Постанова

від 05.11.2019 по справі 820/2278/17

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 р.Справа № 820/2278/17 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Любчич Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Арт-Буд" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року, головуючий суддя І інстанції: Бадюков Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 16.07.19 року по справі № 820/2278/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Арт-Буд"

до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою від 06.10.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Арт-Буд" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування рішення було задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 року апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.10.2017 року по справі № 820/2278/17 було залишено без задоволення.

15.07.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тех-Арт-Буд" подало до суду першої інстанції заяву про надання звіту щодо виконання рішення суду.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Арт-Буд" про встановлення судового контролю за виконанням рішення Харківського окружного адміністративного суду було відмовлено.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану ухвалу та прийняти нову, якою задовольнити вимоги заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України.

Відповідач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав свій погляд на обставини справи.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні вимог заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень є правом суду, а не його обов`язком.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні вимог заяви, поданої в порядку ст. 382 КАС України.

Відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

В силу положень ч.4 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Згідно з ч.ч.2,3 ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Порядок встановлення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах визначено статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, за приписами частини 1 якої суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).

Правові норми, закріплені у частині першій статті 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, підпункту ґ пункту 4 частини першої статті 322 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановлений судом строк для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

За приписами ч. 8 цієї статті судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому ст. 287 цього Кодексу.

Зазначені норми кореспондуються з положенням частини 6 статті 245 цього Кодексу, згідно з якими у випадках, визначених у частинах третій - п`ятій цієї статті, суд може визначити відповідачу - суб`єкту владних повноважень розумний строк виконання рішення суду.

Зазначеній нормі кореспондують положення п.1 ч.6 ст.246 КАС України відповідно до якого у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.

Крім того, рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що ст. 382 КАС України передбачено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов`язань у межах відповідної справи.

Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов`язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.

Натомість, захист прав позивача внаслідок рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду передбачено положеннями ст. 383 КАС України.

За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією викладеною Верховним судом у постановах від 03 жовтня 2018 року по справі №826/18826/14, 21 червня 2018 по справі № 826/11347/14.

Крім того, Державна фіскальна служба України не була учасником справи № 820/2278/17, її рішення, дії чи бездіяльність не були предметом розгляду, а тому вона не є боржником у виконавчому провадженні і відповідно відсутні підстави для її зобов`язання надати звіт про виконання остаточного рішення по вищевказаній справі.

Також, Верховним Судом зазначено, що оскільки питання про зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення не було предметом розгляду суду першої інстанції і постановою суду не вирішувалось, колегія суддів Верховного Суду вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанції про те, що підстави для розгляду наведеного після набрання судовим рішенням законної сили та для його задоволення по суті ухвалою суду відсутні.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що з урахуванням позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформованої в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тех-Арт-Буд" залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі № 820/2278/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України .

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді С.П. Жигилій Л.В. Любчич Повний текст постанови складено 11.11.2019 року