Постанова

від 31.10.2019 по справі 466/223/16-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/223/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.

Провадження № 22-ц/811/2482/19 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

Категорія:84

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі :

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Левика Я.А., Ніткевича А.В.

секретаря: Симця В.І.

за участю: ОСОБА_1 , представника Львівського державного

університету внутрішніх справ - Буляка І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського державного університету внутрішніх справ на рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 31 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання неправомірною бездіяльності,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського державного університету внутрішніх справ про визнання бездіяльності неправомірною.

Позовна заява мотивована тим, що з 02 січня 2004 року по 31 серпня 2014 року він працював у Львівському державному університеті внутрішніх справ. Зазначав, що він є кандидатом наук з фізичного виховання та спорту, доцентом. Перебуваючи на посаді завідувача кафедри спеціальної та фізичної підготовки, доцента кафедри фізичної підготовки, сумлінно та з відповідальністю ставився до виконання своїх посадових обов?язків, був членом профспілкового комітету університету, порушень трудової дисципліни не допускав, жодних претензій ні з боку адміністрації, ні з боку студентства щодо його професійних та моральних якостей не заявлялось.

Під час роботи в університеті між ним та начальником відділу кадрового забезпечення - підполковником міліції ОСОБА_2 виник конфлікт щодо отримання житла. Наслідком конфлікту стало звільнення його з роботи та позбавлення його можливості взяти участь у конкурсному відборі при заміщенні вакантних посад науково-педагогічних працівників університету.

Посилався на те, що 24 червня 2014 року ректором Львівського державного університету внутрішніх справ було видано наказ № 206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад , яким визначено у термін до 31 серпня 2014 року провести конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічного складу університету найбільш досвідченими, підготовленими та кваліфікованими працівниками.

Усупереч наказу ректора такий конкурс в університеті не проводився, хоча він висловив своє бажання продовжити трудову діяльність і взяти участь у конкурсі, а 27 червня 2014 року він подав на ім?я ректора заяву, в якій просив продовжити термін дії контракту до 31 серпня 2015 року, яка не була розглянута.

Вважав той факт, що конкурс на заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників університету не було проведено, грубим порушенням чинного законодавства України, що призвело до порушення його права на участь у конкурсі на заміщення вакантних посад у Львівському державному університеті внутрішніх справ.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд визнати дії посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не проведення конкурсного відбору під час заміщення вакантних посад (прийняття на роботу, переведення на іншу посаду, продовження трудових стосунків) науково-педагогічних працівників у 2014 році та не виконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24 червня 2014 року № 206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад незаконними; визнати дії посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду його заяви від 27 червня 2014 року про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року незаконними.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково. Визнано неправомірним непроведення Львівським державним університетом внутрішніх справ конкурсу на заміщення вакантної посади доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та невиконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24.06.2014 №206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад . У задоволенні позовних вимог про визнання незаконними дій посадових осіб Львівського державного університету внутрішніх справ щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.06.2014 про продовження терміну дії контракту на період до 31 серпня 2015 року - відмовлено.

Рішення суду в частині задоволенних позовних вимог оскаржив Львівський державний університет внутрішніх справ в особі представника ОСОБА_3 , просить рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог у цій частині.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суперечить нормам матеріального і процесуального права, неповно з`ясовані обставин справи. Вказує на те, що суд безпідставно поновив позивачу строк звернення з позовом, не встановив факт порушення особистих прав, які підлягають захисту в судовому порядку в обраний спосіб. Позивачу не було відмовлено в прийнятті на роботу, окільки останній не звертався в університет з заявою про прийняття його на роботу чи участь в конкурсі на заміщення вакантних посад. Обраний спосіб захисту права позивача на працю не може бути захищеним, оскільки 2014-2015 навчальний рік закінчився та позивач не звертався з заявою про участь у конкурсі на заміщення вакантних посад. Позивач не ставив жодної вимоги зобов`язального характеру, що свідчить про відсутність бажання відновлення будь-якого порушеного права на працю. Суд безпідставно відхилив доводи відповідача про те, що конкурс на заміщення вакантних посад не проводився в силу існування наказу щодо заходів економного використання державних коштів.

Ухвалою апеляційного суду Львівської област від 27.09.2016 апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.06.2019 касаційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задоволено частково. Ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27.09.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Львівського державного університету внутрішніх справ Буляк І.Я. апеляційну скаргу підтримав, з підстав, вказаних у скарзі.

ОСОБА_1 просив рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, покликаючись на доводи, викладені у письмових поясненнях.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта , позивача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду таким вимогам не повністю відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 2 січня 2004 року по 31 серпня 2014 року працював у Львівському державному університеті внутрішніх справ на посаді доцента кафедри фізичної підготовки. Дану посаду займав на підставі контракту від 08.07.2013.

Наказом ректора ЛДУВС від 29.08.2014 №566/ос ОСОБА_1 звільнений із займаної посади на підставі п.2 ст.36 КЗпП України у зв`язку із закінченням терміну дії строкового договору.

Судом також установлено, що ректором ЛДУВС 24.06.2014 було видано наказ № 206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад . Даний наказ, як у ньому зазначено, видано на виконання вимог ст. 42 Закону України Про освіту , ст. 43 Закону України Про вищу освіту , наказу МОН України від 24.12.2002 №744 Про затвердження Положення про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації , листа МОН України від 23.05.2006 №1/9-356 про необхідність безумовного дотримання вищезазначених нормативно-правових актів щодо конкурсного заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників, згідно із Положенням про порядок заміщення посад науково-педагогічних працівників ЛДУВС, затвердженого наказом ЛДУВС від 05.04.2011 № 104 Про конкурсний відбір претендентів для заміщення науково-педагогічних посад вільнонайманого складу , з метою заміщення вакантних посад науково-педагогічного складу ЛДУВС найбільш досвідченими, підготовленими та кваліфікованими працівниками. За цим наказом доручалось провести конкурс у термін до 31.08.2014, в наказі визначені заходи для цієї мети.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що наказ ректора від 24 червня 2014 року про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад та підготовка конкурсу не виконувались та не проводились, конкурс на заміщення вакантних посад не оголошувався, а наказ Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2014 року № 331, яким було призупинено комплектацію вакантних посад, було видано раніше, ніж наказ про проведення конкурсу, та було доведено до підпорядкованих підрозділ Міністерства внутрішніх справ України. Відтак, наказ про проведення конкурсу не було скасовано чи відмінено, а тому він підлягав виконанню. Не оголошення конкурсу порушило право на працю позивача, гарантоване Конституцією України.

Проте з таким висновком суду першої інстанції щодо вирішення цієї вимоги повністю погодитись на можна.

Згідно з положеннями частин дев?ятої, одинадцятої статті 55 Закону України Про вищу освіту посади науково-педагогічних працівників можуть займати особи, які мають науковий ступінь або вчене звання, а також особи, які мають ступінь магістра. Під час заміщення вакантних посад науково-педагогічних працівників - завідувачів (начальників) кафедр, професорів, доцентів, старших викладачів, викладачів укладенню трудового договору (контракту) передує конкурсний відбір, порядок проведення якого затверджується вченою радою вищого навчального закладу.

Порядок обрання за конкурсом осіб на вакантні посади науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації визначено Положенням про обрання та прийняття на роботу науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів третього і четвертого рівнів акредитації, затверджене наказом Міністерства освіти України від 24 грудня 2002 року № 744, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 15 липня 2003 року за N 600/7921.

У пункті 3 вказаного Положення закріплено, що посада вважається вакантною після звільнення науково-педагогічного працівника на підставах, передбачених законодавством про працю, а також при введенні нової посади до штатного розпису вищого навчального закладу.

Відповідно до частини дванадцятої статті 55 Закону України Про вищу освіту в окремих випадках, у разі неможливості забезпечення освітнього процесу наявними штатними працівниками, вакантні посади науково-педагогічних працівників можуть заміщуватися за трудовим договором до проведення конкурсного заміщення цих посад у поточному навчальному році.

З матеріалів справи убачається, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14 квітня 2014 року № 331 Про заходи щодо економного використання державних коштів було призупинено комплектацію вакантних посад (а.с.98 т.1).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що в п. 26 даного наказу МВС України № 331 від 14.04.2014 йдеться про припинення заповнення вакантних посад структурних підрозділів МВС України, тобто працівників міліції ЛДУВС, а не цивільних, які фінансуються з спецфонду, і державні кошти не використовуються. При цьому судом першої інстанції не взято до уваги, що ЛДУВС входить до загальної структури МВС України. Відповідно вищезазначений наказ застосовується до ЛДУВС в цілому як до структурного підрозділу МВС України. Як убачається із п.2 наказу, він стосується і ректорів вищих навчальних закладів, керівників інших бюджетних установ, підпорядкованих МВС.

Такими чином, наказ № 206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад від 24.06.2014 не виконано у зв`язку із наказом Міністерства внутрішніх справ України від 14.04.2014 № 331, яким було призупинено комплектацію вакантних посад, тому колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову в частині визнання неправомірним не проведення Львівським державним університетом внутрішніх справ конкурсу на заміщення вакантної посади доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та невиконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24.06.2014 № 206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад .

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

На підставі наведеної норми рішення суду в частині задоволення позову підлягає скасуванню з ухваленням постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівського державного університету внутрішніх справ задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 31 травня 2016 року скасувати в частині визнання неправомірним не проведення Львівським державним університетом внутрішніх справ конкурсу на заміщення вакантної посади доцента за рахунок посади професора (за рахунок коштів спеціального фонду) кафедри фізичної підготовки Львівського державного університету внутрішніх справ та невиконання наказу ректора Львівського державного університету внутрішніх справ від 24.06.2014 №206 Про проведення конкурсу на заміщення вакантних посад . Ухвалити нову постанову, якою у цій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 08.11.2019

Головуючий

Судді