Рішення

від 05.11.2019 по справі 1.380.2019.002961

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002961

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Тур Т.О.,

за участі представників:

позивача Айкашевої М.А.,

відповідача Бойко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Екстрім Вікенд до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача з проведення перевірки законодавства про працю;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-1 від 15.05.2019 року, згідно якої на позивача за порушення вимог ч.ч.1, 3 ст.24 КЗпП України накладено штраф у розмірі 250380,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-2 від 15.05.2019 року, згідно якої на позивача за порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці накладено штраф у розмірі 4173,00 грн.

Посилається на те, що 22.04.2019 року за наслідками проведення інспекційного відвідування у ТОВ Екстрім Вікенд відповідачем складено акт №ЛВ2066/593/НД/АВ, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці . На думку позивача. висновки акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані постанови, є безпідставними та необґрунтованими, оскільки викладені відповідачем порушення не були допущені позивачем, а саме: гр. ОСОБА_1 працевлаштований завідуючим господарства, про що в подальшому надано підтверджуючі документи, а гр. ОСОБА_2 взагалі не працював на товаристві та перебував на його території як стороння особа. Крім того, звернула увагу на порушення відповідачем процедури проведення перевірки, зокрема - перевірка проведена без попередження та на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, яка на момент винесення спірних рішень була визнана нечинною. Вважаючи у зв`язку із цим свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в обґрунтуваннях позовної заяви та наданих суду поясненнях, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що в ході проведення інспекційного відвідування державними інспекторами Управління Держпраці виявлено факт допуску працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до роботи за відсутності укладеного трудового договору (контракту). Водночас зазначила, що позивачем як додаток до позовної заяви додано наказ №19/03071 від 07.03.2019 року про прийняття гр. ОСОБА_1 на роботу на посаду завідуючий господарством , однак такий під час проведення інспекційного відвідування не надавався інспектору, а тому не може розглядатися судом як належне підтвердження оформлення трудових відносин та як допустимий і належний доказ. На спростування тверджень позивача про порушення відповідачем процедури проведення перевірки вказала, що захід контролю проведений на підставі чинного на той момент Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295, який і визначав процедуру проведення інспекційного відвідування. З огляду на викладене в сукупності та покликаючись на правомірність спірних рішень, наявність підстав для їх прийняття, вважає, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечила, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави, викладені у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Ухвалою судді від 10.07.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 24.07.2019 року зупинено провадження у справі до 17.09.2019 року.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року поновлено провадження у справі.

Ухвалою судді від 24.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Товариство з обмеженою відповідальністю Екстрім Вікенд зареєстроване, як юридична особа, 26.03.2007 року (місцезнаходження: вул.Дубівка, 1а, село Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ: 34943881); основним видом економічної діяльності товариства є діяльність із забезпечення фізичного комфорту.

У період з 05.04.2019 року по 08.04.2019 року інспектором праці-головним державним інспектором праці ГУ Держпраці у Львівській області Карпівим О.П., на підставі наказу ГУ Держпрці у Львівській області від 04.04.2019 року №0767-П, звернення ОСОБА_3 від 29.03.2019 року (вх.№Ш-363) та направлення для проведення інспекційного відвідування від 04.04.2019 року №0767, здійснено спробу провести інспекційне відвідування у ТОВ Екстрім Вікенд .

08.04.2019 року, у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відповідачем складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ЛВ2066/593/НД.

08.04.2019 року інспектором праці Карпівим О.П. складено вимогу №ЛВ2066/593/НД/ПД про надання документів, згідно якої зобов`язано товариство у строк до 10 год. 00 хв. 22.04.2019 року надати документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування.

За результатами перевірки складено акт №ЛВ2066/593/НД/АВ від 22.04.2019 року(далі - акт перевірки від 22.04.2019 року), у висновках якого відповідач зазначив про порушення позивачем вимог ч.3 ст.24 КЗпП України, а саме - працівники ОСОБА_4 та ОСОБА_5 допущені до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В ході інспекційного відвідування працівником ОСОБА_1 (особа №1) надано пояснення (зафіксоване засобами фото- та відеотехніки, матеріали яких долучені до акту інспекційного відвідування №ЛВ2066/593/НД/АВ від 22.04.2019 року, у електронному вигляді на диску лазерних систем зчитування) про те, що він працює у ТОВ Екстрім Вікенд , тимчасово виконує обов`язки директора та разом з ним працює ОСОБА_5 (особа №2).

Крім того, як зазначено в акті, в ході проведення інспекційного відвідування адміністрацією товариства не надано жодних документів (наказів про прийняття на роботу, трудових договорів, повідомлення про прийняття працівників на роботу в органи ДФС, табелів обліку робочого часу, відомостей про нарахування та виплату заробітної плати та ін.) щодо працевлаштування ОСОБА_1 (особа №1) та ОСОБА_5 (особа №2), ведення яких передбачено законодавством про працю при використанні найманої праці.

Також, у висновках акта перевірки вказано про порушення позивачем вимог ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , а саме: роботодавцем не забезпечено достовірний облік виконуваної працівником роботи, товариством не надано табелів обліку робочого часу; роботодавцем не забезпечено бухгалтерський облік витрат на оплату праці, товариством не надано відомостей про нарахування та виплату заробітної плати з жовтня 2018 року по квітень 2019 року.

06.05.2019 року відповідачем письмово (рекомендованим листом) повідомлено позивача щодо розгляду справи о 11 год. 30 хв. 15.05.2019 року про накладення штрафу.

15.05.2019 року відповідач, розглянувши справу про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування від 22.04.2019 року, керуючись ст.259 КЗпП України, п.8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509, та на підставі абз.абз.2, 8 ч.2 ст.265 КЗпП України, вирішив накласти на ТОВ Екстрім Вікенд :

- штраф у розмірі 250380,00 грн (згідно постанови №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-1 від 15.05.2019 року);

- штраф у розмірі 4173,00 грн (згідно постанови №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-2 від 15.05.2019 року).

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що у відповідача, як стверджує позивач, були відсутні правові підстави для прийняття спірних рішень. Вважаючи у зв`язку із цим свої права порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч.1 ст.259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким органом, згідно з Положенням про Державну інспекцію з питань праці України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 року №386/2011, є Державна інспекція з питань праці України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 (далі - Порядок №295).

Відповідно до п.2 цього Порядку, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів.

У підп.1 п.5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно п.п.16, 17 Порядку №295, у разі створення об`єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11 цього Порядку), відсутності об`єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об`єкта відвідування або іншою уповноваженою особою. Копія акта, зазначеного у пункті 16 цього Порядку, надсилається органам, яким підпорядкований об`єкт відвідування (за наявності), для вжиття заходів з усунення перешкод і забезпечення присутності об`єкта відвідування за своїм місцезнаходженням.

Пунктом 18 встановлено, що у разі відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, об`єкту відвідування надсилається копія акта про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування та письмова вимога із зазначенням строку поновлення документів. На час виконання такої вимоги строк проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування зупиняється.

Відповідно до п.27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Як видно з направлення для проведення інспекційного відвідування від 04.04.2019 року №0767, інспекційне відвідування у ТОВ Екстрім Вікенд проведене на підставі наказу ГУ Держпрці у Львівській області від 04.04.2019 року №0767-П за зверненням гр. ОСОБА_3 від 29.03.2019 року (вх.№Ш-363), що свідчить про підставність його проведення відповідачем.

Щодо посилання представника позивача на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17, якою визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295 Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , суд враховує таке.

Так, за змістом ч.2 ст.265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Оскільки постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.05.2019 року у справі №826/8917/17 не містить жодних застережень з цього приводу, то постанова Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування Україні від 26.04.2017 року №295 вважається такою, що втратила чинність з дня набрання законної сили цим судовим рішенням, тобто 14.05.2019 року.

Тому, норми постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування Україні від 26.04.2017 року №295 підлягають застосуванню до спірних правовідносин, як такі, що були чинними на момент їх виникнення.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 17.10.2019 року у справі №420/5895/18.

Щодо тверджень позивача про проведення інспекційного відвідування без попередження ТОВ Екстрім Вікенд .

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначено Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2017 року (далі - Закон №877-V).

Згідно ст.1 цього Закону, заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Внесення змін до річних планів здійснення заходів державного нагляду (контролю) не допускається, крім випадків зміни найменування суб`єкта господарювання та виправлення технічних помилок (ч.1 ст.5 Закону №877-V).

Підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності) (ч.1 ст.6 Закону №877-V).

Як встановлено судом та й не заперечувалось сторонами, інспекційне відвідування у ТОВ Екстрім вікенд було не плановим, а позаплановим заходом державного контролю, проведеним на підставі підп.1 п.5 Порядку №295 за зверненням заявника, тому не потребувало письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення заходу.

Більше того, відповідно до ч.2 ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці №81 від 11.07.1947 року, у разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов`язків.

Зазначена норма кореспондується з п.8 Порядку №295, згідно з якою про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги вищевказані доводи представника позивача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Процесуальні питання оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень регламентовані Кодексом адміністративного судочинства України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно з положеннями ч.1 ст.2 Кодексу, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, право на звернення до адміністративного суду з позовом не є тотожним праву на судовий захист, яке закріплено у ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України. Саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист, адже для того щоб він був наданий необхідно встановити, що права особи, яка звернулась з позовом, були дійсно порушені в публічно-правових відносинах.

З наведених положень закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушено його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність мають бути такими, що породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки позивача. До того ж, порушення права може означати необґрунтовану заборону на його реалізацію, встановлення перешкод у його реалізації або значне обмеження можливостей його реалізації.

У ході розгляду справи позивачем не доведено та суд не знайшов обґрунтованих підтверджень, що дії відповідача як суб`єкта владних повноважень щодо здійснення заходу відвідування призвели до настання будь-яких юридичних наслідків, мали вплив на реалізацію його (позивача) прав, свобод, інтересів та/чи призвели до їх порушення.

Поряд з тим, суд враховує, що дії з проведення інспекційного відвідування є суто службовими, вони не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому не можуть бути предметом спору. Дії службових осіб оформлюються актом, який є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства про працю суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

З огляду на викладене в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача з проведення перевірки законодавства про працю.

Щодо порушень, встановлених під час інспекційного відвідування, суд враховує наступне.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено КЗпП України.

Відповідно до ч.1 ст.3 КЗпП України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно ст.4 КЗпП України, законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Визначення трудового договору міститься у ст.21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом ч.ч.1, 2, 4 ст.265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України Про зайнятість населення (далі - штрафи) визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 (далі - Порядок №509).

Матеріалами справи підтверджено та не оспорювалося сторонами в судовому засіданні факт дотримання відповідачем визначеного вказаним Порядком №509 механізму накладення на позивача штрафу за порушення законодавства про працю.

Як зазначено в акті інспекційного відвідування від 22.04.2019 року, в ході інспекційного відвідування працівником ОСОБА_1 (особа №1) надано пояснення про те, що він працює у ТОВ Екстрім Вікенд , тимчасово виконує обов`язки директора та разом з ним працює ОСОБА_5 (особа №2) . Також зазначено, що процес відвідування зафіксовано засобами фото- та відеотехніки. Відтак, відповідач стверджує, що в ході інспекційного відвідування встановлено допуск товариством до роботи працівників без укладення трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.

Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу за порушення вимог ст.24 КЗпП України є, зокрема, встановлення факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору. При цьому, такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

Щодо гр. ОСОБА_1 , то позивачем до матеріалів справи долучено копію наказу (розпорядження) №19/0307-1К від 07.03.2019 року про прийняття на роботу з 07.03.2019 року гр. ОСОБА_1 на посаду завідуючий господарством . Наказ підписано керівником ТОВ Екстрім Вікенд ОСОБА_7 .

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу, датоване 07.03.2019 року.

Отже, в частині допуску працівника ОСОБА_1 позивачем дотримано вимоги ст.24 КЗпП України, зокрема - укладено трудовий договір та повідомлено орган ДФС про прийняття працівника на роботу.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

У додаткових поясненнях від 09.10.2019 року відповідач повідомив, що Управлінням 03.04.2019 року скеровано запит заступнику начальника Головного управління ДФС у Львівській області з метою підтвердження достовірності повідомлення про прийняття працівника ОСОБА_1 на роботу у березні 2019 року, однак ні самого запиту, ні відповіді на нього, відповідачем не долучено.

Щодо гр. ОСОБА_2 , то як повідомила в судовому засіданні представник позивача, такий являється рідним братом засновника і ніколи не працював у ТОВ Екстрім Вікенд , а перебував на території як стороння особа. Він не виконував жодної роботи для ТОВ Екстрім Вікенд , тому нікому не пояснював причину свого перебування на території товариства брата .

Водночас суд звертає увагу, що єдиним наданим відповідачем доказом на підтвердження зафіксованих в акті інспекційного відвідування порушень позивачем законодавства про працю є матеріали, зафіксовані засобами фото- та відеотехніки. Проте у вказаних матеріалах не зафіксовано гр. ОСОБА_2 за виробничим процесом.

Отже, такі докази не можуть бути прийняті судом як належні та допустимі докази встановлення факту виконання гр. ОСОБА_2 трудових обов`язків у ТОВ Екстрім Вікенд . Жодних інших належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність між ТОВ Екстрім Вікенд , як роботодавцем, та гр. ОСОБА_2 , як працівниками, трудових відносин у ході проведення інспекційного відвідування відповідачем не надано. Не здобуто таких й в ході судового розгляду справи.

Більше того, можливий факт перебування особи на території товариства, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов`язків, не свідчить про виникнення трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.

До того ж, як зазначено Верховним Судом у постанові від 19.06.2019 року у справі №2140/1828/18, з урахуванням вимог Положення про Державну службу України з питань праці, Порядку №295 та Порядку №509 факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути встановлений інспектором праці під час інспекційного відвідування та від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.

Втім, жодних пояснень, відібраних відповідачем в процесі проведення інспекційного відвідування, матеріали справи не містять.

Тому, в контексті конкретних обставин цієї справи та зумовленого ними нормативного регулювання правовідносин, що склалися між їх суб`єктами, суд вважає, що в даному випадку матеріалами справи не доведено факт допуску ТОВ Екстрім Вікенд гр. ОСОБА_2 до роботи без укладення трудового договору; вказані висновки є лише припущенням відповідача.

Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з урахуванням встановленого Кодексом адміністративного судочинства України обов`язку доведення правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, суд приходить висновку, що спірне рішення Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-1 від 15.05.2019 року є таким, що не відповідає критеріям, визначеним у ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.

Даючи оцінку спірній постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-2 від 15.05.2019 року, згідно якої на позивача за порушення вимог ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці накладено штраф у розмірі 4173,00 грн, суд враховує таке.

08.04.2019 року відповідач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із запитом про надання інформації щодо ТОВ Екстрім Вікенд , в тому числі подання звітності протягом 2018-2019 років, прізвище, ім`я, по батькові посадових осіб, які підписують звітність, інформацію про факт перебування у трудових відносинах всіх працівників та обороту коштів товариства за період 2018-2019 років.

У відповідь на цей запит Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 17.04.2019 року №10345/05-71 повідомлено, серед іншого, що звітність про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування подавалась ТОВ Екстрім Вікенд по грудень 2018 року, з січня по березень 2019 року звітність відсутня.

При чому, вказаний факт не був спростований представником позивача в судовому засіданні. Натомість, остання пояснила, що таке порушення зумовлене відсутністю бухгалтера на підприємстві.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України Про оплату праці , роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

За правилами абз.8 ч.2 ст.265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - сьомим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Отже, відповідачем правомірно винесено спірну постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-2 від 15.05.2019 року та виконано покладений на нього ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок, чим спростовано твердження позивача про порушення його прав та інтересів.

Тому, у задоволенні цієї вимоги належить відмовити.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судового збору, то відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, підп.15 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-1 від 15.05.2019 року.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЛВ 2066/593/НД/АВ/ФС-2 від 15.05.2019 року та про визнання протиправними дій Головного управління Держпраці у Львівській області з проведення перевірки законодавства про працю - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: пл.Міцкевича, 8, м.Львів, 79005; код ЄДРПОУ: 39778297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Екстрім Вікенд (місцезнаходження: вул.Дубівка, 1а, с.Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, 81130; код ЄДРПОУ: 34943881) судовий збір в сумі 3755 (три тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 70 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення суду буде складено до 15.11.2019 року.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 11.11.2019 року.