Постанова

від 08.11.2019 по справі 444/2599/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 444/2599/18 Головуючий у 1 інстанції: Зеліско Р.Й.

Провадження № 22-ц/811/2586/19 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:44

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Левик А.Я.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в письмовому провадженні, в приміщенні Львівського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року, постановлене у складі головуючого судді Зеліска Р.Й., у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третьої особи: Головного управління національної поліції у Львівській області про відшкодування в порядку регресу витрат пов"язаних з регламентною виплатою, -

в с т а н о в и л а:

Позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ) звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , третя особа: Головне управління національної поліції у Львівській області про відшкодування в порядку регресу витрат, пов"язаних з регламентною виплатою. Свої позовні вимоги мотивували тим, що 29.12.2014 року близько 22 год. 00 хв., в АДРЕСА_1 . Львівській, з вини громадянки ОСОБА_1 , яка керувала автомобілем Ауді з державними номерними знаками НОМЕР_1 , була скоєна дорожньо-транспортна пригода. Вина відповідача у скоєнні вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Жовківського районного суду Львівської області від 23 лютого 2015 р. В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки Тойота з номерними знаками НОМЕР_2 , який належав УДАІ ГУМВС України у Львівській області. Відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 114 від 27 травня 2015 р., складеного експертом-автотоварознавцем ОСОБА_2 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки Тойота з номерними знаками НОМЕР_2 , становить 227 969 грн. 08 коп.

Потерпілий з метою отримання відшкодування звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) з відповідною заявою, до якої було додано копію полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/9396269 терміном дії з 15.12.2014 року до 14.12.2015 року.

У зв`язку з настанням події, передбаченої п. п. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону, МТСБУ здійснило регламентну виплату потерпілій особі в розмірі 50 840 грн. 00 коп., з яких 50 000 грн. 00 коп. - виплата страхового відшкодування та 840 грн. 00 коп. - оплата послуг аварійного комісара.

16.12.2015 року з метою досудового врегулювання спору, МТСБУ звернулось до відповідача з листом про компенсацію в добровільному порядку витрат, понесених у зв`язку з проведенням регламентної виплати потерпілому, однак вимога залишилась без реагування.

Оскільки МТСБУ відповідно до Закону здійснило регламентну виплату за водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду і не мав договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати пов"язані з регламентною виплатою в розмірі 50 840 грн. 00 коп. та судові витрат в розмірі 1 762 грн. 00 коп.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року в задоволенні позовної вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) про стягнення з відповідача ОСОБА_1 витрат пов"язаних з регламентною виплатою в розмірі 50 840 грн. 00 коп. та судових витрат в розмірі 1 762 грн. 00 коп. - відмовлено.

Рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач - Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ), подавши апеляційну скаргу.

В апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, а саме судом не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Ухвалюючи рішення, суд помилково керувався інформацією про те, що, начебто, відповідач за свої кошти в повному обсязі відремонтувала пошкоджений автомобіль марки Тойота Пріус , номерний знак НОМЕР_1 та те, що регламентна виплата здійснена неналежному отримувачу, заяву на виплату страхового відшкодування було подано не уповноваженою на це особо, оскільки на дату виплати 16.12.2015 року УДАІ ГУ МВС України було ліквідовано.

Звертає увагу на те, що здійснюючи виплату страхового відшкодування МТСБУ керувалось п. 36.4 ст. 36 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . В заяві про виплату страхового відшкодування від 20.10.2015 р., яку подано до наказу про ліквідацію УДА ГУ МВС України у Львівській області, було зазначено про перерахунок належних коштів ДАІ ГУ МВСУ України у Львівській області Малому приватному підприємству Вулкан , реквізити якого було надано додатково. Отже, МТСБУ правомірно перерахувало кошти підприємству, яке надає послуги з ремонту пошкодженого автомобіля.

Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 25 липня 2019 року ДАІ ГУ МВСУ України у Львівській області перебуває в стані припинення, а не ліквідоване.

Крім того, судом не встановлено дати передачі пошкодженого автомобіля на баланс ГУНП у Львівській області, що не дає підстав стверджувати, що на дату проведення регламентної виплати МТСБУ пошкоджений автомобіль вже перебував на балансі ГУ НП у Львівській області.

Щодо вартості ремонту, зазначеної у тристоронньому договорі 10/10 від 10.10.2017 року в розмірі 134 500 грн.00 коп. та вважають, що така визначена з врахуванням проведеної МПП Вулкан регламентної виплати у розмірі 50 000 грн. 00 коп., оскільки відремонтувати автомобіль за 135 500 грн. 00 коп. неможливо якщо вартість ремонту становить 227 969 грн. 08 коп.

Вказані обставини справи, суд першої інстанції не дослідив, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову.

Просить скасувати рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 50 840, 00 грн. та судові витрати.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України №452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах створено Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак, справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який ухвалив рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду, з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції, без повідомлення учасників справи. Таким чином, дана справа, у якій переглядається рішення суду по справі з ціною позову 50 840 грн. 00 коп., що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами ( у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

В той же час, ураховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, колегія суддів інформувала учасників справи шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення . До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону не дотримався.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 29.12.2014 року близько 22.00 год. в м. Яворові Львівської області, по вул. Львівській, керуючи автомобілем марки Ауді А-6 д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрала безпечної швидкості руху, не врахувала дорожню обстановку, стан транспортного засобу, в результаті чого виїхала на зустрічну смугу руху та здійснила зіткнення із зустрічним автомобілем марки Тойота Пріус д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , завдавши обом автомобілям технічних пошкоджень, чим вчинила правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до постанови Жовківського районного суду Львівської області від 23.02.2015 року ОСОБА_1 , визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. 00 коп. (чотириста двадцять п`ять грн. 00 коп.) - в дохід держави та стягнуто судовий збір.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Відповідно до ст. 35 та п. 41.1 ст. 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 20.10.2015 року Управління ДАІ ГУМВС України звернулось до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою для здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.12.2014 року в м АДРЕСА_1 по вул. Львівській, 237 о 23 год. 05 хв. за участі автомобіля марки Ауді А-6 н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 та автомобілем марки Тойота Пріус д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 Належне відшкодування просили здійснити шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Мале Приватне підприємство Вулкан м. Львів, вул. Кульпарківська, 130/41.

Із копії висновку № 114 та додатку до нього № 1 незалежної судової автотоварознавчої експертизи ТзОВ Фірма Експертиза від 08.05.2015 року вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 29.12.2014 року, у автомобілі марки Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 , легковий оперативний, бензиновий з робочим об`ємом 1798 см. 2013 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , встановлені наступні пошкодження: капот, панель передня в зборі двері передні ліві деформовані зі зламом, згином, складками металу по ребрах жорсткості та з втратою геометричною форми - підлягають заміні; лонжерон передній лівий деформований та викривлений в передній частині із складками металу 5 погонних см. - потребує ремонту; перекос прийому капоту; решітка передня нижня переднього бампера, кришка переднього бампера ліве, обліцовка переднього бампера, кронштейн переднього бампера лівий, передній спойлер бампера, підсилювач переднього бампера, кронштейн правий та лівий підсилювача переднього бампера, панель права та ліва переднього бампера; демпфер переднього бампера, ущільнювач верхній переднього бампера, решітка передня, решітка радіатора, нижня петля капоту права та ліва, фара права та ліва, вказівник повороту лівий, обліцовка радіатора верхня, наконечник переднього лівого лонжерона, бачок омивача, додатковий водяний насос, кожух радіатора, радіатор охолодження, радіатор-кондиціонера, додатковий радіатор, розширювальни бачок радіатора, електровентилятор правий та лівий, повітряний фільтр в зборі, обліцовка двигуна нижнє центральне та переднє, опора двигуна з подушкою в зборі передня пошкоджені, деформовані та поламані - підлягають заміні; подушка безпеки водія, подушка безпеки пасажира, колінна подушка безпеки, блок управління подушками безпеки одноразової дії. Спрацьовані - підлягають заміні; панель приладів зламана - підлягає заміні. (а.с.8 зворот).

Вартість відновлювального ремонту, з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля марки Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 , легковий оперативний, бензиновий з робочим об`ємом 1798 см. 2013 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження у ДТП 29.12.2014 року, з врахуванням цих пошкоджень, що виявлені на момент огляду 08.05.2015 року та 12.05.2015 року, в цінах станом на час проведення дослідження, без врахування ПДВ, становить 227 969 грн. 08 коп.

Згідно платіжного доручення № 6441рв від 16.12.2015 року МТСБУ здійснило страхове відшкодування згідно наказу № 6441 від 15.12.2015 року т.з.141077 Малому приватному підприємству Вулкан в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Із копії витягу з рахунку по справі № 26550 вбачається, що 840 грн. 00 коп. становить оплата послуг аварійного комісара.

МТСБУ листом від 16.12.2015 року № 3/1-05/35241 запропонувало ОСОБА_1 в добровільному порядку компенсувати МТСБУ витрати в розмірі 50 840 грн. 00 коп.

Із наданого відповідачем договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 10.10.2017 року вбачається, що власником автомобіля марки Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 є ГУНП у Львівській області в особі начальника Середи В.В., замовником є ОСОБА_1 , а виконавцем ФОП ОСОБА_4 Предметом договору є те, що виконавець бере на себе зобов`язання по ремонту автомобіля Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , який належить власнику, а замовник зобов`язується в строк на умовах даного договору оплачувати роботи та послуги. Ремонт автомобіля проводиться у зв`язку з його пошкодженням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась по вині замовника 29.12.2014 року. Після проведення повної оплати за ремонт автомобіля власник не буде мати матеріальних претензій до замовника з приводу відшкодування шкоди по вказаній дорожньо-транспортній пригоді.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2017 року. При відсутності пропозицій з приводу розірвання Договору до закінчення терміну його дії, Договір вважається продовженим на наступний календарний рік.

Відповідно до п. 5 Договору встановлено ціни та порядок розрахунків, зокрема, попередня вартість робіт становить 134 500 грн. 00 коп.

Із наданих відповідачем копій платіжних доручень (а.с. 38-40) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 сплатила вартість робіт ФОП ОСОБА_4 за ремонт автомобіля ТойотаПріус з номерними знаками НОМЕР_2 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , яка становить 139 500 грн. 00 коп.

З акту виконаних робіт 47385, виданого ФОП ОСОБА_4 , вбачається, що проведено ремонт автомобіля Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , замовник ОСОБА_1 виконавець ФОП ОСОБА_4 , який придбав кузовні запчастини на суму 119 518 грн. 01 коп. та виконав роботи, а саме розбору моторного відсіку, усунення перекосів коробів, монтаж-демонтаж радіаторів, на суму 19 110 грн. 96 коп., а всього на суму 138 628 грн. 97 коп.

Із листа ГУНП у Львівській області від 31.01.2019 року вбачається, що відповідно до договору № 10/10 на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів від 10.10.2017 року було укладено трьохсторонню угоду між виконавцем (СПД-ФО Єфановим О.В.), власником транспортного засобу Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 (ГУНП у Львівській області) та замовником ( ОСОБА_1 ), щодо ремонту вище вказаного автомобіля.

Службовий транспортний засіб Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 , на початок 2018 року повністю був відремонтований та станом на сьогоднішній день перебуває на балансі ГУНП у Львівській області у технічно-справному стані.

Відповідачем не заперечувалось те, що цивільно-правова відповідальність при використанні транспортного засобу Ауді з державними номерними знаками НОМЕР_1 станом на момент дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована.

Вирішуючи вказаний спір та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем було повністю оплачено вартість ремонту автомобіля марки Тойота Пріус з номерними знаками НОМЕР_2 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 , що стверджується копіями платіжних доручень та актом виконаних робіт (а.с. 38-42).

Звертаючись до суду із позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ витрат за послуги аварійного комісара, позивач не довів наявність цих витрат.

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, а також враховуючи те, що позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ 50 000 грн. 00 коп. розмір шкоди та 840 грн. 00 коп. за послуги аварійного комісара, а також доказів того, що МПП Вулкан виконувало будь-які ремонтні роботи автомобіля марки Тойота д.н.з. НОМЕР_2 і, крім того, враховуючи те, що автомобіль марки Тойота д.н.з. НОМЕР_2 ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_4 не перебував на балансі УДАІ ГУМВС України у Львівській області, а перебував у власності ГУНП у Львівській області, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог позивача щодо відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

Проте, з правильністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22.1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.2 цієї статті).

Згідно з підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з пунктом 38.2.1. Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Зазначеним Законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди заподіяної потерпілій у ДТП особі, а саме: в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.

До страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика слід розрізняти поняття регрес та суброгація . У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також статтею 38 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України Про страхування встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування.

Деліктне зобов`язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов`язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов`язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.

Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов`язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач МТСБУ у зв`язку з настанням події, передбаченої п.п. а) п. 41.1 ст. 41 Закону, згідно наказу від 15.12.2015 року № 6441 здійснив виплату відшкодування потерпілій особі платіжним дорученням від 16.12.2015 року № 6441рв в розмірі 50 000 грн. 00 коп.

Згідно наведених вище норм до МТСБУ перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду, яка на момент дорожньо-транспортної пригоди не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність і обов`язок по відшкодуванню шкоди покладається на того власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки, з вини водія якого була завдана шкода.

Із змісту заяви про виплату страхового відшкодування від 20.10.2015 р., яку подано до наказу про ліквідацію УДА ГУ МВС України у Львівській області (Наказ МВС України № 1532 від 30.11.2015 р. Про ліквідацію Департаменту ДАІ МВС України … вбачається, що заявник просив про здійснення відшкодування шкоди шляхом перерахування коштів Малому приватному підприємству Вулкан , реквізити якого було надано у цій же заяві.

З наведеного слідує, що позивач - МТСБУ правомірно перерахувало кошти підприємству, яке надає послуги з ремонту пошкодженого автомобіля, оскільки про це у заяві про страхове відшкодування просила потерпіла особа.

Висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять доказів того, що МПП Вулкан виконувало будь-які ремонтні роботи автомобіля Тойота д.н.з. НОМЕР_2 , колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виплатив страхове відшкодування потерпілій особі - Управлінню ДАІ ГУМВСУ у Львівській області, яка розпорядилась таким у своїй заяві про перерахунок коштів на рахунок МПП Вулкан . На даний час автомобіль повністю відремонтований та перебуває на балансі ГУНП у Львівській області у технічно-справному стані. В той же час ФОП ОСОБА_4 виконав лише кузовні ремонтні роботи. Докази про понесені відповідчем витрати на запасні частини та виконання інших, не кузовних пошкоджень (як то заміна подушок безпеки, заміна панелі приладів, заміна фільтрів, обліцовка двигуна) в матеріалах справи відсутні. Наданими суду доказами відповідач лише підтвердила понесені нею витрати у зв`язку із частковим ремонтом автомобіля - проведеними кузовними роботами, що жодним чином не спростовує правомірність перерахунку страхового відшкодування на рахунок установи, вказаної потерпілим. Оскільки доведено, що відповідачем заподіяно потерпілій особі шкоду на суму 227 969 грн. 08 коп. та відшкодовано таку частково шляхом оплати лише кузовних запчастин та ремонту на суму 139 500 грн. 00 коп., і позивачем проведено регламентну виплату страхового відшкодування на суму 50 000 грн. 00 коп., колегія суддів приходить до висновку, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у задоволенні позову з підстав недоведеності.

Відповідно до інформації, розміщеної в Єдиному державному реєстрі фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДАІ ГУ МВСУ України у Львівській області перебуває в стані припиненняз 07.12.2015 року, однака не є ліквідоване, тобто статусу припиненого станом на час розгляду справи не набув, що спростовує висновки суду першої інстанції у зазначеній частині.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та прийшов до невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

А відтак, встановивши, що внаслідок виплати страхового відшкодування МТСБУ потерпілій у дорожньо-транспортній пригоді стороні, позивач набув право вимоги саме у порядку регресу, а також відсутність інших підстав для відмови у позові в частині стягнення суми регламентної виплати страхового відшкодування, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом не враховано вище наведених положень закону, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги у вище зазначеній частині знайшли своє підтвердженнях, рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає матеріалам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права і відповідно до вимог статті 376 ЦПК підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову в частині стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою.

Перевіряючи законність рішення в частині стягнення витрат на оплату послуг аварійного комісара, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, згідно з пунктом 40.3 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 Порядку залучення Моторним (транспортним) страховим бюро України аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, для визначення причин настання страхових випадків та розміру збитків, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 23 лютого 2006 року № 5417, залучення представника МТСБУ для визначення причин настання страхових випадків, розміру збитків здійснюється на підставі договору з МТСБУ.

Згідно з пунктом 41.4. статті 41 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює оплату послуг аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, залучених відповідно до пункту 40.3 статті 40 цього Закону.

У справі, що переглядається, установлено, що згідно витягу з рахунку №26550, МТСБУ перерахував аварійному комісару - ТОВ Експерт в рахунок оплати його послуг, наданих згідно з умовами договору 840,00 грн.

Однак, колегія суддів вважає, що оскільки вказані кошти не належать до виплаченого потерпілому третьою особою страхового відшкодування, відповідно до приписів ст. 1191 ЦК України право зворотної вимоги (регресу) до винної особи щодо таких не наступає, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

У задоволенні цієї частини позовних вимог судом першої інстанції відмовлено, як у задоволенні похідної вимоги від вимоги про стягнення в порядку регресу витрат, пов`язаних з регламентною виплатою. Такі висновки суду не відповідають обставинам справи. Тому і в цій частині рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення 840 грн. 00 коп. оплати послуг страхового комісара, з підстав зазначених вище.

За таких обставин доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердженнях у матеріалах справи, законні та обґрунтовані, тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду до скасування з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч. 1, п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача.

МТСБУ згідно платіжних доручень від 17.07.2018 року №127354120 та від 27.08.2019 року № 13 при подачі позовної заяви та апеляційної скарги сплатило 4405 грн. 00 коп. судового збору (1 762, 00 грн. + 2 643, 00 грн. ).

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з врахуванням вимог пропорційності понесені витрати на судовий збір, пов`язані з розглядом справи слід покласти на ОСОБА_1 , стягнувши на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 4 332 грн. 22 коп. судового збору.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).

Відповідності до вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 268 ЦПК України в редакції 2017 року, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 08 листопада 2019 року.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч. 1 п. 2, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити частково.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 14 травня 2019 року скасувати та ухвалити нове, яким позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат пов"язаних з регламентною виплатою та витрат на оплату послуг страхового комісара задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 50 000 грн. 00 коп. (п`ятдесят тисяч грн. 00 коп.) відшкодування в порядку регресу витрат пов"язаних з регламентною виплатою.

У задоволенні позову Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат на оплату послуг страхового комісара в сумі 840 грн. 00 коп. - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 4 332 (чотири тисячі триста тридцять дві ) грн. 22 коп. судового збору.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та у випадках, передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 08 листопада 2019 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Левик Я.А.