Ухвала

від 04.11.2019 по справі 308/4735/19

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4735/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника директора ТзОВ «ВІМА» ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу директора товариства з обмеженою відповідальністю «ВІМА» ОСОБА_3 про скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Директор ТзОВ «ВІМА» ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з скаргою про скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що у провадженні слідчого відділу прокуратури області перебувають матеріали кримінального провадження за № 42014070000000171 від 21.08.2014 року за її заявою від 31.07.2014 року про невиконання службовими особами прокуратури Закарпатської області рішення суду постанови Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.2008 року у кримінальній справі № 9706407.

Зазначає, що колишнім слідчим з особливо важливих справ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 23.05.2007 року порушено кримінальну справу № 9706407 за фактом заволодіння службовими особами ТОВ «ВІМА» чужим майном в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем та службового підроблення, за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 366 КК України. В постанові ОСОБА_4 констатував, що службові особи ТОВ «ВІМА» завдали акціонерному товариству «WIFRA AG» матеріальну шкоду на загальну суму 73090 євро.

02.10.2007 року слідчий ОСОБА_4 провів огляд орендованих виробничих приміщень за адресою: м. Ужгород, вул. Гагаріна, 30, та належного ТОВ «ВІМА» на правах власності обладнання.

Вказує, що після огляду, постановою слідчого ОСОБА_4 від 02.10.2007 року обладнання для виготовлення взуття загальною вартістю 73090 євро було визнано речовим доказом у кримінальній справі № 9706407 і того ж дня безоплатно передано за актом на відповідальне зберігання ТОВ «Інгрід плюс» (код ЄДРПОУ 34622316).

В ході судового розгляду кримінальної справи № 9706407 судом винесено постанову від 24.07.2008 року в порядку ст. 315-1 КПК України (в редакції 1960 року), якою орган досудового розслідування було зобов`язано шляхом слідчих дій встановити та надати суду докази щодо правонаступництва фірм «WIFRA АG» (заявник у справі) та «WIFI AG in Grundung» (контрагент TOB «Віма»).

Упродовж 2009 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області багаторазово надсилалися вимоги щодо виконання постанови суду від 24.07.2008 року щодо забезпечення вирішальних доказів, однак безрезультатно.

Також зазначає, що 10.08.2015 року прокурор відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих прокуратури Закарпатської області старший радник юстиції ОСОБА_5 своєю постановою кримінальне провадження проти неї (яке на той час мало № 12014070030001332) закрив на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості останньої в суді у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 209 КК України, і вичерпані можливості їх отримати.

В четвертому пункті резолютивної частини цієї постанови було зазначено, що речові докази, вилучені в ході досудового розслідування, обладнання для виготовлення взуття (згідно з протоколом огляду від 02.10.2007 року) загальною вартістю 73090 євро, повернути представникам ТОВ «ВІМА».

Не зважаючи на те, що постанова про закриття кримінального провадження не оскаржувалася і 21.08.2015 року набрала законної сили, прокуратура Закарпатської області повертати вилучене у ТОВ «ВІМА» обладнання не квапилася.

Вказує, що лише 26.09.2016 року прокуратура почала повертати вилучене у 2007 році обладнання і згідно з актом прийому-передачі частини речових доказів повернув представнику позивача два повітряних компресора. 29.09.2016 року позивач отримав від представника прокуратури шість найменувань обладнання, з яких кабіна для покращення взуття була розукомплектована та потребувала ремонту. 03.11.2016 року позивач по трьох актах прийому-передачі частини речових доказів отримав від прокуратури 13 найменувань обладнання з яких обладнання для прибивання устілок, обладнання для висушування клею, обладнання для просушування готового виробу, обладнання для обробки задника та обладнання для придання форми взуттю виявилося зношеним та непридатним для подальшого використання за призначенням. 08.11.2016 року позивачу було повернуто п`ять найменувань обладнання з яких витяжна шафа з вентилятором потребувала ремонту, а обладнання для придання форми заготовки взуття, обладнання для приклеювання підошви та обладнання для обробки країв заготовки виявилося непридатне для подальшого використання за призначенням. 13.12.2016 року виконуючий обов`язки прокурора Закарпатської області ОСОБА_6 листом № 17/7-858-07 повідомив позивача про те, що іншу частину обладнання повернути неможливо у зв`язку з його відсутністю.

Зауважує, що склалася ситуація, що основна частина вилученого у позивача обладнання для виробництва взуття була втрачена, а повернута частина самостійно використовуватися не може. Крім того, більшість повернутого обладнання зношене і стало непридатне для використання за призначенням.

Таким чином, за твердженням заявника, в результаті дев`ятирічного розслідування кримінальної справи працівниками прокуратури ТОВ «ВІМА» втратило обладнання та можливість виконувати статутну мету виробляти взуття.

Наголошує на тому, що визнання ОСОБА_4 відсутності майнових прав ТОВ «ВІМА» на обладнання для виготовлення взуття вартістю 73090 євро та неможливість тривалий час підтвердити це доказами виконати постанову Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.2008 року, заподіяло істотну шкоду інтересам юридичної особи ТОВ «ВІМА».

В ході допиту нею заявлено клопотання про визнання ТОВ «ВІМА» потерпілим, а її представником потерпілого у кримінальному провадженні за № 42014070000000171 від 21.08.2014 року.

30.09.2019 року вона отримала постанову за підписом старшого слідчого СВ прокуратури області радника юстиції ОСОБА_7 , згідно з якою їй відмовлено у визнанні ТОВ «ВІМА» потерпілим у кримінальному провадженні за № 42014070000000171 від 21.08.2014 року.

Вважає оскаржувану постанову старшого слідчого СВ прокуратури області радника юстиції ОСОБА_7 незаконною, такою, що порушує її права та законні інтереси ТОВ «ВІМА», і підлягає скасуванню.

Заявник вказує, що постанова складена всупереч вимог ст. 110 КПК України, згідно з якою постанова слідчого, прокурора складається з мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу. Постанова не є вмотивованою, так як не містить конкретних фактичних обставин із посиланням на докази, які дають підставу дійти висновку, що ТОВ «ВІМА» не завдано кримінальним правопорушенням якої-небудь (майнової, моральної) шкоди.

Звертає увагу на те, що діючий КПК України надає слідчому право відмовити в визнанні потерпілим лише за умови встановлення в ході досудового розслідування обставин відсутності шкоди, яка була заподіяна кримінальним правопорушенням. Однак слідчий жодних слідчих дій на з`ясування цих обставин не провів і виніс передчасну постанову. У сторони обвинувачення не було очевидних та достатніх підстав вважати, що ТОВ «ВІМА» не завдано шкоду. Навпаки, у слідчого наявні необхідні документальні підтвердження факту її спричинення.

На підставі викладеного, заявник просить: скасувати постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури області радника юстиції ОСОБА_7 від 20.09.2019 року про відмову у визнанні потерпілим ТОВ «ВІМА», а її, ОСОБА_3 , представником потерпілого у кримінальному провадженні за № 42014070000000171; зобов`язати старшого слідчого слідчого відділу прокуратури області радника юстиції ОСОБА_7 ознайомити її з правами потерпілого та видати пам`ятку.

Заявник у судовому підтримала подану скаргу з викладених у ній підстав, просила вимоги скарги задовольнити.

Слідчий у судове засідання не з`явився, про причини неявки слідчого суддю не повідомлено.

На виконання вимог ухвали слідчого судді від 09.10.2019 року суду надано матеріали кримінального провадження за № 42014070000000171.

За правилами ч. ч. 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Слідчим суддею, з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, та положень ч. 3 ст. 306 КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутності слідчого, на підставі наданих матеріалів кримінального провадження за № 42014070000000171.

Заслухавши заявника, вивчивши скаргу та дослідивши матеріали кримінального провадження за № 42014070000000171, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

За приписами ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування регламентовано главою 26 КПК України.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.

Судовим розглядом встановлено, що у провадженні слідчого відділу прокуратури Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження за № 42014070000000171, відомості про яке 21.08.2014 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, на підставі заяви ОСОБА_3 від 31.07.2014 року про невиконання службовими особами прокуратури Закарпатської області рішення суду постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2008 року у кримінальній справі № 9706407, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України.

За змістом заяви ОСОБА_3 про злочин від 31.07.2014 року слідчим в ОВС прокуратури Закарпатської області ОСОБА_4 умисно не виконано рішення суду (судове доручення в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року), а саме постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.07.2008 року у кримінальній справі № 9706407.

17.09.2019 року ОСОБА_3 під час її допиту в якості свідка звернулася до слідчого з клопотанням про залучення до участі в кримінальному провадженні за № 42014070000000171 юридичної особи ТзОВ «ВІМА» потерпілим, а її ОСОБА_3 представником потерпілого зазначеної юридичної особи, про що просила винести постанову.

За результатами розгляду вказаного клопотання 20.09.2019 року старшим слідчим слідчого відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 винесено постанову про відмову у визнанні юридичної особи потерпілим та представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження від 20.09.2019 року, згідно з якою відмовлено у визнанні та залученні до участі в кримінальному провадженні за № 42014070000000171 від 21.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України юридичної особи ТзОВ «ВІМА» потерпілим та ОСОБА_3 в якості представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження потерпілого.

Аргументуючи оскаржуване рішення слідчий вказав, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлюються обставини невиконання постанови Ужгородського міськрайонного суду від 24.07.2008 року посадовою особою прокуратури Закарпатської області слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області ОСОБА_4 , однак на даний час не здобуто доказів, щоб свідчили про завдання будь-якої шкоди юридичній особі ТзОВ «ВІМА» невиконанням зазначеної постанови суду. У зв`язку з цим, слідчий дійшов висновку, що підстав для задоволення клопотання про визнання юридичної особи ТзОВ «ВІМА» потерпілим та ОСОБА_3 як представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження у кримінальному провадженні за № 42014070000000171 немає, а клопотання є необґрунтованим і безпідставним.

Проте слідчий суддя з висновками слідчого у постанові від 20.09.2019 року погодитися не може, виходячи з наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення. Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

За змістом ч. 5 ст. 55 КПК України за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.

Отже, єдиною законною підставою для винесення стороною обвинувачення постанови про відмову у визнанні потерпілим є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано такої шкоди.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Згідно з вимогами ч. 5 ст. 110 КПК України мотивувальна частина рішення слідчого, викладеного у формі постанови, повинна містити відомості про мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу, однак слідчим при винесенні оскаржуваної постанови вказані вимоги проігноровані.

Дослідивши оскаржувану постанову на предмет її обґрунтованості слідчий суддя приходить до висновку, що крім посилання на положення ст. ст. 55, 64-1 КПК України слідчим зроблено загальне посилання про нездобуття на даний час доказів, які б свідчили про те, що ТзОВ «ВІМА» було завдано шкоди, проте на підтвердження такого висновку слідчий не навів та не послався, які саме матеріали досудового розслідування у рамках кримінального провадження за № 42014070000000171 дають підстави прийти до такого висновку, які слідчі дії були ним проведені та у сукупності свідчать про те, що вказаній юридичній особі не було завдано шкоди.

У свою чергу, викладені у скарзі заявника фактичні обставини справи дають підстави слідчому судді дійти висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Як зазначено у рішеннях Європейського cуду з прав людини у справах «Шмалько проти України» (п. 33) та «Далбан проти Румунії» (п. 44), термін «потерпілий» у сенсі ст. 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду, при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя вважає, що оскаржувана постанова винесена передчасно, оскільки обставини, наведені слідчим у постанові не можна вважати очевидними та достатніми, слідчим при цьому не вжито належних заходів для з`ясування факту завдання шкоди юридичній особі ТзОВ «ВІМА» можливим кримінальним правопорушенням, а тому постанову старшого слідчого СВ прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 про відмову у визнанні юридичної особи потерпілим та представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження від 20.09.2019 року слід скасувати як таку, що не відповідає вимогам КПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом..

Предметом розгляду поданої скарги у даному випадку є саме оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення слідчого.

Разом з тим, вимога заявника в частині зобов`язати слідчого ознайомити її з правами потерпілого та видати пам`ятку не підлягає задоволенню, оскільки слідчий та прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40 КПК України, враховуючи при цьому, що зазначене не передбачено ч. 1 ст. 303 КПК України та виходить за межі компетенції слідчого судді.

Частиною 3 ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження, скарги на відмову слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, визначених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, про скасування повідомлення про підозру та відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 306, 307, 309, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову старшого слідчого слідчого відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_8 про відмову у визнанні юридичної особи потерпілим та представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження від 20 вересня 2019 року, згідно з якою відмовлено у визнанні та залученні до участі в кримінальному провадженні за № 42014070000000171 від 21.08.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України юридичної особи ТзОВ «ВІМА» потерпілим та ОСОБА_3 в якості представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження потерпілого.

У задоволенні решти вимог скарги відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1