Постанова

від 12.11.2019 по справі 200/9296/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року справа №200/9296/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Гаврищук Т.Г., Гайдара А.В., секретаря судового засідання Харечко О.П., за участю представника Помалюк І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. у справі № 200/9296/19-а (головуючий І інстанції Зеленов А.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЛАВСНАБ до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім СЛАВСНАБ (далі - позивач, ТОВ Торговий дім СЛАВСНАБ ) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 24.04.2019 №0003371406, №0003381406.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 року задоволено позовні вимоги, а саме: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 24.04.2019 №0003371406 "В4", яким ТОВ Торговий дім СЛАВСНАБ зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 785672грн.; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 24.04.2019 №0003381406 "Р", яким ТОВ Торговий дім СЛАВСНАБ збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 836846грн, з яких 669477грн сума грошового зобов`язання, 167369грн за штрафними (фінансовими) санкціями; стягнув на користь ТОВ Торговий дім СЛАВСНАБ за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Донецькій області судовий збір в розмірі 19210 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що вказане рішення винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянтом зазначено, що контрагент позивача - ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ , у якого придбано у червні Бітум, не займався його виробництвом та придбання у інших контрагентів у період з 01.01.2018 по 30.06.2018. Також, у окремих ТТН у графі автомобіль зазначено лише реєстраційний номер транспортного засобу, отже неможливо встановити відповідність автомобілю технічним характеристикам для здійснення транспортування бітуму. У графі Автопідприємство ТТН відсутні ідентифікаційні коди підприємства за ЄДРПОУ, що не дає змогу підтвердити можливість надання транспортних послуг. Контрагенти не здійснювали придбання транспортних послуг. ТТН не містить даних про оформлені довіреності (номер, дату видачі, ким видана), відсутня інформація у графі до дорожнього листа № , номер резервуару , також відсутні дані об`єму, температури, густини нафтопродукту, не зазначено час виїзду з підприємства та прибуття. Документ паспорт 455 у графі резервуар зазначено номер резервуара Е-20 про дана інформація не зазначена у графі номер резервуару . Крім того, у наданих ТТН зазначено номерний знак з автомобільним кодом АІ який належить Київській області. Транспортні засоби згідно даних регіонального сервісного центру МВС в Київській області серед зареєстрованих на території Київської області не значаться. Бітум відноситься до 3 класу небезпечних вантажів та перевозиться з використанням саме цистерни для перевезення небезпечних вантажів, проте, причепи зазначені в ТТН за типом кузову є бортовими та тентовими. Причепи та автомобілі належать ТОВ СЕТТІ , які у червні 2018 року не надавались в оренду. Балансова вартість основних засобів - ТОВ КІНГСЛІ ГРУП згідно фінансової звітності становить 0. ТОВ ДАРІОН ПРО у якого ТОВ КІНГСЛІ ГРУП у серпні 2018 року придбало бітум, не займалось його виробництвом, а придбало його у контрагента ТОВ МЕЛЬМАРК , у якого в серпні 2018 року відсутній реалізований ТОВ ДАРІОН ПРО бітум. Також, позивач у відповідності до статті 9 Закону України Про перевезення небезпечних вантажів від 06 квітня 2000 року № 1644-III (далі - Закон № 1644) позивач зобов`язаний здійснити в установленому порядку страхування відповідальності на випадок настання негативних наслідків перевезення небезпечних вантажів, проте, до перевірки відповідний договір не було надано. Встановити та підтвердити можливість надання ТОВ АРТМЕЙКТРАНС , транспортних послуг з перевезення небезпечних вантажів з забезпеченням вимог Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів та Закону № 1644, не можливо. ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ фінансова звітність за 2018 рік не надавалась до контролюючого органу, балансова вартість основних засобів за 2017 рік становить 0. У ТОВ КІНГСЛІ ГРУП штатна кількість працівників за серпень 2018 року 3 особи, з яких 1 директор та 2 особи, балансова вартість основних засобів 0. ТОВ АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ , ТОВ КІНГСЛІ ГРУП , ТОВ ДАРІОН ПРО , ТОВ МЕЛЬМАРК здійснювалось направлення податкової звітності з ІР місцезнаходження якого не відповідає податковій адресі. У 3 кварталі 2018 року у ТОВ МЕЛЬМАРК працювала 1 особа. Відсутність трудових ресурсів, придбання сировини, бітумосховищь виключає можливість виробництва бітуму ТОВ МЕЛЬМАРК . Крім того, згідно ТТН транспортування здійснювалось протягом одного дня, що з урахуванням 3 класу небезпечності вантажу та вимог до його перевезення, виключає можливість його доставки протягом 1 дня. Інформація яка міститься у паспорті № 749 від 13.07.2018 не дає змогу підтвердити його видання саме на бітум дорожній марки 70/100 в кількості 207 тонн. ТОВ КІНГСЛІ ГРУП не здійснює експортні/імпортні операції, проте паспорт містить відбиток печатки ВАТ Мозирський нафтопереробний завод та ТОВ КІНГСЛІ ГРУП , проте, інші учасники ланцюгу в паспорті відсутні, що виключає можливість визначити реального імпортера. Зазначене свідчить про протиправність зменшення позивачем суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість та відповідно збільшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник позивача у судове засідання не з`явися, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що дає суду право провести апеляційний перегляд справи у його відсутність, надав суду заперечення на апеляційну скаргу.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "СЛАВСНАБ" зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: вул. Коцюбинського, 7а, м. Миколаївка, 84180, код ЄДРПОУ 41149348, платника податку на додану вартість, перебуває на обліку в Слов`янському відділенні Головного управління ДФС України в Донецькій області (т. 1 а.с.89,90,91-101).

11 березня 2019 року наказом Головного управління ДФС у Донецькій області №426 призначено проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" за період діяльності з 01.06.2018 по 30.06.2018, з 01.08.2018 по 31.08.2018 з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 41481523) за червень 2018 року та ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" (ЄДРПОУ 41977830) за серпень 2018 року.

За результатами перевірки складено акт №317/05-99-14-06/41149348 від 29.03.2019 (т. 1 а.с.19-39), яким встановлено порушення податкового законодавства, а саме:

-п. 44.1 ст. 44, пп. "а" п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України (далі-ПКУ), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 669 477 грн. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, на загальну суму 785 672 грн.

24.04.2019 Головним управлінням ДФС у Донецькій області на підставі висновків акту перевірки №317/05-99-14-06/41149348 від 29.03.2019, за порушення ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ п. 44.1 ст. 44, пп. "а" п. 198.1, абз. 1-3 пп. 198.2 та абз. 1,2 пп. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0003381406, форми "Р", яким ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 836846грн, з яких на 669477грн за основним платежем та на 167369 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№0003371406, форми "В4", яким ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на 785672грн/том 1 а.с.57,5/.

ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" подано скаргу на податкові повідомлення-рішенням в порядку адміністративного оскарження, які рішенням Державної фіскальної служби України від 04.07.2019 №30728 залишені без змін, а скарга позивача без задоволення (том 1 а.с.48-54).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, не підтверджують встановленні відповідачем в ході перевірки порушення, а навпаки підтверджують факт здійснення господарських операцій з контрагентами позивача, тому податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктами 16.1.2 , 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов`язком є обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Згідно з пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Згідно п. 189.1 статті 189 Податкового кодексу України, у разі здійснення операцій відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до положень підпункту а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг;.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 зазначеного Кодексу, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) (у редакції на час виникнення правовідносин), бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; фінансова звітність - звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

За частиною 1 та 2 статті 3 Закону № 996-XIV, метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Інформація, яка міститься в документах первинного обліку, в силу норми частини 2 статті 3 Закону № 996-XIV, є підставою для податкового обліку лише за умови, що вона відповідає дійсності.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2, 2.4, 2.5, 2.14, 2.15 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 року (далі - Положення № 88), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення. Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці первинні документи. Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

Аналіз наведених норм свідчить, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг, робіт) сум ПДВ до податкового кредиту та витрат є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняють реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, зменшення бази оподаткування ПДВ на суму понесених витрат по сплаті (нарахуванню) ПДВ у ціні придбаних товарів (робіт, послуг), здійснюється з сукупністю таких обставин, як реальність виконання господарської операції та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), що містять достовірні відомості про обсяг, зміст господарської операції та її учасників і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання операції.

У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, у власному капіталі підприємства у зв`язку з його господарською діяльністю.

За відсутності ж факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Суд зазначає, що доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування валових витрат та податкового кредиту.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено.

Між ТОВ "Торговий дім "СЛАВСНАБ" (покупець) та ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" (постачальник) укладений договір поставки нафтопродуктів (бітум) № 52/06-п від 02.06.2018 (т. 1 а.с.104-107).

Відповідно до умов зазначеного договору поставки постачальник зобов`язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (бітум), найменування, кількість, ціна яких вказується в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору та накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до Специфікації №1 від 02.06.2018 до договору №52/06-н від 02.06.2018, ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" зобов`язується поставити на адресу TOB "ТД "СЛАВСНАБ" бітум БНД 70/100 у кількості 324 тони(том 1 а.с.108).

Так в період червня 2018 року на виконання умов договору №52/06-н від 02.06.2018 на адресу позивача постачальник ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ", поставляє бітум БНД 70/100 у кількості 324 тони на загальну суму 5232600,02грн.

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 41481523) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом (том 1 а.с.102).

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи:

-видаткові накладні: №68 від 23.06.2018 на суму 403750,01грн; №69 від 23.06.2018 на суму 436050грн; №70 від 23.06.2019 на суму 306850грн; №72 від 25.06.2018 на суму 355300грн; №73 від 25.06.2018 на суму 242250грн; №74 від 25.06.2018 на суму 500650,01грн; №76 від 26.06.2018 на суму 323000грн; №77 від 26.06.2018 на суму 419900грн;№78 від 27.06.2018 на суму 484500грн; №94 від 27.06.2018 на суму 274550грн; №95 від 29.06.2018 на суму436050грн; №96 від 29.06.2018 на суму368220грн; №97 від 30.06.2018 на суму 355300грн; №98 від 30.06.2018 на суму 326230грн. Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції;

-товарно-транспортні накладні: №68 від 23.06.2018; №69 від 23.06.2018; №70 від 23.06.2019; №72 від 25.06.2018; №73 від 25.06.2018; №74/1 від 25.06.2018; №74/1 від 25.06.2018; №76 від 26.06.2018; №77 від 26.06.2018; №78/1 від 27.06.2018; №78/2 від 27.06.2018; №94 від 27.06.2018; №95 від 29.06.2018; №96 від 29.06.2018; №97 від 30.06.2018; №98 від 30.06.2018;

-податкові накладні: 68 від 23.06.2018 на суму 403750,01грн; №69 від 23.06.2018 на суму 436050грн; №70 від 23.06.2019 на суму 306850грн; №72 від 25.06.2018 на суму 355300грн; №73 від 25.06.2018 на суму 242250грн; №74 від 25.06.2018 на суму 500650,01грн; №76 від 26.06.2018 на суму 323000грн; №77 від 26.06.2018 на суму 419900грн;№78 від 27.06.2018 на суму 484500грн; №94 від 27.06.2018 на суму 274550грн; №95 від 29.06.2018 на суму436050грн; №96 від 29.06.2018 на суму368220грн; №97 від 30.06.2018 на суму 355300грн; №98 від 30.06.2018 на суму 326230грн. Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.139-152).

-акт звірки взаєморозрахунків, витяг з Оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за червень 2018 року (том 1 а.с.104-154).

Вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин позивача з контрагентом були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано на центральний склад, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, 281 за червень 2018 року.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту за червень 2018 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 41481523).

Також, між ТОВ "ТД "СЛАВСНАБ" та ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" укладено договір поставки № 01/08 від 01.08.2019.

Відповідно до Специфікації №1 від 01.08.2018 до договору поставки № 01/08 від 01.08.2018 ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" зобов`язується поставити на адресу ТОВ "ТД "СЛАВСНАБ" 207 тон бітуму дорожній, марки 70/100 - 207 тони.

Вищенаведений договір поставки є чинним, не був визнаний судом недійсним та був діючими на момент, виниклих правовідносин.

Знаходження в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" (ЄДРПОУ 41977830) за юридичною адресою, станом на час вчинення правочину, підтверджується відповідним витягом (том 1 а.с.212).

На підтвердження виконання правочину поставки ТМЦ, позивачем надано наступні документи:

-видаткові накладні: №КГ-308002 від 03.08.2018 на суму 400191,05грн; №КГ-08001 від 03.08.2018 на суму 388361,08грн; №КГ-408002 від 04.08.2018 на суму 386333,09грн; №КГ-408001 від 04.08.2018 на суму 390389,08грн; №КГ-308002 від 03.08.2018 на суму 400191,05грн; №КГ-908003 від 09.08.2018 на суму 402557,05грн; №КГ-908002 від 09.08.2018 на суму 368250,13грн; №КГ-1008003 від 10.08.2018 на суму 368250,13грн; №КГ-1008001 від 10.08.2018 на суму 401543,05грн; №КГ-1008002 від 10.08.2018 на суму 392417,08грн;

-товарно-транспортні накладні: №3/08 від 03.08.2018; №3/08/1 від 03.08.2018; №04/08 від 04.08.2018; №04/08/1 від 04.08.2018; №09/08 від 09.08.2018; №09/08/1 від 09.08.2018; №10/08 від 10.08.2018; №10/08/1 від 10.08.2018; №10/08 від 10.08.2018;

-податкові накладні: №17 від 03.08.2018; №16 від 036.08.2018; №19 від 04.08.2018; №18 від 04.08.2018; №23 від 10.08.2018; №24 від 09.08.2018; №21 від 09.08.2018; №25 від 10.08.2018; №22 від 10.08.2018; Податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, про що свідчить відповідний витяг, що міститься в матеріалах справи (том 1 а.с.242-250);

-акт звірки взаєморозрахунків (том 1 а.с.214-250).

Вказані обставини фінансово-господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" були відображені у бухгалтерському обліку. ТМЦ було оприбутковано на центральний склад, про що свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 631, 281 за серпень 2018 року.

Суму податку на додану вартість згідно вказаних податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту серпня 2018 року, що відобразив у відповідних податкових деклараціях в розрізі контрагентів, які подано до податкового органу, де в Додатку №5 до декларації , в розділі ІІ Податковий кредит визначено контрагента ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" (ЄДРПОУ 41977830).

Матеріали справи свідчать, що придбані у ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" та ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" ТМЦ не зберігались, а доставлялися покупцю - ТОВ "Слав АБЗ" відповідно до договору поставки №45/04-п від 02.04.2018. На підставі цього договору позивач передав продукцію покупцю, що підтверджують наступні видаткові накладні та акти приймання-передачі товару: видаткова накладна № 562 від 03.08.2018; акт приймання-передачі товару № 562 від 03.08.2018; видаткова накладна №566 від 04.08.2018; акт приймання-передачі товару № 566 від 04.08.2018; видаткова накладна № 535 від 09.08.2018; акт приймання-передачі товару №535 від 09.08.2018; видаткова накладна № 585 від 10.08.2018; акт приймання-передачі товару №585 від 10.08.2018р (том 2 а.с.29-61). Видаткові накладні містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, отже дані документи підтверджують реальність здійснення операцій та дають всі законні підстави для визнання такої господарської операції.

Вищезазначені документи надавалися податковому органу під час проведення перевірки, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до акту перевірки, відповідачем під час перевірки були дослідженні, первинні документи позивача.

Отже, твердження відповідача про ненадання позивачем до перевірки первинних документів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій спростовується самим змістом акта, відповідно до якого під час контрольного заходу відповідачем вони досліджувались.

Суд зазначає, що відповідачем первинні документи (паспорта, ТТН інші) були безпідставно, з посиланням на порушення правил їх заповнення та неналежне оформлення проігноровані при оцінці податкових наслідків господарських операцій. Суд зазначає, що оцінка господарських операцій повинна даватись на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, оформлених у відповідності до приписів Закону № 996-XIV, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями. Отже, формальні помилки або інші недоліки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Суд звертає увагу на те, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце.

Здійснення господарських операцій підтверджується вищезазначеними документами наявними в матеріалах справи. Також, порушення заповнення документів, не свідчать про їх невідповідність та відповідно не може впливати на формування податкової звітності. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач не здійснив перевірку товарів за місцем їх зберігання.

Щодо доводів апелянта стосовно недоліків наданих позивачем товарно-транспортних накладних та, як наслідок, відсутність підтвердження факту перевезення придбаних товарів, суд зазначає, що умовами договорів поставки передбачено, що поставка продукції здійснюється на умовах поставки, узгоджених сторонами, згідно Міжнародних Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2010 року - СPТ. Вказані умови передбачають доставку товару в пункт призначення, вказаний покупцем у заяві. Відповідно до умов Договору з ТОВ "АГРОПРОМИСЛОВА ГРУПА "АГРО САЙЛЕНС КОМПАНІ" (ЄДРПОУ 41481523) та ТОВ "КІНГСЛІ ГРУП" (ЄДРПОУ 41977830), обов`язок доставки був покладений саме на продавця, отже позивач, як покупець не зобов`язаний здійснювати запити до державних органів за наданням інформації щодо власників транспортних засобів якими здійснюється перевезення, та підприємства яке здійснює таке перевезення.

Суд звертає увагу на те, що як вже зазначалось наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та не підтвердження вчинення господарських операцій. Формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій.

Посилання апелянта на те, що згідно ТТН транспортування здійснювалось протягом одного дня, що з урахуванням 3 класу небезпечності вантажу та вимог до його перевезення, виключає можливість його доставки протягом 1 дня, є лише суб`єктивним припущенням відповідача, які не підтверджуються належними та об`єктивними доказами.

Щодо твердження апелянта на те, що у наданих ТТН назначено лише номерний знак, отже неможливо встановити відповідність автомобілю технічним характеристикам для здійснення транспортування бітуму, суд зазначає, що податковий орган у межах своїх повноважень визначених ПК України має право здійснювати запит до державних органів за наданням інформації, у тому числі інформації про транспортний засіб зареєстрований за відповідним державним номером, місце його реєстрації на дату вчинення господарських операції.

Суд зазначає, що порушення правил, встановлених Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, Правилами дорожнього перевезення небезпечних вантажів та Закону № 1644, є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, в той час, як податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит в залежність від дотримання правил перевезення та приймання нафтопродуктів іншими особами, за умови наявності у платника належних первинних документів, що підтверджують фактичне виконання договірних відносин. До того ж, придбані у контрагентів товари (нафтопродукти - бітум) було використано позивачем у межах власної господарської діяльності, що узгоджується з основними видами господарської діяльності та спрямована на досягнення статутних цілей підприємства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №823/3874/14.

Стосовно посилання апелянта на те, що перевезення ТМЦ здійснювалось автомобілями та причепами, які не відповідають технічним характеристикам для здійснення транспортування бітуму який віднесено до 3 класу небезпечних вантажів, суд зазначає, що зазначене є підставою для притягнення винних осіб до відповідальності, який є перевізник - продавець ТМЦ, та не ставить в залежність право платника податків - позивача, на податковий кредит. Крім того, зазначені ТМЦ доставлялись транспортом продавця безпосередньо до покупця позивача, який здійснював прийняття цього товару.

Щодо посилання апелянта на направлення податкової звітності з ІР місцезнаходження якого не відповідає податковій адресі, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє надіслання податкової звітності в електронній формі з будь-якої іншої адреси. Також, зазначене може бути зумовлено тимчасовим місцезнаходженням посадової особи підприємства. Крім того, сучасне програмне забезпечення дозволяє змінювати ІР обладнання, тобто без відповідної перевірки достеменно підтвердити, що технічне обладнання з якого здійснювалось надіслання податкової звітності розташовано саме не за місцем реєстрації, неможливо.

Стосовно твердження апелянта про те, що матеріально-технічна база контрагентів та їх трудові ресурси не дозволяють в реальному часі виконувати заявлений обсяг робіт (продажу, зберігання, надання послуг), суд зазначає, що недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість здійснення договору купівлі-продажу та надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). Відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Також, суд зазначає, що Податковий кодекс не встановлює залежність податкового обліку (стан) певного платника від інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання віднесення певних сум до податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент порушив діюче законодавство або не виконав свого зобов`язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Податковий кодекс України також не зобов`язує платника податків (покупця) перевіряти від яких підприємств та коли отриманий товар, що є предметом договору, платником податків (продавцем).

Наведене правозастосування відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постановах від 01.06.2010 у справі № 21-573во10, від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, від 31.01.2011 у справі № 21-42а10, та Верховним Судом у постанові від 14 серпня 2018 року у справі №820/8206/15.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що наявний договори та усі необхідні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку складені на їх виконання, виписані з додержанням вимог статті 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом та декларування показників.

Посилання апелянта щодо не підтвердження руху товару по ланцюгу постачання базуються лише на результатах податкового контролю контрагентів позивача, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин позивача із його контрагентом. Також, суд зазначає, що відповідачем зустрічних перевірок контрагентів позивача та третіх осіб у ланцюгах постачання, не проводилась.

Встановлені у даній справі обставини свідчать про те, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Сторонами не заперечується та обставина, що на момент вчинення господарських правовідносин між позивачем та його контрагентами, позивач та контрагенти позивача, були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та були зареєстровані платниками податку на додану вартість. Установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: ... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об`єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об`єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об`єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару та надання послуг правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товарів (робіт, послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів, а надто тих, з якими у позивача відсутні взаємовідносини. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

У діях позивача, як платника податку не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду викладених у постанові від 18.01.2018 у справі № 2а-44807/09/1670, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних у яких установлена судом.

Позивачем доведено в судовому засіданні зв`язок зі своєю господарською діяльністю та ділову мету цих операцій, а податковим органом навпаки не доведено умислу та факту фіктивного підприємництва позивача.

Суд не приймає посилання апелянта на судову практику Верховного суду України від 27.06.2017, оскільки обставини у зазначеній справі є відмінні від тих, що розглядаються судом.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача та правомірності визначення позивачем сум грошового зобов`язання з ПДВ та розміру від`ємного значення суми ПДВ, суд погоджується з висновком суд першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично доводи апеляційної скарги ґрунтуються на поясненнях та обставинах які надавались апелянтом суду першої інстанції в ході розгляду справи, які судом було досліджено та надано їм оцінку. Апелянтом в скарзі не наведено жодного доводу та доказів в спростування або помилковість висновків суду першої інстанції, не зазначено в чому саме полягає порушення судом першої норм матеріального права або помилковість оцінки обставин в справі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. у справі № 200/9296/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 вересня 2019 р. у справі № 200/9296/19-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 12 листопада 2019 року.

Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв

Судді Т.Г. Гаврищук

А.В. Гайдар