Ухвала

від 05.11.2019 по справі 454/983/19

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/983/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.11.2019 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Адамович М.Я. ,

за участю секретаря Мандрик І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради про визнання протиправним рішення міської ради,

в с т а н о в и в:

В Сокальський районний суд із позовом звернувся ОСОБА_1 та просить суд скасувати як протиправний пункт третій рішення Великомостівської міської ради від 17.10.2018р. №307 в частині відмови в наданні йому у власність земельної ділянки площею 0,0914га, кадастровий номер 4624810600:10:001:0311, яка знаходиться по АДРЕСА_1 та зобов`язати Великомостівську міську раду винести на повторний розгляд чергової сесії міської ради заяву про надання у власність зазначеної земельної ділянки.

Представник відповідача Великомостівської міської ради подав клопотання про закриття провадження у справі, оскільки справа на підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В зв`язку з тим, що позивач оскаржує акт індивідуальної дії, який суб`єкт владних повноважень (Великомостівська міська рада) прийняла у відповідності до вимог Закону України "Про місцеве самоврядування" та ЗК України.

Позивач в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання з тих підстав, що правову позицію щодо підсудності справи саме Сокальському суду було викладено у постанові Великої палати Верховного суду від 18.04.2018р. у справі №707/1580/15-ц. Зокрема, оспорювання рішення органу місцевого самоврядування поглинається спором про речове приватне право, яке як могло належати особі до звернення до органу місцевого самоврядування так і виникнути в результаті реалізації рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, але захист якого відбувається у порядку цивільного судочинства у спосіб характерний для приватноправових відносин.

Представник відповідача клопотання підтримав та просив задовольнити.

Заслухавши сторони та дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження по справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Статтею 125 Конституції України визначено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.1978 р. у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства (ч. 1 ст. 2 КАС).

Перелік публічно-правових справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в ч.1 ст.19 КАС, зокрема на спори фізичних та юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Разом з цим, відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України", рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов`язковими до виконання.

Конституційний Суд України у рішенні від 01.04.2010 р. №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 143 Конституції України, п. а , б , в , г ст. 12 Земельного кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України вирішив: положення п. а , б , в , г ст. 12 Земельного кодексу України у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності потрібно розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень; положення п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Також, правову позицію щодо підсудності земельних спорів було викладено у постанові Великої Палати Верховного суду України від 27.03.2019р. у справі №206/4712/17.

Зокрема, в пунктах 32-34 постанови зазначено, що якщо особа звертається до повноважного органу з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, за результатами якого цей орган приймає відповідне рішення, зокрема, й про скасування рішення щодо надання відповідного дозволу, то у цих правовідносинах зазначений орган реалізує управлінські функції. А тому спори про оскарження таких його рішень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Отримання особою дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про її передання у власність чи у користування. А скасування рішення про надання відповідного дозволу не є порушенням речового права, якщо тільки немає обставин, які свідчать про наявність у цієї особи або інших заінтересованих осіб речових прав щодо такої земельної ділянки.

У позовній заяві позивач не просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, а заявив вимогу про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень, яке перешкоджає йому в реалізації законодавчо закріпленого права на безоплатне отримання земельної ділянки у власність. Приватний інтерес у позивача на час звернення до суду з цим позовом відсутній та може виникнути після реалізації позивачем права на безоплатне отримання земельної ділянки земельної ділянки (затвердження проектної документації, та прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність).

В судовому засіданні встановлено, що позивач просить скасувати як протиправний пункт третій рішення Великомостівської міської ради від 17.10.2018р. №307 в частині відмови в наданні йому у власність вищевказаної земельної ділянки та зобов`язати Великомостівську міську раду винести на повторний розгляд чергової сесії міської ради заяву про надання її у власність.

Крім цього, у позивача на даний час відсутній приватний інтерес, оскільки земельна ділянка площею 0,0914га, кадастровий номер 4624810600:10:001:0311, яка знаходиться по АДРЕСА_1 не передана у власність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради про визнання протиправним рішення міської ради слід закрити, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі наведеного, керуючись ст.255 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Великомостівської міської ради про визнання протиправним рішення міської ради - закрити.

Повернути ОСОБА_1 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. сплаченого судового збору.

Ухвала може бути оскаржена сторонами безпосередньо до Львівського апеляційного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Головуючий: М. Я. Адамович