Рішення

від 31.10.2019 по справі 320/3253/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2019 року справа № 320/3253/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі, що не відповідає вимогам ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов`язати Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 на підставі постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2-а-28509/11 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, а також підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до статтті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796) та відповідно до постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/2011.

Позивач зазначає, що у травні 2019 року йому стало відомо про те, що у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідач нарахував та виплатив позивачу пенсію у розмірі, що є меншим за розмір, визначений Законом №796, а саме: доплата за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю - у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.

При цьому, позивач стверджує, що положеннями Закону України "Про Державний бюджет на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VIII в редакції, яка була чинна у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, не було передбачено жодних обмежень щодо застосування, зокрема, статті 39 Закону №796, а тому нарахування та виплата пенсії мала бути здійснена саме відповідно до норм вказаного Закону.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив про те, що Білоцерківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області виконано вимоги постанов Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/2011 та від 01.04.2011 у справі №2а-28649/2011 у повному обсязі.

Так, відповідач зазначив, що Білоцерківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області на виконання вимог постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11 було здійснено відповідний перерахунок пенсії та нараховано позивачу доплату за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю у розмірі 9375,73 грн., яка була виплачена у липні 2011 року. При цьому, вказав, що виплата пенсії позивачу за постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11 проводилася у період з липня 2011 року по жовтень 2011 року.

Крім того, відповідач зазначив, що постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11 виконано у повному обсязі, а задоволення вимог позивача призведе до повторного виконання даного рішення суду.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Також відповідач зазначив про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою без наведення поважних причин пропуску відповідного строку.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2019 замінено відповідача - Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, на правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_1 , виданим міським відділом №2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 12 січня 2001 року (а.с.13).

26.01.1996 Київською обласною державною адміністрацією позивачу було видано посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорії 4) серії НОМЕР_2 (а.с.9).

Судом встановлено, що 07.07.2009 Пенсійним фондом України було видано позивачу пенсійне посвідчення серії ААД № НОМЕР_3 (а.с.8).

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11 визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області щодо відмови у призначенні доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення відповідно до вимог ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи неправомірними.

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду в м.Біла Церква призначити та здійснити виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 за проживання на території радіоактивного забруднення згідно до ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством на відповідний період, починаючи з 07.08.2010 (а.с.15-16).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2013 апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Білій Церкві Київської області - залишено без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 - залишено без змін (а.с.17).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою від 30.05.2019, в якій просив перерахувати і виплатити йому грошові кошти, зокрема, по постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 та надати письмову відповідь по цим нарахуванням.

Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 05.06.2019 №504/К-01 повідомило позивачу про те, що на виконання постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження від 06.05.2011, винесеної на підставі виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду у справі №2а-28509/2011 від 30.03.2011 ОСОБА_1 було проведено перерахунок щомісячної доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, встановивши в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством на відповідний період, відповідно до ст.39 Закону України Про статусу і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи . За період з 07.08.2010 по 30.06.2011 нараховано доплату в сумі 9375,73 грн., виплату якої проведено в липні 2011 року.

У листі вказано, що виплати, передбачені Законом України Про статус і соціальний з внаслідок Чорнобильської катастрофи , у тому числі й ті, розмір яких було встановлено на виконання судових рішень у період дії постанов Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 №745 та від 23.11.2011 №1210 здійснюється у розмірах, визначених цими нормативними актами.

У листі також зазначено про те, що з 01.01.2015 Законом України Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України №76-VІІІ від 28.12.2014, ст. 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи вилучена, у зв`язку з чим в управлінні відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 (а.с.12).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті позивачу доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіологічного контролю у відповідності до статті 39 Закону №796 та постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення, відповідно до положень статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII у розмірі, визначеному в постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2а-28509/11.

Так, суд у справі №2а-28509/11 дійшов висновку, що позивач має законне право на доплату до пенсії за проживання на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, визначеної законодавством на відповідний період.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії та додаткової пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 у розмірі, що не відповідає вимогам ст. 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суд зазначає таке.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначення соціального захисту потерпілого населення визначено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII.

Згідно з частинами першою та другою статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (тут і далі - у редакції, чинній у період з 01.01.2014 по 02.08.2014, далі - Закон №796) громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.

Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до статті 49 Закону №796 пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

При цьому, вихідним критерієм розрахунку пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частини 1 статті 2 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом про Державний бюджет України. Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Разом з цим, 14.06.2011 Верховна Рада України прийняла Закон України №3491-VI "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" (далі - Закон №3491-VI), яким розділ VІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4 такого змісту: "Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік".

Положення пункту 4 розділу VІІ Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011.

Відтак, Законом №3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені, статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій, доплати до пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

На виконання пункту 7 Закону №3491-VI, 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" №745, яка набрала чинності з 23.07.2011, пунктами 1 і 3 якої визначено інший розмір підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що оскільки 23.07.2011 набрала чинності постанова №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", якою встановлено розмір підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, положення статті 39 Закону №796-XII підлягають застосуванню лише до 23.07.2011, а після вказаної дати застосуванню підлягають положення Закону №3491-VI та постанови №745.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI (набрав чинності 01.01.2012) було установлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

Згідно з абзацом 8 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 №3-рп/2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема, питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Такий же правовий підхід був закріплений у 2013 році з прийняттям Закону України від 06.12.2012 №5515-VI "Про Державний бюджет України на 2013 рік" (далі - Закон №5515-VI), пунктом 4 Перехідних положень якого встановлено, що у 2013 році норми і положення статей 20 - 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2013 рік.

Вказана норма Закону №5515-VI також неконституційною не визнавалась та її дія у 2013 році не зупинялась.

З правового аналізу вказаних Законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз`яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.

Водночас, 01.01.2014 набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014 №719-VII, прикінцевими положеннями якого жодних змін чи обмежень для застосування розміру підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, передбачено не було. Чинним залишався й Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Лише Законом України від 31.07.2014 №1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, розділ "Прикінцеві положення" Закону України від 16.01.2014 №719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік" доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення статей 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.

Відтак, тільки з 03.08.2014 Законом №719-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені, зокрема, статтею 39 Закону №796-ХІІ, розміру підвищення пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

Отже, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 правове регулювання правовідносин щодо підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, іншими законами, крім Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не здійснювалося.

При цьому, суд враховує принцип пріоритетності Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.

Таким чином, у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 Білоцерківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області повинно було нараховувати та виплачувати підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення в розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-ХІІ, а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 46-52).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсій непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, відповідно до положень статті 39 Закону України №796-ХІІ, суд погоджується з доводами позивача, що у вказаний період його пенсія була обчислена у розмірі, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 КАС України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, оскільки відмова відповідача у здійсненні перерахунку пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014, викладена у листі Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 05.06.2019 №504/К-01, стосується прав конкретної особи, вказане рішення є індивідуальним актом та підлягає оскарженню шляхом подання позову про визнання його протиправним та скасування в цій частині.

При цьому, неправильне словесне вираження позивачем способу захисту порушеного права не є підставою для відмови в його захисті, оскільки правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, а відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими й та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Gurepka v. Ukraine), заява № 61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі "Кудла проти Польщі" (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України" (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

З урахуванням цього, позовні вимоги в частині оскарження дій Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області щодо виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення в цій частині, викладеного в листі Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 05.06.2019 №504/К-01.

Водночас суд констатує, що починаючи з 23.07.2011 в Україні змінилося правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії та інші соціальні виплати згідно із судовим рішенням - постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2-а-28509/11.

Суд звертає увагу позивача, що на території України діють чинні нормативні акти, які є обов`язковими для застосування в правовідносинах, що ними регулюються. При цьому застосування чинних нормативних актів є обов`язковим незалежно від того, чи існують такі, що набрали законної сили судові рішення про це.

При цьому відсутність у постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2-а-28509/11 кінцевої дати виплати пенсії з урахуванням перерахунку не породжує у боржника обов`язок довічно здійснювати виплату позивачу пенсії та додаткової пенсії у розмірах, встановлених вказаним судовим рішенням. Такий обов`язок у боржника припиняється у разі зміни правового регулювання виплати зазначених соціальних виплат.

У рішенні "Великода Валентина Ніканорівна проти України" (параграф 21) Європейський суд з прав людини щодо частин скарг заявниці стосовно невиконання рішення суду від 19.01.2010 щодо нарахування та виплати заявниці пенсії у розмірі, встановленому статтями 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після внесення у 2011 році змін до законодавства, констатував, що подальша дія вищезазначеного судового рішення закінчилася, коли у законодавство, яке регулювало пенсійні виплати заявниці, було внесено зміни. Відповідно, обов`язок Уряду забезпечити виконання рішення закінчився щонайпізніше 01 листопада 2011 року , коли змінене законодавство було застосовано до пенсії заявниці. Протягом зазначеного періоду заявниця отримувала пенсію згідно з рішенням суду від 19 січня 2010 року, і таким чином для скарги немає підстав.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Arras та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

Конституційний Суд України у рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні від 25.01.2012 №3-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними у пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Як встановлено судом вище, у період з 01.11.2011 по 31.12.2011 Законом України "Про внесення змін до Закон України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491-VI , з 01.01.2012 по 31.12.2012 Законом України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 №4282-VI, з 01.01.2013 по 31.12.2013 Законом України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 №5515-VI, з 03.08.2014 по 31.12.2014 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 №1622-VII Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Крім того, 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 №79-VIII, пунктом 63 якого, зокрема, розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення, зокрема, статей 39, 50, 54 Закону №796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права висловлена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №619/2262/17 (пункти 25-33).

Суд наголошує на тому, що право особи на отримання пенсії, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю та доплати за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року не залежить від наявності рішення суду про зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити відповідні суми, оскільки таке право безпосередньо встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому саме по собі судове рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30.03.2011 у справі №2-а-28509/11 в даному випадку не породжує у відповідача обов`язку здійснити нарахування доплати до пенсії за проживання в зоні посиленого радіоактивного контролю за період з 1 січня по 2 серпня 2014 року, відтак доводи позивача в цій частині суд не приймає до уваги.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналізуючи дані положення Кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії, якщо не передбачено право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Приймаючи до уваги, що повноваження відповідача з призначенням та виплати пенсії у даному випадку не передбачають дискреційних повноважень як суб`єкта владних повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок підвищення до пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статті 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Надаючи правову оцінку аргументам відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду за захистом відповідних прав, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Суд зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд переконаний, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати". Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Відповідно до статті 46 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб`єкта владних повноважень.

Оскільки судом встановлено, що виплата позивачеві підвищення пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 є наслідком протиправних дій суб`єкта владних повноважень - Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовуватися друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.

В свою чергу, відповідно до статті 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу для відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов`язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.

За таких обставин суд не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення слід застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений частиною другою статті 122 КАС України, оскільки це має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час та компенсації втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати без обмеження будь-яким строком.

З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці" і у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв`язку з положенням частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов`язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів незалежно від того, чи були такі суми нараховані цим органом.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.

Таким чином, позивач не пропустив строк звернення до суду з позовною заявою.

З огляду на вказане, суд вважає необґрунтованим клопотання відповідача про залишення позову в частині перерахунку пенсії за період з 01.11.2014 по 02.08.2014 без розгляду.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність відмови в частині перерахунку підвищення пенсії за період з 01.01.2014 по 02.08.2014.

Водночас докази, подані позивачем, підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією від 18.06.2019 №ПН 215600426655 (а.с.19).

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного управління України у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статями 242-246, 250 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною відмову Білоцерківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи , викладену у листі від 05.06.2019 №504/К-01.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного управління України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м.Київ, вул.Ярославська, буд.40) здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 відповідно до статті 39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул.Ярославська, буд.40) судовий збір у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення суду складено 31.10.2019.

Суддя Кушнова А.О.