Ухвала

від 31.10.2019 по справі 1314/1168/2012

МОСТИСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

31.10.2019 року м.Мостиська

ЄУН 1314/1168/2012

провадження №6/448/26/19

Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Білоус Ю.Б.,

при секретарі судового засідання Романченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська подання головного державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бідак О.Є. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення у такої паспортного документа,

учасники справи:

державний виконавець Бідак О.Є., - не з`явилась,

встановив:

Головний державний виконавець Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бідак О.Є. звернулася до суду із зазначеним поданням, покликаючись на те, що у Мостиському РВ ДВС Головного ТУЮ у Львівській області на виконанні перебуває виконавче провадження ВП №59270852 з виконання виконавчого листа №1314/1168/2012, про стягнення заборгованості в сумі 26192,50 грн.

Стверджує, що за вказаним виконавчим провадженням боржником є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Зазначає, що рішення суду до теперішнього часу боржником не виконано, будь-яких дій, спрямованих на його виконання, боржником не здійснено.

Вказує, що в ході проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника ОСОБА_1 не виявлено на праві власності будь якого майна.

Враховуючи те, що судове рішення протягом тривалого періоду часу боржником ОСОБА_1 не виконується, не дивлячись на те, що державним виконавцем вжито усіх, передбачених чинним законодавством заходів примусового виконання рішення, вважає, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

З огляду на наведене, просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон без вилучення паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 до виконання зобов`язань, покладених на неї виконавчим листом №1314/1168/2012, про стягнення заборгованості в сумі 26192,50 грн.

В судове засідання головний державний виконавець Бідак О.Є. не з`явилася, проте подала клопотання, в якому просить суд дане подання розглядати у її відсутності та зазначає, що вимоги подання підтримує в повному обсязі.

Сторони виконавчого провадження у відповідності до положень ч.4 ст.441 ЦПК України в судове засідання не викликались.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши матеріали подання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до положень ст.441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення. Ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Судом встановлено, що в провадженні Мостиського РВ ДВС Головного ТУЮ у Львівській області на виконанні перебуває виконавче провадження ВП№59270852 з виконання виконавчого листа №1314/1168/2012, про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 в сумі 26192,50 грн.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п.19 ч.3 ст.18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Так, відповідно до ст.2 Протоколу № 4 (ратифікований Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997р.) до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини) заходи щодо обмеження свободи пересування повинні бути достатньо виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі Хлюстов проти Росії , зазначено, що необґрунтоване втручання в право заявника на виїзд країни є порушенням п.п. 2 і 3 Протоколу № 4 до Конвенції. Суд, вказав, що за обставин даної справи, державний виконавець, в якості підстави для встановлення обмеження заявнику у виїзді за межі країни вказав лише те, що має місце несплата заявником боргу за судовим рішенням у добровільному порядку, ніяких інших причин для застосування такої міри відповідальності не зазначив, як і не вказав, як обмеження у праві виїзду може сприяти виконанню рішення суду, не дослідив особисту ситуація заявника та інші обставини справи.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст.313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК до особистих немайнових прав фізичної особи, а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи.

Відповідно до ч.3 ст.269 ЦК особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Статтею 6 Закону України від 21.01.1994, № 3857-XII Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України передбачено, підстави для тимчасового обмеження у праві виїзду громадян України за кордон. Однією з підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України за кордон є те, що він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов`язань.

Отже, сама по собі заборгованість за виконуваними судовими рішеннями не може свідчити про ухилення боржника від виконання зобов`язання.

Відповідно до висловленої Верховним Судом України позиції щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ухилення від виконання зобовязань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) , вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону України № 3857-XII Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21 січня 1994 року та у п. 19 ч. 3ст. 18 Закону України №1404-VІІІ Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року, позначає з об`єктивної сторони такі свідомі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо). У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином, наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного виконавця правом звернення до суду з таким поданням. Саме ухилення боржника від виконання зобов`язань є обов`язковою передумовою звернення державного виконавця до суду. Органи державної виконавчої служби повинні покликатись на обставини, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань, та підтвердити їх відповідними доказами. Дійсний факт ухилення має підтверджуватися сукупністю доказів.

При цьому, згідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно положень ч.2 ст.89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів подання не вбачається, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання покладених на неї зобов`язань. Зокрема, в матеріалах подання відсутні докази (їх сукупність) того, що боржником було вчинено дії щодо ухилення від виконання зобов`язання та те, що дане ухилення зумовлене саме суб`єктивними причинами (що боржник має змогу виконати зобов`язання в повному обсязі чи частково, але свідомо та без поважних причин не робить цього), а не об`єктивними (внаслідок відсутності роботи, незадовільного фінансового стану боржника і т.і.).

Тобто, з матеріалів подання не вбачається факт свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язань.

За таких обставин, суд вважає, що головним державним виконавцем Бідак О.Є. не обґрунтовано та не підтверджено доказами необхідності застосування до боржника тимчасового обмеження у виїзді за межі України, у зв`язку із чим не має правових підстав для обмеження боржника ОСОБА_1 у її конституційному праві вільно залишати територію України та встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Таким чином, подання головного державного виконавця Мостиському РВ ДВС Головного ТУЮ у Львівській області про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 , не підлягає задоволенню.

Відмова у задоволенні подання не позбавляє права державного виконавця за наявності достатніх підстав, які вказують на ухилення боржником ОСОБА_1 , від виконання зобов`язань та після вчинення усіх виконавчих дій спрямованих на виконання рішення суду про стягнення коштів повторно звернутись з таким поданням.

Керуючись ст.ст.247, 258-260, 441 ЦПК, суд -

постановив:

У задоволенні подання головного державного виконавця Мостиського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бідак О.Є., про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без вилучення у такої паспортного документа, - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Мостиський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.Б. Білоус

Ухвала набрало законної сили ___

Суддя Ю.Б. Білоус