Постанова

від 06.11.2019 по справі 140/1560/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/8877/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року, прийняте суддею Плахтій Н.Б. об 11 годині 27 хвилині у місті Луцьку, повний текст складений 16.07.2019 року у справі за позовом приватного підприємства Рівнеавтоторг до Волинської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості,-

встановив:

Приватне підприємство Рівнеавтоторг (надалі - ПП Рівнеавтоторг , позивач) звернулося з адміністративним позовом до Волинської митниці ДФС (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16.04.2019 року №UА205110/2019/000412/2.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року позов задоволений.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що ПП Рівнеавтоторг надало усі наявні у нього документи, що підтверджують митну вартість товару, а визначення продавця чи власника товару не впливає на його митну вартість. Покликання відповідача на зняття з обліку автомобіля не впливає на числові складові вартості товару. Суд також звернув увагу на те, що вимога митного органу надати страхові документи та документи, що містять відомості про вартість страхування, є безпідставною, бо такий обов`язок у позивача за умовами поставки не виникав. Крім того, у разі незгоди із заявленою декларантом митною вартістю обов`язком митного органу є проведення консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та послідовний вибір методів з обґрунтуванням причин неможливості застосування кожного з попередніх методів. Оскільки відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, тому вказане рішення прийняте з порушенням вимог чинного митного законодавства України.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі проведено аналіз митного законодавства та зазначено, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком - фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачений, слід надати банківські платіжні документи. Крім того, звертає увагу на те, що у рахунку - фактурі від 10.04.2019 року №190140/2-AST/RVK власником транспортного засобу зазначено ASANTECH SP.Z.O.O., а у технічному паспорті від 31.01.2018 року №EW 208857 - DAIMLER AG WERK KASSEL, відтак зазначені документи містять розбіжності.

Крім того, відповідно до ст.254 МК України декларант повинен подати переклад документів, поданих для митного оформлення, однак, у відповідь на вказану вимогу позивачем направлено повідомлення про відмову у наданні витребуваних документів.

Звертає увагу на те, що у графі 33 рішення про коригування митної вартості міститься достатня інформація щодо числового значення скоригованої митницею митної вартості товару у розмірі 38950 євро. Крім того, вказана інформація стосується пред`явленого до митного оформлення транспортного засобу, оскільки визначена з урахуванням даних, закладених у VIN - код транспортного засобу.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено, що 25.03.2019 року між ПП Рівнеавтоторг (покупцем) та Компанією ASANTECH Spolka z o.o. (продавцем) укладено контракт №21/19-AS, за умовами якого продавець зобов`язується поставити покупцю, а покупець оплатити згідно інвойсів: - автомобілі нові та бувші у використанні, вантажні автомобілі та сідельні тягачі нові та бувші у використанні, мікроавтобуси та автобуси нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні, спеціалізоване обладнання, машини (станки) і механізми до них нові та бувші у використанні (далі-товар) (а.с.24-28).

Відповідно до п.3.2 Контракту №21/19-AS сторони погодили, що загальна вартість контракту складає 4 000 000,00 Євро, п.3.1 Контракту №21/19-AS встановлено, що ціна кожної одиниці товару вказується в інвойсах, які складають невід`ємну частину цього Контракту та формуються на умовах DAP. Відповідно до п.4.1 Контракту №21/19-AS розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах після оплати протягом 180 календарних днів з моменту поставки (а.с.24-28).

Додатковою угодою №1 до Контракту №21/19-АS від 27.03.2019 року визначені місця поставки на умовах DAP (а.с.29).

Додатковою угодою №2 до Контракту №21/19-АS від 03.05.2019 року передбачено, що розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати протягом 30 календарних днів з моменту отримання відповідного інвойсу (та/або фактури, проформи) від продавця (а.с.30).

На виконання умов контракту №21/19-АS від 25.03.2019 року позивачу поставлено автомобіль MERCEDES-BENZ, моделі - Е 200 4МАТІК, 2018 року виготовлення, VIN: WDD2130431А416181 та відповідно до рахунку-фактури №190410.2-AST/RVK від 10.04.2019 року вартість товару становить 32000,00 Євро (а.с.51, 88).

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подано митному органу митну декларацію UA205100/2019/006964, у якій визначено митну вартість товару 32000,00 Євро (а.с.49).

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації UA205100/2019/006964 митної вартості товарів та обраного методу її визначення, разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: рахунок-фактуру №190410.2-AST/RVK від 10.04.2019 року; міжнародну товаро-транспортну накладну Б/Н від 11.04.2019 року; сертифікат EUR.1 №PL/MF/AN 0173560 від 10.04.2019 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу EW 208857 від 31.01.2018 року; контракт №21/19-AS від 25.03.2019 року; специфікацію №190410.2-AST/RVK від 10.04.2019 року; копію митної декларації країни відправлення №19PL341010E106654 від 11.04.2019 року (а.с.18-32, 51-60, 84-88).

За результатами аналізу поданої позивачем для митного оформлення МД №UA205100/2019/006964 та долучених документів автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) в автоматичному режимі було згенеровано ряд ризиків, зокрема, щодо витребування оригіналів документів, зазначених у митній декларації або посвідчених у встановленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів; перевірки поданих товаросупровідних та транспортних документів; контролю правильності визначення митної вартості товарів; витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів; контроль правильності класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД; перевірка правильності визначення країни походження товарів; проведення митного огляду транспортного засобу; забезпечення ідентифікації товарів та/або транспортних засобів шляхом здійснення цифрової фотозйомки. За результатами опрацювання згенерованих профілів ризику відповідачем встановлено, що Вартість транспортного засобу нижча наявної цінової інформації, отриманої у тому числі із зовнішніх джерел. Обов`язкове залучення відповідного спеціалізованого підрозділу для визначення митної вартості за VIN кодами: WDD2130431A416181 , валюта - EUR, вартість - 38950 (а.с.62-70).

Крім того, при перевірці документів митницею встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: в технічному паспорті від 31.01.2018 року №EW 208857 зазначений власник транспортного засобу DAIMLER AG WERK KASSEL , а в рахунку-фактурі від 10.04.2019 року №190140/2-AST/RVK - ASANTECH SP.Z.O.O.

У зв`язку із цим декларанту запропоновано в десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеним в технічному паспорті, рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник, банківські платіжні документи, страхові документи, інші документи що містять відомості про вартість страхування (а.с.91).

Декларантом було направлено митниці лист 16.04.2019 року щодо наявності розбіжностей в поданих декларантом документах, у якому зазначено, що додаткові документи для підтвердження митної вартості надаватись не будуть (а.с.33).

Відповідач 16.04.2019 року прийняв рішення №UA205110/2019/000412/2 про коригування митної вартості товарів (а.с.12-13), в якому вказано, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію, не може бути визнана у зв`язку із тим, що документи, які подані на підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за обраним декларантом методом.

В обґрунтування рішення відповідач вказав, що у зв`язку з тим, що документи, подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, з посиланням на статті 53, 54 МК України, наказ ДФС України від 28.11.2018 року №780 для підтвердження заявленої митної вартості декларанту було запропоновано надати: висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, договір (угоду, контракт) із третіми особами, зазначеним в технічному паспорті, рахунки про здійснення платежів третім особам, чи інші платіжні документи, що підтверджують вартість товару, так як в технічному паспорті вказаний інший власник, банківські платіжні документи, страхові документи, інші документи що містять відомості про вартість страхування.

Також у рішенні вказано, що керуючись частиною шостою статті 54 МК України та у зв`язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МК України, митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. За умови надання згідно зі статтею 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об`єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (стаття 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації ЄАІС ДФС рівень митної вартості становить 38950,00 Євро.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).

Як визначено у частині третій статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Положеннями частин 2 та 3 статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 Митного кодексу України).

Щодо процедури консультацій між митним органом та декларантом, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що відповідно до ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи. Тобто Митний кодекс України встановлює обов`язковою письмову форму вимоги про надання додаткових документів.

При цьому витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Зі змісту положень розділу ІІІ ( Митна вартість товарів та методи її визначення ) Митного кодексу України випливає, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22 жовтня 2019 року (справа № 140/231/19).

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що неподання декларантом запитуваних Митницею документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість автомобіля визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.06.2019 року у справі №803/337/17.

З приводу покликання апелянта на те, що ціна, яку сплатив позивач за придбаний товар має бути підтверджена належними та достовірними документами, при цьому, якщо рахунок сплачений, слід надати банківські платіжні документи, колегія суддів зазначає наступне.

Оплата за товар підтверджена рахунком - фактурою від 10.04.2019 року №190140/2-AST/RVK.

Верховний Суд у постанові від 23 липня 2019 року у справі №1140/3242/18 відхилив доводи митного органу про відсутність документів, що підтверджують оплату товару, як підставу виникнення сумнівів щодо митної вартості товару, оскільки у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Згідно з частиною сьомою статті 58 МК України платежі необов`язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно).

Відмовляючи позивачу у визнані митної вартості, зазначеної у митній декларації, відповідач виходив із наявності розбіжностей в документах, оскільки у рахунку - фактурі від 10.04.2019 року №190140/2-AST/RVK власником транспортного засобу зазначено ASANTECH SP.Z.O.O., а у технічному паспорті від 31.01.2018 року №EW 208857 - DAIMLER AG WERK KASSEL.

Разом з тим, надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, зокрема тим що подавались під час митного оформлення, а саме копіям: рахунку-фактури (інвойс) №190410.2-AST/KP від 10.04.2019 року (а.с.18); міжнародній товаро-транспортній накладній б/н від 11.04.2019 року (а.с.19); сертифікату EUR.l №PL/MF/AN 0173560 від 10.04.2019 року (а.с.20); свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу (а.с.21-23); контракту №21/19-АS від 25.03.2019 року з додатковими угодами №1, №2 (а.с.24-30); копії митної декларації країни відправлення №19PL341010Е0106654 від 11.04.2019 року (а.с.32); специфікації №190410.2-AST/RVK, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що у свідоцтві про перереєстрацію транспортного засобу вказано, що власник свідоцтва може не бути власником транспортного засобу.

Крім того, як вірно зазначив суд першої інстанції, визначення власника транспортного засобу не впливає на числові складові митної вартості товару.

З приводу покликання апелянта на те, що декларант повинен подати переклад документів, поданих для митного оформлення, колегія суддів зазначає наступне.

Посилаючись на те, що позивачем, всупереч вимог процесуального законодавства, не надано суду перекладених на українську мову документів, котрі б підтвердили правильність визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору, суд апеляційної інстанції зазначає, що перекладені документи надавалися позивачем до суду першої інстанції та міститься в матеріалах справи (а.с. 84 - 88).

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.10.2019 року у справі №140/231/19.

З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі № 140/1560/19 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повний текст судового рішення складено 12.11.2019 року.