Постанова

від 06.11.2019 по справі 910/5826/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" листопада 2019 р. Справа№ 910/5826/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019

у справі № 910/5826/19 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Укренерготранс

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про відшкодування збитків, ціна позову 175 903,19 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство Укренерготранс (далі - ПрАТ Укренерготранс , позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - АТ Укрзалізниця , відповідач) про стягнення збитків у сумі 175903,19 грн, завданих внаслідок несхоронності (незбереження) відповідачем майна (вагонів) під час їх курсування залізничними коліями, у зв`язку з чим позивач поніс витрати на їх ремонт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5826/19 позов задоволено повністю, стягнуто з АТ Укрзалізниця на користь ПрАТ Укренерготранс 175 903,19 грн збитків, 2 638,55 грн витрат по оплаті судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що під час здійснення перевезення мало місце пошкодження (розукомплектування) вагонів позивача, а тому відповідач, як винна особа, повинен відшкодувати збитки, що полягають у витрачених позивачем грошових коштах на проведення ремонтних робіт вагонів; доказів відшкодування відповідачем заявлених до стягнення збитків суду не надано.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування скарги відповідач наголошував на тому, що судом першої інстанції не враховано, що у позивача відсутнє право на пред`явлення позову до залізниці у разі пошкодження вантажу при перевезенні за залізничною накладною, оскільки остання укладається між відправником та залізницею на користь вантажоодержувача, тобто позивач не є стороною договору перевезення; у матеріалах справи відсутні докази, що засвідчують передачу ПрАТ Укренерготранс вантажовідправником або вантажоодержувачем права на пред`явлення позову; усі вагони, вказані позивачем у позові як пошкоджені внаслідок незабезпечення залізницею збереження порожніх приватних вагонів (вантаж на своїх осях), були завантаженими, що підтверджується записом у графі 20 Найменування вантажу залізничних накладних; залізнична накладна не є належним доказом у даній справі, оскільки не є договором, укладеним між позивачем та відповідачем; у своїх гарантійних листах позивач гарантував оплату виконаних ремонтних робіт, а відтак, пред`явленням даного позову до залізниці позивач фактично намагається безпідставно повернути сплачені кошти за ремонт; понесені позивачем витрати на придбання деталей та ремонт вагонів вцілому сталися внаслідок розукомплектування вагонів сторонніми особами, що свідчить про відсутність усіх елементів цивільного правопорушення з боку АТ Укрзалізниця , зокрема, вини останнього у незабезпеченні схоронності майна позивача під час перевезення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.08.2019 поновлено АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5826/19, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.11.2019, встановлено позивачеві строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5826/19.

Позивач скористався правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що позовні вимоги ПрАТ Укренерготранс ґрунтуються на позадоговірній відповідальності за заподіяння майнової шкоди внаслідок цивільного правопорушення, а саме, незабезпечення схоронності спірних вагонів, що знаходяться в оперативному управлінні позивача, під час їх перебування на відповідальності залізниці, що підтверджується відповідними залізничними накладними; подаючи вказані накладні до суду, позивач підтверджував саме факт отримання відповідачем спірних вагонів для здійснення перевезення в справному стані та не посилався на них як на договір перевезення, неналежне виконання якого відповідачем завдало збитків позивачеві; відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини АТ Укрзалізниця ; позивач був змушений надати гарантійні листи та сплатити вартість виконання відновлювального ремонту вагонів з метою пришвидшення ремонту та зменшення терміну невиробничого простою вагонів, враховуючи той факт, що відповідач відмовився самостійно здійснити відновлювальні роботи.

У судове засідання 06.11.2019 відповідач явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про день, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача, враховуючи відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без його участі.

У судовому засіданні представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

06.11.2019 у судовому засіданні колегією суддів апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, протягом грудня 2018 року - січня 2019 року АТ Укрзалізниця здійснювало перевезення вантажів у вагонах, які знаходяться в оперативному управлінні ПрАТ Укренерготранс , а саме:

- №№ 52735446, 52931474 (залізнична накладна №46878658 від 07.12.2018), №№56813322, 56811458 (залізнична накладна №46902235 від 08.12.2018), №52712395 (залізнична накладна №46928115 від 09.12.2018), №56681133 (залізнична накладна №47042254 від 12.12.2018), №56672140 (залізнична накладна №46986238 від 11.12.2018), №53777538 (залізнична накладна №46953550 від 10.12.2018), №56822125 (залізнична накладна №46878658 від 07.12.2018), №52735099 (залізнична накладна №47070461 від 13.12.2018), №52737756 (залізнична накладна №47051263 від 13.12.2018), №53517389 (залізнична накладна №47051206 від 13.12.2018) зі станції відправлення Інгулець Придніпровської залізниці (код станції 467703) до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (код станції 460005);

- №53777603 (залізнична накладна №45048667 від 14.01.2019) зі станції відправлення Дніпрорудне Придніпровської залізниці (код станції 476605) до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (код станції 460005);

- №53517678 (залізнична накладна №53618443 від 30.12.2018) зі станції відправлення Асланове Донецької залізниці (код станції 485002) до станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці (код станції 460005).

Під час курсування вказаних вагонів було виявлено їх пошкодження (розукомплектування), а саме, у вагонах №№ 52931474, 56811458, 52712395, 53777603, 56681133, 53777538, 56822125, 52735099, 53517678 відсутні головні частини повітророзподільників, №№ 52735446, 56813322, 56672140, 52737756, 53517389 - головні та магістральні частини повітророзподільників, у зв`язку з чим зазначені вагони були направлені до Структурного підрозділу Вагонне депо Запоріжжя-Ліве ДП Придніпровська залізниця на ремонт, про що свідчать відповідні повідомлення форми ВУ-23М (а.с. 58-71).

Як стверджує позивач, тривалий час ремонт вагонів не здійснювався, внаслідок чого ПрАТ Укренерготранс було змушене надати Структурному підрозділу Вагонне депо Запоріжжя-Ліве РФ Придніпровська залізниця гарантійні листи, а саме, №№ 3.6-2154 від 15.12.2018, 3.6-2132 від 12.12.2018, 3.6-0012 від 02.01.2019, 3.6-89 від 17.01.2019, 3.6-2138 від 12.12.2018, 3.6-2143 від 14.12.2018, 3.6-2165 від 17.12.2018, 3.6-2160 від 17.12.2018, з проханням організувати проведення ремонтних робіт за власний рахунок (включаючи придбання та поставку запасних частин), оплату яких гарантує (а.с. 72-79).

З матеріалів справи вбачається, що після надання гарантійних листів Структурний підрозділ Вагонне депо Запоріжжя-Ліве РФ Придніпровська залізниця виставило рахунок №10/(259) від 11.01.2019 на проведення передплати за технічне обслуговування вагонів з відчепленням на загальну суму 30 400,00 грн, який був сплачений ПрАТ Укренерготранс платіжним дорученням №600022133 від 20.01.2019 (а.с. 94-95).

Крім того, у зв`язку з відсутністю у вагоноремонтного підприємства залізниці необхідних запасних частин для виконання ремонту пошкоджених вагонів, з метою прискорення виконання ремонтних робіт, ПрАТ Укренерготранс здійснило придбання у Товариства з обмеженою відповідальністю Об`єднання Євротрейд за договором № 1310 пст від 13.10.2017 нових головних та магістральних частин повітророзподільника вартістю 163 200,00 грн, що підтверджуються рахунками-фактурами №000000642/1 від 26.11.2018 та №00000000012 від 08.01.2019, видатковими накладними №00000000714 від 26.11.2018 та №00000000004 від 08.01.2019, платіжними дорученнями №2303 від 09.11.2018, №2452 від 30.11.2018 та №600022102 від 08.01.2019, карткою рахунку №636 від 28.02.2019, актами приймання-передачі від 26.11.2018 та від 08.01.2019 за договором № 1310 пст від 13.10.2017 (а.с. 80-91).

В подальшому придбані ПрАТ Укренерготранс запасні частини були передані до Структурного підрозділу Вагонне депо Запоріжжя-Ліве РФ Придніпровська залізниця за відповідними актами приймання-передачі деталей вантажних вагонів (а.с. 92-93).

Факт виконання робіт з поточного ремонту пошкоджених вагонів з відчепленням на загальну суму 12 703,19 грн та передання таких вагонів з ремонту підтверджується Актом виконаних робіт №117(259) від 28.01.2019 та відповідними повідомленнями форми ВУ-36М (а.с. 110-117).

Посилаючись на те, що у зв`язку з вищенаведеними обставинами та внаслідок несхоронності (незбереження) відповідачем майна (вагонів) під час їх курсування залізничними коліями ПрАТ Укренерготранс зазнало збитків на загальну суму 175 903,19 грн (12 703,19 грн + 163 200,00 грн), позивач звернувся з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи вимоги чинного законодавства, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними та необґрунтованими, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Загальні умови перевезення на підставі ч. 2 ст. 908 ЦК України визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Аналогічні положення передбачено ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За приписами ч. 1 ст. 307 ГК України, п. 22 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут) за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 2 статті 924 ЦК України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, які випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України Про залізничний транспорт підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону Про залізничний транспорт передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Згідно зі ст. 8 Статуту перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться в вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

Пунктом 1.2 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 17 від 29.01.2015 (далі - Правила) визначено, що власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, яка нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКБ ЦВ Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм , затвердженого Радою із залізничного транспорту держав - учасниць СНД 25.04.2001 (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ власний вагон .

Положеннями п. 3.4 Правил визначено, що власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

За змістом п. 4.1 Правил випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Разом з цим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів №№ 52735446, 52931474, 56813322, 56811458, 52712395, 56681133, 56672140, 53777538, 56822125, 52735099, 52737756, 53517389, 53777603, 53517678 при прийнятті їх відповідачем до перевезення.

Відповідно до п.п. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин внаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також внесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, яке має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 6.2.7 Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затвердженої наказом Укрзалізниці №264-Ц від 28.10.1997, забороняється ставити в склад потягу вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

При технічному обслуговуванні вагонів (п. 6.2.1 вказаної Інструкції) слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, слід замінити справними.

Відповідно до п.п. 3.2.3.22 п. 3.2.2 розділу 3 Наказу Міністерства транспорту України № 464 від 03.06.2004 Про затвердження Рекомендацій щодо вживання термінів та визначень з безпеки руху поїздів пошкодження чи/або зруйнування технічних засобів - це подія порушення конструктивної цілісності рухомого складу, залізничної колії й споруд на ній, засобів зв`язку й сигналізації, що частково/цілком унеможливлює використання їх за цільовим призначенням внаслідок часткової/повної втрати експлуатаційних властивостей, для відновлення яких потрібно проведення ремонту/відновлювати які неможливо чи недоцільно.

Таким чином, відсутність головної та/або магістральної частини повітророзподільника є саме пошкодженням вагону, а їх несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.

За змістом п. 4.6 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, обов`язок охорони вагонів і вантажів на під`їзній колії покладається на підприємство. Якщо під`їзна колія обслуговується локомотивом залізниці, то охорону вагонів і вантажів до моменту фактичної подачі вагонів і з моменту збирання вагонів з під`їзної колії організовує залізниця.

Крім того, вимоги щодо відчеплення пошкоджених (розукомплектованих) вагонів викладені в телеграфній вказівці AT Українська залізниця №Ц-4-26/1518-18 від 14.05.2018, де зазначено, що При виявленні розукомплектованого вагону в експлуатації (з оформленим перевізним документом) в сформованому рухомому складі, відчеплення такого вагону здійснюється лише у разі незабезпечення поїзду автогальмами або впливу технічного стану на безпеку руху та збереження вантажу .

У вищезгаданій телеграфній вказівці вказано, що після переведення розукомплектованих вагонів у неробочий парк вагоноремонтне підприємство AT Українська залізниця організовує та здійснює відновлення їх технічного стану.

Колегія суддів зазначає, що відповідальність за втрату, нестачу, псування або пошкодження вантажу регулюється Статутом залізниць України, норми якого є спеціальними у сфері залізничних перевезень і не суперечать положенням ЦК України і ГК України.

За приписами ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Вищевказані обставини справи свідчать про відповідальність саме відповідача, як перевізника, за пошкодження/незбереження вагонів позивача.

При цьому, відповідачем, всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України Про залізничний транспорт , ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що пошкодження вантажу (вагонів) виникло з незалежних від перевізника причин, тобто не спростовано відсутність своєї вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Статтею 126 Статуту встановлено, що за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємству, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Як було зазначено вище, з метою подальшого використання залізничних вагонів №№ 52735446, 52931474, 56813322, 56811458, 52712395, 56681133, 56672140, 53777538, 56822125, 52735099, 52737756, 53517389, 53777603, 53517678 позивачем із ТОВ Об`єднання Євротрейд було укладено договір №1310 пст від 13.10.2017, згідно з яким позивач, зокрема, придбав 14 шт. головних частин повітророзподільника, 5 шт. магістральних частин повітророзподільника на загальну суму 163 200,00 грн.

Виконання робіт щодо встановлення придбаних деталей на розкомплектовані вагони на суму 12 703,19 грн було здійснено Структурним підрозділом Вагонне депо Запоріжжя Ліве Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Укрзалізниця , які були оплачені ПрАТ Укренерготранс у повному обсязі.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02,1999 №113, сума збитків за пошкодження вагона складається з:

- витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.99 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.99 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування;

- вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин;

- витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків;

- плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

На підставі викладеного, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача збитків у розмірі виконаних вагоноремонтним підприємством робіт та вартості придбаних деталей, необхідних для відновлення пошкоджених частин вагонів.

За встановлених вище обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума завданих збитків позивачеві в розмірі 175 903,19 грн (12 703,19 грн + 163 200,00 грн) є підтвердженою належними, допустимими та достатніми доказами.

Доказів відшкодування відповідачем заявлених до стягнення збитків ані суду першої інстанції, ані апеляційному господарському суду не надано.

При цьому, доводи відповідача про те, що позивач не має права від свого імені заявляти позов до залізниці щодо втрати, нестачі, порчі або псування вантажу під час перевезення, оскільки він не є відправником або одержувачем вантажу за залізничною накладною, суд апеляційної інстанції відхиляє у зв`язку з тим, що спірні вагони перебувають в оперативному управлінні позивача, а відтак, останній звертається з даним позовом до суду саме як особа, майну якої завдано шкоду через бездіяльність АТ Українська залізниця у забезпеченні схоронності вагонів під час здійснення вантажних перевезень.

Посилання відповідача в обґрунтування своїх доводів на постанову Вищого господарського суду України від 03.06.2010 у справі № 17/106-09, апеляційний суд також вважає безпідставними, оскільки вказаною постановою позивачеві відмовлено в задоволенні позовних вимог через те, що він не є вантажовідправником/вантажоодержувачем, а його позовні вимоги обґрунтовувались положеннями Статуту залізниць, які передбачають відповідальність залізниці за незбереження вантажу, в тому числі пошкодження прийнятого залізницею до перевезення вантажу. Натомість, позовні вимоги в даній справі ґрунтуються на приписах ст. 126 Статуту залізниць, якою прямо передбачено матеріальну відповідальність залізниці за пошкодження вагонів, які належать підприємствам в розмірі фактично заподіяною шкоди, а також ст. ст. 16, 22, 1166 ЦК України, ст. ст. 224, 225 ГК України.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів на підставі ст. 16 ЦК України є відшкодування збитків.

Збитками є втрати, яких особа зазнала в зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ст. 22 ЦК України).

Під збитками в розумінні ч. 2 ст. 224 ГК України передбачаються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, що допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 ГК України).

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, яка виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства. В свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на надані позивачем докази, апеляційний господарський суд дійшов висновку про доведеність наявності всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, яка виявилась у незабезпеченні збереженості майна (вагонів), що перебувають в оперативному управлінні позивача, завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів та необхідність їх відновлення, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою - недотримання відповідачем обов`язку забезпечити збереженість майна під час здійснення перевезення.

При цьому відповідачем, у свою чергу, не доведено суду належними та допустимими доказами, що пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Доводи апелянта щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи встановлені обставини справи та вищевикладені приписи законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ПрАТ Укренерготранс до АТ Укрзалізниця є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 175 903,19 грн.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5826/19 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга АТ Укрзалізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Придніпровська залізниця АТ Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5826/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі №910/5826/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 15.07.2019 у справі № 910/5826/19.

4. Матеріали справи № 910/5826/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 12.11.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук