Рішення

від 06.11.2019 по справі 440/3424/19

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3424/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубінчина О.М.,

представника позивача - Молодчина В.П.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Глобинської міської ради /далі - відповідач/ про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,00 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320610100:00:004:2018, місце розташування: на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області, з метою передачі у власність" /а.с.6-11/.

Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернулася до Глобинської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018) у власність та передачу цієї земельної ділянки у приватну власність ОСОБА_1 . Пунктом 1 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року проект землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області площею 1,00 га (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018) затверджено, а пунктом 2 вказаного рішення - у передачі земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області площею 1,00 га (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018) відмовлено. Пункт 2 рішення Глобинської міської ради №1243 позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, адже проект землеустрою погоджений та затверджений в установленому законодавством порядку та відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України земельна ділянка повинна бути передана їй у власність.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи /а.с. 2-4/.

Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с.72-74/ зазначив, що пунктом 2 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року відмовлено ОСОБА_1 у безоплатній передачі у власність земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018) у зв`язку з тим, що нею вже використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7647-сг від 05 жовтня 2016 року. Надання позивачу земельної ділянки у власність вдруге суперечитиме положенням частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України, згідно з якою передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання.

У судове засідання 06 листопада 2019 року відповідач свого уповноваженого представника не направив, надавши суду клопотання про проведення розгляду справи без його участі /а.с. 111/.

Згідно з частиною третьою статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Зважаючи на те, що відповідач надав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі його представника, суд визнав за можливе проводити судове засідання за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 звернулася до Глобинської міської ради із заявою від 14 березня 2019 року (вх. 25-1/05-06/3783 від 14 березня 2019 року)/а.с. 75/ про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 1,00 га, розташованої на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018), та про передачу вказаної земельної ділянки у власність.

До вказаної заяви ОСОБА_1 додано копії проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку /а.с. 76-103/.

Рішенням Глобинської міської ради Полтавської області № 59 від 24 січня 2019 року /а.с. 15/ у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018) відмовлено у зв`язку з тим, що на цю земельну ділянку не зареєстрована комунальна власність Глобинської міської ради.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі №440/478/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року /а.с.17-22/, адміністративний позов ОСОБА_1 до Глобинської міської ради про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Глобинської міської ради Полтавської області від 24 січня 2019 року № 59 "Про розгляд звернення гр. ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5320610100:00:004:2018, місце розташування Глобинська міська рада, Глобинський район Полтавська область, з метою передачі у власність" та зобов`язано Глобинську міську раду Полтавської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 площею 1,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018), місце розташування: Глобинська міська рада, Глобинський район, Полтавська область.

Пунктом 1 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року /а.с.104/, прийнятого за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 та на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 440/478/19, затверджено гр. ОСОБА_1 "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (код згідно КВЦПЗ -А 01.03) на території Глобинської міської ради Глобинського району Полтавської області загальною площею 1,00 га, кадастровий номер 5320610100:00:004:2018 .

Водночас пунктом 2 вказаного рішення відмовлено ОСОБА_1 у безоплатній передачі у власність земельної ділянки площею 1,00 га, з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ -А 01.03 для ведення особистого селянського господарства , місце розташування: на території Глобинської міської ради, Глобинський район, Полтавська область (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018), у зв`язку з тим, що відповідно до частини четвертої статті 116 Земельного кодексу України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених статтею 122 ЗК України, провадиться один раз по кожному виду використання, а гр. ОСОБА_1 використано право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7647-сг від 05 жовтня 2016 року.

Не погодившись із пунктом 2 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, суд виходить з такого.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовані Земельним кодексом України №2768-ІІІ від 25 жовтня 2001 року /далі - ЗК України/.

Відповідно до статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.

Частиною першою статті 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Частиною п`ятою статті 46 вказаного Закону встановлено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.

Частинами першою та другою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, способом волевиявлення ради, яка передає земельні ділянки комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, є прийняття рішення сесією.

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності встановлені статтею 116 Земельного кодексу України.

Так, відповідно до частин першої- четвертої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з пунктом б частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.

Зі змісту наведених положень слідує, що громадянин може використати своє право на безоплатну передачу земельної ділянки у власність у розмірі не більше 2,0 гектар для ведення особистого селянського господарства лише один раз.

При цьому одноразовість отримання земельної ділянки у власність означає, що особа, котра скористалася своїм правом і отримала у власність земельну ділянку, меншу від граничної площі, передбаченої статтею 121 ЗК України, не має правових підстав для отримання у власність земельної ділянки такого ж цільового призначення вдруге, навіть площею, що складає різницю між гранично можливою та раніше отриманою у власність.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України.

Та, згідно з частинами шостою - десятою статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для відмови у передачі у власність позивача земельної ділянки площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства згідно оскаржуваного рішення слугувала обставина використання позивачем права на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в 2016 році.

Учасниками справи визнано та Відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с.105-107/, листом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №18-16-0.3-3937/2-19 від 27 червня 2019 року /а.с.109/, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №7647-сг від 05 жовтня 2016 року /а.с. 110/ підтверджено, що ОСОБА_1 використала своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та 19 жовтня 2016 року отримала у приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 1,00 га з кадастровим номером 5320680700:00:005:0148.

При цьому норми чинного Земельного кодексу України від 2001 року надавали позивачу право на безоплатне отримання у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га, проте позивач таким правом не скористалася та заявила про своє бажання отримати у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки лише площею 1,00 га.

Оскільки позивач вже реалізувала своє право на приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд дійшов висновку, що позивач не має право на безоплатне отримання у власність ще однієї земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 302/380/16-ц (реєстраційний номер в ЄДРСР 81012970).

Довід позивача про те, що вона відповідно до частини сьомої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство має право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, суд відхиляє з огляду на таке.

Частиною 1 статті 56 Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року , який втратив чинність з 01 січня 2002 року згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року, було передбачено, що для ведення особистого підсобного господарства громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються безплатно у власність земельні ділянки, в межах населених пунктів, у розмірах, вказаних у земельно-облікових документах, або надаються безплатно у власність у розмірі не більше 0,6 гектара.

25 жовтня 2001 року був прийнятий чинний Земельний кодекс України, норми якого передбачили надання безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки не більше 2,0 га .

Суд вважає, що, законодавець, маючи на меті урівняти громадян в правах на безоплатне отримання у власність земельної ділянки у розмірі 2,0 га, прийняв норму частини сьомої статті 5 Закону України Про особисте селянське господарство від 15 травня 2003 року № 742-ІV, відповідно до якої громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених статтею 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства, мають ті громадяни, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-228цс14 (реєстраційний номер в ЄДРСР 46301647) та постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 302/380/16-ц (реєстраційний номер в ЄДРСР 81012970) також зазначено, що право на збільшення земельної ділянки мають лише ті громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі не більше 0,6 га відповідно до приписів ЗК України від 18 грудня 1990 року.

Враховуючи, що 19 жовтня 2016 року позивач отримала у приватну власність земельну ділянку площею 1,00 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства відповідно до норм чинного Земельного кодексу України від 2001 року, а не земельну ділянку площею до 0,6 га з цільовим призначенням для ведення особистого підсобного господарства відповідно до норм Земельного кодексу України від 1990 року, положення частини сьомої статті 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" на неї не поширюються.

Також суд відхиляє посилання позивача на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року у справі №440/478/19 та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2019 року у справі №440/1219/19, оскільки вказаними рішеннями вирішувалось питання лише щодо наявності підстав для затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та цими рішеннями не надавалася оцінка наявності чи відсутності у позивача права на отримання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства вдруге.

Аргумент позивача стосовно того, що реєстрація державним реєстратором земельної ділянки (кадастровий номер 5320610100:00:004:2018) свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства, а відтак і про наявність у позивача права на отримання цієї земельної ділянки у власність, суд не приймає до уваги, виходячи з наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про Державний земельний кадастр" державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Згідно зі статтею 24 вказаного Закону для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З аналізу наведених норм слідує, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі проекту землеустрою підтверджує відповідність проекту вимогам законодавства та свідчить про наявність підстав для його затвердження, однак не вказує на наявність права на отримання земельної ділянки у власність, оскільки державний кадастровий реєстратор не наділений повноваженням щодо перевірки та встановлення права заявника на отримання земельної ділянки у власність та відповідно не може відмовляти у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки з підстави, визначеної частиною четвертою статті 116 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято пункт 2 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у безоплатній передачі у власність земельної ділянки площею 1,00 га, кадастровий номер 5320610100:00:004:2018, з цільовим призначенням згідно КВЦПЗ -А 01.03 для ведення особистого селянського господарства , місце розташування: територія Глобинської міської ради, Глобинський район, Полтавська область.

Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Глобинської міської ради (вул. Центральна, буд. 285, м.Глобине, Полтавська область, 39000, ідентифікаційний код 22547673) про визнання протиправним та скасування пункту 2 рішення Глобинської міської ради №1243 від 22 серпня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги у порядку, встановленому статтею 297 з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 листопада 2019 року.

Суддя Н.І. Слободянюк