Рішення

від 12.11.2019 по справі 620/2689/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Чернігів Справа № 620/2689/19

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Чернігівський м`ясний двір до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівський м`ясний двір звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Чернігівській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.08.2019: №00002651400, №00002661400, №00002671400, №00002681400.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству з питань оподаткування, підлягають перегляду та скасуванню. Посадовими особами ДПІ в акті перевірки та листі зроблено протиправний висновок про неправомірне віднесення ТОВ Чернігівський м`ясний двір до податкового кредиту сум податку на додану вартість, та витрат які входять у вартість товарів/послуг контрагента постачальника ТОВ Назмак , поставлених/наданих на виконання укладених з ним договорів. Посадові особи ДПІ стверджуючи в акті перевірки про протиправність/неправомірність дій платника податків не могли керуватися лише власними припущеннями фіктивності (недійсності) укладених угод, а їх позиція про те, що факти проведення поставок продукції на виконання зазначених Договорів, не підтверджені належними первинними документами та не містять у своїй суті розумних економічних причин, взагалі не відповідає дійсності. Висновки ДПІ, що викладені в акті перевірки, носять характер суб`єктивних припущень, не підкріплені належними доказами та фактично базуються на посиланні на реєстраційну/податкову інформацію, яка навіть не має прямого відношення до діяльності Товариств зазначених в акті, а тим більше до діяльності позивача.

Позивач звертає увагу на наявність всіх необхідних первинних документів, щодо фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом, в тому числі податкових накладних оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством.

Щодо правомірності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з контрагентом позивач зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту.

Щодо податкової інформації то позивач вказує, що податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація , а отже остання не може слугувати обґрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції. Платник податків не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Ухвалою від 13.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позов

Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства та скасуванню не підлягають. Доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не спростовують правильність висновків Акту перевірки, а тому ГУ ДФС у Чернігівській області повністю не визнає позовних вимог, вважає, що позов є безпідставним та необґрунтованим і просить відмовити в їх задоволенні.

Позивачем надано відповідь на відзив, в якій останній не погоджується із викладеними відповідачем у відзиві твердженнями, вважає їх необґрунтованими та такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівський м`ясний двір зареєстроване 22.07.2011 Управлінням адміністративних послуг Чернігівської міської ради як юридична особа. Перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків з 25.07.2011.

Перевіряючи підстави проведення перевірки позивача, судом встановлено, що на підставі наказів та направлень Головного управління ДФС у Чернігівській області посадовими особами ДПІ проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ Чернігівський м`ясний двір з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.03.2019 відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, за результатами якої складено акт від 19.07.2019 за №543/14/37330774.

Так, відповідно до висновків Акта перевірки та відповіді на заперечення відповідачем встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.134.1.1 п.134 ст.134 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 270 283 грн, в т.ч. за 1 квартал 2016 року в сумі 18 144 грн, за 1 півріччя 2016 року в сумі 18 144 грн, за 9 місяців 2016 року в сумі 18 144 грн, за 2016 рік в сумі 114 524 грн, за 1 квартал 2017 року в сумі 43 961 грн, за 1 півріччя 2017 року в сумі 155 759 грн за 9 місяців 2017 року в сумі 155 759 грн за 2017 рік в сумі 155 759 грн;

- п.185.1 ст.185, п.198.1, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого платником:

завищено суму податку, що підлягає (підлягала) бюджетному відшкодуванню (р.20.2 податкової декларації з ПДВ) на загальну суму 117 645 грн, в тому числі: липень 2017 року - 73 675 грн, серпень 2017 - 41 329 грн, вересень 2017 - 2 641 грн;

занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 176 094 грн в тому числі за лютий 2016 року на суму 20 160 грн, листопад 2016 року на суму 11 239 грн, за грудень 2016 року на суму 95 850 грн, за січень 2017 року на суму 48 845 грн;

- завищено суму від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 податкової декларації з ПДВ) на 6575 грн в т ч. за березень 2019 року на 6575 грн.

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14; п.п.165.1.24 п.165.1 ст.165; п.167.1 ст.167; п.п.168.1.1. п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168; п.п. »а» п.171.2 ст.171; п.п.»а» п.176.2 ст.176 Податкового Кодексу України (зі змінами та доповненнями), в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 28 629,36 грн. (за 2017 рік);

- 168.1.2, п.п. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168; п.п. а , п.п ґ п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, а саме 30.03.2019 підприємством не перераховано податок на доходи з фізичних осіб в сумі 5 407,85 грн. який нарахований та утриманий із заробітної плати працівників. Одночасно, станом на 30.03.2019 на підприємстві рахується заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб у сумі 5 407,85 грн (2018 рік). За результатами вищезазначеного порушення визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 5 407,85 грн, (за 2018 рік).

- п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14; п.п.165.1.24 п.165.1 ст.165; п.167.1 ст.167; п.п.168.1.1, п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168; п.п. а п.171.2 ст.171; п.п.»а» п.176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ. в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся на суму - 2 385,78 грн. (за 2017 рік).

На підставі даного акту перевірки та відповіді на заперечення ГУ ДФС в Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 20.08.2019 №00002661400 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 194 917,50 грн з урахуванням штрафних санкцій;

від 20.08.2019 №00002651400 про збільшення суми грошового зобов`язання по податку на прибуток у розмірі 337 854,00 грн з урахуванням штрафних санкцій;

від 20.08.2019 №00002671400, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 117 645 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 29 411,25 грн;

від 20.08.2019 №00002681400, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 6 575 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ Чернігівський м`ясний двір в перевіряємому періоді перебувало у взаємовідносинах з ТОВ Назамак (ЄДРПОУ 38776959). а саме здійснювало документальне оформлення з придбання великої рогатої худоби (далі -ВРХ).

Між позивачем та ТОВ Назмак у січні 2016 року було укладено договір купівлі- продажу худоби від 06.01.2016 №06/01-16.

На підставі договору купівлі-продажу худоби від 06.01.2016 №06/01-16 ТОВ Назмак (надалі Продавець) зобов`язується передати у власність ТОВ Чернігівський м`ясний двір (надалі - Покупець) за договірними цінами велику рогату худобу. Прийом худоби за кількістю та якістю здійснюється представником Покупця на підставі підписання відповідних товарно- супровідних документів (накладних), оформлених належним чином, за місцем прийому-передачі худоби. Якість товару повинна відповідати діючим стандартам, ветеринарному свідоцтву ф.№1. Продавець зобов`язаний при продажу худоби надати Покупцю необхідні ветеринарні документи Відомість переміщення тварин, ветеринарне свідоцтво форми №1. паспорта ВРХ та всі бухгалтерські документи.

Договори підписані зі сторони ТОВ Чернігівський м`ясний двір - т.в.о. генерального директора ОСОБА_1 , зі сторони ТОВ Назамак - в.о. директора ОСОБА_2 Розрахунки між контрагентами проводилися у безготівковій формі.

Згідно інформації з бази даних Архів електронної звітності - ЄРПН ТОВ Назмак оформлено придбання великої рогатої худоби як у юридичних так і у фізичних осіб.

В ході проведення перевірки, оперативним управлінням ГУ ДФС у Чернігівській області до управління аудиту була надана службова записка №1879/25-01-21-12 від 21.06.2019, в якій оперативне управління повідомило наступне.

За результатами проведеного аналізу встановлено наступне.

Протягом 2017 року ТОВ Назмак (код СДРПОУ 38776959.м. Чернігів) сформувало податковий кредит для ТОВ Чернігівський м`ясний двір при реалізації великої рогатої худоби на загальну суму ПДВ 2,2 млн. грн.

ТОВ Чернігівський м`ясний двір здійснювало реалізацію м`яса яловичини на експорт до Азербайджану.

В подальшому, дане підприємство заявляло до відшкодування ПДВ з бюджету на розрахунковий рахунок.

В свою чергу, ТОВ Назмак протягом 2017 року згідно даних бухгалтерського рахунку 631 здійснювало придбання великої рогатої худоби у населення на території Чернігівської, Київської та Вінницької областей.

Частина придбаної великої рогатої худоби згідно даних з ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин була переміщена від ТОВ Назмак на ТОВ Чернігівський м`ясний двір , в подальшому, була відправлена на забій та реалізована як на митній території України, так і на експорт.

З метою перевірки даних про рух ВРХ були допитані громадяни, які згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ Назмак та з ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин здійснювали реалізацію на ТОВ Назмак .

Допитані громадяни показали, що вказане підприємство їм не відоме, великої рогатої худоби на ТОВ Назмак вони не продавали, грошові кошти не отримували.

Таким чином, ТОВ Чернігівський м`ясний двір було незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість та валові витрати підприємства при проведенні фінансово - господарських операцій з ТОВ Назмак по закупівлі великої рогатої худоби .

26.04.2017 №22017270000000025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, що кваліфікується за ч.1 ст.209. ч.2 ст.212 КК України, за фактом порушення податкового законодавства службовими особами ТОВ Назмак .

Так. оперативним управлінням ГУ ДФС у Чернігівській області було проведено опитування громадян, які. згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ Назмак здійснювали реалізацію на дане підприємство. Детально перелік опитаних громадян наведено в Акті перевірки від 19.07.2019 №543/14/37330774.

Згідно протоколів допиту свідків вищезазначені громадяни надали наступні покази (свідчення):

...Підприємство ТОВ Назмак , його службові особи мені не відомі. ВРХ їм Я ніколи не продавав і гроші не отримував. Також зазначаю, що у розрахунковій відомості по закупівлі худоби від населення стоїть не мій підпис....

В ході проведення перевірки на ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин направлявся запит №72080/10-25-01-21-12 від 17.05.2019 з метою отримання інформації про наявність, переміщення, реєстрацію, перереєстрацію, забій великої рогатої худоби за період з 01.01.2016 по 31.03.2019 по ТОВ Чернігівський м`ясний двір та ТОВ Назмак . У відповідь листом №609/9-11 від 29.05.2019 ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин надало ТУ ДФС у Чернігівській області запитувану інформацію.

Згідно отриманих даних від ДП Агентство з ідентифікації та реєстрації тварин усі вище перелічені особини великої рогатої худоби були реалізовані ТОВ Назмак ТОВ Чернігівський м`ясний двір протягом 2016-2017 років. Детально інформація наведена в додатку №16 Рух поголів`я до акту перевірки.

Враховуючи викладені дані, відповідач при перевірці дійшов висновку, що операції між ТОВ Чернігівський м`ясний двір та ТОВ Назмак при реалізації великої рогатої худоби, яка була закуплена у опитаних фізичних осіб фактично не здійснювались, у зв`язку з чим неможливо підтвердити реальність поставки ВРХ від ТОВ Назмак до ТОВ Чернігівський м`ясний двір в результаті чого завищено витрати всього в сумі 1501571 грн, в т.ч. за 1 квартал 2016 року на суму 100 800 грн, за І півріччя 2016 року на суму 100 800 грн, за 9 місяців 2016 року на суму 100 800 грн, за 2016 рік на суму 636 244 грн, за 1 квартал 2017 року на суму 244 225 грн, за І півріччя 2017 року на суму 865 327 грн, за 9 місяців 2017 року на суму 865 327 грн, за 2017 рік на суму 865 327 грн. та завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ Назмак на загальну суму 300 314 грн, в тому числі за лютий 2016 року на суму 20 160 грн, за листопад 2016 року на 11 239 грн, за грудень 2016 року на суму 95 850 грн, за січень 2017 року на суму 48 845 грн, за квітень 2017 року на суму 106 142 грн, за травень 2017 року на суму 18 078 грн.

Так, перевіряючи правильність проведення відповідачем перевірки слід зазначити, що вона проведена відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, згідно якого органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Поняття та порядок проведення документальної планової виїзної перевірки, визначені ст.77 Кодексу, дотримано. Строки проведення виїзних перевірок, не порушено.

При цьому, дослідивши фактичні обставини нарахування податкового зобов`язання, судом враховано, що згідно пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи із врахуванням визначення терміну "податкове зобов`язання", вказаного в пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Кодексу. При цьому, оскільки в силу пп.9.1.3 п.9.1 ст.9 Кодексу податок на додану вартість відноситься до загальнодержавних податків та зборів, та враховуючи, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу (пп.14.1.178 п.14.1 ст.14 Кодексу), саме пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Кодексу визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Крім того, із врахуванням пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 та ст.139 Податкового кодексу України, якими визначені поняття "господарська діяльність" та перелік витрат, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в тому числі витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, слід зазначити п.44.1 ст.44 Кодексу, яким встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно абзацом "а" п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Тому необхідно врахувати п.198.2 ст.198 Кодексу, якою встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому, суд зазначає п.198.3, п 198.6 ст.198 Кодексу, яким визначається податковий кредит звітного періоду та якими передбачено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 Кодексу).

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Так, посадовими особами ДПІ в акті перевірки та листі про розгляд заперечень зроблено висновок про неправомірне віднесення ТОВ Чернігівський м`ясний двір до податкового кредиту сум податку на додану вартість, та витрат що входять у вартість товарів/послуг контрагента постачальника ТОВ Назмак , поставлених/наданих на виконання укладених з ним договорів.

При цьому посадові особи ДПІ стверджують в акті про фіктивність (недійсність) укладених угод, а факти проведення поставок продукції на виконання зазначених Договорів, не підтверджені належними первинними документами та не містять у своїй суті розумних економічних причин.

З огляду на встановлене, зазначає наступне.

У періоді, який підлягав перевірці, ТОВ Чернігівський м`ясний двір здійснював господарські операцій з придбання у ТОВ Назмак м`яса за договорами купівлі-продажу від 06.01.2016 №06/01-16.

На виконання умов Договору з ТОВ Назмак , протягом 2016-2017 років продавцем було поставлено велику рогату худобу, в кількості 1279 голів, загальною вартістю 20 031 447,81 грн, та здійснено реєстрацію податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчать Витяги з Єдиного реєстру податкових накладних і в принципі не заперечується ДПІ.

ПДВ по податковим накладним у повному обсязі включено до складу податкового кредиту, що підтверджується даними податкових декларацій.

На підтвердження факту поставки великої рогатої худоби, до перевірки були надані договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції форми №ПК-1, оборотно-сальдові відомості, платіжні доручення. Ознайомлення інспекторів з переліченими документами відображено в спірному Акті. Частина наданих до перевірки первинних документів, а саме: товарно-транспортні накладні, приймальні квитанції форми №ПК-1, платіжні доручення в Акті перевірки не відображені. Зазначені документи долучені до матеріалів справи.

Суд зазначає, що позбавлення платника податків права на податковий кредит за умови наявності в Єдиному реєстрі податкових накладних належним чином зареєстрованих податкових накладних - залежить від умов, на підставі яких такі податкові накладні не можуть бути використані для формування податкового кредиту.

В даному випадку реальність операцій з придбання товару за цим договором, за наслідками яких ТОВ Чернігівський м`ясний двір сформовано податковий кредит, підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку наявними в матеріалах справи. Досліджені при проведенні перевірки первинні документи в повній мірі відповідають вимогам ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №996-XIV та ст.201 Податкового кодексу України. Зауваження щодо змісту податкових накладних і порядку їх оформлення та реєстрації у ДПІ відсутні.

В тому числі, Товариством підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі. ДПІ не спростовується факт перерахування коштів. Товариством підтверджено факт приймання товару та подальше його використання у господарській діяльності, а саме в процесі виконання договорів поставки, що являється основним видом діяльності позивача.

Доводи податкового органу у цій частині зводяться виключно до непогодження з оцінкою зазначених операцій вважаючи їх удаваними, при цьому податковим органом не зазначено, жодного доказу на підтвердження даних висновків. Податковим органом лише наводяться доводи щодо наявності повноважень на використання податкової інформації при проведенні перевірок, відсутність у контрагентів реалізованих товарів та заміну номенклатури придбаних та реалізованих товарів.

При цьому, ТОВ Чернігівський м`ясний двір зроблено запит (вих.№88 від 01.08.2019р.) щодо надання інформації з реєстру тварин великої рогатої худоби, які були закуплені у ТОВ Назмак , а в подальшому забиті на власних потужностях підприємства. На зазначений запит надійшли відповіді №871/8-11 від 15.08.2019 та №839/8-11 від 08.08.2019, згідно з якими підтверджується факт придбання ТОВ Назмак худоби у фізичних осіб та подальшого його постачання на ТОВ Чернігівський м`ясний двір .

Суд звертає увагу, що на момент проведення перевірки, як і на теперішній час (після того як відповідні тварини були забиті і як наслідок їх паспорти були знищені у відповідності до вимог діючого законодавства), єдиним належним доказом, який містить повний ланцюг руху ВРХ від її народження і до забиття, є відомості з Єдиного державного реєстру тварин про рух ВРХ, яка в даній справі оформлена у вигляді інформаційних довідок №871/8-11 від 15.08.2019 та №839/8-11 від 08.08.2019.

При цьому, слід зазначити що і відповідач посилається на інформацію з даного реєстру, проте лише в частині посилань на свідчення якихось осіб, оформлених протоколами. Проте, такі пояснення осіб не можуть мати доказовий характер, оскільки не стосуються взаємовідносин позивача з ТОВ Назмак .

Відомості до Єдиного державного реєстру тварин про рух ВРХ, адміністратором якого є Державне підприємство Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, вносяться виключно на підставі повідомлення власника тварини та записів зроблених сторонами правочину у паспорті відповідної тварини.

Тобто, без відома власника тварини у якого знаходиться паспорт тварини, і які начебто худоби не продавали і ТОВ Назмак не знають, такий запис зробити не можливо. Більш того, для того щоб здійснити продаж тварини необхідно отримати відповідне ветеринарне свідоцтво, яке отримує власник і подає до Агенства. Враховуючи зазначене, твердження/покази власників, на які посилається відповідач, за умови що вони їх дійсно надавали і надавали саме в такому вигляді як вони представлені правоохоронцями суд оцінює критично.

Також, відповідач жодним чином не аргументує свої висновки про те чому визнав фіктивними/удаваними всі правочини між ТОВ Назмак та ТОВ Чернігівський м`ясний двір , оскільки не всі власники надали такі свідчення.

Крім того, вказані протоколи були додані відповідачем до відзиву на позов, але при цьому в порушення вимоги ч.4 ст.162 КАС України, копії цих протоколів позивачу надані не були, в зв`язку з чим вони не можуть вважатись належним доказом.

Із зазначеного слідує, що суми податкового кредиту ТОВ Чернігівський м`ясний двір сформувало правомірно, оскільки ПДВ входить до складу договірних сум, сплачених контрагенту постачальнику, при наявності належно оформлених та зареєстрованих податкових накладних.

Суд також констатує , що зазначені господарські операції мали реальний характер, були вчинені між право і дієздатними суб`єктами права; претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих правочинів як платників ПДВ ДПІ при проведенні перевірки не мало; первинні документи складені у відповідності до закону; документи не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, які згідно з ч.2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Наміру безпідставно одержати податкову вигоду Товариство не мало, що ДПІ не спростовано. Іншого джерела отримання товарів/послуг, за фактами поставки/виконання яких платником були визначені податкові зобов`язання з ПДВ, ніж контрагент зазначений ДПІ в Акті перевірки - перевіркою не виявлено та в акті не зазначено.

Приймаючи до уваги, наявність всіх необхідних первинних документів, щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ Чернігівський м`ясний двір з контрагентами постачальниками в т.ч. податкових накладних оформлених та зареєстрованих у повній відповідності з чинним законодавством платник податків мав повне право на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

При цьому, за змістом відомостей викладених в Акті, підтверджується і той факт, що на момент проведення господарських операцій з зазначеним контрагентом, а також віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту, вказаний контрагенти був зареєстрований, як у державному реєстрі, так і як платник ПДВ.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку, що оформлення результатів перевірки та акту вчинене з порушеннями встановленого порядку, оскільки висновки щодо порушень законодавства не відповідають дійсності, не обґрунтовані з посиланнями на конкретні норми права, не базуються на даних податкового обліку, тощо.

Щодо правомірності нарахування та сплати податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ Назмак , суд зазначає наступне.

Відповідно до п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу

Прибуток Товариства при обчисленні фінансового результату до оподаткування за 2016 рік - 1 квартал 2019 року розрахований відповідно до п.134.1. ст.134 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, з урахуванням витрат понесених у зв`язку з придбанням товару та які Товариство включало до собівартості виготовленої продукції.

За фактом господарських взаємовідносин з ТОВ Назмак Товариство отримувало товар, який використовувало у господарській діяльності. Крім того, витрати з придбання товару підтверджуються платіжними дорученнями Товариства щодо перерахування коштів постачальникам. Таким чином, витрати щодо проведення зазначених операцій підтверджуються документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Таким чином, витрати були сформовані на підставі первинних документів, складених відповідно до вимог податкового законодавства, а тому правомірно були включені до собівартості реалізованої у подальшому продукції.

Таким чином, висновок контролюючого органу про наявність порушень при сплаті податку на прибуток підприємств по взаємовідносинам з ТОВ Назмак є безпідставним, як з підстав передбачених ст.1, ч.1, 2 ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні так і з підстав передбачених п.134.1 ст.134.1 Податкового кодексу України та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290.

Щодо обґрунтування відповідачем своїх висновків про нереальність господарських операцій посиланням на різноманітну податкову інформацію та висновки співробітників ДПІ, в тому числі щодо наявності кримінального провадження за ознаками злочинів, передбачених ч.1 ст.209, ч.2 ст.212 КК України щодо здійснення псевдо господарських операцій з підприємствами, які мають ознаки фіктивності, формуючи при цьому незаконний податковий кредит з ПДВ, суд вказує наступне.

Податкове законодавство не містить такого первинного документу, як податкова інформація, а отже сама пособі податкова інформація не може слугувати обґрунтуванням фіктивності чи реальності господарської операції. Будь-яка податкова інформація, сама по собі без підтвердження відповідними доказами, що мають безпосереднє відношення до платника податку та конкретної господарської операції, не може бути навіть підставою для проведення перевірки або надання запиту до такого платника податків.

Стосовно дослідження руху товарів за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій, слід зазначити, що такі дані також, жодним чином не можуть свідчити про фіктивність правочинів ТОВ Назмак з контрагентами постачальниками оскільки продаж аналогічних товарів/послуг не був відображений у податковій звітності суб`єктами господарювання, із яким вчиняв правочини безпосередній контрагент платника податків.

Така ситуація може мати місце із різних причин, зокрема через невиконання постачальниками обов`язків щодо подання податкової звітності із ПДВ або фінансової звітності.

Доводи податкового органу про не підтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на не підтвердження поставок в ланцюгу до товаровиробника, не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Сума податку на додану вартість, яка включена до ціни товару, є податковим зобов`язанням продавця товару і саме продавець товару несе обов`язок сплатити суму податку до бюджету, а у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Крім того, платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний.

Крім того, відповідачем взагалі не підтверджено реальності існування слідства на яке він посилається, не зазначено яке відношення таке слідство, в разі його реального існування, має до господарських взаємовідносин між ТОВ Назмак та ТОВ Чернігівський м`ясний двір . Зазначене посилання зможе мати якийсь вплив/значення лише після винесення відповідним судом обвинувального вироку та зазначенні у даному Вироку факту існування приступного зговору, направленого на отримання податкової вигоди, що підтверджується відповідними доказами.

Фіскальний орган в Акті перевірки не може посилатися лише на наявність матеріалів досудового розслідування щодо контрагента (наприклад, протоколів допиту) як на підставу прийняття оскаржуваного рішення. За відсутності вироку суд не може вважати викладений в Акті висновок податкового органу про нереальність господарських операцій обґрунтованим. Верховний Суд, обґрунтовуючи відмову в задоволенні касаційної скарги податкового органу, вказав, що контролюючим органом "такого доказу як вирок надано не було" (постанова Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17). Ненадання копії вироку до матеріалів справи обумовило те, що "судами апеляційної та касаційної інстанцій не досліджувались обставини, встановлені цим вироком" (постанова Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №815/6912/14).

Аналогічна позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №822/787/18 (№К/9901/57760/18), в якій зазначено, що відповідно до ч.6 ст.78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Колегія суддів зазначила, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Тому, матеріали досудового розслідування за кримінальними провадженнями щодо фіктивного підприємництва Товариства, його створення та створення інших підприємств з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала у незаконному відшкодуванні податку на додану вартість з Державного бюджету України не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства. Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Вищезазначене відповідає, в тому числі, позиції Верховного Суду України у постанові від 06.11.2018 у справі №822/551/18 (адміністративне провадження №К/9901/61751/18).

З огляду на викладене, наведені в Акті перевірки висновки, про нібито виявлені порушення, не відповідають дійсності, не підтверджені належними доказами та не дають право податковому органу вчиняти дії по зменшенню податкового кредиту, донарахуванню штрафних санкцій в результаті не визнання ДПІ господарських операцій з придбання товарів у зазначених в акті контрагента.

Надані відповідачем докази не містять у собі встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентом ТОВ "Назмак" своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.

Відтак, враховуючи надання позивачем копій первинних документів, які в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій, повністю відповідають вимогам, встановленим до первинних документів, які пред`являються ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та мають всі обов`язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та надавались відповідачу під час проведення перевірки, суд дійшов висновку, що на даний час відсутні будь-які підстави для виключення зі складу податкового кредиту та витрат сум які були витрачені на придбання товарів робіт, послуг, що використовуються у господарській діяльності, шо сталось в наслідок не прийняття до уваги первинних документів.

Доказів того, що первинні бухгалтерські документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні. Тобто, позивачем підтверджено рух коштів на підставі наданих належних та допустимих доказів у справі, а відповідачем не спростовується факт перерахування коштів.

В той же час, не підтвердження операцій за ланцюгом постачання так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку .

З матеріалів справи та пояснень сторін вбачається, що ГУ ДФС у Чернігівській області не були взяті до уваги документи надані позивачем. Не був взятий до уваги і той факт, що вказані господарські операції не визнавались в судовому порядку недійсними, а документи, надані на перевірку, не визнавались нечинними або такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, суд прийшов до висновку, що наданими позивачем документами підтверджується факт проведення фінансово-господарської діяльності, що в свою чергу спростовує заперечення відповідача, оскільки висновки останнього ґрунтувались виключно на припущеннях про їх безтоварність та жодними допустимими доказами не підтверджені. Підставою для висновку відповідача про незаконне вирахування від`ємного значення з ПДВ, можливе тільки в тому випадку, якщо позивачем не доведено і судом не встановлено правомірність формування податкового кредиту. Податковий орган мав би підстави вважати правочини нікчемними, а суд - погодитися з обґрунтованістю висновку податкового органу, якщо б головною метою платника податку було одержання доходу за рахунок відшкодування ПДВ, чого відповідачем не встановлювалось та не зазначалось взагалі.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд вважає, що обставини, на які посилається відповідач як підставу своїх правомірних дій, в цілому не знайшли свого обґрунтування в ході судового розгляду та не підтверджуються матеріалами справи.

Враховуючи, наведений вище висновок, констатуючи спірність формування відповідачем податкового зобов`язання позивачу, згідно вимог Податкового кодексу України, враховуючи ст. 19 Конституції України та ст.ст. 77, 78 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Чернігівській області від 20.08.2019: №00002651400, №00002661400, №00002671400, №00002681400 належить скасувати.

При цьому, згідно ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа..

Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський м`ясний двір" до Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.08.2019 №00002651400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.08.2019 №00002661400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.08.2019 №00002671400.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.08.2019 №00002681400.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівський м`ясний двір" 9 854,88 грн (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири гривні 88 коп.) судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівський м`ясний двір" (вул.вул.Івана Франка, 1-А, м.Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 37330774);

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул. Реміснича,11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183).

Повний текст рішення суду складено 12.11.2019.

Суддя Л.О. Житняк