Ухвала

від 07.11.2019 по справі 465/7803/14-ц

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/7803/14-ц

2-з/465/28/19

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"07" листопада 2019 р. м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі

головуючого-судді - Дзеньдзюра С. М.

з участю секретаря судового засідання - Іваника Р.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Український інноваційний банк", з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальність Злагода-М про визнання недійсним кредитного договору, -

встановив:

позивач звернулася в суд із вищевказаним позовом та з урахуванням уточнення позовних вимог просила суд визнати недійсним кредитний договір №110005 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_1 ; визнати недійсним кредитний договір №547 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_1 ; визнати недійсним кредитний договір №1018 від 06 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода-М ; визнати договір поруки №110005/2 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_2 , припиненим; визнати договір поруки №110005/1 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода-М , припиненим; застосувати наслідки недійсності правочину.

12.08.2019р. ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова Дзеньдзюри С. М. вказану цивільну справу прийнято до свого провадження та розпочато здійснення розгляду справи в порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

28.07.2015 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить в якості забезпечення позову накласти арешт на квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1

Заяву обґрунтовано тим, що її достовірно стало відомо, що відповідач без будь-якої згоди позивача, інших сторін та учасників судового розгляду, не зважаючи на розгляд справи в суді про визнання кредитного, іпотечних договорів недійсними, а договорів поруки - припиненими, вживає активних дієвих заходів по зміні власника іпотечного майна, пошуку покупців та відчуженню без згоди позивача майна, що перебуває у власності позивача, сторін та учасників судового розгляду, грубо порушуючи при цьому Конституцію України, діюче законодавство України про захист права власності, про іпотеку та інше. Здійснення таких дій з боку відповідача мотивується вимогами ст. 36, 37, 38 Закону України "Про іпотеку", оскільки оскаржуваний договір іпотеки містить відповідні застереження про можливість вчинення банком таких дій. Окрім того, наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем. Позивачка зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити захист прав та інтересів заявника і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. У разі перереєстрації права власності на іпотечне майно від позивача до відповідача та/або третіх осіб, до закінчення розгляду справи по суті та визнання оспорюваного договору недійсним, виникне необхідність додатково оскаржувати, скасовувати в позовному чи адміністративному провадженні державну реєстрацію правочину, що в подальшому спричинить відчуження майна позивача третім особам, виникне необхідність оспорювати ці дії, рішення та правочини в окремих судових провадженнях, оскільки предметом цього позову є нерухоме майно.

28.07.2015 року ухвалою Франківського районного суду м.Львова відмовлено позивачці ОСОБА_1 в задоволені заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1

26.10.2015 року ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Франківського районного суду м.Львова від 28.07.2015 року скасована та передано питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, суд вважає, що слід заява про забезпечення позову розглядати без повідомлення учасників справи.

Одним із способів забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 150 ЦПК України, являється накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Під забезпеченням позову розуміється вжиття судом передбачених законом заходів, які створюють реальну гарантовану можливість для виконання в майбутньому рішення у справі в разі задоволення заявленого позову.

При цьому, забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

При цьому відповідно до принципу змагальності сторін і загальних правил розподілу тягаря доказування обов`язок доведення підстав для застосування заходів забезпечення позову покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

У відповідності з роз`ясненнями, викладеними в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши заяву про забезпечення позову та враховуючи вищезазначене, суд вважає, що така заява не підлягає до задоволення, оскільки позивач не обґрунтував підстав для забезпечення позову та не надав суду будь-яких належних та переконливих доказів на підтвердження того , що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або забезпечить ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом за захистом яких він звернувся.

Також суд бере до уваги при вирішенні даної заяви те, що ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08.12.2014 року зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.05.2013 року у справі №1306/2583/2012 за позовом ПАТ "Український інноваційний банк" до ОСОБА_1 , Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода-М , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту до набрання законної сили судовим рішенням у даній цивільній справі.

А відтак, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 247, 260, 261, 353 -355 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Український інноваційний банк", з участю третіх осіб: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальність Злагода-М про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали складено 07.11.2019 року.

Суддя: Дзеньдзюра С. М.