Рішення

від 08.11.2019 по справі 320/1422/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2019 року № 320/1422/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

о б с т а в и н и с п р а в и:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс до Київської митниці ДФС, в якому позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за № UA125000/2018/000140/1 від 25.09.2018.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою оформлення товару в режимі імпорту, поставленого на виконання договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D01, укладеного з компанією Ronabelo Limired (Кіпр), до Київської митниці ДФС 24.09.2018 митним брокером фізичною особою-підприємцем Бароном І . А. від імені позивача подано електронну митну декларацію (ЕМД) № UA125110/2018/418236, в якій для митного оформлення було пред`явлено косметологічні засоби відповідно до пакувального листа № 2016/D/01-6РК із визначенням митної вартості товару відповідно до графи 22 ЕМД, яка складала 101000, 00 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту). На підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару позивачем було надано митному органу документи, а саме: пакувальний лист № 2016/D/01-6РК; інвойс № 0003 від 14.08.2018; коносамент KRPUSE1808004; Міжнародну товарно-транспортну накладну 000409 від 20.09.2018; сертифікат про походження товарів NI-086140; декларація про походження товару № 0003; договір поставки від 01.09.2016 № 2016/D01; додаток № 6 до договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D01; договір про надання послуг митного брокеру № 06/18 від 25.04.2018; інформація про проходження контролю СЕС № 3237442 від 24.09.2018. Вказані документи чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять достовірні дані про числові показники складових митної вартості.

Позивачем в особі митного брокера фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на запит митного органу було додатково надано лист-відповідь № б/н від 24.09.2018, лист-заява Doori Cosmetics Co., Ltd від 26.12.2017 (з перекладом на українську мову) та інвойс № R-072010531 від 31.05.2018, виставлений Doori Cosmetics Co., Ltd на користь Ronabelo Limired щодо партії товару, що імпортується.

Однак, митний орган, на думку позивача, безпідставно не погодився із заявленою митною вартістю товару та незаконно прийняв рішення про наявність підстав для коригування митної вартості із застосування резервного методу.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

07 травня 2019 року представником відповідача через службу діловодства суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс просив відмовити в повному обсязі. Стверджував, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, а надані документи не містять достовірних і об`єктивних відомостей числових значень складових митної вартості. Разом з тим, додатково наданими документами на запит митного органу позивач не підтвердив зазначену ним митну вартість її числового значення. У зв`язку з чим, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Враховуючи наведене, а також відсутність інформації необхідної для застосування попередніх методів, застосування резервного методу в даному випадку повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.07.2019 закрито підготовче провадження та розпочато розгляд справи по суті у той самий день після закінчення підготовчого судового засідання. Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду документів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс зареєстроване в якості юридичної особи 17.06.2016 (номер запису: 1 065 102 0000 022813) за адресою: 02095, м. Київ, вул . Урлівська, 9, кв. 166 , що підтверджується наявною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією за кодом в ЄДРПОУ 40580761.

01 вересня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс (покупець) та компанією Ronabelo Limired (Кіпр) (продавець) укладено договір поставки № 2016/D01, згідно з пунктом 1.1 якого продавець постачає покупцю, а покупець купує продукцію під торговою маркою Doori Cosmetics (далі - продукція) в кількості, асортименті і цінах, зазначених у Специфікаціях до даного договору, які є невід`ємною частиною даного договору.

Згідно з пунктом 3.1 договору, продукція повинна поставлятися покупцю на умовах СІР м. Київ, України, згідно з правилами Інкотермс 2010, якщо інші терміни не вказано в Специфікації для конкретної поставки.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2, 4.3 договору, ціна на продукцію встановлюються в доларах США і передбачені в Специфікації для кожної поставки, яка є невід`ємною частиною договору, та повинні тлумачитися на умовах СІР Київ, Україна, якщо інші терміни не вказані в конкретній Специфікації. Загальна сума даного договору складається з вартості всіх Специфікацій, укладених за даним договором. Витрати на маркування, пакування, транспортування і страхування включені в ціну продукції.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору, оплата за даним договором здійснюється покупцем на банківських рахунок продавця в доларах США, відповідно до умов Специфікації. Сторони домовилися про те, що вони можуть змінити порядок оплати на умовах, зазначених у Специфікації для кожної конкретної поставки. Упаковка продукції до відвантаження повинна забезпечувати безпеку продукції при транспортуванні (пункт 6.1 договору). Маркування продукції повинно відповідати міжнародним вимогам до експортної упаковки (пункт 6.2 договору).

Згідно з пунктами 11.1, 11.2 та 11.3 договору, цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами. Договір може бути розірваний будь-якою зі сторін, якщо інша сторона вчиняє істотне порушення будь-якого положення даного договору та така сторона не в змозі виправити таке порушення протягом тридцяти (30) календарних днів після отримання письмового повідомлення із зазначенням порушення від іншої сторони.

Договір автоматично припиняється і вважається недійсним з дня настання банкрутства, неплатоспроможності або ліквідації однієї із сторін.

24 вересня 2018 року під час імпорту чергової партії товару позивача для проходження митних процедур митним брокером фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 подано до Київської митниці ДФС електронну митну декларацію (ЕМД) № UA125110/2018/418236, в якій для митного оформлення було пред`явлено косметологічні засоби відповідно до пакувального листа № 2016/D/01-6РК із визначенням митної вартості товару відповідно до графи 22 ЕМД, яка складала 101000, 00 доларів США і була визначена із застосуванням основного методу за ціною договору (контракту).

На підтвердження митної вартості товару позивач надав відповідачу пакет документів, передбачений статтею 335 та частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Так, до митної декларації № UA125110/2018/418236 було додано наступні документи: пакувальний лист № 2016/D/01-6РК; інвойс № 0003 від 14.08.2018; коносамент KRPUSE1808004; Міжнародну товарно-транспортну накладну 000409 від 20.09.2018; сертифікат про походження товарів NI-086140; декларація про походження товару № 0003; договір поставки від 01.09.2016 № 2016/D01; додаток № 6 до договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D01; договір про надання послуг митного брокеру № 06/18 від 25.04.2018; інформація про проходження контролю СЕС № 3237442 від 24.09.2018.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідачем направлено електронне повідомлення, у якому зазначено, що під час контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема: витрати на страхування (відповідно до заявлених умов поставки СІР Київ - відсутні страхові документи); відповідно до пункту 1.1 договору продавець продає, а покупець купує продукцію торгової марки Doori Cosmetics . Відповідно до інформації, наведеної у митній декларації торгова марки є іншою; відповідно до пункту 5.1 договору, оплата за товар здійснюється відповідно до умов Специфікації до договору. Зазначена інформація в Специфікації відсутня - Специфікація від 14.08.2018 № 6 до Договору є пакувальним листом № 2016/D/01-6РК.

Позивачем в особі митного брокера фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на запит митного органу було додатково надано лист-відповідь № б/н від 24.09.2018, лист-заява Doori Cosmetics Co., Ltd від 26.12.2017 (з перекладом на українську мову) та інвойс № R-072010531 від 31.05.2018, виставлений Doori Cosmetics Co., Ltd на користь Ronabelo Limired щодо партії товару, що імпортується.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару за МД від 24.09.2018 № UA125110/2018/418236 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості № UA125000/2018/000140/1 від 25.09.2018 за другорядним методом визначення митної вартості (резервним).

Так, у вказаному рішенні митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та визначив її за резервним методом визначення митної вартості товарів, скоригувавши до рівня 116437, 87 доларів США.

Київською митницею ДФС у графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що на виконання положень статей 52-55, 57, 58, 335 Митного кодексу України (далі - МК України), пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, за результатами опрацювання документів встановлено, що надані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Зокрема, за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією від 24.09.2019 № UA125110/2018/418236 встановлено, що документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відсутня інформація щодо витрат на страхування (відповідно до заявлених умов поставки СІР Київ згідно Інкотермс-2000, 2010 - вантаж повинен бути застрахований); відповідно до пункту 1.1 договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D/1 продавець продає, а покупець купує продукцію торгової марки Doori Cosmetics . Відповідно до інформації, наведеної у митній декларації торгова марка є іншою; відповідно до пункту 5.1 договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D/1 оплата за товар здійснюється відповідно до умов Специфікації до договору. Зазначена інформація у Специфікації відсутня; Специфікація від 14.08.2018 № 6 до договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D/1 є пакувальним листом № 2016/D/01-6РК.

З метою підтвердження числових складових митної вартості та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари від декларанта було витребувано відповідно до вимог частин другої-четвертої статті 53, статті 57 МК України додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості згідно з переліком у електронному повідомленні. Декларантом не у повному обсязі надано запитувані документи, а саме не надано: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. Також, відповідно до наданого інвойсу з 3-ми особами від 31.05.2018 № R-0720180531 взагалі відсутня можливість ідентифікувати товар, що був предметом зовнішньоекономічної операції.

У зв`язку з вищевикладеним, посадовою особою митниці проведено з декларантом консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку із відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною складовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 МК України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано.

Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: товар № 1 - МД від 30.07.2018 № UA500040/2018/8753 (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 6 дол/кг); товар № 2 - МД від 27.02.2018 № UA500060/2018/5722 (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 6, 27 дол/кг); товар № 3 - МД від 31.07.2018 № UA500010/2018/11878 (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 6, 75 дол/кг); товар № 4 - МД від 04.09.2018 № UA100110/2018/352704 (рівень митної вартості товару згідно джерела інформації 0,718 дол/шт).

Рішення винесено без урахування термінів, передбачених статтею 53 МК України, на письмове прохання суб`єкта ЗЕД (лист від 24.09.2018 № б/н).

Рішенням про коригування митної вартості товарів № UA125000/2018/000140/1 від 25.09.2018 відповідач визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом (метод 2ґ).

З метою випуску товару у вільний обіг позивач подав до відповідача ЕМД № UA125110/2018/418521 від 26.09.2018 з відкоригованою митною вартістю товарів у відповідності до спірного рішення.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

У відповідності до вимог статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Положеннями статті 53 МК України визначено, що одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Вказане також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Проте, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Отже, умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є виключно наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість, зазначену ним у ЕМД від 24.09.2018 № UA125110/2018/418236, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення повного переліку документів, які б підтверджували митну вартість товарів та числові значення складових їх вартості.

Разом з тим, суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, містять неповні відомості.

Так, з матеріалів справи слідує, що на підтвердження митної вартості імпортованих товарів позивач надав: пакувальний лист № 2016/D/01-6РК; інвойс № 0003 від 14.08.2018; коносамент KRPUSE1808004; Міжнародну товарно-транспортну накладну 000409 від 20.09.2018; сертифікат про походження товарів NI-086140; декларація про походження товару № 0003; договір поставки від 01.09.2016 № 2016/D01; додаток № 6 до договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D01; договір про надання послуг митного брокеру № 06/18 від 25.04.2018; інформацію про проходження контролю СЕС № 3237442 від 24.09.2018.

На вимогу відповідача товариством в особі митного брокера було додатково надано документи щодо підтвердження митної вартості, а саме: лист-відповідь № б/н від 24.09.2018, лист-заява Doori Cosmetics Co., Ltd від 26.12.2017 (з перекладом на українську мову) та інвойс № R-072010531 від 31.05.2018, виставлений Doori Cosmetics Co., Ltd на користь Ronabelo Limired щодо партії товару, що імпортується.

Крім того, як зазначав відповідач, у поданих позивачем документах була відсутня інформація щодо витрат на страхування. При цьому, в інвойсі № 0003 від 14.08.2018 в графі Details вказано, що вартість товарів складає 95411, 46 доларів США, вартість транспортування складає 4660, 00 доларів США, а вартість страхування товарів складає 928, 54 доларів США.

Таким чином, інвойс № 0003 від 14.08.2018 (а.с. 30) містить усі цінові показники, необхідні для визначення митної вартості товарів на умовах СІР.

Крім того, відповідно до умов договору поставки від 01.09.2016 № 2016/D01 (пункт 4.3 договору), витрати на маркування, пакування, транспортування та страхування включені в ціну продукції. За умови СІР на продавця покладається обов`язок по забезпеченню страхування від ризиків втрати й ушкодження товару під час перевезення на користь покупця, а отже сам продавець укладає договір страхування й оплачує страхові внески.

Крім того, наявними в матеріалах справи доказами спростовані твердження відповідача про те, що у Специфікації відсутня інформація про порядок оплати, оскільки зміст поданих документів, а саме інвойсу № 0003 від 14.08.2018 свідчить, що оплата за товар має бути здійснена у строк до 01.05.2019.

Крім того, щодо Специфікації до договору, то остання викладена у формі додатків та складається з двох документів - інвойсу № 0003 від 14.08.2018 та пакувального листа № 2016/D/01-6РК.

Отже, враховуючи вищевказані докази, Товариством з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс надано належні та необхідні документи, передбачені статтею 53 МК України, які дозволяли визначити митну вартість товару за основним (першим) методом.

Таким чином, за умови подання позивачем при митному оформленні товару вищевказаного переліку документів, який відповідає вимогам закону, у митного органу не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірне визначення їх митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача про відсутність всіх необхідних документів які підтверджують митну вартість товарів, суд зазначає, що оцінюючи подані декларантом на підтвердження заявленої митної вартості докази, митний орган повинен перевіряти і брати до уваги лише ті обставини, що стосуються предмету доказування.

У процедурі контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованих товарів є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з їх придбанням, відповідач під час розгляду справи не надав.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.

Зі змісту спірного рішення відповідача № UA125000/2018/000140/1 від 25.09.2018 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин і фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за основним методом визначення митної вартості.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товарів базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Посилання відповідача на джерело інформації щодо визначення митної вартості не є достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару дійсно було імпортовано до України.

Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладено у постанові від 19.06.2018 в справі № 826/6346/13 (№ К/9901/36092/18).

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості судом не встановлено.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачеві у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA125000/2018/000140/1 від 25.09.2018 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, Метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

В силу приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частини перша статті 257 МК України).

Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частинною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до частини першої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно з частиною третьою статті 53 МК України.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до частини другої статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідачем, в порушення вимог частини третьої статті 53 МК України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі № 21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.

Суд констатує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 (справа № 826/25605/15).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого метода, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачеві документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ`єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.

Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Однак жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною договору митницею не зазначено.

Відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа № 814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа № 21-591а15).

Разом з цим, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди, на підставі використаних митним органом джерел, розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З наявних матеріалів справи суд доходить до висновку, що Київська митниця ДФС безпідставно зазначила в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом відомості не підтверджені документально.

Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим оспорюване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідачем у відзиві не наведено доводів, які б спростовували надані позивачем пояснення та докази, не надано доказів на підтвердження наявності порушення позивачем норм податкового (митного) законодавства.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з вимогами частини третьої статті 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання вимог частини другої статті 77 КАС України, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірності прийнятого рішення.

Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду жодних належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірності свого рішення.

Згідно з вимогами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1921, 00 грн. згідно з платіжним дорученням № 902 від 20.03.2019 та 4576, 80 згідно з платіжним дорученням № 928 від 08.04.2019, що разом становить 6497, 80 грн.

Суд, керуючись частиною першою статті 139 КАС України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 6497, 80 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 205, 242-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за № UA125000/2018/000140/1 від 25.09.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оксарт Плюс (місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Урлівська, 9, кв. 166, код ЄДРПОУ 40580761) судовий збір у розмірі 6497 грн. 80 коп. (шість тисяч чотириста дев`яносто сім гривен 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (місцезнаходження: 08307, Київська обл., м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт Бориспіль , код ЄДРПОУ 39470947).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Дата складання повного тексту рішення 08.11.2019

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.