Постанова

від 05.11.2019 по справі 922/1235/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2019 р. Справа № 922/1235/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А. , суддя Россолов В.В.

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.

та представників:

позивача - Залеська А.С. (посвідчення №4797 від 28.02.2017, ордер серії АН №1002076 від 21.08.2019, свідоцтво серії ДН №4797 від 28.02.2017);

відповідача - Михайловин Д.В. (свідоцтво ПТ №3132 від 22.10.2019, ордер ПТ №176389 від 05.11.2019);

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Лозівської міської ради Харківської області (вх.№2686Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 (суддя І.П. Жигалкін, повне рішення складено 01.08.2019) у справі №922/1235/19

за позовом Лозівська міська рада Харківської області, м. Лозова, Харківська область;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Логістік", м. Лозова, Харківська область;

про стягнення 922708,81 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Лозівська міська рада Харківської області звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо-Логістік" (далі - ТОВ "Кредо-Логістік"), в якій просила стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати за землю у сумі 922 708,81 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідач використовує земельну ділянку за адресою: Харківська обл., АДРЕСА_1 . Лозова АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , 82-и та 82-к, яка перебуває у власності територіальної громади м. Лозова Харківської області, за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за цю землю. В якості правових підстав посилається на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 96, 120, 125, 206 Земельного кодексу України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/1235/19 відмовлено в позові повністю.

Лозівська міська рада Харківської області з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/1235/19 повністю і ухвалити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає наступне:

- судом першої інстанції невірно було зазначено про відсутність належного розрахунку та періоду стягнення безпідставно збережених грошових коштів;

- судом першої інстанції помилково не прийнято до уваги інформаційну довідку Міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 03.08.2018 за №67/0/53-18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2019 для розгляду справи №922/1235/19 призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.09.2019 у справі №922/1235/19 залишено без руху апеляційну скаргу позивача на підставі п. 2 ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу та надано апелянту строк для усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків.

У встановлений ухвалою суду від 02.09.2019 строк позивач звернувся із заявою про усунення недоліків (вх.№09.09.2019 від 8541), в якій просив долучити до матеріалів справи оригінал платіжного доручення від 22.08.2019 за №37 на суму 20760,95 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.09.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Лозівської міської ради Харківської області на рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/1235/19. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на 15.10.2019 об 11:30 год.

Відповідач протягом встановленого судом строку надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№9434 від 03.10.2019), в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи відкладено на 05.11.2019 об 11:00 год.

Представники сторін, присутні у судовому засіданні 05.11.2019 свої правові позиції, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, підтримують в повному обсязі.

Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, розглянувши в судовому засіданні матеріали справи, а також доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кредо-Логістік" є власником нежитлової будівлі, складу літ. "Д", площею 2299,80 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Павлоградська, 82-и, а також нежитлової будівлі з підвалом літ "В", площею 1351,3 кв.м, що розташована за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Павлоградська, 82-к.

Вищевказані нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці із кадастровим номером 6311000000:12:030:0047 площею 0,8225 га за адресою: Харківська обл., м. Лозова, вул. Павлоградська, 82-и та 82-к, яка перебуває в комунальній власності.

Жодне похідне право на вказану земельну ділянку не зареєстровано, тобто відповідач використовує її за відсутності належним чином оформлених і зареєстрованих речових прав на землю, без внесення орендної плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.

Постійною робочою групою, створеною розпорядженням міського голови від 22.04.2016 за №136 для здійснення контролю за використанням земель комунальної власності та додержанням вимог земельного законодавства, 07.06.2018 проведено обстеження земельної ділянки по вул. Павлоградська, 82-и та 82-к у м. Лозова Харківської області, про що складено акт від 07.06.2018.

Актом про визначення збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без оформлення документів, що посвідчують право на земельну длянку відповідно до закону, використання земельної ділянки з порушенням законодавства про плату за землю ТОВ "Кредо-Логістік" за адресою: вул. Павлоградська, 82-и та 82-к у м. Лозова Харківської області, від 04.12.2018 (затверджений рішенням міського голови від 29.01.2019 за №71), зокрема визначено розмір збитків, заподіяних внаслідок використання земельної ділянки без оформлення документів за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що складає 922 708,81 грн.

ТОВ "Кредо-Логістік" в добровільному порядку суму збитків на користь міської ради не сплатило, що стало підставою для звернення Лозівської міської ради Харківської області до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Кредо-Логістік" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що в даному випадку відповідно до статтей 1212-1214 ЦК України відповідач зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд зазначив, що позовні вимоги документально не обґрунтовані, оскільки позивачем самостійно визначено розмір зобов`язання шляхом арифметичного розрахунку нормативної грошової оцінки землі, у той час як основою для визначення зобов`язання мають бути дані про нормативну грошову оцінку, що відображені у витязі з технічної документації, який у матеріалах справи відсутній. Крім того, суд вказав на відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи, пов`язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі матеріально-правова вимога щодо стягнення з власника об`єктів нерухомого майна - ТОВ "Кредо-Логістік" збитків у вигляді недоотриманих доходів за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Відповідно до положень статті 80 ЗК України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 ЗК України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджено матеріалами справи, що починаючи з 2015 року відповідач щорічно подає декларації з плати податків за землю, а також добровільно сплачує кошти у вигляді відшкодування за користування землею, що підтверджено квитанціями про сплату земельного податку. Загальна сума сплачених коштів з червня 2016 року по червень 2019 року складає 129428,31 грн.

З огляду на вищенаведене вбачається, що відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини 1 статті 156 ЗК власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів ЦК і ЗК відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 цього Кодексу особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується ЗК України. Відповідно до частин 1-2 статті 120 ЗК України (у редакції, чинній на час видачі свідоцтва про право власності від 12.03.2007) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Отже, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Кредо-Логістік" є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці, що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлової будівлі, складу, серія ВТВ № 368700 від 27.12.2012, та свідоцтвом про право власності б/н від 14.12.2012, про що зазначено в інформаційних довідках №163085998 та №163086034 від 10.04.2019 відповідно.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою (пункт "ґ" частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій").

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина 1 статті 26 Закону України "Про землеустрій").

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт "г" частини 2 статті 28 Закону України "Про землеустрій").

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина 6 статті 123 Земельного кодексу України).

Рішенням міської ради від 15.02.2013 за №855 ТОВ "Кредо-Логістік" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Павлоградській, 82-и, 82-к, для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

Проект землеустрою розроблений, але для затвердження до Лозівської міської ради Харківської області не надавався.

В матеріалах справи відсутні докази належного оформлення права користування земельною ділянкою під будівлями, зокрема укладення відповідного договору оренди з Лозівською міською радою Харківською області та державної реєстрації такого права.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовано цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, за своїм змістом є кондикційними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2017 у справі № 922/3412/17).

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, який вірно зазначив про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 791 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

Матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка сформована та зареєстрована у Національній кадастровій системі загальною площею 0,8225 га з кадастровим номером 6311000000:12:030:0047, цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, наданий позивачем акт обстеження від 07.06.2018, на який він посилається як на належний доказ на підтвердження своїх вимог, не містить відомостей про кадастровий номер земельної ділянки, що обстежувалась, та її площу.

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що розрахунок розміру орендної плати, яку позивач просить стягнути з відповідача виконаний, виходячи з нормативної грошової оцінки 1 кв.м земельної ділянки відповідно до листа Міськрайонного управління у Лозівському районі та місті Лозовій ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 03.082018 за №67/0/53-18 за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 по кожному року окремо.

Суд першої інстанції вірно вказав, що у справі відсутня технічна документація про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомості з якої є необхідними при визначенні суми грошових коштів, які на думку позивача, відповідач мав сплатити протягом 2016-2018 років за користування земельною ділянкою. За відсутності витягів з нормативно грошової оцінки землі, суд фактично позбавлений можливості перевірити наданий міськрадою розрахунок коштів, які підлягають сплаті ТОВ ""Кредо-Логістік". Таким чином, з розрахунку позивача неможливо встановити, чи правильним є застосовані міськрадою функціональне призначення, коефіцієнти, площа та нормативна грошова оцінка землі, які зазначені в якості вихідних даних для розрахунку розміру орендної плати, фактично несплаченої відповідачем та заявленої до стягнення.

Згідно з частиною 3 статті 13, частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Твердження скаржника про неврахування господарським судом Харківської області того, що враховуючи суму збитків, завданих використанням відповідачем земельної ділянки, міськрада виходила з інформаційної довідки Міськрайонного управління у Лозівському районі та м. Лозовій ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 03.08.2018 за №67/0/53-18, не вказують на наявність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/1235/19, оскільки суд вірно встановив саме відсутність технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, яку не можна ототожнювати із зазначеною інформаційною довідкою.

За змістом статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що доводи Лозівської міської ради Харківської області, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються наявними в матеріалах справи документами. Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстави для їх задоволення.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/1235/19 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.07.2019 у справі №922/1235/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного Суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Східний апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 11.11.2019.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Россолов В.В.