Ухвала

від 04.11.2019 по справі 367/7124/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/5694/2019 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК України Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7

представників власника майна ТОВ «АРЗАНА», адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9

представників власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , адвокатів ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника власників майна ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_12 , на ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2019 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні Заступника начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт, в рамках кримінального провадження № 420191112400000604 від 04.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України, на земельні ділянки із кадастровими номерами:

3210900000:01:170:1125, площею 3,426 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_1 , на правах приватної власності належить TOB «АРЗАНА», код ЄДРПОУ 43179718;

3210900000:01:170:1126, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_2 , на правах приватної власності належить ТОВ «АРЗАНА», код ЄДРПОУ 43179718;

3210900000:01:170:1127, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_3 , на правах приватної власності належить ОСОБА_10 ,

3210900000:01:170:1128, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_2 , земельна ділянка, Ід, на правах приватної власності належить ОСОБА_11 ,

3210900000:01:170:1129, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_2 , на правах приватної власності належить ОСОБА_11 ,

3210900000:01:170:0036, площею 13,7686 га. (01.04. Для ведення підсобного сільського господарства), адреса згідно публічної кадастрової карти України: Київська область, м. Ірпінь, КОАТУУ: 32100900000, зона: 02, квартал: 015, на правах власності належить ТОВ «ОЛ-Інвест», тимчасово, до скасування даного арешту у порядку передбаченим цим кодексом, із позбавленням права відчуження, розпорядження та користування зазначеними земельними ділянками.

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність правових підстав для накладення арешту на зазначене у клопотанні прокурора майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник власників майна ТОВ «АРЗАНА», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , адвокат ОСОБА_12 , подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає про відсутність у даному кримінальному провадженні обгрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Апелянт вказує, що факт розташування земельних ділянок в межах міста Ірпеня встановлено рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018, яке набрало законної сили, а тому зміна цільового призначення ділянок є законною. Стверджує, що прокуратурою не доведено факту віднесення земельних ділянок до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь та їхнього потрапляння до захисних смуг відведення каналів. Додає, що арештовані земельні ділянки були предметом дослідження у кримінальному провадженні №42017111200000814 від 30.11.2017 та ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25.01.2018 задоволено клопотання прокурора про арешт майна у даному кримінальному провадженні, та в подальшому ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області частково задоволено клопотання адвоката та скасовано арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської об ласті від 25.01.2018.

Далі в апеляційній скарзі адвокат зазначає про невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України. Стверджує, що ухвала слідчого судді не містить даних про те, в чому саме існує невідповідність виданих містобудівних умов і обмежень містобудівній документації м. Ірпінь, як і не містить даних про те, якої саме шкоди та яким саме інтересам завдано.

У підсумку апелянт звертає увагу суду на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, безпідставне застосування слідчим суддею заборони користування та розпорядження майном та відсутність передбачених КПК України ризиків.

На адресу суду надійшли доповнення до апеляційної скарги адвоката ОСОБА_13 , який діє в інтересах власників майна ТОВ «АРЗАНА», ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , в яких захисник зазначає, що містобудівні умови та обмеження базуються на детальному плані території. Вказує, що 15.09.2016 Ірпінською міською радою Київської області прийнято рішення № 1290-21-VII «Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, пров. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара, законність якого була предметом перевірки в рамках справи № 367/6388/16 а та Ірпінським міським судом Київської області від 13.09.2017 відмовлено у задоволені позову прокурора заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури до Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення Ірпінської міської ради Київської області від 15.09.2016 № 1290-21-VII. Додає, що право на можливість здійснення забудови арештованих земельних ділянок багатоквартирними житловими будинками були предметом неодноразових перевірок, як суду так і органу досудового розслідування, а тому їх законність не може бути предметом повторної перевірки в рамках даного кримінального провадження.

Також адвокат зазначає про відсутність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, непричетність власників майна до злочину, який розслідується органом досудового розслідування, невідповідність арештованого майна вимогам ст. 98 КПК України, порушення слідчим суддею вимог ст. 172 КПК України. Адвокат стверджує, що слідчим суддею не враховано розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для третіх осіб. Додає про відсутність в ухвалі обгрунтування прийнятого суддею рішення, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

У підсумку автор апеляційної скарги зазначає, що рішення суду про арешт майна є незаконним та необґрунтованим, а власники арештованого майна є добросовісними набувачами права власності на земельні ділянки.

Заслухавши доповідь судді, представників власників майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурорів, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника власників майна задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів.

При апеляційному розгляді встановлено, що у даному кримінальному провадженні слідчим суддею обґрунтовано застосовано такий захід забезпечення кримінального провадження як арешт майна та правильно визначені правові підстави для цього.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області перебувають матеріали кримінального провадження №42019111200000604, відомості про яке 04.09.2019 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України.

09.09.2019 прокурор у кримінальному провадженні Заступник начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме земельні ділянки із кадастровими номерами: 3210900000:01:170:1125, площею 3,426 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: Київська область, м.Ірпінь, провулок Озерний, земельна ділянка 21 б, на правах приватної власності належить TOB «АРЗАНА», код ЄДРПОУ 43179718; 3210900000:01:170:1126, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: Київська область, м. Ірпінь, вул. Достоєвського, земельна ділянка, 1 в, на правах приватної власності належить ТОВ «АРЗАНА», код ЄДРПОУ 43179718; 3210900000:01:170:1127, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_3 , на правах приватної власності належить ОСОБА_10 ; 3210900000:01:170:1128, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_2 , на правах приватної власності належить ОСОБА_11 ; 3210900000:01:170:1129, площею 3,0 га. (02.03 Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку), адреса: АДРЕСА_2 , на правах приватної власності належить ОСОБА_11 ; 3210900000:01:170:0036, площею 13,7686 га. (01.04. Для ведення підсобного сільського господарства), адреса згідно публічної кадастрової карти України: Київська область, м. Ірпінь, КОАТУУ: 32100900000, зона: 02, квартал: 015, на правах власності належить ТОВ «ОЛ-Інвест», яке ухвалою слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2019 року, задоволено.

Жодних об`єктивних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів законність прийнятого слідчим суддею рішення колегія суддів в матеріалах судової справи по розгляду клопотання по накладенню арешту не вбачає, оскільки покладені в основу ухвали слідчого судді мотиви, що стали підставою для задоволення клопотання прокурора, слід визнати обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що не знайшли свого підтвердження, виходячи з наступного.

КПК України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принциповий характер.

Отже, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту повинно відповідати вимогам ст. 171 КПК України, то слідчий повинен неухильного їх дотримуватися.

Так, згідно ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого повинно бути зазначено правові (законні) підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна.

Вказана норма також узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідної до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя, прийшов до правильного висновку, що клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України та містить достатньо правових підстав для його задоволення.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно зазначене у клопотанні, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на вищезазначене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Підстав сумніватися в співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження у колегії суддів не виникає.

Посилання сторони захисту на невідповідність арештованого майна вимогам статті 98 КПК України, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а саме постановою про визнання і долучення до кримінального провадження речового доказу від 05.09.2019, відповідно до якої, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, у даному кримінальному впровадженні визнано речовим доказом (а.с. 84-88).

Посилання апелянтів на те, що стороною обвинувачення не доведено наявність обгрунтованої підозри у даному кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необгрунтованими, оскільки додані до клопотання матеріали свідчать про наявність обгрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. До такого висновку колегія суддів приходить з огляду на додані до клопотання матеріали.

Разом з цим, положення п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України не вимагають наявності обгрунтованої підозри щодо особи на відміну від пунктів 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України, проте такої мети, яка передбачена пунктами 2, 3, 4 ч. 1 ст. 170 КПК України у клопотанні не зазначено. З цих же підстав не заслуговують на увагу і твердження апелянтів про непричетність власників майна до злочину, який розслідується органом досудового розслідування.

Більш того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.

Посилання адвокатів на те, що власники майна є добросовісними набувачами майна, колегія суддів не може визнати такими, що свідчать про необхідність скасувати оскаржувану ухвалу та відмовити у задоволенні клопотання прокурора, оскільки положення ст. 170 КПК України дозволяють накласти арешт на майно будь якої особи, у разі необхідності забезпечити збереження речових доказів, що у цьому випадку і мало місце.

Посилання сторони захисту на те, що слідчим суддею не встановлено наслідки арешту майна, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання.

Твердження апелянтів про відсутність в ухвалі слідчого судді обгрунтування прийнятого рішення, слід визнати непереконливими, з урахуванням змісту оскаржуваного судового рішення.

Посилання апелянтів на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власників майна, є необгрунтованими, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Твердження сторони захисту про законність зміни цільового призначення арештованих земельних ділянок, містобудівні умови і обмеження, які базуються на детальному плані території та відсутність даних про їх невідповідність містобудівній документації м. Ірпінь, те, що право на можливість здійснення забудови арештованих земельних ділянок багатоквартирними житловими будинками були предметом неодноразових перевірок, не є предметом розгляду при вирішенні питання про застосування щодо особи заходів забезпечення кримінального провадження, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні, як і твердження апелянтів з приводу недоведеності стороною обвинувачення факту віднесення арештованих земельних ділянок до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь та їхнього потрапляння до захисних смуг відведення каналів.

Посилання апелянтів на рішення Київського окружного адміністративного сулу від 21.02.2018 та ухвали слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 25.01.2018, від 13.09.2017, як на підставу для скасування оскаржуваного судового рішення, слід визнати непереконливими, оскільки ухвали, на які посилається сторона захисту, не є предметом апеляційного перегляду у даному судовому засіданні. З цих же підстав не заслуговують на увагу і посилання апелянта на рішення Ірпінської міської ради Київської області № 1290-21-VII «Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь обмеженого вул. Маяковського, пров. Озерний, вул. Достоєвського та вул. Гайдара, законність якого була предметом перевірки в рамках справи № 367/6388/16 а.

Посилання автора апеляційної скарги на неправомірне обмеження власників майна у користуванні та розпорядженні майном, є непереконливим, оскільки матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню. Крім того, застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Крім цього, відповідно до вимог положень ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпоряджання та/або користування майном. Згідно п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчого, суд постановляє ухвалу в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення.

Враховуючи наведене, не заслуговують на увагу і твердження адвоката про відсутність у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених КПК України.

Зважаючи на вищевикладене, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170 173 КПК України, наклав арешт на майно зазначене у клопотанні прокурора, з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши при цьому і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб, та забезпечивши своїм рішенням розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому посилання апелянта на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, незаконність та необгрунтованіть арешту майна, не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст. 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Враховуючи встановлені обставини та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Ірпінського міського суду Київської області від 13 вересня 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні Заступника начальника Ірпінського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 та накладено арешт, в рамках кримінального провадження № 420191112400000604 від 04.09.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 ч. 1 КК України, на земельні ділянки, зазначені в ухвалі слідчого судді, залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «АРЗАНА», ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , адвоката ОСОБА_12 ,залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4