупець прийняти їх та оплатити згідно умов даного договору.

Асортимент, кількість та ціна товару визначається представниками сторін при здійсненні замовлення на товар і відображається в накладних на кожну окрему партію товару, що є невід`ємною частиною договору. Ціну договору становить сума усіх накладних, яка підлягає оплаті покупцем постачальнику згідно умов даного договору. Постачальник поставляє продукцію згідно заявок покупця і передає покупцю замовлений товар за наявності доручення на одержання товару, крім випадків, передбачених законодавством, з оформленням видаткової накладної за підписом уповноважених представників сторін. Покупець проводить оплату за продукцію згідно встановленого постачальником рахунку в повному обсязі на протязі 3-х банківських днів після отримання рахунку. Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє на протязі року. У випадку, якщо кожна зі сторін не зверталася про його припинення, то він вважається продовженим на такий же термін (а.с. 55-56).

Так, на виконання умов вищевказаного договору постачальник ПП ЯРА у вересні 2018 року відпустив товар покупцю ТОВ Івар-Груп , а саме: дюбель розпірний б/м 8х45, бортик потайний, болт оцинкований 10х60, гравер D6, гайка оцинкована М6, гвинт з шайбою 6х10 цинку, гайка з фланцем зубчаста М10 - кріпильні вироби.

На виконання вищевказаного правочину сторонами були вчинені конкретні дії, що складають його зміст. Так, ПП ЯРА протягом вересня 2018 року позивачеві було надано замовлений товар (кріпильні вироби). Позивачем, в свою чергу, було прийнято зазначений товар у повному обсязі без зауважень, про що свідчать первинні документи по операціях, а саме: рахунок-фактура № Я-0000435 від 01.10.2018 (а.с. 57), рахунок-фактура № Я-0000430 від 27.09.2018 (а.с. 58), видаткова накладна № Я-0000408 від 02.10.2018 (а.с. 59), видаткова накладна № Я-0000427 від 25.10.2018 (а.с. 60), платіжне доручення № 337 від 24.09.2018 (а.с. 61), платіжне доручення № 297 від 22.08.2018 (а.с. 62) та платіжне доручення № 291 від 16.08.2018 (а.с. 63).

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено у Законі України від 16.07.1999 № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-XIV).

Відповідно до статті 1 Закону № 996-XIV, бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною першою статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 996-XIV, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Окрім цього, порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Згідно з пунктом 2.1 Положення № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 88, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (пункт 2.15 Положення № 88).

Тобто, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача), зокрема й щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі № 808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі № 820/3119/17.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП ЯРА , на підставі яких позивачем сформовані спірні суми податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено, що ТОВ Івар-Груп як покупець мало господарські відносини з контрагентом ПП ЯРА (постачальник) на підставі договору № Я-0000009 від 16.02.2016, реальність господарських операцій за яким підтверджена первинними документами, а саме: рахунками-фактури № Я-0000435 від 01.10.2018 та № Я-0000430 від 27.09.2018, видатковими накладними № Я-0000408 від 02.10.2018 та № Я-0000427 від 25.10.2018, а також платіжними дорученнями № 337 від 24.09.2018, № 297 від 22.08.2018 та № 291 від 16.08.2018, копії яких наявні в матеріалах справи.

Суд констатує, що податковим органом в акті перевірки не зазначено та належними і допустимими доказами не підтверджено факту не внесення усіх податкових накладних по фінансово-господарським операціям позивача із контрагентом ПП ЯРА до Єдиного реєстру податкових накладних у відповідності до вимог статті 201 ПК України.

Крім того, про належну оплату позивачем отриманих від контрагента ПП ЯРА ТМЦ свідчать відповідні платіжні доручення, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 61-63).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (пункт 198.3 статті 198 ПК України).

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, в розумінні вимог статті 185 ПК України операції із придбання позивачем у ПП ЯРА товару відносяться до об`єкта оподаткування ПДВ.

Згідно з положеннями статті 198 ПК України, з урахуванням вимог статті 201 ПК України, позивач має право на включення сум ПДВ, сплачених на користь свого контрагента у складі вартості придбаного товару, до складу свого податкового кредиту за вересень 2018 року, оскільки ці витрати мають економічне обґрунтування, логічно та структурно пов`язані з виробничим процесом та видом господарської діяльності платника податків, мають належне документальне та фактичне підтвердження, що в свою чергу не спростовано контролюючим органом як в ході розгляду справи, так і під час проведення перевірки.

Відтак, позивач мав всі правові підстави для віднесення суми ПДВ із придбання кріпильних виробів у ПП ЯРА до складу податкового кредиту з ПДВ за відповідний період.

Вказані показники, підтверджені первинними документами та даними з ЄРПН, і знайшли своє відображення у поданій позивачем до контролюючого органу декларації з ПДВ за вересень 2018 року від 19.10.2018 року № 9228833169. В подальшому, в силу постійного накопичення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту з ПДВ, про що зазначалося вище та згідно з вимогами ПК України і Порядку № 21 зазначені показники переносились у відповідні рядки декларації з ПДВ, зокрема, у декларації за вересень 2018 року, правильність заповнення якої була предметом камеральної перевірки.

Натомість, відповідач, заперечуючи право підприємства на формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок господарських операцій з ПП ЯРА , посилається в акті перевірки на результати аналізу діяльності основних постачальників ПП ЯРА , та прослідкувавши рух ТМЦ встановив, що реалізовані на користь позивача ТМЦ придбано від підприємства з ознаками ризику TOB СМК ДіректСістем (код ЄДРПОУ 40212649), оскільки 30.08.2017 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення за № 42017000000002780, за ознаками злочинів передбачених частиною другою статті 205, частиною третьою статті 358, частиною другою статті 209, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 191 КК України, з приводу чого суд зазначає таке.

На момент укладання та виконання договірних зобов`язань у позивача не виникло жодних сумнівів чи стійкого переконання у недобропорядності, фіктивності та протиправності діяльності його контрагента. Як зазначалось вище, постачання замовленого і придбаного у контрагента товару відбулось на умовах, в обсязі і у строк, визначений договором, за кількістю і якістю товару, що цілком задовольнила потреби позивача. Сторони у повному обсязі виконали договірні зобов`язання, на підтвердження чого складені відповідні фінансово-господарські документи, копії яких наявні в матеріалах справи.

Крім того, згідно з даними ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ПП ЯРА наявна наступна інформація: місцезнаходження юридичної особи: 09100, Київська обл., місто Біла Церква, бульвар Олександрійський, будинок 169; вид діяльності за КВЕД: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; керівник - Ободзинська Вікторія Миколаївна; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - дата запису: 27.06.2001, номер запису: 1 353 120 0000 002278; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення/ Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації - не перебуває в процесі припинення.

Згідно з даними Реєстру платників ПДВ, який адмініструється ДФС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) індивідуальний податковий номер ПП ЯРА 315356710272 , дата його реєстрації платником ПДВ - 13.07.2001.

Відносно, ТОВ СМК ДіректСістем (нова назва юридичної особи станом на день прийняття рішення - Товариство з обмеженою відповідальністю Стемакс ) (код ЄДРПОУ 40212649) наявна наступна інформація: місцезнаходження юридичної особи: 01054, м. Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 38; вид діяльності за КВЕД: 77.29 Прокат інших побутових виробів і предметів особистого вжитку; 77.39 Надання в оренду інших машин, устатковання та товарів, н. в. і. у.; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 33.11 Ремонт і технічне обслуговування готових металевих виробів; керівник - Гаврилов Євген Миколайович; дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи - у разі, коли державна реєстрація юридичної особи була проведена після набрання чинності Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - дата запису: 11.01.2016, номер запису: 1 074 102 0000 057845; дані про перебування юридичної особи у процесі припинення/ Дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації - не перебуває в процесі припинення.

Згідно з даними Реєстру платників ПДВ, який адмініструється ДФС України (https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv) індивідуальний податковий номер ТОВ СМК ДіректСістем (нова назва - ТОВ Семакс ) - 402126426592, дата реєстрації платником ПДВ - 01.03.2016.

Таким чином, як на момент виконання договору, так і станом на день проведення камеральної перевірки контрагент позивача ПП ЯРА та ТОВ СМК ДіректСістем (нова назва - ТОВ Семакс ) офіційно зареєстровані суб`єкти господарювання та не перебувають в стані припинення підприємницької діяльності, а також мають статус платників ПДВ.

Щодо наявної в акті перевірки інформації про кримінальне провадження відносно ТОВ СМК ДіректСістем та/або його посадових осіб за фактами фіктивного підприємництва, суд звертає увагу на таке.

Сам факт порушення кримінальної справи (кримінального провадження) та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи (кримінального провадження), не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Окрім цього, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товарів (робіт чи послуг), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

В той же час, відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Окрім того, акт перевірки не містить аналізу дотримання як позивачем, так і його контрагентом, податкової дисципліни у спірних правовідносинах, з урахуванням того, що приписами частини другої статті 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків.

Крім того, факт досудового розслідування кримінального провадження стосовно осіб, причетних до заснування та діяльності суб`єктів господарювання в жодному разі не може свідчити про фіктивний характер господарських операцій такого суб`єкта, а тим більше - операцій, що вже відбулись в минулому.

В свою чергу, відповідачем не представлено суду й вироку за результатами розгляду кримінального провадження стосовно особи, причетної до заснування та діяльності фіктивного суб`єкта господарювання тощо.

Акт перевірки також не містить жодної інформації стосовно наявності обвинувального вироку стосовно посадових осіб ПП ЯРА та TOB СМК ДіректСістем або інших осіб, причетних до їх створення.

Таким чином, недотримання контрагентом позивача податкової дисципліни (що не доведено відповідачем) має правові наслідки саме для цього контрагента, оскільки порушення платником вимог податкового законодавства тягне застосування заходів відповідальності саме до такого платника та не може негативно впливати на податковий облік інших осіб (зокрема, його контрагентів) за відсутності факту причетності останніх до таких правопорушень та за наявності факту здійснення господарської операції. Доводи податкового органу щодо неможливості реального здійснення платником податків господарських операцій задекларованих у податковій декларації з ПДВ з додатками за вересень 2018 року в частині вказаних постачальників по ланцюгу постачання, суд вважає необґрунтованими, оскільки не підтверджені жодними документальними доказами. Доказів перевірки контрагентів позивача з цього питання податковим органом також не надано.

Також, суд звертає увагу на те, що у справі Delcourt v. Belgium Європейський суд з прав людини зазначив, що у демократичному суспільстві у світі розуміння Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало меті та призначенню цього положення.

Водночас у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу до суду наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективний, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Згідно висновків, викладених в рішеннях Європейського суду з прав людини, суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду ( Perez de Raela Cavaniles v. Spain , Beles and others v. the Czech Republic , RTBF v. Belgium ).

Також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (Рішення суду з прав людини Жоффр де ля Прадель проти Франції ).

У рішенні по справі Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавляє заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Рішенням ЄСПЛ від 08.12.2016 у справі ТОВ Фріда проти України (заява № 24003/07) встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо права підприємства-заявника на доступ до суду та виявлення національним судом надмірного формалізму. Верховним судом України при розгляді справи № 13/357 зазначені висновки Європейського суду з прав людини враховані, що знайшло своє відображення у постанові Верховного суду України від 11.09.2017. Таким чином, Верховний суд України на національному рівні визнав неприпустимість застосування надмірного формалізму під час відправлення правосуддя.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що надані позивачем первинні документи складені у відповідності до пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , дають можливість ідентифікувати осіб, що брали участь у господарських операціях.

Судом досліджено первинні документи, які згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, є підставою для податкового обліку та встановлено, що останні містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись між позивачем та його контрагентом, що спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування своїх податкових зобов`язань.

Доказів недобросовісності платника (позивача), а також того, що відомості, які містяться у поданих ним документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, відповідачем не надано.

Твердження контролюючого органу про відсутність факту реальності господарських операцій позивача з контрагентом спростовані наявними доказами в матеріалах справи, зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентом у ході господарських операцій, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму задекларованого позивачем податку, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.

Отже, господарські операції між позивачем та контрагентом фактично мали реальний характер, оформлені не лише документально, а й спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним договором, а тому висновки викладені відповідачем в акті перевірки є необґрунтованими.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Окрім того, слід зазначити, що поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб`єкта господарювання додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов`язань.

Відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

У підсумку, з урахування вищезазначеного у сукупності, суд дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення відповідача, а позовні вимоги вважає такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 109 від 21.03.2019.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 1921, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Івар-Груп - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області форми В3 від 05.12.2018 № 0232005005, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні з ПДВ за вересень 2018 року в розмірі 55 455, 00 грн.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Івар-Груп (код ЄДРПОУ 39867355, адреса: 09113, Київська обл., м. Біла Церква, Шосе Сквирське, буд. 194, кімната 508) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, адреса: 03680, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5-А) судові витрати в сумі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено 08.11.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.