Постанова

від 05.11.2019 по справі 686/20385/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 686/20385/18

Провадження № 22-ц/4820/1824/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2019 року м. Хмельницький

Хмельницький апеляційний суд у складі колегії

суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Грох Л.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.,

секретар судового засідання Дубова М.В.,

з участю апелянта, представників сторін,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області про визнання незаконними та скасування рішення Гвардійської сільської ради, наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, визнання незаконною та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в складі судді Козак О.В. від 13 серпня 2019 року.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд

в с т а н о в и в:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 , звертаючись в суд з цим позовом до відповідачів, вказував, що 29 квітня 1992 року рішенням Гвардійської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області №3 йому виділено для розширення особистого підсобного господарства в межах населеного пункту с. Гвардійське неподалік цвинтаря земельну ділянку розміром 0,45 га, якою він досі безперервно користується. Влітку він дізнався, що цю земельну ділянку передано у власність його односельчанці ОСОБА_2 Земельна ділянка, яка перебуває у його користуванні, знаходиться в межах населеного пункту с. Гвардійське і перебуває у комунальній власності Гвардійської сільської ради, якою рішення щодо вилучення у нього вказаної ділянки не приймалося. Рішенням Гвардійської сільської ради №1 від 12.10.2000 року ОСОБА_2 за рахунок земель резервного фонду для ведення особистого підсобного господарства виділено земельну ділянку площею 2 га, в тому числі і земельну ділянку 0,45 га, що перебуває у його користуванні.

17.05.2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9522-СГ ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га у власність, із зазначенням місцезнаходження земельної ділянки - за межами населених пунктів Гвардійської сільської ради та долученням до нього рішення Гвардійської сільської ради №1 від 12.10.2000 року.

19.12.2017 року наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-24109-СГ цей проект землеустрою затверджено і земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825081500:01:005:0147) передано у власність ОСОБА_2 22.12.2017 року зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825081500:01:005:0147) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №24145157.

Позбавлення його прав на земельну ділянку, яка виділена та перебуває у його фактичному користуванні впродовж багатьох років, є незаконним та несправедливим.

Тому просив визнати незаконним та скасувати рішення Гвардійської сільської ради від 12.10.2000 року №1 про виділення ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі 2 га; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.05.2017 року №22-9522-СГ про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого підсобного господарства орієнтовною площею 2 га; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 19.12.2017 року №22-24109-СГ про затвердження проекту землеустрою та передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 6825081500:01:005:0147) для ведення особистого селянського господарства; визнати незаконною та скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер 6825081500:01:005:0147) від 22.12.2017 року реєстраційний номер 24145157.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2019 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання незаконними та скасування наказів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та скасування реєстрації права власності на земельну ділянку, просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення цих позовних вимог. На його думку, суд не розглянув спір по суті позовних вимог, не надав правову оцінку оскаржуваним рішенням Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області. Суд не взяв до уваги доводи про перебування спірної земельної ділянки кадастровий номер 6825081500:01:005:0147 у комунальній власності Гвардійської сільської ради та перевищення Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області своїх повноважень при передачі її у власність ОСОБА_2 . Не враховано, що у його користуванні знаходяться дві земельні ділянки площею 0,45 га, виділені йому рішеннями №3, №4 Гвардійської сільської ради від 29 квітня 1992 року, він користується ними впродовж 27 років, земельна ділянка у нього не вилучалася.

У відзиві Головне управління Держгеокадастру просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що земельна ділянка, яку бажає отримати у власність ОСОБА_2 належить до земель державної власності сільськогосподарського призначення. Межі населених пунктів Хмельницького району, у тому числі с. Гвардійське Хмельницького району, до Державного земельного кадастру не внесені. Вважають, що позивачем не доведено факт порушення його права оспорюваними наказами Головного управління Держгеокадастру, так як ним не доведено місцезнаходження виділеної йому в користування земельної ділянки.

У відзиві ОСОБА_2 просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що позивач є власником чи користувачем спірної земельної ділянки.

У відзиві на апеляційну скаргу Гвардійська сільська рада просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати незаконними та скасувати накази Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та визнати незаконною і скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825081500:01:005:0147. Зазначає, що за рішеннями Гвардійської сільської ради народних депутатів неможливо встановити те, що земельна ділянка площею 0,45 га та земельна ділянка площею 2,00 га, які надавалися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , накладаються. Разом з тим, вважає, що Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області перевищено повноваження при передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6825081500:01:005:0147 безоплатно у власність ОСОБА_2 , оскільки вказана земельна ділянка знаходиться в межах села Гвардійське, а отже, відносилася до земель комунальної власності та у державній власності не перебувала.

Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що рішенням Гвардійської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 29.04.1992 року №3 ОСОБА_1 виділено землю для розширення особистих підсобних господарств згідно додатку №3 - 0,45 га.

Рішенням Гвардійської сільської ради Хмельницького району від 12.10.2000 року №1 виділено громадянам соціальної сфери села земельну ділянку площею 344 га ріллі за рахунок земель резервного фонду для ведення особистого підсобного господарства згідно договору, в тому числі ОСОБА_2 - 2 га.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-9522-СГ від 17.05.2017 року ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (місце розташування земельної ділянки - за межами населених пунктів Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області, 6825081500:01:005).

19.12.2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області видано наказ №22-24109-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2 та надано їй у власність земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 6825081500:01:005:0147, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Гвардійської сільської ради Хмельницького району Хмельницької області.

22 грудня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825081500:01:005:0147) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №24145157.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами право користування земельною ділянкою, на яку накладається земельна ділянка, належна на праві власності ОСОБА_2 кадастровий номер 6825081500:01:005:0147, а отже, порушення права позивача.

Доводи апеляційної скарги про помилковість таких висновків суду є безпідставними.

Так, відповідно до ч.ч.3-5 ст. 116 ЗК України, безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої місто будівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. У двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність ( ч.ч. 7, 9 ст.118 ЗК України ).

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

За змістом частин 2, 3 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 1 першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини під майном також розуміються майнові права.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 19 ЗК України 1990 року (в редакції на час виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у користування) сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами, зокрема, для особистого підсобного господарства.

Відповідно до ч.ч.8-12, 15-17 ст. 19 ЗК України 1990 року надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натурі (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Відведення земельних ділянок для потреб громадян провадиться за кошти державного, республіканського (Республіки Крим) та місцевих бюджетів на замовлення сільських, селищних, міських, районних Рад народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки.

Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки.

У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Відповідно до ст.ст.22, 23 ЗК України 1990 року (в редакції на час виділення ОСОБА_1 земельної ділянки у користування) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, факт виділення ОСОБА_1 земельної ділянки для розширення особистого підсобного господарства площею 0,45 га підтверджується рішенням Гвардійської сільської ради народних депутатів Хмельницького району Хмельницької області від 29.04.1992 року №3.

Вказане рішення Гвардійської сільської ради народних депутатів не містить даних щодо місцезнаходження виділеної ОСОБА_1 земельної ділянки.

Позивач не представив суду проект відведення земельної ділянки чи іншу землевпорядну документацію, документи щодо перенесення меж земельної ділянки у натуру (на місцевість). Ствердив, що документи, які посвідчують його право користування земельною ділянкою, не виготовлялися.

Ця обставина унеможливлює встановлення місцезнаходження та конфігурації виділеної позивачу земельної ділянки.

Як вбачається з відзиву Гвардійської сільської ради на апеляційну скаргу, пояснень її представника в суді першої інстанції, Гвардійська сільська рада не підтвердила факт виділення у користування позивачу земельної ділянки саме в тому земельному масиві, на який він вказує (поблизу кладовища).

Показання свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про виділення позивачу земельної ділянки у вказаному ним місці, як і землевпорядна документація щодо встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_7 , у якій ОСОБА_1 зазначено суміжним землекористувачем, не є допустимими доказами на підтвердження цієї обставини.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не доведено достатніми та допустимими доказами виділення йому в користування земельної ділянки у межах та конфігурації, у якій він її використовує.

Відтак схема розташування земельної ділянки ОСОБА_1 (виконана ФОП ОСОБА_8 , на підставі пояснень ОСОБА_1 щодо меж його ділянки а.с.81) з відображенням накладення на неї земельної ділянки ОСОБА_2 , кадастровий номер 6825081500:01:005:0147, не є допустимим доказом і не приймається до уваги.

За недоведеності права користування позивача земельною ділянкою, на яку накладається земельна ділянка, належна на праві власності ОСОБА_2 , кадастровий номер 6825081500:01:005:0147, недоведеним є факт порушення права позивача внаслідок прийняття оскаржуваних ним розпорядчих актів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та реєстрації права власності відповідачки на земельну ділянку.

Матеріали справи дійсно містять суперечливі дані щодо місцезнаходження переданої у власність ОСОБА_2 земельної ділянки - в межах с. Гвардійське Хмельницького району чи поза його межами.

Згідно листа Відділу Держгеокадастру в Хмельницькому районі від 25.03.2019 року №29-22-033-944/166-19 земельна ділянка кадастровий номер 6825081500:01:005:0147 за результатами співставлення місця розташування в Державному земельному кадастрі та відповідно до наявних у відділі картографічних матеріалів, знаходиться в межах с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області. При цьому межі населених пунктів АДРЕСА_1 тому числі і с. Гвардійське Хмельницького району Хмельницької області, до Державного земельного кадастру не внесені.

Разом з тим, за недоведеності факту порушення права позивача внаслідок прийняття оскаржуваних ним розпорядчих актів Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області доводи апеляційної скарги про те, що передана Головним управлінням Держгеокадастру у власність ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться в межах села Гвардійське і не належить до державної власності, а оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру прийняті з перевищенням повноважень, не мають істотного значення і не приймаються до уваги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 13 серпня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 12 листопада 2019 року.

Судді Л.М. Грох

Р.С. Гринчук

Т.В. Спірідонова