Рішення

від 29.10.2019 по справі 910/5169/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.10.2019Справа № 910/5169/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогіст"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс"

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Кошляк М.І.

Представники учасників справи:

від позивача Грушко О.О. (адвокат);

від відповідача Собко С.Л. (керівник).

В судовому засіданні 29.10.2019 року, відповідно до положень ст.ст. 233, 240 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення, повідомлено представників учасників справи, що повне рішення буде складено 12.11.2019 року.

СУТЬ СПОРУ:

25 квітня 2018 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогіст" (позивач) надійшла позовна заява б/н 25 квітня 2018 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (відповідач) про стягнення грошових коштів в сумі 2 909 787,02 грн. (два мільйони дев`ятсот дев`ять тисяч сімсот вісімдесят сім гривень 02 копійки).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 01.04.2015 року, внаслідок чого позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи № 910/5169/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.05.2018 року.

В підготовчих засіданнях 24.05.2018 року та 12.06.2018 року судом оголошувалася перерва.

Згідно ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

Так, суд відмічає, що в підготовчому засіданні 12.06.2018 року судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 (тридцять) днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2018 року зупинено провадження у справі № 910/5169/18 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/5035/17 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс", третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників.

25.09.2019 року через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" надійшло клопотання б/н від 23.09.2019 року "Про поновлення провадження у справі". На підтвердження усунення обставин, що зумовили зупинення у справі № 910/5169/18 до вказаного клопотання додано рішення Господарського суду міста Києва від 04.02.2019 року та ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 року у справі № 910/5035/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2019 року поновлено провадження у справі № 910/5169/18, підготовче засідання призначено на 08.10.2019 року.

В підготовчому засіданні 08.10.2019 року судом оголошувалася перерва.

В підготовчому засіданні 08.10.2019 року представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 4 073 418,50 грн. штрафних санкцій, які складаються з: пені - 2 795 040,03 грн., 3% річних - 238 408,19 грн., інфляційних втрат - 799 970,28 грн. та штрафу - 240 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказана заява, приймаючи до уваги дотримання позивачем вимог ст.ст. 46, 182 Господарського процесуального кодексу України, в підготовчому засіданні 22.10.2019 року прийнята судом до розгляду.

За ч. 4 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 22.10.2019 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання та призначено справу № 910/5169/18 до судового розгляду по суті на 29.10.2019 року.

В судовому засіданні 29.10.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив та просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спецлогіст" (надалі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (надалі - відповідач, продавець) укладено договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі (надалі - договір), відповідно до п. 1 якого, продавець зобов`язується здійснити пошук та передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити частку у розмірі 100% розміру статутного капіталу юридичної особи-резидента України (надалі - частка), що відповідає наступним характеристикам: 1) організаційно-правова форма - Товариство з обмеженою відповідальністю; 2) місцезнаходження: м. Київ або Київська область; 3) строк здійснення господарської діяльності з моменту державної реєстрації товариства - не менше 3-х років; 4) розмір статутного капіталу - не менше 2 000 000,00 (двох мільйонів) грн.; 5) відсутність заборгованості зі сплати податків та інших обов`язкових платежів; 6) відсутність іншої кредиторської заборгованості; 7) вчасне надання контролюючим органам всієї обов`язкової податкової, фінансової та іншої необхідної звітності; 8) вартість активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності - не менше 3 000 000,00 (трьох мільйонів) грн.; 9) основний вид діяльності товариства за КВЕД - 68.10 Купівля та продаж власного нерухомого майна.

За умовами п. 3 договору, вартість частки, що становить 100 відсотків розміру статутного капіталу товариства та відповідає наведеним в п. 1 цього договору характеристикам складає 1 600 000,00 грн.

В п. 3.1. договору визначено, що покупець повинен здійснити попередню оплату продавцю суми у розмірі 1 600 000,00 грн. в строк до 15.05.2015 року.

Пунктом 4 договору передбачено, що після отримання попередньої оплати в розмірі, визначеному в п. 3.1. цього договору, продавець у строк до 19.05.2015 року здійснює пошук та придбання на своє ім`я частки в статутному капіталі товариства, що відповідає наведеним в п. 1 цього договору характеристикам. У випадку порушення покупцем строків здійснення попередньої оплати, продавець має право продовжити строк пошуку та придбання на своє ім`я частки в статутному капіталі товариства на строк фактичної затримки покупцем здійснення попередньої плати в повному обсязі.

У період з 13.05.2015 року по 15.05.2015 року ТОВ Спецлогіст (покупець) перерахувало ТОВ Плато Плюс (продавець) грошові кошти (оплата за купівлю частки статутного капіталу згідно договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 01.04.205) у розмірі 1 600 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13, № 14, № 15, № 16, № 17 від 13.05.2015 року на суму 250 000,00 грн. та № 19 від 15.05.2015 року на суму 350 000,00 грн.

У зв`язку із неналежним виконанням ТОВ Плато Плюс зобов`язань за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 01.04.2015 року ТОВ Спецлогіст звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 1 600 000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/15118/15 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогіст" задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогіст" суму передплати у розмірі 1 600 00,00 грн. та судовий збір у розмірі 32 000,00 грн.

Частиною 2 ст. 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у постанові від 13.08.2019 року у справі № 910/11164/16 преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Суд зазначає, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової визначеності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Враховуючи наведену норму ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що встановлений у рішенні Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/15118/15 факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі 1 600 00,00 грн. має преюдиційне значення та не підлягає доказуванню в силу положень ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач зазначає, що відповідач рішення Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/15118/15 не виконав, заборгованість встановлену вказаним судовим рішенням суду не сплатив, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання у розмірі 4 073 418,50 грн. нарахованих за період з 09.06.2015 року по 01.10.2019 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В ст. 599 Цивільного кодексу України встановлено, що за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В п. 8 договору визначено, що прострочення повернення коштів продавцем тягне за собою штраф у розмірі 15% від суми боргу, а прострочення понад 10 банківських днів також і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що обчислюється від суми боргу і враховується за кожен день прострочення повернення коштів.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до роз`яснень, наданих господарським судам у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції .

Факт наявності прострочення відповідача щодо сплати 1 600 000,00 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі від 01.04.2015 року підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/15118/15, яке набрало законної сили 06.10.2015 року.

Період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач визначає з 09.06.2015 року по 01.10.2019 року.

При цьому, жодним чином не обґрунтовує початок періоду прострочки виконання відповідачем грошового зобов`язання саме з 09.06.2015 року.

З огляду на те, що початок періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем визначено не з наступного дня після набрання рішенням Господарського суду міста Києва від 02.09.2015 року у справі № 910/15118/15 законної сили, суд вважає, що період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, в даному випадку, слід обраховувати з 07.10.2015 року.

Відтак, суд дійшов висновку, що вірним періодом для нарахування пені є період з 07.10.2015 року по 07.04.2016 року.

Таким чином, здійснивши власний розрахунок пені, за період з 07.10.2015 року по 07.04.2016 року (нарахування пені за шість місяців), суд встановив, що загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 354 524,26 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 2 440 515,77 грн. позивачу належить відмовити.

Крім того, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу штраф у розмірі 15% від суми боргу на підставі п. 8 договору в сумі 240 000,00 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць , поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, у зв`язку з чим суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат.

Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком суду, становить 783 325,31 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат в сумі 16 644,97 грн. позивачу належить відмовити.

Також, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він виконаний арифметично не вірно, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 191 342,47 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних в сумі 47 065,72 грн. позивачу належить відмовити.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 1 569 192,04 грн. з них: пені - 354 524,26 грн., 3% річних - 191 342,47 грн., штрафу - 240 000,00 грн. та інфляційних втрат - 783 325,31 грн.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 23 537,88 грн. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Плато Плюс" (ідентифікаційний код 35725096, адреса: 09108, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, 361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецлогіст" (ідентифікаційний код 38020636, адреса: 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, корп. 57, оф. 50) грошові кошти: пені - 354 524,26 грн. (триста п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 26 копійок), 3% річних - 191 342,47 грн. (сто дев`яносто одна тисяча триста сорок дві гривні 47 копійок), штрафу - 240 000,00 грн. (двісті сорок тисяч гривень), інфляційних втрат - 783 325,31 грн. (сімсот вісімдесят три тисячі триста двадцять п`ять гривень 31 копійка) та судовий збір - 23 537,88 грн. (двадцять три тисячі п`ятсот тридцять сім гривень 88 копійок).

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.11.2019р.

Суддя О.В. Котков