Постанова

від 04.11.2019 по справі 674/576/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 674/576/18

Провадження № 22-ц/4820/1820/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Хмельницької ощадної кредитної спілки до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Хмельницької ощадної кредитної спілки про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області в складі судді Артемчук В.М. від 09 липня 2019 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У квітні 2018 року Хмельницька ощадна кредитна спілка,звертаючись в суд з цим позовом до відповідача, вказувала, що 16.09.2014 року між Хмельницькою ощадною кредитною спілкою та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25-2014, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 13500 грн. на строк 12 місяців при умові дотримання узгодженого порядку виплати кредиту та процентів, визначеного графіком. Плата за користування кредитом (проценти) становила 55 % річних на залишок основної суми кредиту.

За договором при порушенні порядку виплат та непроведення повного розрахунку за кредитним договором до 16.09.2015 року, договір вважається пролонгованим на невизначений строк, але цей строк не може бути меншим, ніж строк виконання сторонами обов`язків (п.п.2.1, 6.1). При таких умовах плата за користування кредитом, визначена п.3.1 договору, збільшується в 3 рази та становить 165 %.

Кредитна спілка виконала свої зобов`язання за кредитним договором і надала відповідачу грошові кошти в розмірі 13500 грн.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконує, внаслідок чого станом на 31 березня 2018 року утворилася заборгованість в розмірі 68594,24 грн., з яких 11905,38 грн. - основна сума кредиту, 52593,41 грн. - плата за користування кредитом; 4095,45 грн. інфляційні втрати.

У липні 2018 року позивач подала заяву про збільшення позовних вимог, в якій просила також стягнути з відповідача пеню по кредитному договору, яка станом на 17.07.2018 року нарахована в сумі 86909,27 грн. та понесені судові витрати в сумі 7549,41 грн.

В червні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до Хмельницької ощадної кредитної спілки, де зазначав, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за кредитним договором №25-2014, йому були видані кошти в сумі 13500 грн., тобто, відповідачем прострочено виконання свого зобов`язання видати кредит в сумі 15000 грн. в строк до 16.09.2014 року. Тому просив стягнути з Хмельницької ощадної кредитної спілки на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 16425 грн., що утворилася внаслідок невиконаного замовлення на кредит відповідно до умов договору.

Рішенням Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2019 року позовну заяву Хмельницької ощадної кредитної спілки до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , 1976 року народження (місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької ощадної кредитної спілки (місцезнаходження: с. Пирогівці, вул. Кірова, 36 Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21330517, на рах. НОМЕР_2 в ПАТ КБ ХФ Приватбанк МФО 315405) заборгованість по кредитному договору №25-2014 від 16 вересня 2014 року в сумі 155503 (сто п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот три) грн. 15 коп., що складається із заборгованості по тілу кредиту - 11905,38 грн., заборгованості за користування кредитом (проценти) - 52593,41 грн., пені - 86909,27 грн., інфляційних втрат - 4095,45 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , 1976 року народження (місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької ощадної кредитної спілки (місце знаходження: АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 вул. Кірова, 36 Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21330517, на рах. НОМЕР_2 в ПАТ КБ Приватбанк МФО 315405) судовий збір в розмірі 2332,55 грн. та витрати, що пов`язані з явкою до суду в розмірі 7549,41 грн.

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Хмельницької ощадної кредитної спілки про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання по наданні фінансової послуги відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині стягнення з нього процентів, пені та судових витрат, і ухвалити нове рішення, яким стягнути з нього на користь позивача заборгованість по тілу кредиту 11905,38 грн., заборгованість по процентах 2703,35 грн. та інфляційні втрати 4095,45 грн.

На його думку, суд дійшов хибного висновку про наявність підстав для стягнення процентів за ставкою 165 % річних. За змістом п.п. 2.1, 7.3, 7.4 кредитного договору №25-2014 від 16 вересня 2014 року датою закінчення строку дії договору є 16.09.2015 року. Також відсутні підстави для стягнення з нього пені в сумі 86909,27 грн., оскільки пеня нарахована та стягнута поза межами строку позовної давності. Суд помилково стягнув витрати, пов`язані з явкою до суду в розмірі 7549,41 грн., які є завищеними на думку апелянта.

У відзиві Хмельницька ощадна кредитна спілка просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що суд правильно вказав про пролонгацію договору внаслідок порушення терміну розрахунку. Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України кредитним договором передбачено інший розмір процентів, аніж 3 %, - 165 % від простроченої суми, а тому суд першої інстанції правильно визначив заборгованість по процентах. ОСОБА_1 не сплатив борг по тілу кредиту, тому правомірно стягнуто пеню в межах спеціального строку позовної давності для неустойки. Всі витрати, пов`язані з явкою до суду, доведені письмовими доказами.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а його висновки не відповідають обставинам справи.

Так, судом встановлено, що 16 вересня 2014 року між Хмельницькою ощадною кредитною спілкою та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25-2014, предметом якого є отримання кредиту в розмірі 15000 грн. на умовах сплати 55 % річних за користування кредитом (проценти) на залишок основної суми кредиту. Позичальник зобов`язався повернути кредит та проценти за користування ним до 16.09.2015 року (п.п. 2.2. договору). Строки договору починають свій перебіг з дня видачі кредиту і закінчуються після повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань (п.2.5 договору).

ОСОБА_1 фактично отримав кредит в розмірі 13500 грн.

Позичальник з 30.04.2015 року не виконував умови договору, ощадною спілкою нараховано заборгованість по тілу кредиту, що складає 11905,38 грн., 52593,41 грн. - плата за користування кредитом; 4095,45 грн. - інфляційні втрати, пеня - 86909,27 грн.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконував умови кредитного договору, заборгованість нарахована ощадною спілкою відповідно до умов кредитного договору, тому вона підлягає стягненню з відповідача, як і 4095,45 грн. інфляційних втрат відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Проте з таким висновком не можна погодитися у повному обсязі, зважаючи на таке.

Так, відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно зі статтями 526, 530, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином у встановлений строк (термін) відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Порушенням зобов`язання відповідно до статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1.ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Встановлено, що за умовами кредитного договору №25-2014 від 16.09.2014 року сторони погодили сплату процентів за користування кредитом виходячи з процентної ставки 55 % річних. Базою для нарахування процентів є залишок основної суми виданого кредиту (п.3.1).

Згідно з п.2.1. кредитного договору строк дії договору становить 12 місяців, тобто з 16.09.2014 року по 16.09.2015 року, але цей строк не може бути меншим, ніж строк виконання сторонами своїх обов`язків за ним.

За змістом пункту 3.3. договору сторони домовилися про погашення кредиту та відсотків за ним згідно графіка погашення, викладеного у пункті 8 цього договору, за яким датою погашення кредиту та сплати процентів є 16.09.2015 року.

Відтак, у межах строку кредитування до 16.09.2015 року відповідач мав повернути кредит і сплатити проценти відповідно до графіку погашення, наведеному в п. 8 зазначеного договору.

Згідно з пунктом 6.1. договору у випадку непроведення повного розрахунку за кредитним договором до дати, вказаної в пункті 2.4 договору, договір вважається пролонгованим на невизначений строк, при цьому позичальник зобов`язаний провести погашення повного боргу за кредитом в дводенний термін з дня пред`явлення такої вимоги кредитною спілкою чи направлення відповідної претензії. У випадку пролонгації договору в порядку, вказаному в даному пункті, відсоткова ставка, визначена в пункті 3.1. договору, збільшується в 3 рази.

Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Апеляційний суд констатує, що умова договору щодо його пролонгації на невизначений строк (пункт 6.1. договору) суперечить нормам ч.1 ст. 251, ч. 1 ст. 252 ЦК України і фактично не містить домовленості сторін щодо іншого погодженого сторонами строку кредитування.

Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу також визнав, що ОСОБА_1 з 16.09.2015 року неправомірно користується кредитними коштами, а застосована ощадною спілкою потроєна процентна ставка (165 % річних) є іншим розміром процентів, встановленим договором відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України.

Відтак, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення кредиту у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення грошового зобов`язання.

Такий висновок цілком узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.03.2018 року в справі №444/9519/12.

Згідно розрахунку заборгованості за договором заборгованість по тілу кредиту становить - 11905,38 грн., проценти за користування кредитом за відсотковою ставкою 55% річних в межах строку дії договору, до 16.09.2015 року, складають 2703,35 грн.

Проценти за користування кредитом в розмірі 52593,41 грн. нараховані за відсотковою ставкою 165 % річних, поза строком дії кредитного договору, що суперечить приписам частини першої статті 1048 ЦК України.

Відтак помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення процентів в розмірі 52593,41 грн., нарахованих поза межами погодженого сторонами строку кредитування.

Водночас за змістом пункту 6.1. договору відсоткова ставка (165 % річних) утворюється шляхом збільшення у три рази ставки, визначеної в пункті 3.1. договору, який в свою чергу встановлює плату за користування кредитом.

Зміст наведених умов договору цілком спростовує твердження позивача про компенсаційну природу (на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України) збільшеної процентної ставки.

Умовами договору (п.6.1) встановлено, що при порушенні терміну розрахунку позичальник сплачує пеню в розмірі 2% за кожен день прострочення.

Згідно протоколу засідання правління №3-18 від 17.07.2018 року вирішено застосувати пеню до ОСОБА_1 по кредитному договору №25-2014 від 16.09.2014 року за порушення основного зобов`язання і невиконання умов договору.

Задовольняючи позов в частині стягнення пені, суд першої інстанції не врахував, що зазначені вимоги позивач пред`явив за період поза межами строку дії договору.

Проте після закінчення дії кредитного договору право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 28.03.2018 року№444/9519/12, та від 04.07.2018 року в справі №14-154цс18, Верховний Суд в постанові від 13.02.2019 року, справа №489/3495/16-ц.

Відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача пені за прострочення розрахунку за договором.

Апелянт не спростував наданих представником позивача розрахунків витрат, пов`язаних з явкою до суду, тому суд обґрунтовано прийняв їх до уваги.

За таких обставин оскаржуване рішення в частині вирішення первісного позову та стягнення судових витрат слід скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 11905,38 грн. заборгованості по кредиту, 2703,35 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом та 4095,45 грн. інфляційних втрат. В решті позову слід відмовити.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст. 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача судові витрати 1188,80 грн. (9881,96 грн. х 12,3%).

Понесені апелянтом при подачі апеляційної скарги судові витрати підлягають стягненню з позивача на користь відповідача пропорційно розміру задоволених вимог 2707,69 грн. (3077,97 грн. х 87,97 % ).

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Відтак підлягає стягненню з позивача на користь ОСОБА_1 різниця у витратах, що підлягають відшкодуванню на користь обох сторін, в сумі 1518,89 грн. (2707,69 грн. -1188,80 грн.).

Рішення в частині зустрічного позову не оскаржувалося в апеляційному порядку, відтак, не переглядалося апеляційним судом.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 09 липня 2019 року в частині вирішення первісного позову та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Хмельницької ощадної кредитної спілки задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , 1976 року народження (місце реєстрації АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Хмельницької ощадної кредитної спілки (місцезнаходження: с. Пирогівці, вул. Кірова, 36 Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21330517, на рах. НОМЕР_2 в ПАТ КБ ХФ Приватбанк МФО 315405) 11905,38 грн. заборгованості по кредиту, 2703,35 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 4095,45 грн. інфляційних втрат.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Хмельницької ощадної кредитної спілки (місцезнаходження: с. Пирогівці, вул. Кірова, 36 Хмельницького району Хмельницької області, код ЄДРПОУ 21330517, р/р НОМЕР_3 в ПАТ КБ ХФ Приватбанк , МФО 315405) на користь ОСОБА_1 1518,89 грн. понесених судових витрат.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 07 листопада 2019 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова