Постанова

від 20.01.2020 по справі 465/7803/14-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/7803/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М.

Провадження № 22-ц/811/3914/19 Доповідач в 2-й інстанції: Цяцяк Р. П.

Категорія:40

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Цяцяка Р.П.,

суддів: Крайник Н.П. та Шеремети Н.О.,

за участю секретаря Куцика І.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Український інноваційний банк", у якому просить суд ухвалити рішення, яким:

- визнати недійсними кредитні договори:

- №110005 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_1 ;

- №547 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_1 ;

- №1018 від 06 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода-М ;

- визнати припиненими договори поруки:

- №110005/2 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та ОСОБА_2 ;

- №110005/1 від 05 квітня 2011 року, укладений між ПАТ Український інноваційний банк та Товариством з обмеженою відповідальністю Злагода-М ,

та застосувати наслідки недійсності правочину.

У листопаді 2019 року позивачка подала до суду заяву про забезпечення вище згаданого позову, в якій просила в якості забезпечення позову заборонити органам та суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, які утворені та діють відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, яке передано в іпотеку ПАТ "Український інноваційний банк", до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, а саме:

- щодо квартири (магазин-салон), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 114 м.кв., яка належить на праві власності ОСОБА_1 ;

- щодо нежилого приміщення (площею 184,1 м.кв.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстроване в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 3742661, яке на праві власності належить ТзОВ "Злагода-М" (ідентифікаційний код 20799136);

- щодо квартири АДРЕСА_3 , зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 965924 (том 3, а.с. 160-166).

Оскаржуваною ухвалою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні її вище згаданої заяви про забезпечення позову (том 3, а.с. 199-201).

Дану ухвалу оскаржила позивачка ОСОБА_1 .

Апелянт просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нову, якою задовольнити її заяву про забезпечення позову, покликаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення норм матеріального і процесуального права.

Вважає, що відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд фактично сприяє Відповідачу - Банку або його правонаступнику, надаючи йому можливість незаконно заволодіти чужим нерухомим майном, яке станом на даний час перебуває в іпотеці ПАТ Український інноваційний банк за іпотечними договорами, які оскаржують ся в даному судовому спорі .

Висновок суду про те, що позивачем не доведено необхідності забезпечення позову, вважає формальним .

Стверджує, що протягом 2018-2019 років представники ПАТ Українська інноваційна компанія постійно погрожують позивачці та членам її сім`ї, що найближчим часом заберуть все нерухоме майно шляхом переоформлення права власності на це майно на ПАТ Українська інноваційна компанія в порядку позасудового звернення стягнення на підставі ст.. 36, 37, 38 ЗУ Про іпотеку (том 3, а.с. 215-221).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача , за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові N 6-605цс16 від 25.05.2016 року, забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення .

Таким чином забезпечення позову покликане забезпечити належне виконання можливого рішення суду про задоволення позову, тобто вплинути на можливе утруднення його виконання чи сприяти уникненню можливості його невиконання. Вказані заходи не стосуються інших можливих подальших наслідків, що можуть виникнути внаслідок задоволення позовних вимог.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову . Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду , а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову встановлено, що ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали .

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Матеріалами справи стверджується та визнається самою позивачкою (апелянтом) ОСОБА_1 те, що заява останньої про забезпечення позову стосується трьох об`єктів нерухомості, власниками двох з яких є інші фізична та юридична особа (том 3, а.с. 160-166), що і стало однією з причин для відмови судом першої інстанції ОСОБА_1 у задоволенні вимог її заяви про забезпечення позову.

В той же час, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки оскаржуваної ухвали з посиланням на вище наведену обставину.

Третій об`єкт нерухомості, а саме - квартира АДРЕСА_4 , загальною площею 114 кв.м., була переданою у іпотеку відповідачу по справі, ПАТ "Український інноваційний банк", по договору іпотеки № 547, який і було укладено між згаданими сторонами спору 05 квітня 2011 року - з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 перед ПАТ "Український інноваційний банк" по кредитному договору від 05 квітня 2011 року, згідно якого ОСОБА_1 отримала у згаданому банку в кредит 3 500 000 грн.: про наведене міститься посилання і у самій заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову .

Судом встановлено та стверджується матеріалами справи, що ПАТ "Український інноваційний банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (а також і інших осіб) про стягнення заборгованості за вище згаданим кредитним договором від 05 квітня 2011 року, однак за клопотанням самої ОСОБА_1 08 грудня 2014 року ухвалою Апеляційного суду Львівської області провадження у згаданій справі зупинено - до набрання законної сили рішення у даній справі: за позовом ОСОБА_1 про визнання недійсним вище згаданого кредитного договору від 05 квітня 2011 року.

Як вбачається з вище наведеного, протягом більше 5-ти років ПАТ "Український інноваційний банк", як іпотекодержатель згаданої квартири, власником якої є ОСОБА_1 , так і не вчинив дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав на цю квартиру в порядку позасудового звернення стягнення (як і будь-хто інший).

Вище наведені обставини також стали однією з причин для відмови судом першої інстанції ОСОБА_1 у задоволенні вимог її заяви про забезпечення позову.

Однак, апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки оскаржуваної ухвали і в цій частині.

З урахуванням вище наведеного колегія суддів вважає, що підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні і апеляційну скаргу на неї, доводи якої висновків оскаржуваної ухвали не спростовують, слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду міста Львова від 07 листопада 2019 року - без змін.

Постанова апеляційного суду у касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повну постанову складено 20 січня 2020 року.

Головуючий : Цяцяк Р.П.

Судді: Крайник Н.П.

Шеремета Н.О.