Постанова

від 06.11.2019 по справі 295/3580/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/3580/19 Головуючий у 1-й інст. Лєдньов Д.М.

Категорія 29 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Микитюк О.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши в режимі відеоконференції справу №295/3580/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіо" до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 04 червня 2019 року суддею Лєдньовим Д.М. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 07 червня 2019 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Обіо" (далі - ТОВ Обіо , Товариство) звернулося до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 08.04.2016 з вини ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої пошкоджено належний Товариству автомобіль SSANG YONG, державний номерний знак НОМЕР_1 , а тому просило стягнути із відповідача 102463,49 грн матеріальної шкоди та судові витрати.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2019 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Обіо 102463,49 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

13 серпня 2019 року додатковим рішенням цього суду стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Обіо 1921 грн судового збору та 1200 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ Обіо .

Зазначив, що на час ДТП, тобто станом на 08.04.2016, його відповідальність була застрахована ПрАТ УПСК , яке 11.04.2016 було повідомлено ним про настання страхового випадку. Страховій компанії ним також було надано необхідні документи. Отже, вважає, що відшкодовувати матеріальну шкоду у даному випадку має страхова компанія. Крім того, вказав, що судом при вирішенні спору не встановлено власника пошкодженого автомобіля SSANG YONG, державний номерний знак НОМЕР_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Обіо Карпішин С.В. просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Зазначив, що відповідач затягував розгляд адміністративної справи, а тому страховиком - ПрАТ УПСК було відмовлено Товариству у виплаті страхового відшкодування на підставі ст. 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . Отже, вважає, що у даному випадку саме страхувальник, а не страховик має відшкодовувати шкоду. Також зазначив, що належність автомобіля SSANG YONG, д/н НОМЕР_1 Товариству доводиться постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 15.03.2018. З метою усунення сумнівів щодо належності цього автомобіля позивачу додав до апеляційної скарги копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за Товариством.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити. Представник ТОВ Обіо Карпішин С.В. апеляційну не визнав, просив залишити її без задоволення.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 квітня 2016 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Volkswagen , державний номерний знак НОМЕР_3 , допустив зіткнення з автомобілем SSANG YONG, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності Товариству (а.с. 6, 7).

Постановою Апеляційного суду Хмельницької області від 15.03.2018 закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП за закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.

У цій постанові, суд апеляційної інстанції, виходячи з висновку експертного дослідження №76 від 26.10.2016, дійшов висновку, що дії водія ОСОБА_1 не відповідали п.п. 16.12. Правил дорожнього руху України, останній виїхав на смугу руху автомобіля SSANG YONG, державний номерний знак НОМЕР_1 , в момент, коли водій даного транспортного засобу не мав технічної можливості уникнути зіткнення (а.с. 23-25).

Відповідно до висновку експертного автотоварознавчого дослідження №4110 від 14.04.2016 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки SSANG YONG, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, становить 102463,49 грн (а.с. 17-19).

Також, встановлено, що на день вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством Українська пожежно-страхова компанія (далі - ПрАТ УПСК , страховик) і відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АІ / 1171413 від 10.04.2015 (діяв до 12.04.2016) страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну складає 50000 грн, розмір франшизи 0 грн. (а.с. 54).

03.05.2018 страховиком відмовлено Товариству у задоволенні заяви від 29.03.2018 про виплату страхового відшкодування, посилаючись на пропуск останнім встановленого Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів однорічного строку для звернення з відповідною заявою.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача всієї суми завданого матеріального збитку, суд першої інстанції виходив із того, що ДТП відбулася 08.04.2016, розгляд справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності завершився 15.03.2018, а Товариству відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку із закінченням річного строку з моменту скоєння ДТП для подання заяви про здійснення страхової виплати. У зв`язку із цим суд вважав, що при розгляді справи виникнення обов`язку з виплати страхового відшкодування саме страховиком не підтверджено, а стягнення шкоди з особи, яка її завдала, відповідатиме завданням цивільного судочинства. При цьому суд також зазначив, що відповідачем не надано доказів виконання ним вимог ст. 33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, надання страховику письмового повідомлення про ДТП.

Суд апеляційної інстанції частково погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно зі статтею 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Визначаючи обов`язок страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в окремих випадках Моторного (транспортного) страхового бюро України) виплатити страхове відшкодування законодавцем у положеннях статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , було передбачено випадки, з настанням яких страховик набуває правових підстав для відмови у здійсненні такої виплати, зокрема, у випадку, коли потерпілим чи особою, яка має право на отримання відшкодування, не було протягом року з моменту скоєння ДТП подано заяви про виплату страхового відшкодування.

Тобто право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань не є безумовним, а пов`язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.

Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (Моторного (транспортного) страхового бюро України), узятих на себе зобов`язань виникає за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб`єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

З огляду на викладене вбачається, що закріплене в положеннях підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів право страховика за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відмовити у здійсненні страхового відшкодування у випадку пропуску встановленого строку на звернення до нього із заявою про виплату страхового відшкодування не залежить від суб`єкта звернення з відповідною заявою.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року в справі № 910/7449/17.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування лише 29.03.2018, тобто з пропуском строку, встановленого підпунктом 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів .

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 3 жовтня 2018 року в справі №753/5293/16-ц, строк, зазначений у підпункті 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є присічним і поновленню не підлягає.

Та обставина, що винну у ДТП особу було встановлено судовим рішенням лише 15.03.2018, не дає підстав для висновку, що позивач отримав статус потерпілої особи з моменту визнання судом винною особою водія іншого автомобіля.

Позивач, як власник пошкодженого автомобіля, мав право на звернення до ПрАТ УПСК у визначений законом строк з відповідною заявою, проте таким правом не скористався.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 виконав вимоги ст.33 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та протягом трьох робочих днів з дня настання ДТП надав страховику письмове повідомлення про ДТП, яке зареєстровано страховиком 11.04.2016 за №132 (а.с. 102).

Враховуючи вищенаведене, висновок суду про те, що відповідальність за шкоду слід покласти лише на особу, яка її завдала, є помилковим. Тому, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала і цивільно-правова відповідальність якої застрахована на підставі Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , можливе лише за умови, якщо згідно із цим Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Як вбачається із матеріалів справи, розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Різниця між фактичним розміром шкоди (102463,49 грн) і сумою страхового відшкодування (50000 грн) становить 52463,49 грн. Тому відповідач має нести відповідальність перед позивачем в сумі 52463,49 грн.

Доводи ОСОБА_1 про те, що у справі відсутні докази його вини у вчиненні ДТП спростовуються змістом постанови Апеляційного суду Хмельницької області від 15.03.2018.

Крім того, у апеляційній скарзі відповідач не оспорював своєї вини у вчиненні ДТП та розміру матеріального збитку, клопотання про призначення відповідних судових експертиз не заявляв.

Ураховуючи вищенаведені судом апеляційної інстанції мотиви, доводи відзиву на апеляційну скаргу не впливають на обсяг відповідальності страхувальника, який обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Отже, оскаржуване рішення підлягає зміні, шляхом зменшення стягнутого з відповідача на користь позивача матеріального збитку, заподіяного внаслідок ДТП, з 102463,49 грн до 52463,49 грн.

Також підлягає зміні додаткове рішення суду у частині стягнутого з ОСОБА_1 на користь Товариства судового збору шляхом зменшення його розміру з 1921 грн до 938,50 грн пропорційно до задоволених позовних вимог.

Також з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати за подання апеляційної скарги, яка була задоволена частково, в сумі 1406,17 грн.

Додаткове рішення суду від 13 серпня 2019 року про стягнення з відповідача на користь позивача 1200 грн витрат на професійну правничу допомогу не оскаржувалось, а тому судом апеляційної інстанції не переглядалось.

Дана справа є малозначною, оскільки визначена у ній ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Тому, відповідно до п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України, судове рішення у цій справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 04 червня 2019 року та додаткове рішення цього суду від 13 серпня 2019 року в частині стягнення судових витрат в сумі 1921 грн змінити, зменшивши розмір стягнутої матеріальної шкоди з 102463,49 грн до 52463,49 грн та судового збору з 1921 грн до 938,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Обіо" на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати за подання апеляційної скарги в сумі 1406,17 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 11 листопада 2019 року.