Рішення

від 12.11.2019 по справі 924/780/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2019 р. Справа № 924/780/19

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Грамчука І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002", м. Полтава

до Фермерського господарства "Династія", с. Йосипівка Старокостянтинівського району Хмельницької області

про стягнення 261 747,57 грн. основного боргу, 128 494,44 грн. пені, 36 374,32 грн. 10% річних, 57 981,32 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору поставки №17/11/1 від 17.11.2017р.

за участю представників:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства "Династія", с. Йосипівка Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 261 747,57 грн. основного боргу, 128 494,44 грн. пені, 36 374,32 грн. 10% річних, 57 981,32 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору поставки №17/11/1 від 17.11.2017р.

В обґрунтування позову вказує на порушення відповідачем встановленого договором поставки №17-11/1 від 17.11.2017 р. обов`язку оплати отриманого товару, посилається на положення ст. ст.509,510,527,530,536,549,611,623-625 ЦК України, ст. ст. 193,202,216-220, 224-226,229 ГК України.

Повноважний представник позивача у засідання не з`явився, проте надіслав клопотання про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач повноважного представника в засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини неподання відзиву не повідомив.

Відповідачу 23.09.2019р вручена ухвала суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

З викладеного, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, проте, відзиву на позов не надав, причин суду не вказав.

Згідно ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В силу ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що сторонам, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

З огляду на обставини справи, належне повідомлення сторін про наявність судового спору та надання можливості забезпечити в повному обсязі право на захист, обов`язок дотримання принципу розумних строків вирішення спору, суд, керуючись з ч. 9 ст. 165 ГПК України, ч. 2 ст. 178 ГПК України, вирішує спір за наявними матеріалами справи.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

17.11.2017р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002" (постачальник) та Фермерським господарством "Династія" (покупець) укладено договір поставки №17/11/1.

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов`язується передати у власність покупця білково - мінерально - вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси, інший товар за погодженням сторін, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю і по позиціях вказується у видаткових накладних постачальником товару (пункт 2.1 договору).

В розділі 3 договору сторони визначили умови і термін поставки, а саме в пунктах 3.1 та 3.2 визначено, що поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього договору. Терміни поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійсненням конклюдентних дій сторін, пов`язаних з передачею-прийманням товару.

Якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умовах EWX, Україна, Хмельницька область, Летичівський р-н, смт. Летичів, вул, 50 річчя Жовтня, 101, склад постачальника, згідно правил Інкотермс в редакції 2010 року (пункт 3.3 договору).

В пунктах 4.1, 4.2 договору сторони погодили, що ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки. Загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних постачальника.

Оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника (пункт 5.1 договору).

Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Згідно з п. 10.3 договору для штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Договір набирає чинності з 17.11.2017р. і діє по 31.12.2018р., але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (пункт 11.1 договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено відтисками їх печаток.

Позивач на виконання умов договору передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 411747,57 грн., що підтверджується видатковими накладними №Т17112000000011 від 20.11.2017р. на суму 17775,00 грн., №17112100000003 від 21.11.2017р. на суму 8550,00 грн., №Т17122200000001 від 22.12.2017р. на суму 14950,01 грн., №Т18011800000010 від 18.01.2018р. на суму 5400,00 грн., №Т18011800000009 від 18.01.2018р. на суму 18043,76 грн., №Т18030200000003 від 02.03.208р. на суму 29456,26грн., №Т18041200000001 від 12.04.2018р. на суму 38715,01 грн., №Т18052500000002 від 25.05.2018р. на суму 19256,26 грн., №Т18062300000011 від 23.06.2018р. на суму 27725,02 грн., №Т18072400000017 від 24.07.2018р. на суму 97322,50 грн., №Т18090300000009 від 03.09.2018р. на суму 49175,00 грн., №Т18100200000008 від 02.10.2018р. на суму 85378,75 грн., які підписані представниками сторін та скріплені відтисками їх печаток.

Відповідач оплатив поставлений відповідно договору товар частково в сумі 150000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

07.05.2019р. позивач направив відповідачу вимогу №149 від 07.05.2019р., у якій просив відповідача погасити наявну заборгованість. Направлення відповідачу вимоги підтверджується описом вкладення в цінний лист та службовим чеком відділення поштового зв`язку від 07.05.2019р.

Відсутність оплати в розмірі 261747,57 грн. і стала підставою для звернення ТОВ "Тандем-2002" з даною позовною заявою до господарського суду.

Також, враховуючи невиконання зобов`язань щодо розрахунків за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 128494,44 грн. - пені, нарахованої за період з 21.11.2017р. по 22.07.2019р., 36374,32 грн. - 10% річних, нарахованих за період з 21.11.2017р. по 22.07.2019р., 57981,32 грн. - інфляційних нарахувань за грудень 2017р. - червень 2019р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Правовідносини сторін, що виникли на підставі договору поставки №17/11/1 від 17.11.2017р., характеризують ознаками купівлі-продажу та поставки.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ч. 1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань або їх зміна не допускається.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача, а відповідач отримав товар на загальну суму 411747,57 грн.

Наявні в матеріалах справи банківські виписки свідчать про те, що відповідач сплатив частину суми за отриманий товар. Вчинення фактичних дій по оплаті товару дає підстави стверджувати про прийняття відповідачем договору поставки до виконання, а несплата в повному обсязі товару підтверджує те, що відповідач є боржником, що прострочив виконання грошового зобов`язання, і у нього виник борг, що підлягає стягненню.

Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення 261747,57 грн. боргу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

У застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97р.

Згідно зазначеного листа, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення заборгованості. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Крім того, згідно постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань п.3.2 передбачено, що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення інфляційних у розмірі 35625,65 грн.

В частині стягнення 22355,67 грн. інфляційних нарахувань відмовити.

Сторони у п. 8.3 встановили, що у разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої у момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10% річних від простроченої до оплати суми.

Здійснивши перерахунок 10% річних, правомірним є нарахування 36374,31 грн., а тому у стягненні 0,01 грн. необхідно відмовити.

У відповідності до п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У відповідності до ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, за приписами вказаної норми нарахування санкцій триває протягом шести місяців, проте договором або законом може бути передбачений інший строк.

У відповідності до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У договорі (п.10.3) сторони передбачили для штрафних санкцій, передбачених умовами цього договору, термін позовної давності складає три роки. Штрафні санкції за даним договором нараховуються за весь період прострочення виконання зобов`язань.

Перевіривши правильність нарахування розміру пені, позивач правомірно нарахував 128494,44 грн. пені.

Враховуючи вищенаведене, положення ст.74 ГПК України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а сааме в частині стягнення з відповідача 261747,57 грн. - основного боргу, 128494,44 грн. - пені, 36374,31 грн. - 10% річних, 35625,65 грн. - інфляційних нарахувань.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002", м. Полтава до Фермерського господарства "Династія", с. Йосипівка Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 261 747,57 грн. основного боргу, 128 494,44 грн. пені, 36 374,32 грн. 10% річних, 57 981,32 грн. інфляційних нарахувань за неналежне виконання умов договору поставки №17/11/1 від 17.11.2017р. задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства "Династія", (с. Йосипівка Старокостянтинівського району Хмельницької області, 31146, код 32445385) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002", (36009, м. Полтава, вул.Кондратенка,6А, код 32081777) 261747,57 грн. (двісті шістдесят одна тисяча сімсот сорок сім гривень 57 коп.) основного боргу, 128494,44 грн. (сто двадцять вісім тисяч чотириста дев`яносто чотири гривни 44 коп.) пені, 35625,65 грн. (тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять п`ять гривень 65 коп.) інфляційних нарахувань, 36374,31 грн. (тридцять шість тисяч триста сімдесят чотири гривни 31 коп.) 10% річних та 6933,63 грн. (шість тисяч дев`ятсот тридцять три гривни 63 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя І.В. Грамчук

Віддруковано 3 примірники: 1 - у справу; 2 - позивачу (36009, м. Полтава, вул. Кондратенка, 6А); 3 - відповідачу (31146, Хмельницька обл., Старокостянтинівський р-н, с. Йосипівка) - надіслати всім рекомендованим листом з повідомленням про вручення.