Рішення

від 05.11.2019 по справі 461/6805/19

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6805/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 листопада 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю

секретаря судових засідань Сидорак М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справі за позовом ОСОБА_1 ( 81551, Львівська область, Городоцький район, с . Бартатів , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група (79013, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 32262559), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299) про припинення трудових відносин, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про припинення трудових відносин та зобов`язання внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група (далі - ТзОВ Торгова група ) № 31/07 від 31 липня 2012 року, позивача було призначено на посаду директора вказаного товариства. Станом на сьогодні, єдиним учасником ТзОВ Торгова група є громадянин Німеччини ОСОБА_2 . Останній фактично не здійснює управління ТзОВ Торгова група , тому товариство не функціонує відповідно до своєї мети. Окрім позивача у ТзОВ Торгова група працівників немає. 31 травня 2019 року позивач направила учасникам товариства повідомлення про проведення загальних зборів 12 липня 2019 р., разом із заявою про звільнення з посади директора ТзОВ Торгова група за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Однак, у заплановану дату - 12 липня 2019 року загальні збори учасників ТзОВ Торгова група не відбулися у зв`язку з неявкою на них єдиного учасника товариства. Вказує, що така бездіяльність Ціховлас Даріуш призвела до порушення її трудових прав, оскільки вона позбавлена можливості вільно обирати працю, як це передбачено у статті 43 Конституції України.

На підставі вказаного, ОСОБА_1 просила суд припинити трудові відносини між нею та ТзОВ Торгова група на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України та зобов`язати Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради внести зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань шляхом виключення відомостей про позивача, як директора (керівника) Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група .

Ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 11 вересня 2019 року відкрито провадження у справі в частині позовних вимог про припинення трудових відносин. Відмовлено у відкритті провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання внести відповідні зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб,фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Позивач в судове засідання не з`явилася, подала заяву, в якій просить проводити розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ТзОВ Торгова група в судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про час розгляду справи, відповідно до ст.ст.128,129 ЦПК України, заяв про відкладення розгляду справи не надійшло, тому, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторони відповідача.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позов слід задовольнити, виходячи із таких мотивів та підстав.

Згідно з наказом ТзОВ Торгова група від 01 серпня 2012 року № 01/08 ОСОБА_1 приступила до виконання обов`язків директора цього товариства з 01 серпня 2012 року на підставі протоколу загальних зборів учасників ТзОВ Торгова група від 31 липня 2012 року № 31/07 /а.с.8, 15/.

Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТзОВ Торгова група є ОСОБА_1 /а.с. 7/.

Єдиним учасником ТзОВ Торгова група є громадянин Німеччини ОСОБА_2 останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується статутом ТзОВ Торгова група , затвердженим протоколом загальних зборів товариства від 20 серпня 2012 року №120820 /а.с. 16-22/.

31 травня 2019 року ОСОБА_1 направила усім учасникам товариства, в тому числі ОСОБА_2 , заяву про звільнення її з посади директора за власним бажанням та повідомлення про проведення загальних зборів 12 липня 2019 року із зазначенням порядку денного зборів, на вирішення яких винесено питання про її звільнення.

Однак, 12 липня 2019 року загальні збори не відбулися, у зв`язку із відсутністю учасника.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вживала заходи з метою розшуку ОСОБА_2 , а саме скерувала заяву в Галицький відділ поліції ГУНП у Львівській області про надання допомоги у встановленні місця знаходження останнього, однак це не дало позитивних результатів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, ОСОБА_1 покликалася на те, що у зв`язку з неявкою учасника ТзОВ Торгова група - Ціховлас Даріуш на загальні збори вона позбавлена можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право припинити трудові відносини, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.

Посилаючись на передбачену статтею 22 КЗпП України заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, просила у судовому порядку припинити її трудові відносини з ТзОВ Торгова група на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

Судом установлено, що ТзОВ Торгова група не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора товариства. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

За змістом статті 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру . Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом . Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (Oleksandr Volkov v. Ukraine, № 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C. G. and Others v. Bulgaria , заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine , заява № 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France , заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine , заява № 20372/11, § 65))

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic, заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France, заява № 35787/03, § 29).

Таким чином, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між ОСОБА_1 і ТзОВ Торгова група , суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263 -265, 315-319, 351-355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( 81551, Львівська область, Городоцький район, с. Бартатів , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група (79013, м. Львів, вул. Грабовського, 11, код ЄДРПОУ 32262559), Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради (79040, м. Львів, вул. Городоцька, 299) про припинення трудових відносин - задовольнити.

Припинити трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова група та ОСОБА_1 на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України.

Повний текст судового рішення складений 08 листопада 2019 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.Є. Радченко