Постанова

від 04.11.2019 по справі 640/20090/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20090/18 Головуючий у 1 інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Аліменка В.О. Карпушової О.В. Борейка Д.Е

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" звернувся до суду з позовом до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, третя особа - Служба безпеки України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1587 від 30 жовтня 2018 року Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ спеціальних санкцій у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що у поданні Служби безпеки України щодо застосування спеціальної санкції до позивача повинно бути вказано на конкретні порушення положень законодавства, саме: ТОВ Діпі Ейр Газ , до якого пропонується застосувати спеціальні санкції. В діях позивача не було жодного порушення Закону, кримінальні провадження не здійснювалися.

09 жовтня 2019 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Міністерства економічного розвитку і торгівлі України надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, прийнято наказ від 30 жовтня 2018 р. №1587 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України в частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ спеціальних санкцій у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30 жовтня 2018 р. №1587 визначено, що, відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (чинної станом на дату прийняття оскаржуваного наказу від 30 жовтня 2018 р. №1587), за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної безпеки, на підставі подання Служби безпеки України вих. від 22.10.2018 р. №8/1/5-11522ДСК, вх. від 23 жовтня 2018 р. №05/2321ДСК, у 40-денний строк з дня набрання чинності цим наказом застосувати спеціальну санкцію - тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України , зокрема, до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ .

Позивач 12 листопада 2018 р. направив до відповідача адвокатський запит за вих. №433/18-аб з проханням надати копію подання Служби безпеки України вих. від 22 жовтня 2018 р. №8/1/5-11522ДСК, вх. від 23 жовтня 2018 р. №05/2321ДСК, на підставі якого до нього було застосовано спеціальні санкції, відповідно до оскаржуваного наказу від 30 жовтня 2018 р. №1587.

Міністерством економічного розвитку і торгівлі України 19 листопада 2018 р. на адвокатський запит від 12 листопада 2018 р. вих. №433/18-аб була надано відповідь від 15 листопада 2018 р. за вих. №4102-13/50146-07, в якій зазначено, що відповідач позбавлений можливості надати копії подання Служби безпеки України від 22 жовтня 2018 р. вих. №8/1/5-11522ДСК, оскільки документи під грифом Для службового користування , одержані від сторонніх організацій, можуть бути розголошені тільки за їх згодою.

Надалі, позивачем до Служби безпеки України направлено скаргу від 28 листопада 2018 р. вих. №461/18-аб з проханням надати для ознайомлення засвідчену копію подання Служби безпеки України від 22 жовтня 2018 р. вих. №8/1/5-11522ДСК, від 23 жовтня 2018 р. вх. №05/2321ДСК та матеріалів, які свідчать про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов`язаних із ним законів України.

Також, позивачем, на ім`я заступника міністра Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, було направлено клопотання про скасування заходів спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності від 28 листопада 2018 вих. №139.

Позивач, вважаючи наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 30.10.2018 №1587 протиправним, звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16.04.1991 р. №959-ХІІ (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб`єктів господарської діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Відповідно до статті 3 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, поміж іншого, віднесено юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об`єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об`єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб`єктів господарської діяльності.

В силу статті 5 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають рівне право здійснювати будь-які її види, прямо не заборонені законами України, незалежно від форм власності та інших ознак.

Частиною першою статті 32 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність встановлено, що Україна як держава і всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб`єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення цього або пов`язаних з ним законів України та/або своїх зобов`язань, які випливають з договорів (контрактів), тільки на умовах і в порядку, визначених законами України.

Також, статтею 35 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність передбачено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності несуть відповідальність у видах та формах, передбачених статтею 33 і 37 цього Закону, іншими законами України та/або зовнішньоекономічними договорами (контрактами).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 20 Господарського кодексу України, Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема застосування адміністративно-господарських санкцій.

Згідно зі статтею 238 Господарського кодексу України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб`єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб`єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Частиною 1 статті 239 Господарського кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб`єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов`язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування на умовах та в порядку, визначених законом; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб`єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб`єкта господарювання; ліквідація суб`єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Так, відповідно до статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність від 16 квітня 1991 року N 959-XII (у редакції станом, що діяла до 07 лютого 2019 року), за порушення цього або пов`язаних з ним законів України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності можуть бути застосовані такі спеціальні санкції:

- накладення штрафів у випадках несвоєчасного виконання або невиконання суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб`єктами господарської діяльності своїх обов`язків згідно з цим або пов`язаних з ним законів України. Розмір таких штрафів визначається відповідними положеннями законів України та/або рішеннями судових органів України;

- застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб`єктів господарської діяльності індивідуального режиму ліцензування у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій;

- тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності у випадках порушення цього Закону або пов`язаних з ним законів України, проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Санкції, зазначені у цій статті, застосовуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку, за поданням органів доходів і зборів та контрольно-ревізійної служб, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та Національного банку України або за рішенням суду. Санкції, зазначені у цій статті, можуть бути застосовані до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності або іноземних суб`єктів господарської діяльності протягом трьох років з дня виявлення порушення законодавства.

Подання щодо застосування санкцій повинно містити такі дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності (для іноземних суб`єктів господарювання - мовою країни їхнього місцезнаходження), відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Так, порядок застосування Міністерством економічного розвитку і торгівлі України спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність визначений Положенням про порядок застосування до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України та іноземних суб`єктів господарської діяльності спеціальних санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , затвердженого наказом Міністерства економіки України від 17.04.2000 №52 (далі - Положення №52).

Згідно пункту 1.1 Положення №52, спеціальні санкції - індивідуальний режим ліцензування або тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності за поданням органів державної податкової та контрольно-ревізійної служб, митних, правоохоронних органів, органів Антимонопольного комітету України, спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг та Національного банку України або за рішенням суду.

Також, пунктом 1.2 Положення №52 передбачено, що санкції застосовуються Міністерством економічного розвитку і торгівлі України до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, що порушили Закон України Про зовнішньоекономічну діяльність та пов`язані з ним закони України, зокрема, в разі порушення суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності валютного, митного, податкового, іншого законодавства, що встановлює певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, та в разі проведення ними дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки.

Згідно пункту 4.8. Положення №52, про застосування санкцій, передбачених статтею 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність видається наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, у якому вказуються норми чинного законодавства, які було порушено, матеріали, на підставі яких видано наказ, реквізити суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, до яких застосовані санкції, та вид санкції, дата, з якої санкція починає діяти.

Як вбачається з матеріалів справи, Міністерством економічного розвитку і торгівлі України, на підставі подання Служби безпеки України щодо застосування спеціальної санкції до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від 22 жовтня 2018 р. вих. №8/1/5-11522ДСК, прийнято наказ від 30 жовтня 2018 р. №1587 Про застосування спеціальної санкції - тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності - до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України щодо застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ спеціальної санкції у вигляді тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно подання Служби безпеки України від 22 жовтня 2018 р. вих. №8/1/5-11522ДСК, Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, спільно з Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження від 26 липня 2018 №22018000000000236 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 258-5 Кримінального кодексу України.

У ході досудового розслідування встановлено, що у період з 2015-2018 років, підприємства, що входять до групи компаній ДіПі (Товариство з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ - код ЄДРПОУ 36858311, Товариство з обмеженою відповідальністю Дари природи - код ЄДРПОУ 20340885 та інші) здійснили експортно-імпортні операції щодо купівлі-продажу продукції на загальну суму близько 2 мільйонів доларів США з Товариством з обмеженою відповідальністю Дари Природи (общество с ограниченной ответсвенностью Дары Природы , ИНН50008939, м.Єнакієве), розташованим на тимчасово непідконтрольній державній владі України території Донецької області та зареєстрованим в органах влади т.зв. Донецької народної республіки . Кінцеві бенефіціарні власники та керівники вказаних суб`єктів господарювання, діючи за попередньою змовою групою осіб, шляхом сплати податків до Пенсійного фонду і Міністерства доходів і зборів Донецької народної республіки здійснюють фінансування терористичної організації Донецька народна республіка , тобто вчиняють дії з метою фінансового та матеріального її забезпечення. За вказаним фактом директору Товариства з обмеженою відповідальністю Дари Природи (код ЄДРПОУ 20340885), що входить до групи компаній ДіПі , повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 258-5 Кримінального кодексу України.

Зокрема, в поданні Служби безпеки України зазначено ланцюг постачання (взаємозв`язків) підприємств, що входять до групи компаній ДіПі , у тому числі таких, як, Товариство з обмеженою відповідальністю ДІПІ ЕЙР ГАЗ , Товариство з обмеженою відповідальністю Дари природи та інші.

Відповідно до пункту 20 Порядку переміщення товарів до району або з району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.2017 №99 (далі - Порядок №99), суб`єктам господарювання забороняється переміщувати на тимчасово неконтрольовану територію та з тимчасово неконтрольованої території товари, за винятком: харчових продуктів у визначенні Закону України Про безпечність та якість харчових продуктів , які переміщуються у складі гуманітарних вантажів; лікарських засобів у визначенні Закону України Про лікарські засоби та виробів медичного призначення, які переміщуються у складі гуманітарних вантажів; товарів та продукції (в тому числі, тих, що забезпечують функціонування та обслуговування або є необхідними у виробничому процесі) металургійної, гірничозбагачувальної, вугледобувної та енергогенеруючої галузей, об`єктів критичної інфраструктури за переліком та обсягами (вартість, вага, кількість), які затверджуються спільним рішенням МТОТ та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.

Службою безпеки України наголошено на тому, що, товари, які переміщувалися групою товариств ДіПі , не належать до виняткових товарів, визначених пунктом 20 Порядку №99.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що за результатами проведення досудового розслідування, окрім оголошення фігурантам справи підозри у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 258-5 Кримінального кодексу України, Головним управлінням контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки Служби безпеки України, спільно з Головним слідчим управлінням Служби безпеки України було прийнято рішення щодо підготовки та направлення до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України відповідного подання щодо накладення санкцій групі компаній ДіПі за порушення вимог статті 2 та частини першої статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність , а саме: за проведення дій, які можуть зашкодити інтересам національної економічної безпеки України.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що подання Служби безпеки України від 22.10.2018 р. вих. №8/1/5-11522ДСК щодо застосування спеціальної санкції до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, відповідає вимогам частини третьої статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність та містить наступні дані: найменування та реквізити суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності, відомості про зміст порушення з посиланням на конкретні положення законодавства України, вид спеціальної санкції, яку пропонується застосувати, найменування та реквізити контрагента, при виконанні контракту з яким порушено законодавство, іншу доцільну інформацію.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України не має повноважень перевіряти зазначені у поданні правопорушення, відповідальність за достовірність інформації, що зазначається в поданні, в тому числі, і факти порушення законодавства про зовнішньоекономічну діяльність несе ініціатор подання - Служба безпеки України. Єдиною законною і належною підставою для винесення наказу Міністерством економічного розвитку і торгівлі України є належним чином оформлене подання ініціатора щодо застосування спеціальної санкції до суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності.

Відтак, у відповідача були наявні всі обґрунтовані підстави для прийняття оскаржуваного наказу в частині застосування до позивача спеціальної санкції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.07.2018 р. у справі №809/4403/15.

Також, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 08 жовтня 2019 року по справі №809/4201/15, зазначено наступне: "Судами попередніх інстанцій вірно зауважено, що аналіз наведених норм дає підстави вважати, що Мінекономрозвитку України має право застосовувати до суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності України спеціальні санкції у вигляді індивідуального режиму ліцензування зовнішньоекономічної діяльності у випадках у випадках порушення такими суб`єктами цього Закону та/або пов`язаних з ним законів України, що встановлюють певні заборони, обмеження або порядок здійснення зовнішньоекономічних операцій, на підставі відповідного подання уповноважених органів, яке містить визначені законом реквізити.

При цьому, Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" надає право за органам доходів і зборів та іншим уповноваженим органам щодо внесення подання про застосування спеціальної санкції у разі виявлення порушень законодавства з боку суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності та не передбачає долучення до такого подання будь-яких підтверджуючих документів.

Таким чином, виявивши порушення вимог законодавства суб`єктами зовнішньоекономічної діяльності, органи доходів і зборів, мають право звертатись із поданням про застосування спеціальних санкцій; у свою чергу Мінекономрозвитку України, отримавши відповідне подання, яке відповідає вимогам Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", не має підстав для не розгляду чи відхилення такого подання".

Також, колегія суддів враховує, що тимчасове зупинення зовнішньоекономічної діяльності діє до моменту усунення порушень законодавства України або застосування практичних заходів, що гарантують виконання цього Закону та пов`язаних з ним законів України, але не більше трьох місяців з дати винесення відповідного рішення центральним органом виконавчої влади з питань економічної політики.

Подовження дії тимчасового зупинення зовнішньоекономічної діяльності здійснюється виключно за рішенням суду.

Позивач може вжити усіх можливих практичних заходів на усунення порушень вимог законодавства і приведення своєї діяльності у відповідність із законами України, що може бути підставою для скасування дії застосованої санкції, відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваного наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України щодо застосування до позивача спеціальної санкції, а тому, судом першої інстанції правомірно відмовлено ТОВ Діпі Ейр Газ в задоволенні позовних вимог.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Діпі Ейр Газ" залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Аліменко В.О. Карпушова О.В.

Повний текст постанови виготовлено 11.11.2019 року