Рішення

від 07.11.2019 по справі 320/4204/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2019 року 320/4204/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та реконструкція" до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво та реконструкція" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03.04.2019 №0009211412, від 03.04.2019 №0009201412, від 02.04.2019 №0003271304, від 02.04.2019 №0003281304 та від 02.04.2019 №0003291304.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки від 25.02.2019 №138/10-36-14-12/34284364 є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв`язку з невірним застосуванням норм податкового законодавства, а тому прийняті на підставі даного акту перевірки оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що Головне управління ДФС у Київській області при проведенні перевірки позивача та оформленні її результатів діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому прийняті за результатами такої перевірки податкові повідомлення-рішення є законними.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 09.09.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 закрито підготовче провадження та призначено до розгляду справу по суті після закриття підготовчого засідання 09.09.2019.

До початку розгляду справи по суті представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівництво та реконструкція" (ідентифікаційний код 34284364, місцезнаходження: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Гельсінської групи, буд. 14-БА) зареєстроване в якості юридичної особи 21.04.2006, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.01.2018.

У період з 29.01.2019 по 18.02.2019 посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області на підставі направлень від 29.01.2019 №№ 274, 275, 276, 277, 278, від 13.02.2019 №419, відповідно до п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.4 ст. 77, п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України та згідно наказу від 09.01.2019 №41 проведена планова виїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та реконструкція" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 30.09.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2016 по 30.09.2018.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 25.02.2018 №138/10-36-14-12/34284364 (далі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено наступні порушення ТОВ "Будівництво та реконструкція" вимог податкового законодавства, а саме:

1) п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п.141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України та п. 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого:

- занижено податок на прибуток на суму 3786453 грн., в тому числі: за 2017 рік на суму 3637419 грн., за 9 місяців 2018 року на суму 149034 грн.;

- та завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток на суму 3876918 грн., в тому числі за 2017 рік на суму 1359884 грн.; за 9 місяців 2018 року на суму 2517034 грн.;

2) п. 176.2 ст. 176, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5, п.п.168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб з нарахованого та виплаченого доходу за відповідні звітні періоди на загальну суму 29160,18 грн., в тому числі за лютий 2016 року в сумі 29160,18 грн.;

3) п. 176.2 ст. 176, п.п.168.1.2, п.п.168.1.5, п.п.168.1.6 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме неповне та несвоєчасне перерахування військового збору з нарахованого та виплаченого доходу за відповідні звітні періоди на загальну суму 3712,39 грн., в тому числі за 2016 рік у сумі 2508,38 грн. (за лютий 2016 року - 2508,38 грн.), за 2017 рік в сумі 744,55 грн. (за липень 2017 року - 744,55 грн.), та за 9 місяців 2018 року (за січень 2018 року - 459,46 грн.);

4) п. 119.2 ст. 119 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Не погоджуючись з висновками, викладеними контролюючим органом в акті планової перевірки, 20.03.2019 позивачем було подано до Головного управління ДФС у Київській області заперечення на акт перевірки від 25.02.2018 №138/10-36-14-12/34284364.

За результатами розгляду заперечень Головне управління ДФС у Київській області надало позивачу відповідь на заперечення від 29.03.2019 №11430/10/10-36-12, якою повідомила, що висновки акту перевірки від 25.02.2018 №138/10-36-14-12/34284364 залишено без змін.

На підставі висновків Акту перевірки Головним управлінням ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009201412, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 3786453,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 946613,25 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009211412, згідно з яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 3876918,00 грн.

- податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0003271304, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 3712,39 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 1343,95 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0003281304, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 29160,18 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 7290,04 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0003291304, згідно з яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 510,00 грн.;

Не погоджуючись із висновками планової перевірки ГУ ДФС у Київській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ "Будівництво та реконструкція" звернулось до Державної фіскальної служби України із скаргою від 15.04.2019 №18/04 на податкові повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009211412, від 03.04.2019 №0009201412, від 02.04.2019 №0003271304, від 02.04.2019 №0003281304 та від 02.04.2019 №0003291304.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 02.05.2019 №20596/6/99-99-11-04-01-25 продовжено строк розгляду скарги до 13.06.2019 включно.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 13.06.2019 №27079/6/99-99-11-04-01-25 про результати розгляду скарги Державною фіскальною службою України скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області від 03.04.2019 №0009211412, від 03.04.2019 №0009201412, від 02.04.2019 №0003271304, від 02.04.2019 №0003281304 та від 02.04.2019 №0003291304 залишено без змін.

Не погоджуючись із висновками планової перевірки ГУ ДФС у Київській області та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Щодо висновків податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток на суму 3786453 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивач уклав з ОСОБА_1 договір від 07.09.2016 №б/н купівлі-продажу частки у статутному капіталі (9,75%) ТОВ "Контактбудсервіс" (код ЄДРПОУ 32962703).

Вартість частки згідно умов договору становить 21466575 грн., які на підставі платіжного доручення від 27.02.2017 №467 ТОВ "Будівництво та реконструкція" було сплачено ОСОБА_1 .

У подальшому, оскільки ОСОБА_1 не виконав зобов`язання щодо передачі частки в статутному капіталі (реєстрації відповідних змін до статуту не відбулося), а тому був укладений трьохсторонній договір про заміну сторони у Договорі, а саме: старого покупця ТОВ "Будівництво та реконструкція" замінено на нового покупця ТОВ "Будеволюція".

На виконання договору про заміну сторони ТОВ "Будеволюція" компенсувало кошти ТОВ "Будівництво та реконструкція" за Договором, що підтверджується платіжним дорученням від 23.05.2017 №891/4968.

На думку відповідача, ТОВ "Будівництво та реконструкція" не мало можливості вчиняти дії, що випливають з корпоративних прав ТОВ "Контактбудсервіс", у тому числі і переуступати їх за трьохстороннім договором до ТОВ "Будеволюція".

У зв`язку з чим, відповідач прийшов до висновку, що отримані позивачем грошові кошти від ТОВ "Будеволюція" в сумі 21567767,00 грн. слід вважати як отриману безповоротну фінансову допомогу, оскільки ТОВ "Будівництво та реконструкція" не мало право власності на корпоративні права та правових підстав для їх відступлення.

Також, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивач без переходу права власності на корпоративні права ТОВ "Контактбудсервіс" не мав укладати договір із заміни сторони у зобов`язанні.

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, наприклад: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Положеннями статті 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наведене свідчить, що у даному випадку ТОВ "Будівництво та реконструкція" не заборонено ні законом, ні договором укладати трьохсторонні договір про заміну сторони по договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі ТОВ "Контактбудсервіс".

Так, за договором про заміну сторони у зобов`язанні ТОВ "Будівництво та реконструкція" передало всі права і обов`язки за основним договором до ТОВ "Будеволюція", у тому числі і право вимагати від ОСОБА_1 вчинити дії щодо внесення змін до статутних документів, що стосується зміну складу учасників ТОВ "Контактбудсервіс", на користь нового покупця.

У свою чергу, новий покупець ТОВ "Будеволюція" згідно умов договору про заміну сторони компенсував старому покупцю, тобто позивачу, вже сплачені кошти у сумі 21567767 грн. за основним договором.

Відповідно до п.п.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з У країни та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 5 П(С)БО 15 "Дохід" дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Положеннями п. 8 П(С)БО 15 "Дохід" визначено, що дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

- покупцеві передані ризики й вигоди, пов`язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

- підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

- сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

- є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов`язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Отже, наведене свідчить, що фактично сума 21567767 грн. не є доходом позивача, оскільки йому було компенсовано грошові кошти, тобто фінансовий результат до оподаткування з податку на прибуток складає "0" нуль гривень, а вищевказані операції не відображаються у податковому обліку з податку на прибуток, оскільки придбання для позивача корпоративних прав не відбулося (через заміну сторони у зобов`язанні і податкові наслідки з податку на прибуток настали саме для нового покупця), що узгоджується з П(С)БО та статтею 134 Податкового кодексу України.

Аналогічних висновків дійшла аудиторська компанія ТОВ "Аудит консалтинг груп" у звіті 19.03.2019 за результатами виконання узгоджених процедур щодо правильності відображення у бухгалтерському обліку операцій з відпустки права вимоги ТОВ "Будівництво та реконструкція" у 2017-2018 роках, в якому зазначено, що "операція з відступки права вимоги не є доходом і не підлягає оподаткуванню податком на прибуток".

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про заниження позивачем податку на прибуток на суму 3786453 грн., суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009201412 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток на суму 3876918 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що ТОВ "Будівництво та реконструкція" придбало векселі прості іменні на загальну суму 5000000 грн. від ТОВ "Будеволюція" за договором від 03.11.2017 №1116/2017-БВ (векселі №АА 2253973 та №АА2253975), а також від ТОВ "Торгівля та нерухомість" за договором від 28.07.2017 №218/2017-БТ (АА 2253229).

У подальшому позивач продав вищевказані векселі ТОВ "Добробут-Київщина" згідно умов договору від 18.01.2018 №21/2018-БВ на загальну суму 1655000 грн., тобто за ціною нижче придбання на 3345000 грн.

Згідно з п. 21 П(С)БО "Оцінка доходів" дохід відображається у бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів.

У зв`язку з цим, відповідач прийшов до висновку, що позивачу необхідно було відобразити уцінку цінних паперів у додатку РІ до декларації з податку на прибуток за І квартал 2018 року у сумі 3345000 грн., що призвело до порушення п.п.141.2.1 та п.п.134.1.1 Податкового кодексу України.

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Так, положеннями п.п.141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України передбачено, що фінансовий результат до оподаткування податку на прибуток збільшується:

- на суму від`ємного фінансового результату від продажу або іншого відчуження цінних паперів, відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

- на суму від`ємного загального результату переоцінки цінних паперів (загальна сума уцінок цінних паперів перевищує загальну суму їх дооцінок за податковий (звітний) період) (крім державних цінних паперів або облігацій місцевих позик), відображеного у складі фінансового результату до оподаткування податкового (звітного) періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

З аналізу даної норми Податкового кодексу України вбачається, що фінансовий результат до оподаткування збільшується у двох окремих випадках, а саме:

- від продажу або іншого відчуження цінних паперів на суму від`ємного фінансового результату;

- на суму від`ємного загального результату переоцінки (уцінки) цінних паперів.

В акті перевірки зазначено, що необхідно було відобразити уцінку цінних паперів у додатку РІ до декларації з податку на прибуток за І квартал 2018 року в сумі 3345000 грн.

Проте, суд звертає увагу на те, що уцінки цінних паперів не було (і не повинно було проводитися), а відбувся продаж векселів, від`ємне значення за результатами якого відображено у додатку ЦП додатка РІ декларації з податку на прибуток підприємств за І квартал 2018 року в сумі 3345000 грн.

Отже, наведене свідчить, що контролюючим органом застосовано не ту норму Податкового кодексу України, що і вплинуло на безпідставність нарахування податку на прибуток.

Так, відповідно до п. 4 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" фінансові інвестиції первісно оцінюються та відображаються у бухгалтерському обліку за собівартістю.

Згідно з п. 9 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" фінансові інвестиції, справедливу вартість яких достовірно визначити неможливо, відображаються на дату балансу за їх собівартістю з урахуванням зменшення корисності інвестиції.

Положеннями п. 8 П(С)БО 12 "Фінансові інвестиції" визначено, що фінансові інвестиції на дату балансу відображаються за справедливою вартістю.

При цьому у положеннях П(С)БО 9 "Запаси" вказано, що уцінка проводиться виключно на дату балансу. Якщо ж між звітними датами відбувається відчуження таких фінансових інвестицій, то це і є їх справедлива ринкова вартість у момент такого продажу.

Це також підтверджується визначенням, що міститься у П(С)БО 19 "Об`єднання підприємств": справедлива вартість - це сума, за якою можна продати актив або оплатити зобов`язання за звичайних умов на певну дату.

Крім того, суд звертає увагу на те, що операції з придбання та продажу векселів відбувалися за участі торговця цінними паперами, що узгоджується з п. 8 ст. 17 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", діяльність якого ліцензується згідно зі ст. 16 цього закону.

Отже, у даному випадку, продаж векселів відбувся не за ціною уцінки, а за ціною, визначеною умовами договорів, що свідчить про те, що ТОВ "Будівництво та реконструкція" не проводило уцінки векселів, а відтак положення абз. 2 п.п.141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України не застосовується.

Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивач не ухилявся від сплати податку на прибуток та виконав вимоги абз. 1 п.п.141.2.1 п. 141.2 ст. 141 Податкового кодексу України, оскільки у рядку 02.11 "витрати, пов`язані з цінними паперами (інші цінні папери)" Додатку ЦП відобразив 12861597 грн., а у рядку 01.11 "доходи від продажу від цінних паперів: інших цінних паперів" відображено суму у розмірі 9516597 грн.

Різниця між доходами та витратами по інших цінних паперах (у даному випадку векселях) становить -3345000 грн. (тобто, та сума, яку намагається неправомірно нарахувати контролюючий орган і яка вже відображена у додатку ЦП декларації).

Від`ємне значення по операціям з відчуженню векселів 3345000 грн. зменшено на суму 18 грн. доходів від операцій з акціями (рядок 01.1 - рядок 02.1 Додатку ЦП) та на суму 1974 грн. доходу від операцій з інвестиційними сертифікатами (рядок 01.08 - рядок 02.08 Додаток ЦП), тобто фінансовий результат по цінним паперам складає -3343008 грн.

Суму від`ємного фінансового результату відображено у рядку 4.1.2 додатку РІ до декларації з податку на прибуток за І квартал 2018 року в розмірі 3343008 грн.

У свою чергу, суд вважає, що позивач правомірно не відображав у рядку 4.1.3 ЦП Додатку РІ значення по вищевказаним операціям з векселями, оскільки уцінки векселів не проводилося, а у рядок 4.1.3 ЦП Додатку РІ відображаються показники при дооцінні (уцінці) цінних паперів.

Аналогічних висновків дійшла аудиторська компанія ТОВ "Аудит консалтинг груп" у звіті 19.03.2019 за результатами виконання узгоджених процедур щодо правильності відображення у бухгалтерському обліку операцій з векселями ТОВ "Будівництво та реконструкція" у 2017-2018 роках, в якому зазначено, що "за результатами проведеної перевірки встановлено, що загальний фінансовий результат за операціями з векселями Товариства за 1 квартал 2018 року визначено та відображено у податковій декларації з податку на прибуток правильно у сумі мінус 3345000 грн.".

Тобто, заниження об`єкту оподаткування з податку на прибуток підприємств з боку позивача не відбулося.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного в акті перевірки висновку про завищення позивачем від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток на суму 3876918 грн., суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 03.04.2019 №0009211412 є протиправним та підлягає скасуванню.

З приводу висновків податкового органу про неповне та несвоєчасне перерахування податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 29160,18 грн. та військового збору на загальну суму 3712,39 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акті перевірки, контролюючим органом встановлено, що у позивача за лютий 2016 року наявна недоплата з ПДФО у розмірі 29160,18 грн. та військового збору в розмірі 3712,37 грн.

Однак, суд не погоджується із такими доводами контролюючого органу, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у ТОВ "Будівництво та реконструкція" за січень 2016 року була наявна переплата з ПДФО у розмірі 60541,43 грн.

За лютий 2016 року ТОВ "Будівництво та реконструкція" задекларувало з ПДФО суму у розмірі 131292,89 грн.

Позивачем сплачено ПДФО до бюджету за лютий 2016 року суму 102132,71 грн., тобто на 29160,18 грн. менше, ніж задекларовано.

Однак, суд вважає, що у позивача не виникло недоплати з ПДФО за лютий 2016 року у розмірі 29160,18 грн., оскільки ця сума була автоматично погашена за рахунок переплати, яка обліковувалася за попередні періоди.

В той же час, суд звертає увагу на те, що у березні 2016 року позивач задекларував з ПДФО 54465,66 грн., а сплатив 85505,47 грн., тобто на 31039,81 грн. більше від задекларованого.

При цьому, за 2016 рік, так і на сьогодні у позивача числиться переплата з ПДФО, що свідчить про безпідставність висновків Акту перевірки щодо недоплати ПДФО у розмірі 29160,18 грн.

Зазначене також підтверджується самим актом перевірки (стор. 15), де у таблиці "результати перевірки повноти сплати (перерахування) до бюджету ПДФО" вказано, що за 2016 рік перераховано до бюджету 861647,34 грн., а нараховано (задекларовано) 852587,11 грн., що свідчить про переплату у розмірі 9060,23 грн., а не про недоплату.

Крім того, про відсутність даного порушення податкового законодавства свідчать платіжні доручення щодо сплати ПДФО, які наявні в матеріалах справи.

З приводу своєчасності сплати позивачем військового збору, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за лютий 2016 року задекларував військовий збір у сумі 10941,05 грн., а сплатив до бюджету 8432, 67 грн., тобто на 2508,38 грн. менше.

Проте, у березні 2016 року задекларовано військового збору 4538,80 грн., а сплачено до бюджету 6882,62 грн., тобто 2343,82 грн. більше.

При цьому на кінець 2016 року у ТОВ "Будівництва та реконструкції" рахується передплата з військового збору в розмірі 298,01 грн., що підтверджується самим актом перевірки (стор. 16) у відповідній таблиці.

Крім того, про відсутність даного порушення податкового законодавства свідчать платіжні доручення щодо сплати військового збору, які наявні в матеріалах справи.

На думку суду, зазначене спростовує безпідставність висновків акту перевірки про необхідність нарахування військового збору у розмірі 3712,37 грн. за інші періоди, оскільки у позивача числиться переплата, а не як помилково вказаного вказано у висновках акту перевірки недоплата з військового збору.

Відповідно до п.п.14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно з п.п.17.1.10 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Положеннями п.п. "а" п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України передбачено, що сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника), тобто автоматично.

При цьому, слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку показників бухгалтерської та податкової звітності суб`єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб`єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Враховуючи встановлені обставини, а також те, що під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладених в акті перевірки висновків про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДФО та військового збору, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0003271304 та від 02.04.2019 №0003281304 є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 02.04.2019 №0003291304, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вказане податкове повідомлення-рішення було прийнято у зв`язку з тим, що в ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 119.2 ст. 119 та п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок визначаються у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745 (далі - Порядок №727).

У пункті 4 Порядку №727 вказано, що в акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пунктом 5 Порядку №727 факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте, суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки не висвітлено суть порушення позивача у вказаній частині та у чому воно полягає, а тільки у висновках Акту перевірки вказано про те, що позивачем порушено п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України без будь-яких обґрунтувань, що є підставою для скасування вказаного податкового повідомлення-рішення.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини "Щокін проти України" (№23759/03 та №37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про "закон", стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі "Шпачек s.r.о." проти Чеської Республіки" (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC №26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy №33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа №417/3668/17).

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На виконання цих вимог відповідач як суб`єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача, не надав.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 19210,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 23.07.2019 №1606. Доказів понесення інших витрат суду не надано.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області від 03.04.2019 №0009211412, від 03.04.2019 №0009201412, від 02.04.2019 №0003271304, від 02.04.2019 №0003281304 та від 02.04.2019 №0003291304.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівництво та реконструкція" (код ЄДРПОУ 34284364) сплачений судовий збір у розмірі 19210,00 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті десять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.