Рішення
від 08.11.2019 по справі 320/5949/18
КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року справа № 320/5949/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Сакевич Ж.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Приватне підприємство Виробнича фірма "Полімашпроект" (далі позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі відповідач ), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2018 №692215141 з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 961900,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2018 №69126115141 з податку на прибуток приватних підприємств на суму 784893,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.05.2018 №0026461409 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 4481,28 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що не погоджується з оскаржуваними рішеннями контролюючого органу та висновками Акта документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі яких були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення і вважає висновки зазначеного Акта безпідставними та незаконними з огляду на наступне.

На думку позивача висновки акту перевірки щодо нереальності (безтоварності) господарських операцій та формування активів за рахунок товару невідомого походження ґрунтуються на припущеннях та неправильному тлумаченні чинного законодавства. Так, позивачем до перевірки надані всі первинні документи стосовно фінансово-господарських операцій, факт постачання товару підтверджується первинними документами, думка відповідача про безтоварність та недійсність господарських операцій є невмотивованою, ґрунтується виключно на аналізі податкової інформації щодо контрагентів платника податків. Крім того, позивач зазначив, що придбана у контрагентів продукція була використана у власній господарській діяльності, оскільки була реалізована на експорт, що підтверджується відповідними первинними документами. Отже, підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів та податкових накладних сформовано податковий кредит.

Також, позивач вважає безпідставними доводи відповідача про те, що зазначені контрагенти фігурують у кримінальних провадженнях, оскільки наявність лише кримінального провадження та ухвал суду не є та не може бути доказом нереальності господарських операцій позивача та його контрагентів, оскільки не містить будь-яких даних щодо предмету доказування в цій справі та не містить відомостей, які вказували б на нереальність досліджуваних господарських операцій. Крім того, жодним судовим рішенням не встановлено фактів фіктивності діяльності контрагенті. Крім того позивач зазначає, що не може нести відповідальність за можливі дії інших суб`єктів господарювання та/або його керівних органів. З огляду на це позивач вважає спірні рішення такими, що підлягають скасуванню.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву (том 1 а.с. 137-146), згідно якого вважає, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. В обґрунтування заперечень проти позову посилався на обставини, викладені в Акті перевірки та на те, що в ході проведення перевірки на адресу позивача було направлено запит про надання пояснень та документальних підтверджень від 04.04.2018 № 2, проте згідно письмових пояснень директора ПП "ВФ "Полімашпроект" від 06.04.2018 № 017-04/18 відмовлено в наданні пояснень. Під час перевірки позивачем не було надано договори на поставку товару та надання послуг, ТТН, що підтверджують транспортування товарів, акти передачі деталей для обробки, інформацію щодо кількості оброблених деталей.

Також, дослідивши у ході перевірки по ланцюгу постачання товар, поставлений на адресу ПП "ВФ "Полімашпроект" від підприємств-постачальників ТОВ "Єлагін", ПП "Пласт-Плюс", ТОВ "ОК Трейд", ТОВ "Апостеріорі", ПП "Принт Сервіс", ПП "Сучасний дім і Ко", ПП "Гермес Груп", ТОВ "Техно Коло" встановлено відсутність поставки товарів по ланцюгу постачання та неможливість надання послуг з механічної обробки деталей у зв`язку з відсутністю основних засобів. З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що в провадженні слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві знаходяться матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32017100050000039 від 28.08.2017, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України. Відповідно до ухвали Оболонського районного суду м. Києва по справі № 756/15497/17 від 24.11.2011 встановлено, що невстановлені досудовим розслідуванням особи зареєстрували ряд суб`єктів господарської діяльності на підставних осіб, зокрема, ТОВ "Гермес Груп", ПП "Пласт Плюс", ТОВ "Техно Коло", ТОВ "Апостеріорі", ТОВ "Єлагін", ПП "Принт Сервіс", ПП "Сучасний дім і Ко" на підставних осіб без мети здійснення фінансово-господарської діяльності.

Також, у ході перевірки встановлений факт перевищення ліміту залишку готівки в касі "ПП "Виробнича фірма "Полімашпроект" в сумі 2240,64 грн. у зв`язку з відсутністю у видатковому касовому ордері від 29.12.2017 № 37 на суму 2740,64 грн. підпису одержувача готівкових коштів ОСОБА_1 Згідно з наказом ПП "Виробнича фірма "Полімашпроект" від 01.01.2017 встановлений ліміт залишку готівки у касі підприємства у сумі 500,00 грн. За розглядом Акта перевірки застосована штрафна санкція на суму 4481,28 грн. (2240,64*2).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 відкрито провадження в адміністративній справі №320/5949/18, призначено підготовче засідання, витребувано докази по справі від позивача.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.12.2018 продовжено строк проведення підготовчого провадження по справі на 30 календарних днів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 березня 2019 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.03.2019 витребувано докази від позивача.

Представником позивача до Київського окружного адміністративного суду 17.05.2019 подано клопотання від 17.05.2019 про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представником відповідача до Київського окружного адміністративного суду 17.05.2019 подано клопотання від 17.05.2019 про розгляд справи в порядку письмового провадження (том 4 а.с. 230).

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Приймаючи до уваги подані представниками сторін клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження, враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, у витребуванні додаткових доказів суд прийшов до висновку здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.05.2019 постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Виробнича фірма "Полімашпроект" зареєстровано як юридична особа 31.01.2005 (ідентифікаційний код 33343832), номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 10731020000002656, за адресою: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 37, приміщення 46, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.06.2018 (том 1 а.с. 116) та Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2018 № 24061460 (том 1 а.с. 117-119).

Позивач з 07.02.2005 перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у місті Києві, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2018 № 24061460 (том 1 а.с. 117-119).

Видами діяльності Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" за КВЕД 2010 є 28.96 Виробництво машин та устаткування для виготовлення пластмас і гуми (основний); 28.30 Виробництво машин і устаткування для сільського та лісового господарства; 28.99 Виробництво інших машин і устаткування спеціального призначення, н.в.і.у; 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 16.10 Лісопильне та стругальне виробництво; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 47.52 Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами, санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 33.12 Ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення, про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 07.11.2018 № 24061460 (том 1 а.с. 117-119).

Про наявність у позивача виробничих приміщень для здійснення господарської діяльності свідчать Договір оренди № 34 від 11.10.2013 (том 2 а.с. 141-146), Акти приймання-передачі приміщення до Договору оренди № 34 від 11.10.2013 (том 2 а.с. 147, 150, 151, 153, 156, 159, 161, 163, 166, 167, 169, 171, 174, 175, 177, 179); Додаткові угоди до Договору оренди № 34 від 11.10.2013 (том 2 а.с. 148-149, 152, 154, 155,157, 160, 162, 164, 165, 168, 170,172, 173, 176, 178); Договір № 71 суборенди нежитлових приміщень від 31.03.2014 (том 2 а.с. 188-195), Акт прийому-передачі до Договору суборенди № 71 від 31 березня 2014 року (том 2 а.с. 196); Договір № 171 суборенди нежитлових приміщень від 31.03.2015 (том 2 а.с. 197-204), Акт прийому-передачі до Договору суборенди № 171 від 31 березня 2014 року (том 2 а.с. 205); Договір № 260 суборенди нежитлових приміщень від 28.03.2015 (том 2 а.с. 206-213), Акт прийому-передачі до Договору суборенди № 260 від 28 березня 2014 року (том 2 а.с. 214).

Про наявність у позивача виробничих потужностей також свідчать Договір оренди обладнання № 995/07 від 01.07.2014 (том 2 а.с. 180-183), Акт приймання-передачі до договору № 995/07 від 01.07.2014 (том 2 а.с. 184), Додаткова угода № 1 до Договору оренди обладнання № 995/07 від 01.07.2014 (том 2 а.с. 185); Договір №6 оренди вантажно-підіймальних механізмів від 01.08.2016 (том 2 а.с. 215-217); Акт приймання-передачі до договору № 6 від 01.08.2016 (том 2 а.с. 218)

В період з 29.03.2018 по 19.04.2018 головними державними ревізороми-інспекторами ГУ ДФС у м. Києві Терещенко Інгою Валентинівною, Мазурик Ксенією Олександрівною, Натяга Тетяною Сергіївною , Яцук Юрієм Миколайовичем, Єремою Ярославом Петровичем відповідно до наказу Головного управління ДФС у м. Києві від 07.03.2018 № 3615 та направлень на перевірку від 29.03.2018 року № 606/26-15-14-01-04, № 607/26-15-14-01-04, № 1683/26-15-14-09, № 227/26-15-42-08, від 03.04.2018 № 961/26-15-14-06-04, виданих ГУ ДФС у м. Києві згідно пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, Податкового кодексу України проведена документальна планова виїзна перевірка ПП Полімашпроект (код ЄДРПОУ 33343832) законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017 відповідно до затвердженого плану документальної перевірки (додаток 1 до акта перевірки).

План документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" затверджено заступником начальника ГУ ДФС у м. Києві (том 1 а.с. 188-189)

Під час документальної планової виїзної перевірки Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" контролюючим органом були використані документи, зазначені в Додатку № 4 до Акта перевірки (том 1 а.с. 194-195).

Результати перевірки оформлено актом від 26.04.2018 №294/26-15-14-01-04/33343832 (далі Акт перевірки) (том 1 а.с.16-65). Актом перевірки контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог:

- п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.1, п. 2.4 ст. 2 наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 711906 грн., у т.ч. За 2015 рік на 419958 грн., за 2016 рік на 256115 грн., за 2017 рік на 35833 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.2 ст. 1, п. 2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1999 за № 168/704, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 769520 грн., у тому числі за червень 2015 року на 13789 грн.; за липень 2015 року на 33319 грн.; за серпень 2015 року на 6767 грн.; за вересень 2015 року на 1462 грн.; за жовтень 2015 року на 102879 грн.; за листопад 2015 року на 13024 грн.; за грудень 2015 року на 78097 грн.; за січень 2016 року на 30543 грн.; за квітень 2016 року на 185182 грн.; за червень 2016 року на 4147 грн.; за липень 2016 року на 54524 грн.; за серпень 2016 року на 45754 грн.; за жовтень 2016 року на 49008 грн.; за листопад 2016 року на 28241 грн.; за грудень 2016 року на 42105 грн.; за січень 2017 року на 16263 грн.; за лютий 2017 року на 12871 грн.; за березень 2017 року на 32135 грн.; за квітень 2017 року на 18985 грн.; за червень 2017 року на 125 грн.

- п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320.

Висновки перевірки покладені контролюючим органом в основу прийнятих податкових повідомлень-рішень:

- від 23.05.2018 № 6922615141, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання за платежем Податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 961900,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 769520,00 грн., за штрафними санкціями 192380,00 грн. (том 1 а.с. 10-11);

- від 23.05.2018 № 6912615141, яким збільшено позивачу грошове зобов`язання за платежем Податок на прибуток приватних підприємств на суму 784893,00 грн., у тому числі за податковими зобов`язаннями у розмірі 711906,00 грн., за штрафними санкціями 72987,00 грн. (том 1 а.с. 12-13);

- від 23.05.2018 № 0026461409, яким застосовано до позивача штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 4481,28 грн. (том 1 а.с. 14-15).

Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДФС України скарги за вих. № 041-06/18 від 06.06.2018 на податкові повідомлення-рішення від 23.05.2018 року № 6922615141, № 6912615141, № 0026461409, винесені на підставі Акту № 294/26-15-14-01-04/33343832 від 26.04.2018 (том 1 а.с. 213-219).

Рішенням Державної фіскальної служби від 23.07.2018 № 24232/6/99-99-11-01-01-25 про результати розгляду скарги Державна фіскальна служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 23.05.2018 № 6922615141, № 6912615141, № 0026461409, а скаргу - без задоволення (том 1 а.с. 100-109).

Рішення Державної фіскальної служби було направлено позивачу засобами поштового зв`язку, про що свідчить поштовий конверт (том 1 а.с. 110) та отримано позивачем 14.08.2018, про що свідчить інформація щодо відстеження поштового відправлення за штрихкодовим ідентифікатором 0405338645058 (том 1 а.с. 111).

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями та висновками, які містяться в Акті перевірки ПП Полімашпроект за захистом порушених прав та інтересів звернулось до Київського окружного адміністративного суду із позовом з вимогою про визнання податкових повідомлень-рішень протиправними та їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Вирішуючи, чи було дотримано позивачем вимоги податкового законодавства при формуванні показників прибутку приватних підприємств та спірних сум податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за наслідками вказаних господарських операцій, суд виходив з наступного.

Так, матеріали справи свідчать, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем податкової дисципліни заснований на твердженні про нереальність здійснення господарської операції за перевірений період між позивачем та ТОВ "Єлагін", ПП "Пласт-Плюс", ТОВ "ОК Трейд", ТОВ "Апостеріорі", ПП "Принт Сервіс", ПП "Сучасний дім і Ко", ПП "Гермес Груп", ТОВ "Техно Коло".

Суд зазначає, що основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 №2755-VI (далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податків з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу..

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. №996-ХIV (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин, далі - Закон №996-ХIV) визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до статті 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, у той час як під господарською операцією розуміється дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

При цьому за змістом статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 цієї статті інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Оскільки сукупний аналіз наведених вище норм законодавства свідчить, що обов`язок платника податку з декларування податкового зобов`язання з податку на додану вартість є, перш за все в даній ситуації, похідним від самого факту здійснення відповідних господарських операцій, при цьому перевірка правильності відображення господарської операції у податковому обліку вимагає дослідження дійсного переміщення активу між учасниками поставки та аналіз змін їх майнового стану з урахуванням усіх доводів та доказів, наданих учасниками провадження.

Отже, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку із положеннями законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності визначають, що однією з головних умов документального підтвердження задекларованих платником податків у податковій звітності показників є можливість на підставі наявних первинних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені та спрямовані на отримання позитивного економічного ефекту (доходу) в результаті здійснення господарських операцій.

При цьому первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з пп. 2.15 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов`язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув`язка окремих показників.

Таким чином, єдиною підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Відтак, досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Єлагін , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлагін" було виконано на користь позивача роботи, а саме, проведено механічну обробку ротора, про що свідчить Акт № ОУ-0000012 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 29.07.2015 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 18333,33 грн. (том 1 а.с. 66).

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлагін" було виконано на користь позивача роботи, а саме, проведено механічну обробку цапф, про що свідчить Акт № ОУ-0000018 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 28.08.2015 на суму 39600,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 6600,00 грн. (том 1 а.с. 67).

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлагін" було виконано на користь позивача роботи, а саме, проведено механічну обробку деталей, про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000038 від 18.11.2015 на суму 84000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 14000,00 грн. (том 1 а.с. 68); № ОУ-0000040 від 24.11.2015 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 20000,00 грн. (том 1 а.с. 69); № ОУ-0000046 від 02.12.2015 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 18333,33 грн. (том 1 а.с. 70); № ОУ-0000051 від 15.12.2015 на суму 140000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 23333,33 грн. (том 1 а.с. 71); № ОУ-0000050 від 24.12.2015 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16666,67 грн. (том 1 а.с. 72); № ОУ-0000056 від 25.12.2015 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 10000,00 грн. (том 1 а.с. 73); № ОУ-0000023 від 27.10.2015 на суму 420000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 70000,00 грн. (том 3 а.с. 110).

Також судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Єлагін" було поставлено на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" товар, про що свідчать Видаткові накладні № РН-0000008 від 20.05.2015 на суму 990000,00 грн., у т.ч. ПДВ 165000,00 грн. (том 1 а.с. 74); № РН-0000020 від 03.06.2015 на суму 33000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5500,00 грн. (том 1 а.с. 75); № РН-0000064 від 28.07.2015 на суму 49920,00 грн., у т.ч. ПДВ 8320,00 грн. (том 1 а.с. 76); № РН-0000165 від 16.09.2015 на суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн. (том 1 а.с. 77); № РН-0000169 від 18.09.2015 на суму 123000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20500,00 грн. (том 1 а.с. 78); № РН-0000317 від 18.11.2015 на суму 11040,00 грн., у т.ч. ПДВ 1840,00 грн. (том 1 а.с. 79); № РН-0000324 від 23.11.2015 на суму 21600,00 грн., у т.ч. ПДВ 3600,00 грн. (том 1 а.с. 80); № РН-0000327 від 24.11.2015 на суму 384000,00 грн., у т.ч. ПДВ 64000,00 грн. (том 1 а.с. 81); № РН-0000378 від 04.12.2015 на суму 58992,00 грн., у т.ч. ПДВ 9832,00 грн. (том 1 а.с. 82); № РН-0000398 від 15.12.2015 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (том 1 а.с. 83); № РН-0000302 від 12.11.2015 на суму 26760,00 грн., у т.ч. ПДВ 4460,00 грн. (том 3 а.с. 108).

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539, статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Перевезення вантажу до складу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними: № 8 від 20.05.2015 (том 3 а.с. 141); № 20 від 03.06.2015 (том 3 а.с. 142); № 64 від 28.06.2015 (том 3 а.с. 143); № 165 від 16.09.2015 (том 3 а.с. 144); № 169 від 18.09.2015 (том 3 а.с. 145); № 324 від 23.11.2015 (том 3 а.с. 146); № 302 від 12.11.2015 (том 3 а.с. 147); № 377 від 18.11.2015 (том 3 а.с. 148); №327 від 24.11.2015 (том 3 а.с. 149); № 378 від 04.12.2015 (том 3 а.с. 150); № 398 від 15.12.2015 (том 3 а.с. 151).

Постачальником ТОВ Єлагін було виставлено на адресу позивача рахунки на оплату, а саме № 106/1 від 12.11.2015 на суму 26760,00 грн., у т.ч. ПДВ 4460,00 грн. (том 3 а.с. 107); № СФ-0000091 від 27.10.2015 на суму 420000,00 грн., у т.ч. ПДВ 70000,00 грн. (том 3 а.с. 109); № 109/1 від 18.11.2015 на суму 84000,00 грн., у т.ч. ПДВ 14000,00 грн. (том 3 а.с. 111); № СФ-0000118 від 24.11.2015 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн. (том 3 а.с. 112); № 131/2 від 02.12.2015 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18333,33 грн. (том 3 а.с. 113); № 137/2 від 15.12.2015 на суму 140000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23333,33 грн. (том 3 а.с. 114); № 157/1 від 25.12.2015 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (том 3 а.с. 115); № СФ-0000153 від 24.12.2015 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (том 3 а.с. 116); № 38/1 від 29.07.2015 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18333,33 грн. (том 3 а.с. 117); № 45/1 від 20.08.2015 на суму 39600,00 грн., у т.ч. ПДВ 6600,00 грн. (том 3 а.с. 119); № СФ-0000063 від 14.09.2015 на суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн. (том 3 а.с. 120); № 190/2 від 18.11.2015 на суму 11040,00 грн., у т.ч. ПДВ 1840,00 грн. (том 3 а.с. 121); № СФ-0000116 від 23.11.2015 на суму 21600,00 грн., у т.ч. ПДВ 3600,00 грн. (том 3 а.с. 122); № СФ-0000119 від 24.11.2015 на суму 38400,00 грн., у т.ч. ПДВ 64000,00 грн. (том 3 а.с. 123); № 132/1 від 04.12.2015 на суму 58992,00 грн., у т.ч. ПДВ 9832,00 грн. (том 3 а.с. 124); № 137/1 від 15.12.2015 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (том 3 а.с. 125); № СФ-0000015 від 03.06.2015 на суму 33000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5500,00 грн. (том 3 а.с. 126); № СФ-0000038 від 28.07.2015 на суму 49920,00 грн., у т.ч. ПДВ 8320,00 грн. (том 3 а.с. 127); № 07/2 від 20.05.2015 на суму 990000,00 грн., у т.ч. ПДВ 165000,00 грн. (том 3 а.с. 128); № 106/1 від 12.11.2015 на суму 26760,00 грн., у т.ч. ПДВ 4460,00 грн. (том 3 а.с. 129).

Перерахування грошових коштів позивачем підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.01.2015 по 31.03.2015 по рахунку НОМЕР_1 (том 3 а.с. 168-175); випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.10.2015 по 31.12.2015 по рахунку НОМЕР_1 (том 3 а.с. 176-193); випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.07.2015 по 30.09.2015 по рахунку НОМЕР_1 (том 3 а.с. 194-208); випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.04.2015 по 30.06.2015 по рахунку НОМЕР_1 (том 3 а.с. 209-221); випискою ПАТ "Промінвестбанк" з 06.01.2015 по 31.12.2015 по рахунку НОМЕР_2 (том 3 а.с. 222-250, том 4 а.с. 1-9).

За фактом настання першої з подій ТОВ "Єлагін" зареєстровано податкові накладні від 18.11.2015 №44 на суму 84000,00 грн., у т.ч. ПДВ 14000,00 грн. (том 2 а.с. 20); від 24.11.2015 №56 на суму 120000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20000,00 грн. (том 2 а.с. 21); від 02.12.2015 №3 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18333,33 грн. (том 2 а.с. 22); від 15.12.2015 №29 на суму 140000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23333,33 грн. (том 2 а.с. 23); від 25.12.2015 №62 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (том 2 а.с. 24); від 24.12.2015 №53 на суму 100000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16666,67 грн. (том 2 а.с. 25); від 29.07.2015 №16 на суму 110000,00 грн., у т.ч. ПДВ 18333,33 грн. (том 2 а.с. 26); від 27.10.2015 №41 на суму 420000,00 грн., у т.ч. ПДВ 70000,00 грн. (том 2 а.с. 27); від 18.09.2015 №30 на суму 123000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20500,00 грн. (том 2 а.с. 28); від 16.09.2015 №26 на суму 21000,00 грн., у т.ч. ПДВ 3500,00 грн. (том 2 а.с. 29); від 18.11.2015 №47 на суму 11040,00 грн., у т.ч. ПДВ 1840,00 грн. (том 2 а.с. 30); від 23.11.2015 №54 на суму 21600,00 грн., у т.ч. ПДВ 3600,00 грн. (том 2 а.с. 31); від 24.11.2015 №57 на суму 384000,00 грн., у т.ч. ПДВ 64000,00 грн. (том 2 а.с. 32); від 04.12.2015 №8 на суму 58992,00 грн., у т.ч. ПДВ 9832,00 грн. (том 2 а.с. 33); від 15.12.2015 №28 на суму 10000,00 грн., у т.ч. ПДВ 1666,67 грн. (том 2 а.с. 34); від 03.06.2015 №2 на суму 33000,00 грн., у т.ч. ПДВ 5500,00 грн. (том 2 а.с. 35); від 28.07.2015 №14 на суму 49920,00 грн., у т.ч. ПДВ 8320,00 грн. (том 2 а.с. 36); від 20.02.2015 №8 на суму 990000,00 грн., у т.ч. ПДВ 165000,00 грн. (том 2 а.с. 37-38); від 12.11.2015 №32 на суму 26760,00 грн., у т.ч. ПДВ 4460,00 грн. (том 2 а.с. 39).

Судом також встановлено, що позивачем 16.02.2016 подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (том 1 а.с. 220-224).

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2015 рік була отримана контролюючим органом 16.02.2016, реєстраційний номер документу 9275764262, про що свідчить квитанція № 2 (том 1 а.с. 225).

Також, судом встановлено, що позивачем 15.02.2016 подано Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік (том 1 а.с. 247-278). Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2015 рік було отримано контролюючим органом 15.02.2016, реєстраційний номер документу 9002737199, про що свідчить квитанція № 2 (том 1 а.с. 249).

Вартість послуг, придбаних у ТОВ Єлагін , позивачем відображено у складі інших операційних витрат (р.2180 Звіту про фінансові результати) за 2015 рік на суму 986333,00 грн., вартість придбаних матеріалів відображено позивачем у складі собівартості (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2015 рік на суму 1441093,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ТОВ Єлагін відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 16.06.2015 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 85-90).

Податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2015 року була отримана контролюючим органом 16.06.2015, реєстраційний номер документу 9125619297, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 91)

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539 за травень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 825000,00 грн., сума ПДВ 165000,00 грн. відображено у рядку 8 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 14.07.2015 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 92-97).

Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2015 року була отримана контролюючим органом 14.07.2015, реєстраційний номер документу 9146731917, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 98)

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539 за червень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 27500,00 грн., сума ПДВ 5500,00 грн. відображено у рядку 7 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 18.08.2015 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 99-104).

Податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2015 року була отримана контролюючим органом 18.08.2015, реєстраційний номери документу 9174063425, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 105)

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539 за липень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 133266,67 грн., сума ПДВ 26653,33 грн. відображено у рядку 5 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 15.10.2015 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 113-118).

Податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2015 року була отримана контролюючим органом 15.10.2015, реєстраційний номер документу 9212602691, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 119).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539 за вересень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 120000,01 грн., сума ПДВ 23999,99 грн. відображено у рядку 7 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 13.11.2015 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 120-125).

Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2015 року була отримана контролюючим органом 16.11.2015, реєстраційний номер документу 9234074685, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 126)

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539 за жовтень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 350000,00 грн., сума ПДВ 70000,00 грн. відображено у рядку 11 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 08.12.2015 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 127-132).

Податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2015 року була отримана контролюючим органом 15.12.2015, реєстраційний номер документу 9254106118, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 133).

Судом також встановлено, що 06.01.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 134-139).

Податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2015 року була отримана контролюючим органом 16.06.2015, реєстраційний номер документу 9125619297, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 140).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ Єлагін , індивідуальний податковий номер 377685526539 за грудень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 399160,00 грн., сума ПДВ 79832,00 грн. відображено у рядку 4 Розділу ІІ Податковий кредит.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП Пласт-Плюс , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Пласт-Плюс" було виконано на користь позивача роботи, а саме, проведено механічну обробку деталей, про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000087 від 16.06.2016 на суму 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16500,00 грн. (том 1 а.с. 84); № ОУ-0000345 від 27.12.2016 на суму 91411,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 15235,17 грн. (том 1 а.с. 85).

Також судом встановлено, що Приватним підприємством "Пласт-Плюс" було поставлено на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" товар, про що свідчать Видаткові накладні № РН-0000422 від 04.07.2016 на суму 136464,00 грн., у т.ч. ПДВ 22744,00 грн. (том 1 а.с. 86); № РН-0000481 від 19.07.2016 на суму 159000,00 грн., у т.ч. ПДВ 26500,00 грн. (том 1 а.с. 87); № РН-0000765 від 07.09.2016 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (том 1 а.с. 88); № РН-0001351 від 08.12.2016 на суму 82533,00 грн., у т.ч. ПДВ 13755,50 грн. (том 1 а.с. 89).

Наявність у Приватного підприємства "Пласт-Плюс", індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 , статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Перевезення вантажу до складу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними: а саме № 422 від 04.07.2016 (том 3 а.с. 160); № 481 від 19.07.2016 (том 3 а.с. 161); № 765 від 07.09.2016 (том 3 а.с. 163); № 1351 від 08.12.2016 (том 3 а.с. 164); № 1560 від 26.12.2016 (том 3 а.с. 165).

Постачальником ПП "Пласт-Плюс" було виставлено на адресу позивача рахунки на оплату, а саме рахунки-фактури № 131/1 від 14.06.2016 на суму 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16500,00 грн. (том 3 а.с. 130); № СФ-0000174 від 04.07.2016 на суму 136464,00 грн., у т.ч. ПДВ 22744,00 грн. (том 3 а.с. 131); № СФ-0000201 від 19.07.2016 на суму 159000,00 грн., у т.ч. ПДВ 26500,00 грн. (том 3 а.с. 132); № 280/10 від 07.09.2016 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (том 3 а.с. 133); № СФ-0000485 від 30.11.2016 на суму 82533,00 грн., у т.ч. ПДВ 13755,50 грн. (том 3 а.с. 134).

Перерахування грошових коштів позивачем підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.10.2016 по 31.12.2016 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 59-77); випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.04.2016 по 30.06.2016 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 26-41); випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.07.2016 по 30.09.2016 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 42-58); випискою ПАТ "Промінвестбанк" з 01.01.2016 по 31.12.2016 по рахунку НОМЕР_5 (том 4 а.с. 78-96).

За фактом настання першої з подій ПП "Пласт-Плюс" зареєстровано податкові накладні від 16.06.2016 №75 на суму 99000,00 грн., у т.ч. ПДВ 16500,00 грн. (том 2 а.с. 40); від 04.07.2016 №12 на суму 136464,00 грн., у т.ч. ПДВ 22744,00 грн. (том 2 а.с. 41); від 19.07.2016 №71 на суму 159000,00 грн., у т.ч. ПДВ 26500,00 грн. (том 2 а.с. 42); від 07.09.2016 №46 на суму 60000,00 грн., у т.ч. ПДВ 10000,00 грн. (том 2 а.с. 43); від 08.12.2016 №62 на суму 82533,00 грн., у т.ч. ПДВ 13755,50 грн. (том 2 а.с. 44).

Судом також встановлено, що позивачем 11.02.2017 подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2016 рік (том 1 а.с. 226-229).

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2016 рік була отримана контролюючим органом 20.01.2017, реєстраційний номер документу 9267710650, про що свідчить Квитанція № 2 (том 1 а.с. 231).

Також, судом встановлено, що позивачем 13.02.2017 подано Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік (том 1 а.с. 250, том 2 а.с. 1). Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік було отримано контролюючим органом 13.02.2017, реєстраційний номер документу 9003226097, про що свідчить квитанція № 2 (том 2 а.с. 2).

Вартість послуг, придбаних у ПП Пласт-Плюс позивачем відображено у складі інших операційних витрат (р.2180 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік на суму 82500,00 грн., вартість придбаних матеріалів відображено позивачем у складі собівартості (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік на суму 364997,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ПП Пласт-Плюс відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 18.07.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2016 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 241-244).

Податкова декларація з податку на додану вартість за червень 2016 року була отримана контролюючим органом 18.07.2016, реєстраційний номер документу 9122605569, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 245).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Пласт-Плюс", індивідуальний податковий номер 310226810134 за червень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 82500,00 грн., сума ПДВ 16500,00 грн. відображено у рядку 8 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 18.07.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 246-249).

Податкова декларація з податку на додану вартість за липень 2016 року була отримана контролюючим органом 04.08.2016, реєстраційний номер документу 9136902857, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 250).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Пласт-Плюс", індивідуальний податковий номер 310226810134 за липень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 246220,00 грн., сума ПДВ 49244,00 грн. відображено у рядку 6 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 17.10.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, також додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 7-10).

Податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2016 року була отримана контролюючим органом 17.10.2016, реєстраційний номер документу 9194638759, про що свідчить квитанція №2 (том 3 а.с. 11).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Пласт-Плюс", індивідуальний податковий номер 310226810134 за вересень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 50000,00 грн., сума ПДВ 10000,00 грн. відображено у рядку 9 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 17.01.2017 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2016 (том 3 а.с. 22-23), із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 24-25).

Податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016 року була отримана контролюючим органом 17.01.2017, реєстраційний номер документу 9266370756, про що свідчить квитанція №2 (том 3 а.с. 26).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Пласт-Плюс", індивідуальний податковий номер 310226810134 за грудень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 68777,50 грн., сума ПДВ 13755,50 грн. відображено у рядку 5 Розділу ІІ Податковий кредит.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Апостеріорі , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Апостеріорі" було виконано на користь позивача роботи, а саме, проведено механічну обробку деталей, про що свідчить Акт № ОУ-0000031 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 27.10.2016 на суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 7000,00 грн. (том 1 а.с. 91).

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Апостеріорі", індивідуальний податковий номер 406889310297, статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Перерахування грошових коштів позивачем підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.10.2016 по 31.12.2016 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 59-77).

За фактом настання першої з подій ТОВ "Апостеріорі" зареєстровано податкову накладну від 27.10.2016 №42 на суму 42000,00 грн., у т.ч. ПДВ 7000,00 грн. (том 2 а.с. 46).

Також, судом встановлено, що позивачем 13.02.2017 подано Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік (том 1 а.с. 250-том 2 а.с. 1). Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2016 рік було отримано контролюючим органом 13.02.2017, реєстраційний номер документу 9003226097, про що свідчить квитанція № 2 (том 2 а.с. 2).

Вартість послуг, придбаних у ТОВ Апостеріорі позивачем відображено у складі інших витрат (р.2270 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік на суму 35000,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ТОВ "Апостеріорі" відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 17.11.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2016 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 12-15).

Податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2016 року була отримана контролюючим органом 18.11.2016, реєстраційний номер документу 9221728115, про що свідчить квитанція №2 (том 3 а.с. 16).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ "Апостеріорі", індивідуальний податковий номер 406889310297 за жовтень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 35000,00 грн., сума ПДВ 7000,00 грн. відображено у рядку 15 Розділу ІІ Податковий кредит.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП Сучасний дім і Ко , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Сучасний дім і Ко" було поставлено на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" товар, про що свідчать Видаткові накладні № РН-0000515 від 29.08.2016 на суму 496722,00 грн., у т.ч. ПДВ 82787,00 грн. (том 1 а.с. 92); № РН-0000520 від 30.08.2016 на суму 121139,71 грн., у т.ч. ПДВ 20189,95 грн. (том 1 а.с. 93); № РН-0000573 від 13.09.2016 на суму 68613,00 грн., у т.ч. ПДВ 11435,50 грн. (том 1 а.с. 94).

Наявність у Приватного підприємства "Сучасний дім і КО", індивідуальний податковий номер 330560626531, статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Перерахування грошових коштів позивачем підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.07.2016 по 30.09.2016 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 42-58).

За фактом настання першої з подій ПП "Сучасний дім і КО" зареєстровано податкові накладні від 04.07.2016 №8 на суму 102000,00 грн., у т.ч. ПДВ 17000,00 грн. (том 2 а.с. 48); від 29.08.2016 №67 на суму 496772,00 грн., у т.ч. ПДВ 82787,00 грн. (том 2 а.с. 49-50); від 13.09.2016 №37 на суму 68613,00 грн., у т.ч. ПДВ 11435,50 грн. (том 2 а.с. 51).

Вартість послуг, придбаних у ПП Сучасний дім і Ко позивачем відображено у складі собівартості (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік на суму 556112,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ПП Сучасний дім і КО відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 18.07.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2016 року, також додаток 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 246-249).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Сучасний дім і КО", індивідуальний податковий номер 330560626531 за липень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 85000,00 грн., сума ПДВ 17000,00 грн. відображено у рядку 11 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 16.09.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2016 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 1-5).

Податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2016 року була отримана контролюючим органом 16.09.2016, реєстраційний номер документу 9170337917, про що свідчить квитанція №2 (том 3 а.с. 6).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Сучасний дім і КО", індивідуальний податковий номер 330560626531 за серпень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 413935,00 грн., сума ПДВ 82787,00 грн. відображено у рядку 18 Розділу ІІ Податковий кредит.

Судом також встановлено, що 17.10.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2016 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 7-10).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Сучасний дім і КО", індивідуальний податковий номер 330560626531 за вересень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 57177,50 грн., сума ПДВ 11435,50 грн. відображено у рядку 14 Розділу ІІ Податковий кредит.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП Гермес Груп , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Приватним підприємством "Гермес Груп" було виконано на користь позивача роботи, а саме, проведено механічну обробку деталей, про що свідчать Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № ОУ-0000036 від 15.04.2016 на суму 240000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 40000,00 грн. (том 1 а.с. 95); № ОУ-0000044 від 17.05.2016 на суму 99840,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 16640,00 грн. (том 1 а.с. 96) .

Також судом встановлено, що Приватним підприємством "Гермес Груп" було поставлено на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" товар, про що свідчать Видаткові накладні № РН-0000095 від 28.04.2016 на суму 39000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6500,00 грн. (том 1 а.с. 97); № РН-0000010 від 10.05.2016 на суму 93600,00 грн., у т.ч. ПДВ 15600,00 грн. (том 1 а.с. 98).

Наявність у Приватного підприємства "Гермес Груп", індивідуальний податковий номер НОМЕР_4 , статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Перевезення вантажу до складу позивача підтверджується товарно-транспортними накладними: а саме № Р95 від 28.04.2015 (том 3 а.с. 156); № Р10 від 10.05.2015 (том 3 а.с. 157); № Р44 від 17.05.2015 (том 3 а.с. 158).

Постачальником ПП "Гермес Груп" було виставлено на адресу позивача рахунки на оплату, а саме, рахунки-фактури № СФ-0000234 від 15.04.2016 на суму 240000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40000,00 грн. (том 3 а.с. 135); № СФ-0000315 від 10.05.2016 на суму 93600,00 грн., у т.ч. ПДВ 15600,00 грн. (том 3 а.с. 136); № СФ-0000285 від 28.04.2016 на суму 39000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6500,00 грн. (том 3 а.с. 137); № СФ-0000336 від 17.05.2016 на суму 99840,00 грн., у т.ч. ПДВ 16640,00 грн. (том 3 а.с. 138).

Перерахування грошових коштів позивачем підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.04.2016 по 30.06.2016 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 26-41).

За фактом настання першої з подій ПП "Гермес Груп" зареєстровано податкові накладні від 15.04.2016 №43 на суму 240000,00 грн., у т.ч. ПДВ 40000,00 грн. (том 2 а.с. 52); від 10.05.2016 №10 на суму 93600,00 грн., у т.ч. ПДВ 15600,00 грн. (том 2 а.с. 53); від 28.04.2016 №95 на суму 39000,00 грн., у т.ч. ПДВ 6500,00 грн. (том 2 а.с. 54); від 17.05.2016 №31 на суму 99840,00 грн., у т.ч. ПДВ 16640,00 грн. (том 2 а.с. 55).

Вартість послуг, придбаних у ПП Гермес Груп позивачем відображено у складі інших витрат (р.2270 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік на суму 200000,00 грн., вартість придбаних матеріалів відображено позивачем у складі собівартості (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2016 рік на суму 193700,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ПП Гермес Груп відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 16.06.2016 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2016 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 2 а.с. 236-239).

Податкова декларація з податку на додану вартість за травень 2016 року була отримана контролюючим органом 16.06.2016, реєстраційний номер документу 9099869956, про що свідчить квитанція №2 (том 2 а.с. 240).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Гермес Груп", індивідуальний податковий номер 347265626531 за травень 2016 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 161200,00 грн., сума ПДВ 32240,00 грн. відображено у рядку 9 Розділу ІІ Податковий кредит.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ Техно Коло , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Техно Коло" було поставлено на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" товар, про що свідчить Видаткова накладна № РН-00107 від 28.02.2017 на суму 88914,00 грн., у т.ч. ПДВ 14819,00 грн. (том 1 а.с. 99).

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно Коло", індивідуальний податковий номер 410355106254, статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Постачальником ТОВ "Техно Коло" було виставлено на адресу позивача рахунок на оплату, а саме, рахунок-фактуру № СФ-0000107 від 28.02.2017 на суму 88914,00 грн., у т.ч. ПДВ 14819,00 грн. (том 3 а.с. 139).

Перерахування грошових коштів позивачем підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.04.2017 по 30.06.2017 по рахунку НОМЕР_1 (том 4 а.с. 117-138).

За фактом настання першої з подій ТОВ "Техно Коло" зареєстровано податкову накладну від 28.02.2017 №50 на суму 89914,00 грн., у т.ч. ПДВ 14819,00 грн. (том 2 а.с. 56).

Судом також встановлено, що позивачем 11.02.2017 подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2017 рік з додатками (том 1 а.с. 232-245).

Податкова декларація з податку на прибуток підприємств за 2017 рік була отримана контролюючим органом 27.02.2018, реєстраційний номер документу 9299224762, про що свідчить Квитанція № 2 (том 1 а.с. 246).

Також, судом встановлено, що позивачем 13.02.2017 подано Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік (том 2 а.с. 3-4). Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік було отримано контролюючим органом 27.02.2018, реєстраційний номер документу 9003620398, про що свідчить Квитанція № 2 (том 2 а.с. 5).

Вартість послуг, придбаних у ТОВ Техно Коло матеріалів відображено позивачем у складі собівартості (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2017 рік на суму 74095,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ТОВ "Техно Коло" відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 17.03.2017 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2017 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 77-80).

Податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2017 року була отримана контролюючим органом 17.03.2017, реєстраційний номер документу 9043926931, про що свідчить квитанція №2 (том 3 а.с. 81).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ "Техно Коло", індивідуальний податковий номер 410355106254 за березень 2017 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 74095,00 грн., сума ПДВ 14819,00 грн. відображено у рядку 16 Розділу ІІ Податковий кредит.

Таким чином, дослідивши рух активів, наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з вищезазначеними контрагентами, судом встановлено, що усі наявні у матеріалах справи документи дають змогу визначити, який саме товар поставлявся, за якою ціною, між якими контрагентами та надано належні докази використання товару у власній господарській діяльності позивача та їх обліку.

Враховуючи те, що позивачем своєчасно та в повній мірі виконано свої обов`язки з декларування податку на прибуток, податку на додану вартість, неможливості зі своєї сторони забезпечити дотримання постачальником своїх обов`язків щодо декларування податку на додану вартість і той факт, що платник податків (позивач) не знав та не міг знати про недобросовісність своїх контрагентів, суд вважає, що Позивач не повинен нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і як наслідок повторно сплачувати згаданий податок.

Інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 04.12.2018 у справі №814/788/14, від 30.11.2018 у справі №820/4698/17, від 14.02.2018 у справі № 804/15887/14.

Крім того, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини , практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (п. 23 рішення ЄСПЛ у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії (заява №6689/03), п. 38 рішення ЄСПЛ у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02)).

Крім того, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. (Булвес АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є власністю у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону Про ПДВ стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів. Для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з`ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також офіційно оприлюднених даних щодо анульованих свідоцтв платника податку на додану вартість.

Суд не приймає твердження податкового органу щодо відсутності у контрагентів позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, що не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин вказані юридичні особи не були позбавлені права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності. Так, укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється виконання своїх договірних обов`язків контрагентом.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у Позивача первинних документів на підтвердження здійснення господарських операцій у зв`язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними.

Товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг. Відсутність товарно-транспортної накладної або оформлення її з певними дефектами сама по собі не свідчить про нереальність господарської операції з придбання товару в цілому.

Безпосереднього зв`язку між відсутністю товарно-транспортних накладних та підставою, моментом та правилами формування податкового кредиту Відповідачем не доведено.

Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, або ж наявність певних недоліків у її заповненні, не може беззаперечно свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. До того ж, судом встановлено, що позивач у даному конкретному випадку не був учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у себе на складі, у зв`язку з чим наявність у нього, в даному конкретному випадку, транспортних документів не є обов`язковою.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 02.10.2018 у справі № 804/7239/15, від 27.02.2018 у справі №813/1974/17, від 04.04.2018 у справі №808/2519/15, від 27.08.2018 у справі № 804/2952/14, від 18.10.2019 у справі №813/300/16.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на інформацію, отриману з Єдиного державного реєстру судових рішень щодо наявності кримінальних проваджень за фактом можливої незаконної діяльності ТОВ "Єлагін", ПП "Пласт-Плюс", ТОВ "Апостеріорі", ПП "Принт Сервіс", ПП "Сучасний дім і Ко", ПП "Гермес Груп", ТОВ "Техно Коло" з огляду на таке.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Сам факт внесення відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань та розпочате досудове розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 27.03.2018 у справі №816/809/17; від 20.02.2018 у справі №826/6280/13-а; від 06.03.2018 у справі №2а-9375/11/1370; від 13.03.2018 у справі №826/13582/13-а.

На підтвердження зміни майнового стану у результаті здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, Приватним підприємством Виробнича фірма Полімашпроект до матеріалів справи долучено банківські виписки по рахунку позивача, що свідчить про перерахування коштів на рахунок контрагентів та є доказом понесення витрат за придбаний товар.

На момент вчинення спірних господарських операцій ТОВ "Єлагін", ПП "Пласт-Плюс", ТОВ "Апостеріорі", ПП "Сучасний дім і Ко", ПП "Гермес Груп", ТОВ "Техно Коло" були зареєстровані у встановленому законом порядку та мали статус платника податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, а також враховуючи умови укладених договорів та специфіку придбаних товарів у контрагентів, суд приходить до висновку, що позивач має та надав суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності свідчать про факт вчинення господарських операцій, натомість доводи контролюючого органу не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, оскільки з урахуванням закріпленої в ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, контролюючий орган мав надати суду належні, достовірні та беззаперечні докази своїх тверджень про те, що задекларований позивачем податок на прибуток та податковий кредит за господарськими операціями з придбання товарів та послуг у ТОВ "Єлагін", ПП "Пласт-Плюс", ТОВ "Апостеріорі", ПП "Сучасний дім і Ко", ПП "Гермес Груп", ТОВ "Техно Коло" сформовано безпідставно за господарськими операціями, які в реальності не виконувались.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ПП Принт Сервіс , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Приватним підприємством "Принт Сервіс" зареєстровано податкову накладну від 06.10.2015 №12 на суму 140000,00 грн., у т.ч. ПДВ 23333,33 грн. (том 2 а.с. 47).

Наявність у Приватного підприємства "Принт Сервіс", індивідуальний податковий номер 332274826518, статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

Перерахування грошових коштів позивачем на користь ПП "Принт Сервіс" підтверджується випискою ПАТ "КБ "ПриватБанк" з 01.10.2015 по 31.12.2015 по рахунку НОМЕР_1 (том 3 а.с. 176-193).

Судом встановлено, що позивачем 16.02.2016 подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у місті Києві податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2015 рік (том 1 а.с. 220-224).

Вартість послуг, придбаних у ПП Принт Сервіс позивачем відображено у складі інших операційних витрат (р.2180 Звіту про фінансові результати) за 2015 рік на суму 116667,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ПП Принт Сервіс відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ПП "Принт Сервіс", індивідуальний податковий номер 332274826518 за жовтень 2015 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 116666,67 грн., сума ПДВ 23333,33 грн. відображено у рядку 1 Розділу ІІ Податковий кредит.

Згідно положень статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП Принт Сервіс позивачем надано суду копії податкової накладної, виписки з банку. Натомість, позивач, зазначаючи про безпідставність доводів відповідача про невідповідність Акту здачі-приймання робіт від 05.10.2016 року, складеного між позивачем та ПП "Принт Сервіс", не надав суду копії зазначеного Акту.

З огляду на це, позивачем не надано суду відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з іншими доказами свідчать про факт вчинення господарських операцій з зазначеним контрагентом, а надані суду документи, самі по собі, не можуть підтвердити фактичне виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом, доводи контролюючого органу про непідтвердження фактичного виконання договору між позивачем та ПП Принт Сервіс є не спростованими.

Отже, донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача з ПП Принт Сервіс у сумі 23333,33 грн. є правомірним.

Враховуючи те, що визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток здійснено на підставі виявлених порушень по контрагентам позивача, при цьому господарські операції з ПП Принт Сервіс" здійснені на суму 116666,67 грн. (без урахування ПДВ), суд дійшов висновку щодо правомірного визначення відповідачем грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 21000,00 грн. (116666,67*18%).

Щодо визначення розмірів штрафних санкцій, як це передбачено пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у зв`язку з визначенням контролюючим органом суми податкового зобов`язання суд виходить із такого.

Відповідно до п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов`язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень пункту 54.3. статті 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов`язань, суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ПП "Принт Сервіс" підтверджується на суму 23333,33 грн. за основним платежем, відтак сума зобов`язання за штрафними санкціями становить 5833,33 грн. (23333,33 грн.*25%).

Отже, визначення у податковому повідомленні-рішенні від 23.05.2018 №6922615141 позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП "Принт Сервіс" в загальній сумі 29166,66 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 23333,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 5833,33 грн. є правомірним.

Також судом встановлено, що збільшення контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 6912615141 позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств по господарським операціям з ПП "Принт Сервіс" є правомірним на суму 21000,00 грн. за основним платежем.

При цьому штрафні санкції з податку на прибуток підприємств за даним епізодом податкового правопорушення відповідачем не визначались, про що свідчить наявний в матеріалах справи розрахунок податкового зобов`язання та штрафних санкцій до акта перевірки (том 1, а.с.177).

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з ТОВ ОК Трейд , за результатом здійснення яких позивачем сформовані спірні суми витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, рух активів у процесі здійснення господарських операцій, мету та обставини використання спірного товару та послуг у власній господарській діяльності позивача, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "ОК Трейд" було поставлено на користь Приватного підприємства "Виробнича фірма "Полімашпроект" товар, про що свідчать Видаткова накладна № РН-0000079 від 31.03.2017 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн. (том 1 а.с. 90).

Перевезення вантажу до складу позивача підтверджується товарно-транспортною накладною № Р32 від 31.03.2017 (том 3 а.с. 166).

Наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОК Трейд", індивідуальний податковий номер 411750006259, статусу платника податку на додану вартість на час існування господарських відносин з позивачем, підтверджується даними Реєстру платників податку на додану вартість, розміщеному на офіційному сайті Електронного кабінету Державної фіскальної служби https://cabinet.sfs.gov.ua/registers/pdv.

За фактом настання першої з подій ТОВ "ОК Трейд" зареєстровано податкову накладну від 31.03.2017 №79 на суму 150000,00 грн., у т.ч. ПДВ 25000,00 грн. (том 2 а.с. 45).

Вартість товарів, придбаних у ТОВ ОК Трейд позивачем відображено у складі собівартості (р. 2050 Звіту про фінансові результати) за 2017 рік на суму 125000,00 грн. Фінансовий результат операцій позивача з ТОВ "ОК Трейд" відображені позивачем в рядку 01 Податкової декларації з податку на прибуток, також фінансовий результат з урахуванням доходів та витрат, зазначено у рядку 02 Податкової декларації з податку на прибуток.

Судом також встановлено, що 19.04.2017 позивачем було подано до ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС м. Києві податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2017 року, із додатком 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (том 3 а.с. 72-75).

Податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2017 року була отримана контролюючим органом 19.04.2017, реєстраційний номер документу 9068855658, про що свідчить квитанція №2 (том 3 а.с. 76).

Згідно Додатку 5 до Податкової декларації з податку на додану вартість Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), податковий кредит з постачальником ТОВ "ОК Трейд", індивідуальний податковий номер 411750006259 за березень 2017 року в обсязі постачання без ПДВ у розмірі 125000,00 грн., сума ПДВ 25000,00 грн. відображено у рядку 25 Розділу ІІ Податковий кредит.

Видаткова накладна № РН-0000079 від 31.03.2017 та податкова накладна від 31.03.2017 № 79 були підписані директором ТОВ "ОК Трейд" ОСОБА_4 . Станом на 31.03.2017 керівником ТОВ "ОК Трейд" був ОСОБА_4 , про що свідчить Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005346919 від 17.05.2019 (том 5 а.с. 1-3).

Вироком Печерського районного суду м. Києва від 19.12.2017 у справі № 757/69357/17-к, кримінальне провадження № 42017101060000209, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04.10.2017 (далі - Вирок), затверджено угоду від 16.11.2017, укладену між прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 м. Києва та обвинуваченим ОСОБА_4 про визнання винуватості.

ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 205 КК України. Вироком, зокрема, встановлено, що ОСОБА_4 за грошову винагороду, перебуваючи в Печерському районі м. Києва, підписав протокол № 1 Загальних зборів учасників ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006) від 24.02.2017 та статут ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006) щодо затвердження частки в статутному капіталі ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006) в розмірі 100% - 300000 грн., без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, чим вчинив дії, направлені на придбання фіктивного суб`єкта підприємництва - ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006).

В подальшому вищезазначені документи невстановленими слідством особами були передані до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців для реєстрації ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006).

Підписання ОСОБА_4 реєстраційних документів ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006) дало змогу невстановленим слідством особам здійснювати незаконну діяльність, користуватися печаткою підприємства, прикриваючись фактом державної реєстрації вказаного товариства. Дії ОСОБА_4 , який перереєстрував (придбав) ТОВ ОК Трейд (код ЄДРПОУ 41175006), здійснювалися в порушення законодавчих актів України, що регулюють діяльність суб`єктів підприємництва.

Підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладаються на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Норми податкового законодавства, не ставлять у залежність право платника податків на врахування витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток, та право на податковий кредит від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник мав реальні витрати у зв`язку з фактичним придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Одне тільки порушення постачальником товару (послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.

Водночас, сама наявність у платника податків первинних документів, які мають обов`язкові реквізити, визначені у законі, не є безумовною підставою для визнання правомірності формування податкового кредиту та врахування витрат при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток. Обов`язковою умовою є достовірність цих документів. Якщо документи складені від імені суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи), створеного з метою фіктивного підприємництва, вони не можуть бути підставою бухгалтерського та/чи податкового обліку, оскільки статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Відповідно, вчинені під час здійснення нелегальної діяльності операції не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку, а їх відображення у бухгалтерському та податковому обліках не може надавати встановлені законом податкові вигоди.

Надання платником податків податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством, про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, крім випадків якщо податковий орган не довів, що відомості, які містяться в документах, є недостовірними. Така обставина як наявність кримінального провадження, зареєстрованого за фактом вчинення злочину, передбаченого статтею 205 Кримінального кодексу України, стосовно фіктивності підприємства - контрагента, не може бути не врахована судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним. Тому, при розгляді конкретної справи такі доводи органу влади суди мають перевіряти.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 08.10.2019 у справі №815/6313/15; від 01.10.2019 у справі №1940/1309/18.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд зазначає, що сам факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з урахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.05.2019 у справі №0540/7873/18-а, від 02.04.2019 у справі № 826/6245/18.

Суд зазначає, що вироком у кримінальній справі, який набрав законної сили, встановлено об`єктивну сторону складу злочинів посадової особи контрагенту платника податків, дії якої не були спрямовані на реальне настання наслідків. Господарські операції, за наслідками яких підприємством сформовано податковий кредит, відбулися на підставі первинних документів, виписаних цією же особою і у той самий період, в якому встановлено факт вчинення злочину; грошові кошти зараховані на розрахункові рахунки, які відкриті для забезпечення здійснення протиправної діяльності (ТОВ ОК Трейд - АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві, МФО 380805 р/р №26006560809).

Враховуючи комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, проведених між позивачем та ТОВ ОК Трейд у березні 2017 року, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, суд дійшов висновку про непідтвердження понесених позивачем витрат за операціями із зазначеним контрагентом, за якими сформовано податковий кредит, належними, допустимими і достатніми первинними документами податкового і бухгалтерського обліку, що обумовлює правомірність висновку контролюючого органу в цій частині.

Отже, донарахування позивачу контролюючим органом податкового зобов`язання з податку на додану вартість по взаємовідносинам позивача із ТОВ ОК Трейд у розмірі 25000,00 грн. є правомірним.

Враховуючи те, що визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток здійснено на підставі виявлених порушень по контрагентам позивача, при цьому господарські операції з ТОВ ОК Трейд здійснені в березні 2017 року на суму 125000,00 грн. (без урахування ПДВ), суд дійшов висновку щодо правомірного визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 22500,00 грн. (125000,00*18%).

Судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "ОК Трейд" підтверджуються на 25000,00 грн. за основним платежем, відтак сума зобов`язання за штрафними санкціями становить 6250,00 грн. (25000,00 грн.*25%).

Отже, визначення контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 6922615141 позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 31250,00 грн.. в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 25000,00 грн. та за штрафними санкціями на суму 6250,00 грн. є правомірним.

Також судом встановлено, що збільшення контролюючим органом на підставі податкового повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 6912615141 позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств по господарським операціям з ТОВ "ОК Трейд" є правомірним в загальній сумі 28125,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 22500,00 грн., за штрафними санкціями на суму 5625,00 грн. (22500,00 грн. *25%).

Отже, судом встановлено, що висновки контролюючого органу стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств по господарським операціям з ТОВ "ОК Трейд" та ПП "Принт Сервіс" підтверджуються в загальній сумі 49125,00 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 43500,00 грн., та за штрафними санкціями на суму 5625,00 грн.; стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість по господарським операціям з ТОВ "ОК Трейд" та ПП "Принт Сервіс" підтверджуються в загальній сумі 60416,66 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 48333,33 грн. та за штрафними санкціями на суму 12083,33 грн.

Отже, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 6912615141 стосовно збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання в загальній сумі на 735768,00 грн. , з яких за податковими зобов`язаннями на суму 668406,00 грн. (711906,00 грн. - 43500,00) грн., за штрафними санкціями на суму 67362,00 грн. (72987,00 грн. - 5625,00 грн.).

Також, судом встановлено, що податкове повідомлення-рішення від 23.05.2018 № 6922615141 стосовно збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість підлягає скасуванню в частині збільшення позивачу грошового зобов`язання в загальній сумі на 901483,34 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 721186,67 грн. (769520,00 грн. - 48333,33 грн.), за штрафними санкціями на суму 180296,67 грн. (192380 грн. - 12083,33 грн.).

Стосовно висновків контролюючого органу про порушення позивачем норм п. 2.8 глави 2, п. 3.5 глави 3 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 № 40/10320, які покладені в основу податкового повідомлення-рішення від 23.05.2018 №0026461409 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на суму 4481,28 грн., суд виходить із такого.

Фактичною підставою фінансового правопорушення, передбаченого пунктом 2.8 Положення № 637, є перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Постановою Правління національного банку України від 15.12.2004 № 637 затверджено Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення №637, яке було чинним в період дії спірних правовідносин, втратило чинність 05.01.2018 згідно з постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 №148).

Це Положення визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Пунктом 1.2 глави 1 Положення № 637 встановлено, що ліміт залишку готівки в касі (далі - ліміт каси) - граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в позаробочий час.

Пунктом 2.6 цього Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Підприємствам, яким Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (№265/95-ВР) надано право проводити розрахунки готівкою із споживачами без використання РРО та РК і специфіка функціонування яких унеможливлює оформлення ними кожної операції касовим ордером (продаж проїзних і перевізних документів; білетів державних лотерей; квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів тощо), дозволяється оприбутковувати готівку наприкінці робочого дня за сукупністю операцій у цілому за робочий день з оформленням касовими документами і відображенням у відповідній книзі обліку.

Згідно із п. 5.2, 5.3, 5.8 Положення №637 установлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі (додаток 8), що підписується головним (старшим) бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою ним особою). До розрахунку приймається строк здавання підприємством готівкової виручки (готівки) для її зарахування на рахунки в банках, визначений відповідним договором банківського рахунку. Для кожного підприємства та його відокремленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Установлений ліміт каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремлених підрозділів ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.

Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки до каси або її середньоденної видачі з каси, за рішенням керівника підприємства або уповноваженої ним особи.

Якщо підприємством ліміт каси не встановлено (незалежно від причин такого невстановлення), то ліміт такої каси вважається нульовим. У цьому разі вся готівка, що перебуває в його касі на кінець робочого дня і не здана підприємством відповідно до вимог цього Положення, вважається понадлімітною.

Якщо ліміт каси встановлено з перевищенням граничних розмірів, визначених пунктом 5.4 цієї глави, то він уважається встановленим на рівні зазначених граничних розмірів. У цьому разі сума зазначених перевищень уважається понадлімітною.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися. (п.4.2, 4.3 цього Положення).

Згідно із п. 2.8 Положення №637 підприємства можуть тримати в позаробочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) в межах, що не перевищують установлений ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує встановлений ліміт каси, обов`язково здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи підприємств - юридичних осіб можуть здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас таких юридичних осіб або до будь-якого банку для її переказу і зарахування на банківські рахунки зазначених юридичних осіб. За відсутності банків готівкова виручка (готівка) для переказу на банківські рахунки підприємства може здаватися до операторів поштового зв`язку та небанківських фінансових установ, які мають ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на здійснення переказу коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) здійснюється самостійно (у тому числі із застосуванням програмно-технічних комплексів самообслуговування) або через відповідні служби, яким згідно із законодавством України надане право на перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів.

Здавання готівкової виручки (готівки) може здійснюватися для зарахування на будь-який банківський рахунок підприємства (підприємця) на його вибір.

Відповідно до пункту 3.4 Положення № 637 видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами (додаток 3) або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов`язковий.

Згідно з положеннями пункту 3.5 Положення № 637 у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред`явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору. Якщо видаткова відомість складена на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред`являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і розписуються у відповідній графі документа.

Для виведення залишку готівки в касі не приймаються видаткові касові ордери або видаткові відомості, в яких видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача.

Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою видатковою відомістю.

Судом встановлено , що наказом ПП "Виробнича фірма "Полімашпроект" від 01.01.2017 встановлений ліміт залишку готівки у касі підприємства у сумі 500,00 грн., що не заперечується позивачем.

Абз.2 п. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 №436/95 установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Під час перевірки контролюючим органом встановлено, що згідно видаткового касового ордера від 29.12.2017 № 37 (сторінка касової книги № 38 від 29.12.2017) з каси підприємства були видані готівкові кошти гр. ОСОБА_1 В розмірі 2740,64 грн. (під звіт). Але, у видатковому касовому ордері від 29.12.2017 № 37 на суму 2740,64 грн. відсутній підпис одержувача готівкових коштів ОСОБА_1 . З огляду на це, контролюючим органом зроблено висновок про перевищення ліміту залишку готівки в касі "ПП "Виробнича фірма "Полімашпроект" в сумі 2240,64 грн. та застосовано штрафну санкцію на суму 4481,28 грн. (2240,64*2).

Приписи пунктів 5.9, 5.10 Положення № 637 визначають умови, за яких перевищення ліміту залишку готівки в касах не є понаднормовим і не вважається фінансовим правопорушенням.

Суд виходить із того, що відсутність у видатковому касовому ордері підпису отримувача не охоплюється дією пунктів 5.9, 5.10 Положення № 637, і є порушенням вимог пункту 3.5 Положення № 637. Відтак, сума готівки за такими видатковими документами має додаватися до залишку готівки в касі в день, у якому їх оформлено, та враховуватися з метою визначення факту перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі.

Отже, судом встановлено наявність факту правопорушення, передбаченого пунктом 2.8 Положення № 637, а відтак, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу 2 статті 1 Указу № 435/95 у розмірі 4481,28 грн., що становить подвійний розмір суми виявленого податковим органом перевищення ліміту залишку готівки в касі є правомірним.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 у справі №810/1939/17.

Жодних доводів щодо порушень контролюючим органом норм Положення №637, Указу Президента України № 436/95, на підставі яких прийняте спірне податкове повідомлення-рішення або неправильного їх застосування, неправильного тлумачення закону позивачем не наведено. Позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, а також не наведено жодних доводів, які спростовували б висновки контролюючого органу.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно встановлено порушення позивачем пункту 2.8 Положення № 637 та застосовано за дане порушення штрафні санкції відповідно до Указу Президента України Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день), а саме: (2740,64 грн. - 500,00 грн.) х 2 = 4481,28 грн.

Відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління ".

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наявних в матеріалах справи доказів, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов позивача підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС).

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 26269,12 грн. згідно платіжного доручення № 1705 від 11.09.2018 року (том 1 а.с. 2).

Ціна даного позову, що є добутком всіх донарахованих позивачу сум зобов`язань та штрафних санкцій за оскаржуваними рішеннями, складає 1751274,28 грн.

Розмір задоволених позовних вимог позивача становить 1637251,34 грн. (93,49%). Отже судові витрати у розмірі 24559,00 грн. (26269,12 грн.*93,49 %) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 23.05.2018 № 6912615141 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 735768,00 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 668406,00 грн., за штрафними санкціями на суму 67362,00 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 23.05.2018 № 6922615141 в частині збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 901483,34 грн., з яких за податковими зобов`язаннями на суму 721186,67 грн., за штрафними санкціями на суму 180296,67 грн.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Стягнути судовий збір у розмірі 24559,00 грн. (двадцять чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят дев`ять грн. 00 коп.) на користь Приватного підприємства Виробнича фірма Полімашпроект (ідентифікаційний код 33343832, місцезнаходження юридичної особи: 09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Павліченко, будинок 37, приміщення 46), за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у місті Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст судового рішення складено 08.11.2019.

Суддя Кушнова А.О.


Дата ухвалення рішення	08.11.2019
Оприлюднено	11.11.2019

Судовий реєстр по справі —320/5949/18

Ухвала від 30.11.2022

Адміністративне

Київський окружний адміністративний суд

Кушнова А.О.