Ухвала

від 31.10.2019 по справі 761/35539/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5950/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року,

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

власника майна ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_8 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.09.2019 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32017100000000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6 , а саме: - 7/25 квартири загальною площею 109,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила зобов`язати сторону обвинувачення надати суду матеріали справи з доказами перерахування коштів на рахунки ДП «Укрвакцина» від ОСОБА_9 , що працював на посаді директора та дослідити їх у судовому засіданні, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12.09.2019 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги,власник майна зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та не обґрунтованою, оскільки, на думку ОСОБА_6 , слідчим суддею не встановлено правовий режим майна, на яке накладено арешт та його належність підозрюваній.

Крім того, власник майна стверджує, що грошові кошти, які надходили на рахунки ДП «Укрвакцина» від ОСОБА_9 є поверненням надмірно сплачених сум заробітної плати директору, що на її думку є важливою інформацією, безпідставно не врахованою ані органом досудового розслідування, ані слідчим суддею.

Апелянт зазначає, що слідчим суддею не вказана конкретна правова підстава застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, не надано оцінки обґрунтованості підозри, не зазначено щодо співмірності та наслідків від застосування такого арешту.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, пояснення представника власника майна та власника майна, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 32017100000000062, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.05.2017 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України.

26.06.2019 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст.94, 132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду зазначених вимог закону дотримався.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

У разі задоволення цивільного позову або стягнення з юридичної особи розміру отриманої неправомірної вигоди суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Відповідно до ч. 1ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Подаючи клопотання про арешт майна, слідчий зазначив метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора ОСОБА_7 та, дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на майно, а саме: 7/25 квартири загальною площею 109,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке яка належить підозрюваній ОСОБА_6 .

Відповідно до повідомлення старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС у місті Києві ОСОБА_10 про підозру, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України, тобто у пособництві заволодінню чужим майном, вчиненому в великих розмірах, шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім того, в матеріалах провадження наявний цивільний позов від 21.08.2018 року про відшкодування матеріальних збитків, у якому позивач Державне підприємство «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України просить стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на користь Державного підприємства «Укрвакцина» Міністерства охорони здоров`я України (код ЄДРПОУ 21508100) матеріальну шкоду в розмірі 245504 (двісті сорок п`ять тисяч п`ятсот чотири) гривні 83 копійки.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 7/25 квартири загальною площею 109,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до договору купівлі-продажу Р№ 711 від 18.12.2009 року на праві спільної сумісної власності належить ОСОБА_6 .

За таких обставин, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_6 , дослідивши при цьому матеріали, додані до клопотання прокурором, врахувавши всі обставини та оцінивши в повній мірі наслідки від застосування такого арешту.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, а саме приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передача вищевказаного автомобіля.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання прокурора, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не виявлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтвердженні достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційні скарги представників задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_7 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 32017100000000062, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 травня 2017 року. За ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 191 КК України та накладено арешт на майно підозрюваної ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: - 7/25 квартири загальною площею 109,1 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4