Рішення

від 12.11.2019 по справі 910/12545/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.11.2019Справа № 910/12545/19

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМК" (м. Київ)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

про стягнення 92.083,46 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УТМК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 92.083,46 грн., з яких: 78.347,01 грн пені, 13.736,45 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем несвоєчасно оплачувався товар, який позивач поставляв за Договором поставки № СВРЗ-03-22-18-171/ю від 16.11.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.19. відкрито провадження у справі № 910/12545/19, з підстав, викладених в ухвалі, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідачем у встановлений судом строк письмового відзиву на позов не подано, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надано.

При цьому судом встановлено, що відповідачу ухвалу суду про відкриття провадження в даній справі було направлену на адресу, визначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань рекомендованим повідомленням № 0103050840224 19.09.19. та вручено 23.09.19., що підтверджується вказаним рекомендованим повідомленням про вручення.

Отже, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/12545/19.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ст. 712 Цивільного кодексу України).

16.11.18. між позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір поставки № СВРЗ-03-22-18-171/Ю (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), а Покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов Договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) Товару - код ДК 021:2015-34630000-2-частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - апарат поглинальний класу т1. Кількість Товару складає 230 шт. і визначається у Специфікації № 1 (додаток № 1) (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору його ціна становить 3.695.364,00 грн з ПДВ.

Між сторонами погоджено, підписано та скріплено печатками Специфікацію № 1 до Договору на суму 3.695.364,00 грн з ПДВ.

Строк дії Договору сторонами погоджено пунктом 12.1 з моменту його підписання сторонами і діє: в частині поставок до 31.12.18., в частині розрахунків до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.18. до Договору сторони погодили наступне.

Постачальник зобов`язується протягом 2018-1 квартал 2019 року поставити Покупцю товари, зазначені в Специфікації № 1 та в Специфікації № 2 до Договору, які є його невід`ємними частинами, а Покупець прийняти і оплатити такі товар згідно умов Договору. Кількість Товару складає 276 шт. і визначається в Специфікаціях №№ 1, 2 до Договору. Ціна договору становить 4.434.436,80 грн з ПДВ. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє: в частині поставок до 31.03.19., в частині розрахунків до повного їх виконання.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у третьої особи та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків з постачання товару.

За своїм змістом та правовою природою Договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 663 Цивільного Кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних: № 142 від 21.12.18., № 62 від 29.03.19., товарно-транспортних накладних: від 21.12.18. та від 29.03.19., позивач поставив, а відповідач прийняв товар за Договором на загальну суму 2313619,20 грн.

Також матеріали справи містять рахунки позивача для відповідача на оплату товару та довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача.

Оцінюючи представлені позивачем в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару відповідачу докази, суд виходить з наступного.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Статтею 688 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок повідомити продавця про порушення умов договору щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Жодних заперечень з приводу отримання Товару відповідачем суду надано не було.

Отже, суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов`язань з передання Товару на суму 2313619,20 грн.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені до матеріалів справи видаткові накладні, товарно-транспортні накладні є належним доказом передачі Товару відповідачу, а отже виконання позивачем своїх зобов`язань з поставки Товару на суму 2313619,20 грн в межах Договору здійснено належним чином.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.2 Договору сторони погодили наступне. Розрахунок за поставлений Товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку Постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання Товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.19. у справі № 910/5434/19, яке набрало законної сили 21.08.19., стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМК" 2.313.619,20 грн заборгованості за поставлений за Договором № СВРЗ-03-22-18-171/Ю від 16.11.18. товар, пеню в сумі 120.989,60 грн (за період по 28.05.19.), 3% річних в сумі 20.333,97 грн (за період по 28.05.19.), інфляційних втрат в сумі 38081,11 грн (за лютий-квітень 2019 року).

У відповідності до наданих позивачем банківських виписок, відповідачем було оплачено поставлений за Договором Товар наступним чином: 739.072,80 грн 15.08.19. та 1.574.546,40 грн 08.08.19.

Оскільки відповідачем несвоєчасно оплачено поставлений позивачем за Договором Товар, вказане зумовило нарахування Постачальником пені, 3% річних та звернення з даним позовом до суду.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачем пред`явлено до стягнення 13.736,45 грн 3% річних за період з 29.05.19. по 14.08.19. та з 29.05.19. по 07.08.19.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.10.).

Судом встановлено, що період для розрахунку 3% річних позивачем визначено вірно, здійснено власний перерахунок та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в сумі 13.736,45 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

Щодо вимог позивача про стягнення 78.347,01 грн пені, суд відзначає викладене далі.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 8.2. договору, згідно із яким сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач нараховує пеню за період з 29.05.19. по 14.08.19. та з 29.05.19. по 07.08.19.

За перерахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 78.347,01 грн, а позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.

За вказаних підстав позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921,00 грн покладаються на відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення 10.000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд відзначає наступне.

Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).

До матеріалів справи позивачем не подано жодного доказу понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, як не подано доказів надання позивачу професійної правничої допомоги в межах справи 3 910/12545/19, з огляду на що заявлені 10.000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката не відшкодовуються.

При цьому при прийнятті рішення в даній справі у суду відсутні правові підстави вважати, що позивач був позбавлений права до початку розгляду справи по суті подати докази понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката. При цьому, позивачем не подавалась заява про наявність причин неможливості до певної дати подати докази, що підтверджують розмір понесених ним судових витрат.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УТМК" (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55; ідентифікаційний код 39284872) 78.347 (сімдесят вісім тисяч триста сорок сім) грн 01 коп. пені, 13.736 (тринадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн 45 коп. 3% річних, 1.921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко