Постанова

від 26.02.2020 по справі 910/12545/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2020 р. Справа№ 910/12545/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Тарасенко К.В.

без повідомлення учасників справи,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019

у справі №910/12545/19 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК

до Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 92 083,46 грн.

1. Зміст позовних вимог та заяви

Товариство з обмеженою відповідальністю УТМК (далі - позивач, ТОВ УТМК ) звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця (далі - відповідач, АТ Українська залізниця ) про стягнення 92 083,46 грн, з яких: 78 347,01 грн пені, 13 736,45 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем несвоєчасно оплачувався товар, який позивач поставляв за договором поставки № СВРЗ-03-22-18-171/ю від 16.11.2018.

2. Фактичні обставини, встановлені місцевим та апеляційним судами

16.11.2018 між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №СВРЗ-03-22-18-171/Ю (далі - договір), за умовами якого (п. 1.1) постачальник зобов`язується протягом 2018 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації №1 (додаток №1 до договору, що є його невід`ємною частиною), а покупець - прийняти і оплатити такі товари згідно умов договору.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару - код ДК 021:2015-34630000-2-частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху - апарат поглинальний класу т1. Кількість товару складає 230 шт. і визначається у специфікації № 1 (додаток №1) (пункти 1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору його ціна становить 3 695 364,00 грн з ПДВ.

Між сторонами погоджено, підписано та скріплено печатками специфікацію №1 до договору на суму 3 695 364,00 грн з ПДВ.

Пунктом 4.2 договору сторони погодили наступне. Розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 10 банківських днів з дня отримання на підставі виставленого рахунку постачальником, але не раніше реєстрації податкової накладної. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами видаткової накладної або акту приймання-передачі.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 8.2 договору, згідно із яким сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення включаючи день оплати.

Строк дії договору сторонами погоджено пунктом 12.1 з моменту його підписання сторонами і діє: в частині поставок до 31.12.2018, в частині розрахунків до повного їх виконання.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2018 до договору сторони погодили наступне.

Постачальник зобов`язується протягом 2018 року - 1 квартал 2019 року поставити покупцю товари, зазначені в специфікації №1 та в специфікації № 2 до договору, які є його невід`ємними частинами, а покупець прийняти і оплатити такий товар згідно умов договору. Кількість товару складає 276 шт. і визначається в специфікаціях №№ 1, 2 до договору. Ціна договору становить 4 434 436,80 грн з ПДВ. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє: в частині поставок до 31.03.2019, в частині розрахунків до повного їх виконання.

У відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних: №142 від 21.12.2018, №62 від 29.03.2019, товарно-транспортних накладних від 21.12.2018 та від 29.03.2019, позивач поставив, а відповідач прийняв товар за договором на загальну суму 2313619,20 грн.

Матеріали справи містять рахунки позивача для відповідача на оплату товару та довіреності відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача.

У відповідності до наданих позивачем банківських виписок, відповідачем було оплачено поставлений за договором товар наступним чином: 739 072,80 грн 15.08.2019 та 1 574 546,40 грн 08.08.2019.

Оскільки відповідачем несвоєчасно оплачено поставлений позивачем за договором товар, позивач нарахував пеню за період з 29.05.2019 по 14.08.2019 та з 29.05.2019 по 07.08.2019 у розмірі 78 347,01 грн, та 3% річних у сумі 13 736,45 грн за період з 29.05.2019 по 14.08.2019 та з 29.05.2019 по 07.08.19.

Крім того, з матеріалів даної справи вбачається, що рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5434/19, яке набрало законної сили 21.08.219, стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК 2 313 619,20 грн заборгованості за поставлений за договором № СВРЗ-03-22-18-171/Ю від 16.11.2018 товар, пеню в сумі 120 989,60 грн (за період по 28.05.2019), 3% річних в сумі 20 333,97 грн (за період по 28.05.2019), інфляційних втрат в сумі 38081,11 грн (за лютий-квітень 2019 року).

З вказаного рішення суду у справі 910/5434/19 вбачається, що в обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 313 619,20 грн, в підтвердження чого надав видаткові накладні: №142 від 21.12.2018 на суму 1574546,40 грн, №62 від 29.03.2019 на суму 739 072,80 грн, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей №784 від 18.12.2018, №115 від 29.03.2018 та товарно-транспортні накладні №Р142 від 21.12.2018, №Р61 від 29.03.2018.

Позивачем виставлено відповідні рахунки на оплату №142 від 21.12.2018 та №65 від 29.03.2019.

Оскільки відповідачем оплату поставленого позивачем товару не здійснено, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 2 313 619,20 грн за договором поставки №СВРЗ-03-22-18/171/ю від 16.11.2018.

Крім того, у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем (у редакції клопотання про збільшення позовних вимог) здійснено нарахування пені у сумі 120989,60 грн (за періоди з 12.01.2019 по 28.05.2019, з 13.04.2019 по 28.05.2019), 3% річних у сумі 20333,97 грн (за періоди з 12.01.2019 по 28.05.2019, з 13.04.2019 по 28.05.2019), які судом задоволено.

3. Короткий зміст рішення місцевого суду

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.10.2019 у справі № 910/12545/19 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК 78 347,01 грн пені, 13 736,45 грн 3% річних, 1 921,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позову, щодо стягнення пені та 3% річних, місцевий господарський суд, виходив з того, що позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином та поставив відповідачу товар, проте відповідач несвоєчасно розрахувався з позивачем за поставлений товар.

Крім того, у стягненні з відповідача 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції відмовив, оскільки позивачем не було подано жодного доказу понесення ним вказаних витрат.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводи

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/12545/19 в частині стягнення пені, а саме з 78 347,01 грн на 59 883,83 грн, в решті рішення залишити без змін, вирішити питання щодо стягнення судового збору.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального права та при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи.

Скаржник зазначає, що позивачем неправильно здійснено розрахунок пені. Початок прострочення за видатковою накладною №142 від 21.12.2018 розпочався 12.01.2019, що відображено в рішенні Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5434/19 та шестимісячний строк для нарахування пені за вказаною накладною закінчився 11.07.2019.

За таких обставин, скаржник вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача пеню за період з 12.07.2019 по 07.08.2019 за видатковою накладною № 142 від 21.12.2018.

5. Заперечення на апеляційну скаргу

ТОВ УТМК відзиву на апеляційну скаргу не подало.

6. Надходження апеляційної скарги та її розгляд апеляційним судом

03.12.2019 АТ Українська залізниця звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду від 12.11.2019 у справі №910/12545/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/12545/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. суддів: Станік С.Р., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 23.12.2019 у справі №910/12545/19 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя: Тищенко О.В., судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Одночасно, при зверненні з апеляційною скаргою 03.12.2019, апелянтом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 поновлено скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено до розгляду апеляційну скаргу АТ Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/12545/19 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

7. Джерела права й акти їх застосування

Господарський кодекс України

Згідно з ч. 1,2,7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Цивільний кодекс України

Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Частина перша статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Закон України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань

Згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський процесуальний кодекс України.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч.ч.1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8. Позиція апеляційного суду

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, судова колегія вважає, що апеляційна скарга АТ Українська залізниця підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 313 619,20 грн, шо підтверджується видатковими накладними №142 від 21.12.2018 на суму 1574546,40 грн, №62 від 29.03.2019 на суму 739 072,80 грн, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей №784 від 18.12.2018, №115 від 29.03.2018 та товарно-транспортними накладними №Р142 від 21.12.2018, №Р61 від 29.03.2018. Позивачем виставлено відповідні рахунки на оплату №142 від 21.12.2018 та №65 від 29.03.2019.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 у справі №910/5434/19, яке набрало законної сили 21.08.219, стягнуто з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК 2 313 619,20 грн заборгованості за поставлений за договором № СВРЗ-03-22-18-171/Ю від 16.11.2018 товар, пеню в сумі 120 989,60 грн (за період по 28.05.2019), 3% річних в сумі 20 333,97 грн (за період по 28.05.2019), інфляційних втрат в сумі 38081,11 грн (за лютий-квітень 2019 року).

З вказаного рішення суду у справі №910/5434/19 вбачається, що у зв`язку із простроченням грошового зобов`язання позивачем (у редакції клопотання про збільшення позовних вимог) здійснено нарахування пені у сумі 120989,60 грн (за періоди з 12.01.2019 по 28.05.2019, з 13.04.2019 по 28.05.2019), 3% річних у сумі 20333,97 грн (за періоди з 12.01.2019 по 28.05.2019, з 13.04.2019 по 28.05.2019), та інфляційних втрат у сумі 61602,36 грн (за січень 2019 року по квітень 2019 року та за квітень 2019 року).

При цьому, приймаючи рішення у справі №910/5434/19 Господарським судом міста Києва встановлено, що податкові накладні були зареєстровані 11.01.2019 (на суму 1 574 546,40 грн) та 08.04.2019 (на суму 739 072,80 грн), а тому, враховуючи погоджені сторонами строки оплати, строк виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною №142 настав 11.01.2019 (дата реєстрації податкової накладної), за видатковою накладною №62 від 29.03.2019 - 13.04.2019 (12.04.2019 - останній день оплати).

На переконання колегії суддів, вказані обставини, встановлені рішенням суду у справі №910/5434/19 у відповідності до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України є преюдиційними.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки є встановленими у рішенні, немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву законність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно преамбули та ст. 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.02 у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки судове рішення у справі № 910/5434/19, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, встановленими є обставини щодо заборгованості відповідача перед позивачем за договором поставки та строк виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною №142 настав 11.01.2019 (дата реєстрації податкової накладної), за видатковою накладною №62 від 29.03.2019 - 13.04.2019 (12.04.2019 - останній день оплати).

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом у даній справі №910/12545/19, позивач, враховуючи прийняте судом рішення у справі №910/5434/19 нарахував пеню за період з 29.05.2019 по 14.08.2019 та з 29.05.2019 по 07.08.2019 у розмірі 78 347,01 грн, та 3% річних у сумі 13 736,45 грн за період з 29.05.2019 по 14.08.2019 та з 29.05.2019 по 07.08.2019.

Задовольняючи вимоги позивача у даній справі, зокрема по розрахунку пені за прострочку оплати за поставлений позивачем товар по видатковій накладній №142 від 21.12.2018, суд першої інстанції залишив поза увагою, що здійснений позивачем розрахунок пені за вказаною видатковою накладною №142 здійснено з порушенням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки, розрахований за більший період часу (шести місяців) за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Так, враховуючи, що положення укладеного між сторонами договору не містять вказівок на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ч. 6 ст. 232 ГК України, колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені за період з 29.05.2019 (з дати після закінчення періоду, за який ці нарахування було стягнено за рішення суду у справі № 910/5434/19) по 11.07.2019 (кінцева дата шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане), вважає, вірним період стягнення пені за видатковою накладною №142 з 29.05.2019 по 11.07.2019 та відповідно пеня становить 33216,46 грн. В іншій частині пені по вказаній видатковій накладній слід відмовити.

Отже, місцевим судом безпідставно стягнуто з відповідача пеню за видатковою накладною №142 за період з 29.05.2019 по 07.08.2019 (понад шестимісячний строк).

Що стосується розрахунку пені за видатковою накладною №62 від 29.03.2019 за період з 29.05.2019 по 14.08.2019, колегія суддів вважає його обґрунтованими та арифметично вірним. Розрахунок пені здійснено в межах шестимісячного строку, оскільки за видатковою накладною №62 строк виконання зобов`язання настав 13.04.2019 (12.04.2019 - останній день оплати). За таких обставин, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача пеню за видатковою накладною №62 від 29.03.2019 у сумі 26 664,37 грн.

Отже правомірним до стягнення з відповідача пені у даній справі № 910/12545/19 є 59 883,83 грн, а не 78 347,01 грн, як помилково вказав суд першої інстанції.

Крім того, здійснивши перевірку розрахунку 3% річних за період з 29.05.2019 по 14.08.2019 та з 29.05.2019 по 07.08.2019 по вказаних видаткових накладних, колегія суддів вважає його обґрунтованими та арифметично вірним, а тому місцевим господарським судом правомірно стягнуто з відповідача 3% річних у розмірі 13 736,45 грн.

Також, місцевим господарським судом правомірно відмовлено позивачу щодо стягнення 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, оскільки, позивачем, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду у суді апеляційної інстанції не було подано жодного доказу понесення ним витрат на правничу допомогу адвоката, як не подано доказів надання позивачу професійної правничої допомоги в межах справи № 910/12545/19.

9. Висновки апеляційного суду

Враховуючи доведений факт порушення строків оплати поставленого товару за видатковими накладними №142 від 21.12.2018 на суму 1574546,40 грн, №62 від 29.03.2019 на суму 739 072,80 грн, колегія суддів вважає, правомірним стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 59 883,83 грн розрахованої у межах шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане та 13 736,45 грн 3% річних.

Оскільки, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача пеню за видатковою накладною №142 за період понад шестимісячний строк, рішення суду першої інстанції необхідно змінити виклавши його резолютивну частину у новій редакції, стягнувши з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 59 883,83 грн, а не 78 347,01 грн, як помилково вказав суд першої інстанції.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/12545/19 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/12545/19 змінити в частині стягнення з Акціонерного товариства Українська залізниця 78 347,01 грн пені.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі №910/12545/19 в новій редакції:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55; ідентифікаційний код 39284872) 59 883 (п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 83 коп пені, 13 736 (тринадцять тисяч сімсот тридцять шість) грн 45 коп 3% річних, 1 535 (одну тисячу п`ятсот тридцять п`ять) грн 83 коп судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити. .

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УТМК (01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 55; ідентифікаційний код 39284872) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м.Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) 2881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну) грн 50 коп судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/12545/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

К.В. Тарасенко