Рішення

від 21.10.2019 по справі 320/8645/17

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 21.10.2019

Справа № 320/8645/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Купавської Н.М.

за участю секретаря Бєгушевої Л.В.

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства Телерадіокомпанія Мелітополь Мелітопольської міської ради Запорізької області та ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недостовірною та такою, що принижує його честь і гідність інформацію, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті, автор ОСОБА_5 , а також оприлюднена ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі ТВМ в інформаційній програмі Вісті , автор ОСОБА_6 , та зобов`язати відповідачів спростувати поширену інформацію та стягнути з них солідарно на користь позивача моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. і судові витрати. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є відомою особою в спортивних колах, він керівник громадської організації Федерації нокдаун хортингу у Запорізькій області, повноважений представник Запорізького обласного відділення Федерації кіокушин карате, керівник ГО Мелітопольська федерація кіокушинкай карате , приймає участь в міжнародних, всеукраїнських спортивних змаганнях, зборах, є організатором дитячої збірної команди, яка є однією з сильніших в Україні. Крім безпосереднього заняття спортом, він займається виховною роботою з дітьми його команди, основні риси, які він намагається виховати - це чесність, порядність, ввічливість, стриманість, непримиримість до брехні та зради. ІНФОРМАЦІЯ_11 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_15, автор ОСОБА_5 в статті ІНФОРМАЦІЯ_14 (російською мовою) (відео); ІНФОРМАЦІЯ_12 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_16 , автор ОСОБА_5 , в статті Второй день жители общежития в Мелитополе остаются без воды и тепла (російською мовою); ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_17, автор ОСОБА_5 , в статті ІНФОРМАЦІЯ_18 (російською мовою); ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі ТВМ в інформаційній програмі Вісті , в сюжеті, автором якого є ОСОБА_6 , була розповсюджена інформація, у якій викладено недостовірну негативну інформацію щодо нього, чим порушено його немайнові права на честь та гідність і ділову репутацію. Інформація, викладена в статтях відповідачів щодо вчинення ним грубого порушення чинного законодавства по відношенню до охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо, та такою, що, на його переконання, порушує його немайнові права, по-друге, стосується конкретних фактів, обов`язок доказування достовірності яких покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідача до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи - приниження його гідності. Також, поширенням вказаної інформації відповідачі створили негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь. До того ж, значно знизилась оцінка його професійних якостей третіми особами, його професійні здібності були поставлені під сумнів співробітниками та керівництвом. Так, вказані публікації щодо нього, принижують його професійний авторитет та загальну оцінку його якостей як добропорядної людини. Позивач вважає, що поширенням недостовірної інформації щодо нього відповідачі завдали шкоди його немайновим інтересам, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію. Крім того, він вважає, що саме завдяки розповсюдженню відносно нього недостовірної інформації йому було відмовлено в передачі в оренду вбудованих нежитлових приміщень (том 1 а.с.90), що негативно вплинуло на його діяльність. У нього на нервовому ґрунті порушені функції сну та апетиту, він вимушений постійно приймати заспокійливе. На його думку сума компенсації моральної шкоди складає 100 000,00 грн., яку він просить стягнути на його користь солідарно з відповідачів.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі, пояснивши, що на веб-сайті ria-m.tv/news відповідачами були опубліковані статті, в яких розповсюджено недостовірну негативну інформацію стосовно нього щодо гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якому проживають 45 сімей. Інформація, яка викладена в статтях відповідачів, щодо вчинення ним грубого порушення чинного законодавства по відношенню до охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб, по-перше, має негативний характер, оскільки повідомляє третім особам про порушення ним вимог чинного законодавства України та прийнятих у суспільстві принципів моралі, етики тощо та такою, що, на його переконання, порушує його немайнові права, по-друге, стосується конкретних фактів, обов`язок доказування достовірності яких покладається на відповідача. Поширення неправдивої інформації свідчить про принизливе ставлення відповідачів до нього, що в свою чергу впливає на зниження цінності його особи, приниження його гідності. Також, поширенням вказаної інформації відповідач створив негативну соціальну оцінку його особи в очах оточуючих, порушивши його честь. До того ж, значно знизилась оцінка його професійних якостей третіми особами. Його професійні здібності були поставлені під сумнів співробітниками та керівництвом. Так, вказані публікації щодо нього принижують його професійний авторитет та загальну оцінку його якостей як добропорядної людини. Поширенням недостовірної інформації щодо позивача відповідачі завдали шкоди його немайновим інтересам, порушивши його гідність, честь та ділову репутацію. Розповсюджена відповідачами інформація погіршила репутацію позивача в суспільстві, підриває ділову репутацію позивача. А тому, вказана інформація повинна бути спростована відповідачами.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечувала та пояснила, що в статтях опублікована достовірна інформація. Вона тривалий час представляє інтереси мешканців гуртожитку, відстоює їх законні права, неодноразово давала інтерв`ю в СМІ. В зазначеному гуртожитку, власниками якого є ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , проживають 45 сімей, які отримали ордера на вселення від ПО Мелітопольпродмаш , де вони працювали. Відповідачка вважає, що сім`я ОСОБА_11 незаконно стала власником гуртожитку, у зв`язку з чим тривалий час в різних судових інстанціях розглядаються спори між ними та мешканцями гуртожитку. Мешканці гуртожитку сплачують комунальні послуги. А позивач, який є директором ТОВ Матіол , ставить перепони мешканцям гуртожитку в користуванні житлом: відключає світло, воду, тепло в приміщенні, створює нестерпні умови для їх проживання.

Вислухавши сторони, свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Згідно з положеннями ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно зі ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Статтею 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

За правилами ст.ст.297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.

У відповідності зі ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов`язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв`язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_11, ІНФОРМАЦІЯ_12 та ІНФОРМАЦІЯ_13 на веб-сайті ria-m.tv/ news , автор ОСОБА_5 , було опубліковано статті, а ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі ТВМ в інформаційній програмі Вісті , в сюжеті, автор якого ОСОБА_6 , оприлюднено інформацію щодо житлових умов мешканців гуртожитку по АДРЕСА_1 . З вищевказаних статей та сюжету на телебаченні вбачається, що мешканці гуртожитку вважають незаконним придбання у власність приміщення гуртожитку теперішніми власниками. Вони скаржаться на те, що власники приміщення безпідставно відключають водо-, єнерго- та теплопостачання в гуртожитку. При цьому, мешканці гуртожитку сплачують комунальні послуги. На цю тему інтерв`ю давала відповідачка ОСОБА_2 і її висловлювання знайшли відображення у вищевказаних статтях.

Висловлювання відповідачів були сприйняті позивачем як недостовірні та такі, що ганьблять його честь, гідність та ділову репутацію, що і стало підставою для звернення до суду.

Але, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_16 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_17 пояснили, що вони проживають в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Ордера на вселення в зазначений гуртожиток вони отримували від ПО Мелітопольпродмаш , коли працювали на цьому підприємстві і гуртожиток стояв на балансі цього підприємства. На теперішній час власниками гуртожитку незаконно на їх думку стали ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , який є директором ТОВ Матіол . Також свідки пояснили, що вони вчасно оплачують комунальні послуги, однак, ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , який є директором ТОВ Матіол , наполягають на підписані з ними договору найму житла і на сплаті комунальних послуг їм, а не комунальним службам. При цьому, ніяких ремонтів в приміщенні вони не роблять, труби не міняють, постійно відключають енергопостачання, воду, опалення.

З іншого боку свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в судовому засіданні підтвердили, що позивач є порядною людиною, досить відомою в спортивних колах, публічною особою, позитивно характеризується. ОСОБА_14 також пояснила, що ніяких протиправних дій відносно мешканців гуртожитку позивач не здійснював, допомагав робити ремонт в приміщенні, ремонтував дах гуртожитку. Воду у гуртожитку відключали тільки у зв`язку з аваріями. Мешканцям гуртожитку пропонувалось укласти договори найму житлового приміщення, але вони відмовляються. При цьому, протягом 2 років мешканці гуртожитку не сплачують комунальні послуги.

Таким чином, спірна інформація в ЗМІ є відображенням позицій двох сторін цивільно-правових відносин. Між позивачем та мешканцями гуртожитку існує цивільно-правовий спір щодо користування приміщенням гуртожитку та сплати витрат за комунальні послуги. Тривалий час в судах різних інстанцій розглядаються з цього приводу цивільні справи, що підтверджується копіями рішень, наданими суду сторонами. Досить часто в ЗМІ висвітлювалась ситуація, яка склалась щодо користування приміщенням гуртожитку та надання його мешканцям комунальних послуг.

В оскаржуваних ОСОБА_1 статтях викладені судження окремих осіб щодо вищевказаних обставин.

Відповідно до роз`яснень, наданих у п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

На підставі ст. 47-1 Закону України Про інформацію ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

За роз`ясненнями, наданими у п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи , вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Свобода висловлювань гарантується ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод у наступних термінах:

"1. Кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

2. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цінності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідними в демократичному суспільстві."

Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України "Про пресу", ст. 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення") у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.

Чинним законодавством не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, вони, як і думки, переконання, судження, критична оцінка певних фактів і недоліків не можуть бути предметом судового захисту, оскільки будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" суд розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

При цьому, зважаючи на вищезазначені вимоги закону, позивач не скористався наданим йому ч.1 ст. 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм оцінку.

Крім того, позивач ОСОБА_1 є відомою особою в спортивних колах, він керівник громадської організації Федерації нокдаун хортингу у Запорізькій області, повноважений представник Запорізького обласного відділення Федерації кіокушин карате, керівник ГО Мелітопольська федерація кіокушинкай карате , приймає участь в міжнародних, всеукраїнських спортивних змаганнях, зборах, є організатором дитячої збірної команди, а, отже, є публічним особою.

За роз`ясненнями п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27. 02. 2009 р. № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи звернуто увагу на те, що при поширенні недостовірної інформації стосовно публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Кабінету Міністрів України, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

У вказаній резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому, зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 29 березня 2005 року (заява № 72713/01) у справі "Українська Прес-Група проти України" зазначено: Хоч публікації про політичних діячів і містили критику та були образливими і навіть шокуючими, проте політичні лідери, обираючи свою професію, були відкритими для суворої критики і пильного нагляду; це є той тягар, який політики мають прийняти в демократичному суспільстві .

Отже, право на недоторканість ділової репутації та честі і гідності публічної особи підлягає захисту лише у випадках, коли позивач доведе, що інформація поширена з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку.

Так, дійсно мешканці гуртожитку по АДРЕСА_1 отримали ордера на вселення в гуртожиток від ПО Мелітопольпродмаш , де раніше працювали. Позивач має відношення до приміщення гуртожитку, оскільки його близька родичка ОСОБА_10 є власником зазначеної будівлі. Мешканці гуртожитку скаржаться на неналежне обслуговування будівлі, приміщень гуртожитку, пошкоджену сантехніку, відключення енергопостачання, води, опалення в приміщенні гуртожитку.

При цьому, вказані обставини, на які є посилання і в оскаржуваних позивачем статтях та сюжеті на телебаченні, позивачем не спростовані. Суду не надано доказів того, правдива чи неправдива інформація, викладена в них. При цьому, з наданих суду відповідачкою ОСОБА_2 повідомлень КП Водоканал (том 2 а.с.18,19), ТОВ Мелітопольські теплові мережі (том 2 а.с.20,21), Мелітопольського міського району електричних мереж (том 2 а.с.22) вбачається, що мешканці гуртожитку уклали з цими службами індивідуальні договори про надання послуг, сплачують витрати за комунальні послуги і вказані служби не відключали в гуртожитку воду та опалення.

Суд також враховує, що вимога позивача про стягнення відшкодування завданої моральної шкоди є похідною у даному випадку, позивачем жодним чином не мотивована та не обґрунтована, відсутні будь-які докази на підтвердження факту заподіяння йому моральних страждань та розміру їх відшкодування. А тому, і в цій частині позову слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст.ст. 94, 277, 297, 299 ЦК України, Закону України Про інформацію ,

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , Комунального підприємства Телерадіокомпанія Мелітополь Мелітопольської міської ради та ОСОБА_4 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , мешкає за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: Комунальне підприємство Телерадіокомпанія Мелітополь Мелітопольської міської ради Запорізької області, код ЄДРПОУ 22159095, розташоване за адресою: площа Перемоги,3, м.Мелітополь; юридична адреса: вул.Університетська,15, м.Мелітополь.

Відповідач: ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , мешкає за адресою: АДРЕСА_5 .

СУДДЯ: