Рішення

від 12.11.2019 по справі 233/6320/19

КОСТЯНТИНІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

233 № 233/6320/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/6320/19 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Українська залізниця (представник Семигук Н. В.) про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця , в якому просить стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 12434,13 грн, пославшись на таке:

З 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року вона працювала у Публічному акціонерному товаристві Українська залізниця агентом комерційним станції Кумшацький виробничого підрозділу Станція Дебальцеве структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця Публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча продовжував її нараховувати.

Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 15560,07 грн (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 12434,13 грн), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача у зв`язку з вилученням печаток із структурних підрозділів, що залишилися на непідконтрольній органам державної влади території. Отримати належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати вона не може. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії Донецька залізниця ПАТ Українська залізниця .

Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється.

Ухвалою суду від 23.09.2019 відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом без повідомлення сторін (а.с.20-21).

Відповідач (представник ОСОБА_2 . В.) проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі за підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.39-40), зауваживши на такому:

АТ Укрзалізниця (ідентифікаційний код 40075815), як нова юридична особа, утворене згідно із Законом України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування та постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 р. № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст.1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-УІІ Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції

Пунктом 5 ст.11 Закону № 1669-VII передбачено обов`язок Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України у період з 14.04.2014 до її закінчення. Кабінетом Міністрів України 02.12.2015 прийнято розпорядження № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України .

Згідно із статтею 1 Закону України Про боротьбу з тероризмом район проведення антитерористичної операції - це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.

Згідно із наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.10.2014 № 33/6/а Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 також визначено районами проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з фізичним захопленням невідомими особами адміністративної будівлі виробничих об`єктів ПАТ Укрзалізниця , а саме структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень , розташованих за адресом : 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, у відповідача з 20.03.2017 відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до всіх комп`ютерних баз даних (операційних систем бухгалтерського обліку, податкової, кадрової, заробітної плати, тощо) та втрачено контроль над господарською діяльності підрозділу, а саме виробничого підрозділу Дебальцівське пасажирське локомотивне депо , в якому працював позивач до моменту звільнення. Таким чином, починаючи з 20.03.2017, керівництво виробничо-господарською діяльністю у виробничому підрозділі Дебальцівське пасажирське локомотивне депо структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень та її працівниками здійснювалось невідомими третіми особами, які здійснювали організаційно-розпорядчі дії на підставі розпорядчих документів, так званої ДНР.

За фактом захопленням невідомими особами адміністративних будівель виробничих об`єктів ПАТ Укрзалізниця , а саме структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень за заявою відповідача порушено кримінальне провадження № 12017050420000286 за ознаками ст.341 КК України.

Починаючи з 20.03.2017, виникли форс-мажорні обставини, настання яких було засвідчено торгово-промисловою палатою України.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ Укрзалізниця засвідчено дату настання форс- мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьку. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ Укрзалізниця , що знаходиться в тому числі в м. Донецьку, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до оригіналів наказів, розпорядчих документів про затвердження та введення в дію штатного розпису, особової справи працівника, документів на підставі яких нараховувалась заробітна плата, табелів обліку робочого часу, документів про кількість днів невикористаної відпустки і часу простою та інших документів які беруться до уваги при нарахуванні виплат всіх сум, що належать працівнику від підприємства в день звільнення. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року.

Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Дебальцеве Донецької області - місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Згідно зі ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно зі ст.1 Закону України Про оплату праці , а також ч.1 ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст.115 КЗпП України, ст.24 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною першою ст.47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; зобов`язання - заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до п.1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 № 286 Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці . У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Вказані форс-мажорні обставини унеможливлювали виконання відповідачем своїх зобов`язань згідно зі ст.ст. 47, 83,115,116 КЗпП України.

Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами тероризму, є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором.

Таким чином, нарахування заробітної плати та інших виплат є неможливим, оскільки таке нарахування проводиться на підставі документів з первинного обліку праці та заробітної плати: штатним розписом, розцінками та нормами праці, табелем обліку використання робочого часу, розпорядженнями про надбавки та премії за умови, що господарська діяльність здійснювалась.

Достовірно встановлено, що через захоплення підприємства невідомими особами, відповідач втратив контроль над виробничими потужностями підприємства, нерухомим майном та документацією, в наслідок чого відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків згідно трудового договору та виходу позивача на роботу згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку в період з 20.03.2017 по 17.07.2017.

Зауважив, що сам по собі факт звільнення позивача 17.07.2017 не може бути підставою для задоволення позовних вимог та стягнення заборгованості по заробітної платі за період часу з 16.03.2017 по 17.07.2017, оскільки відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах.

По-друге, відповідач не погоджується з розрахунком позивача щодо суми заборгованості із заробітної плати за період з березня 2017 по 17.07.2017.

Указом Президента України від 15.03.2017 № 62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України , а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення.

Той факт, що на дату звільнення позивача, регіональна філія Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця безпосередньо знаходиться на підконтрольній Україні території за адресом: 84404, Донецька обл., м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, а фактичне місце роботи позивача - виробничий підрозділ Станція Дебальцеве-пасажирське структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця , яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території, а саме м. Дебальцеве Донецької області є безумовно обставиною, яка значно ускладнювала проведення розрахунку з позивачем при його звільнені.

Виробничий підрозділ Станція Дебальцеве-пасажирське структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень розташований на тимчасово неконтрольованій українській владі території, а в самому структурному підрозділі Донецька дирекція залізничних перевезень , яка на теперішній час, розташована в м. Лиман Донецької області, відсутні оригінали кадрових та фінансових документів.

Так з 16 березня 2017 року до Структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця ПАТ Укрзалізниця не надходило від бухгалтерії виробничого підрозділу Станція Дебальцеве-пасажирське , на якому працював позивач, оригіналів первинних документів обліку робочого часу для нарахування та виплати заробітної плати, а саме: табель обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, помісячний розрахунок заробітної плати, розрахунок невикористаних днів відпустки, за якими надається компенсація під час звільнення, тощо, які б могли підтвердили факт роботи позивача в період з 16.03.2017 по 17.07.2017.

У відповідності до статті 49 КЗпП України, розмір заробітної плати працівника підтверджується довідкою, виданою підприємством, на якому він працює або працював.

Згідно з довідкою про доходи від 18.10.2019 № 1203/2 та з даними бухгалтерського обліку, остання заробітна плата нараховувалась позивачеві в березні 2017 р. у сумі 1607,84 грн без урахування обов`язкових утримань, а до видачі становило - 1278,52 грн.

Позивач 17.07.2017 отримав заробітну плату за березень 2017 у сумі 1278,52 грн згідно з відомістю на виплату грошей №25 за березень 2017 р. у касі Донецької дирекції залізничних перевезень м. Лиман.

За спірний період позивачу заробітна плата не нараховувалась, внаслідок чого відповідач не нараховував та не сплачував єдиного соціального внеску до бюджету.

По даним бухгалтерського обліку структурного підрозділу Донецька дирекція залізничних перевезень регіональної філії Донецька залізниця АТ Укрзалізниця , на день звернення позивача до суду заборгованість із заробітної плати за період березень-липень 2017 року відсутня.

По-третє, позивач не надав доказів на підтвердження факту виходу на роботу та відпрацювання ним робочих днів в період з березня 2017 по 17.07.2017.

Ствердження позивача про те, що він надав в жовтні 2017 року до регіональної філії Донецька залізниця (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецька обл., 84404) первинні документи для нарахування заробітної плати, не підтверджується жодним документом.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, ст.1 Закону України Про оплату праці заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, тому вимоги позивача, щодо оплати йому часу простою, є безпідставними.

По-четверте, довідка про розмір нарахованої заробітної плати за березень-липень 2017 р., яка була надана позивачем до матеріалів справи, носить сумнівне походження та легітимність її створення є оспорюванню:

- не містить у собі обов`язкових реквізитів, що передбачає належно оформлена довідка (довідка повинна містити в обов`язковому порядку: кутовий штамп підприємства, дану складання, вихідний номер, підпис керівника підприємства та головного бухгалтера) у відповідності до вимог статті 49 КЗпП України, яка вказує, що розмір заробітної плати працівника підтверджується довідкою, виданою підприємством на якому він працював, а форма довідки про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням визначена Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 червня 2015 року № 439),

- підписана головним бухгалтером ВП Станція Дебальцеве-пасажирське ОСОБА_3 , яка була звільнена з виробничого підрозділу 17.07.2017 на підставі наказу № 7007/ДН-ос від 10.07.2017,

- в довідці наведена інформація про суму, нібито нарахованої заробітної плати позивачу за липень 2017 року, що не могло бути відомо головному бухгалтеру Боєвій ОСОБА_4 , яка підписала довідку, бо вже з 18.07.2017 вона не працювала на підприємстві,

- інформація, наведена позивачем в позовній заяві, про вилучення в березні 2017 року відповідачем печатки та штампу виробничого підрозділу Станція Дебальцеве-пасажирське , яка розташована на непідконтрольній українській владі території (м. Дебальцеве, Донецька область), свідчить тільки про одне, що начальник виробничого підрозділу ОСОБА_5 та головний бухгалтер ОСОБА_3 , які склали та підписали неналежно оформлену довідку, не були уповноважені відповідачем на створення такого документу бо не мали у розпорядженні ні штампу, ні печатки виробничого підрозділу, якими засвідчується підпис уповноважених осіб,

- відсутність дати формування довідки робить інформацію, яка вказана в довідці, яку надав позивач, нікчемною, бо неможливо встановити період часу, на який формувалась довідка, та стан заборгованості по зарплаті на час подання позовної заяви.

Вважає, що довідка, надана позивачем, не може розглядатися належним письмовим доказом у розумінні п. 521 ДСТУ 4163-2003 та п.4 ст. 95 ЦПК України, бо вона оформлена усупереч вимогам матеріального права та підписана не уповноваженими особами.

Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.03.2005 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах.

17.07.2017 звільнена у зв`язку зі скороченням штату - п.1 ст.40 КЗпП.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.9-17) і не спростовані відповідачем.

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 р. Публічне акціонерне товариство Українська залізниця змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство Українська залізниця .

З тексту нової редакції Статуту АТ Укрзалізниця , розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n , Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України Про оплату праці , другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа Суханов та Ільченко проти України заяви № 68385/10 та 71378/10, справа Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини , заява N9 42527/98 тощо) майно може являти собою існуюче майно або засоби, включаючи право вимоги , відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні законне сподівання / правомірне очікування (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд вважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Так, відповідно до наданої позивачем довідки (а.с.4) за період з березня 2017 року по липень 2017 року позивачу була нарахована заробітна плата в розмірі 15560,07 грн, у тому числі: березень - 4440,07 грн, квітень - 815,77 грн, травень - 966,61 грн, червень - 270,20 грн, липень - 9067,42 грн.

Сума до виплати визначена в розмірі 12434,13 грн, у тому числі: березень - 3530,67 грн, квітень - 648,69 грн, травень - 768,63 грн, червень - 214,86 грн, липень - 7271,28 грн.

За довідкою відповідача від 18.10.2019 №1203/2 позивачу у січні-березні 2017 року була нарахована заробітна плата в розмірі 11258,77 грн, в тому числі в січні - 5103,32 грн, в лютому - 4547,61 грн, в березні - 1607,84 грн, з нарахованої заробітної плати в означений період визначено до виплати 8952,78 грн, в тому числі за січень - 4058,08 грн, за лютий - 3616,18 грн, за березень - 1278,52 грн (а.с.59).

Відомістю на виплату грошей №25 за березень 2017 р. підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати в сумі 1278,52 грн (копія - на а.с.60-61).

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 11155,61 грн = 12434,13 грн - 1278,52 грн.

Тож, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню із стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати у розмірі 11155,61 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати відповідачем не спростований.

Доказів про те, що у період з березня 2017 року по липень 2017 року позивач не виконував свою трудову функцію, відповідачем не надано.

При цьому суд не бере до уваги посилання відповідача щодо форс-мажорних обставин, що, на його розсуд, є підставою для невиконання обов`язку виплати ним заробітної плати позивачу, оскільки обставина непереборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання обов`язку (яким може бути стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку), а не підставою звільнення від самого обов`язку, в даному випадку по оплаті праці робітника.

Тим більше обставина непереборної сили відповідачем не доведена, відповідний висновок торгово-промислової палати № 126/2/21-10.2 від 16.01.2018 представником відповідача суду не наданий.

Щодо належності наданої позивачем довідки на підтвердження заборгованості із заробітної плати:

По-перше, дійсно надана позивачем довідка не містить печатки, кутового штампу, дати її видачі.

Проте ця довідка містить підписи ОСОБА_3 як головного бухгалтера виробничого підрозділу Станція Дебальцеве і ОСОБА_5 як начальника виробничого підрозділу Станція Дебальцеве .

Обґрунтовуючи неналежність наданої позивачем довідки як доказу в судовому процесі, відповідач посилається на відсутність повноважень ОСОБА_3 як головного бухгалтера на час видачі цієї довідки.

Проте датою звільнення ОСОБА_3 згідно із записом у її трудовій книжці (а.с.62-64) зазначене 17.07.2017, тоді як довідка про наявну заборгованість по заробітній платі позивача містить відомості саме по 17.07.2017.

Повноваження ОСОБА_5 як начальника виробничого підрозділу Станція Дебальцеве і особи, що має право підпису на бухгалтерських документах, не спростовані, як і факт нарахування у спірний період часу заробітної плати позивачу у наведеному у цій довідці розмірі.

Ця довідка видана позивачу у зв`язку із його перебуванням у трудових відносинах з відповідачем, а саме, за період його роботи з 08 липня 2016 року по 17 липня 2017 року агентом комерційним станції Кумшацький виробничого підрозділу Станція Дебальцеве структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень" регіональної філії "Донецька залізниця" ПАТ "Укрзалізниця".

По-друге, відповідач визнає, що з 16 березня 2017 року припинив нарахування заробітної плати позивачу, але доказів, які б спростовували той факт, що позивач в період з 16 березня 2017 року по день звільнення 17 липня 2017 року виконував свої трудові обов`язки, відповідачем суду не надано.

Крім того, позивач був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП України, наслідком чого відповідно до приписів ст.44 КЗпП України є виплата працівнику роботодавцем вихідної допомоги у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Доказів про нарахування і виплату позивачу такої допомоги відповідачем не надано, що вказує на недостовірність відомостей, зазначених у довідці відповідача від 18.10.2019 №1203/2.

Окремо слід зауважити на тому, що закон не покладає на робітника обов`язку по веденню первинної документації, необхідної для нарахування та виплати заробітної плати, та доказуванню наявності таких документів.

З огляду на наведене, окремо на не доведення відповідачем виконання свого обов`язку з оплати праці позивача у спірний період часу, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

Тож, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 768,40 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір , за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2019 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України Про Державний бюджет України на 2019 рік в розрахунку на місяць у розмірі 1921,00 грн.

Отже, при поданні позову судовий збір в частині стягнення заборгованості по заробітній платі складав 768,40 грн (1921,00 грн х 0,4), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір в сумі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст.259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, місто Київ, вулиця Тверська, 5, ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року після утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі в розмірі 11155 (одинадцять тисяч сто п`ятдесят п`ять) грн 61 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом класифікації доходів бюджету 22030106, (стягувач Державна судова адміністрація України), отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача 899998; рахунок отримувача 31211256026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя