Рішення

від 31.10.2019 по справі 361/2284/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/2284/19

Провадження № 2/361/2152/19

31.10.2019

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

31 жовтня 2019 року Броварський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого - судді Селезньової Т.В., при секретарі Яблонській В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Калитянської селищної ради Броварського району Київської області , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування,-

встановив:

Позивач просить визнати за нею у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку (пай), площею 0,3636 га, кадастровий номер 3221255500:06:009:0101, яка відноситься до території Калитянської селищної ради;

- земельну ділянку (пай), площею 0,4678 га, кадастровий номер 3221255500:05:007:0090, яка відноситься до території Калитянської селищної ради;

- земельну ділянку (пай), площею 0,6424га, кадастровий номер 3221255500:03:018:0073, яка відноситься до території Калитянської селищної ради;

В обґрунтування позову позивач вказує, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_9 відкрилася спадщина на належне йому майно, до складу якого входять спірні земельні ділянки (паї). Вона як спадкоємиця першої черги за законом в установлений законом строк звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, інші спадкоємці (діти спадкодавця) із відповідними заявами про прийняття спадщини після смерті батька не зверталися. Таким чином вона є єдиним спадкоємцем до майна померлого, хто у встановлений строк та визначений законом спосіб прийняв спадщину. Однак , при оформленні своїх спадкових прав, нотаріальною конторою було відмовлено позивачу у видачі свідоцтв про право на спадщину, у звязку з відсутністю правовстановлюючих документів, рекомендовано звернутися до суду.

Позивач подала заяву про розгляд справи без її участі.

Калитянська селищна рада подала до суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника за наявними у справі доказами та поясненнями та ухвалити рішення на розсуд суду.

Треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 подали до суду заяви про визнання позову, в якій вказали, що відмовляються від своїх часток у спадковому майні на користь матері ОСОБА_1 , просили розглянути справу у їх відсутності.

З наданих доказів судом встановлено такі обставини:

Із сертифікату на право на земельну частку (пай) встановлено, що ОСОБА_9 на підставі рішення Броварської районної державної адміністрації від 12.212.2001р. № 545 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності СВАТ "Агрокомбінат Калита" розміром 1,77 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).

Згідно із витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 13.09.2018р. вказана земельна частка (пай) була поділена на три окремих земельних ділянки:

ділянку площею 0,3636 га з кадастровим номером 3221255500:06:009:0101, місце розташування: Київська обл., Броварський район, Калитянська селищна рада; цільове призначення: 2.1; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: пай; форма власності: приватна власність; дата державної реєстрації: 19.03.2016; у відомостях про право власності/право постійного користування зазначено вид права: право власності; інформація про власника: ОСОБА_9 ;

ділянку площею 0.4678 га з кадастровим номером 3221255500:05:007:0090, місце розташування: Київська обл., Броварський район, Калитянська селищна рада; цільове призначення: 2.1; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: пай; форма власності: приватна власність; дата державної реєстрації: 19.03.2016; у відомостях про право власності/право постійного користування зазначено вид права: право власності; інформація про власника: ОСОБА_9 ;

ділянку площею 0,6424 га з кадастровим номером 3221255500:03:018:0073, місце розташування: Київська обл., Броварський район, Калитянська селищна рада; цільове призначення: 2.1; категорія земель: землі сільськогосподарського призначення; вид використання: пай; форма власності: приватна власність; дата державної реєстрації: 19.03.2016; у відомостях про право власності/право постійного користування зазначено вид права: право постійного користування земельною ділянкою; інформація про власника: ОСОБА_9 ;

Згідно із свідоцтвом про одруження 14.06.1969р. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 ) зареєстрували шлюб.

Згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Із листа Сквирської районної державної нотаріальної контори Київської області від 26.10.2018р. вбачається, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_9 через відсутність правовстановлюючих документів на них, а саме: у наданому витягу з Державного земельного кадастру вказано, що документом, який є підставою для виникнення права є рішення органу виконавчої влади № 2080 від 27.10.2008р., документ, що посвідчує право особи на земельну ділянку у витягу не вказаний, рекомендовано звернутися до суду.

Із копії спадкової справи до майна померлого ОСОБА_9 вбачається, що у встановлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця звернулася його дружина ОСОБА_1 , заповіту спадкодавець за життя не складав.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1217 ЦК України встановлює, що спадкування здійснюється за заповітом або законом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно із частиною першою статті 1220 ЦК України встановлено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Частина 1 ст. 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У відповідності до ч.1 та ч.3 ст.1268, ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини подати заяву про прийняття спадщини.

Таким чином, позивач довела, що вона є спадкоємцем ОСОБА_9 , першої черги, спадщину прийняла у встановлений законом спосіб. Інші спадкоємці першої черги із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.

Із довідки Сквирської міської ради Київської області від 17.11.2017р. встановлено, що ОСОБА_9 на день смерті був зареєстрований за адерсою: АДРЕСА_1 . Також за даною адресою зареєстрований ОСОБА_11

ОСОБА_11 подав до суду заяву в якій вказав, що він відмовився від своєї частки у спадковому майні його діда ОСОБА_9 на користь баби ОСОБА_1 . Крім того він не являється спадкоємцем першої черги, його мати ОСОБА_2 також відмовилася від своєї частки у спадковому майні.

Відповідно до ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі - продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

У відповідності з п.16 та п.17 Перехідних положень Земельного Кодексу України громадянам-власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю, а сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельним часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно із ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

Відповідно до пункту 3.5. Вищого спеціалізованого суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування від 16 травня 2013 року № 24-753/0/4-13 - спори про визнання права власності на земельну ділянку та права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, зокрема у випадках, якщо відсутній отриманий спадкодавцем державний акт про право власності на земельну ділянку, зареєстрований належним чином, якщо спадкодавцем не був отриманий державний акт про право власності на земельну ділянку, або в державному акті є неточності, які підлягають виправленню, розглядаються судами з урахуванням вимог закону та роз?яснень, викладених в пунктах 10, 11 ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7 про те, що відповідно до статті 1225ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Відповідно до п. 4.12 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 року,зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за №282/20595 зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Згідно п. 4.18 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус виготовляє витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз?яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до пункту 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування", у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину відносно даного майна, то дані спадкові права позивачів підлягають судовому захисту. Враховуючи те, що ОСОБА_9 у зв`язку з смертю не встиг належним чином оформити право власності на зазначені земельні частки (паї), суд вважає допустимим визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті її чоловіка.

Із наданих до суду витягів з Державного земельного кадастру вбачається, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3221255500:06:009:0101, 3221255500:05:007:0090 належали спадкодавцю ОСОБА_9 на праві власності, земельна ділянка з кадастровим номером 3221255500:03:018:0073 перебувала у постійному користування ОСОБА_9 .

Таким чином, з наданих доказів встановлено, що позивач є єдиним спадкоємцем першої черги, який прийняв спадщину.

Разом з спадкодавцем був зареєстрований його онук ОСОБА_12 (син дочки ОСОБА_12 ), але при живій дочці онук не має права спадкування з першою чергою. Інші спадкоємці першої черги спадщину не приймали, відповідних заяв до нотаріальної контори не подавали. Крім того треті особи (інші спадкоємці першої черги за законом- діти спадкодавця, в тому числі і ОСОБА_12 ) не заявили самостійних позовних вимог на предмет спору , не заявили про свої спадкові права і не претендували на майно, що залишилось у спадщину після їх батька, та подали про це відповідного змісту заяви до суду.

Таким чином спору з приводу спадщини між спадкоємцями не заявлено. Тому є підстави для того, щоб за позивачем визнати в порядку спадкування право власності на майно, що належало спадкодавцю - її чоловікові - станом на день його смерті.

Щодо спадкового майна, то суд робить такі висновки:

Суд вважає можливим визнати, що вказані дві земельні ділянки з кадастровими номерами 3221255500:05:007:0090 площею 0,4678га і 3221255500:06:009:0101 площею 0,3636га дійсно належали спадкодавцю на праві власності станом на день його смерті. Цьому підтвердженням є витяги з державного земельного кадастру, де внесено відомості про вказані вже сформовані земельні ділянки і про їх власника ОСОБА_9 , а також про вид права: право власності. Право власності спадкодавця на кожну з двох вказаних земельних ділянок виникло з наявного у нього права на частку (пай). Права власності на вказані земельні ділянки станом на день смерті спадкодавець не втратив, тому воно упаковане його спадкоємцем першої черги - дружиною, яка набула право власності на вказане майно на законних підставах.

Що стосується третьої земельної ділянки з кадастровим номером 3221255500:03:018:0073 площею 0,6424га , то в витягу з державного земельного кадастру вказано, що вказана земельна ділянка хоча і сформована та їй визначено кадастровий номер, але в реєстрі зазначено вид права: право постійного користування земельною ділянкою.

Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що спадкодавець при житті отримав дану земельну ділянку у власність і що станом на день його смерті він був її власником, позивач суду не надав, а наданий витяг з ДЗК спростовує такі доводи позивача.

Закон не передбачає набуття спадкодавцем права власності в порядку спадкування на майно, яке належало спадкодавцю на праві користування і на яке спадкодавець при житті не набув права власності. Для отримання особою права власності на таке майно законом визначено інший порядок.

Оскільки суд розглядає справу лише в межах заявлених позовних вимог і на підставі поданих доказів, то суд не вбачає підстав визнання за спадкоємцем права власності на таке майно в порядку спадкування, оскільки право власності спадкоємця є похідним від права власності спадкодавця.

Таким чином, суд задовольняє позов частково, визнає за позивачкою в порядку спадкування право власності на дві зазначені у позовній заяві земельні ділянки: з кадастровими номерами 3221255500:05:007:0090 площею 0,4678га та 3221255500:06:009:0101 площею 0,3636га., і відмовляє у позові про визнання за позивачкою права власності на третю земельну ділянку з кадастровим номером 3221255500:03:018:0073 площею 0,6424га.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 328, 392, 1216-1218, 1223, 1261, 1267 ЦК України, п.16 та п.17 Перехідних положень Земельного Кодексу України, ст.2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", ст. 12,13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково;

визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на:

- земельну ділянку (пай), площею 0,3636 га, кадастровий номер 3221255500:06:009:0101, яка відноситься до території Калитянської селищної ради;

- земельну ділянку (пай), площею 0,4678 га, кадастровий номер 3221255500:05:007:0090, яка відноситься до території Калитянської селищної ради;

в іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду безпосередньо, або - згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України - до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи - через суд першої інстанції, який розглянув справу.

Повний текст рішення виготовлено 10.11.2019р.

Суддя Т.В. Селезньова